Deus Militaria

Чисте небо: Військово-повітряні сили України у добу Гетьманату [3/3] Але політична ситуація в України почала стрімко змінюватися. 11 листопада 1918 року завершилася Перша світова війна. Німецька імперія зазнала революційних потрясінь і припинила своє існування в попередньому вигляді. Німецькі війська, які перебували в Україні, мали залишити її територію, чим і негайно скористалися противники Скоропадського. У ніч із 13 на 14 листопада в Білій Церкві було створено Директорію, яка поставила собі за мету повалення гетьманського уряду та німецького впливу. Того ж 4 листопада Павло Скоропадський проголосив Акт федерації, яким заявив про намір у майбутньому об'єднати Україну з небільшовицькою Росією. Для багатьох українських політичних сил це стало додатковою причиною виступити проти гетьмана. Вже 16 листопада розпочалося повстання проти уряду Української Держави. Його підтримали військові частини під командуванням Симона Петлюри, а колишні діячі Центральної Ради заявили про відновлення Української Народної Республіки.   Українська армія опинилася перед надзвичайно складним вибором. Військові частини почали визначатися, на чиєму боці вони стоятимуть. Не оминула ця криза й авіацію. 1-й Волинський авіаційний дивізіон практично одразу перейшов на бік повсталих. Поспіхом було підготовлено три літаки, які почали використовувати для військових потреб. Фактично українське військо розкололося. Політичне протистояння проникло навіть у ті структури, які мали залишатися професійними та військовими. Військовослужбовці й командири почали активно втручатися в політичні процеси, а саме Військове міністерство також не залишилося осторонь загальної кризи. Цікаво розвивалася ситуація в 8-му Катеринославському авіадивізіоні. Частина військових 8-го Катеринославського корпусу на чолі з генералом Іваном Васильченком вирушила на південь, щоб приєднатися до Добровольчої армії. Авіатори ж дивізіону вирішили залишитися в Катеринославі. Щоправда, один із льотчиків усе ж перелетів на своєму літаку до розташування Добровольчої армії. А вже 12 грудня командир 8-го авіадивізіону підполковник Коровніков видав наказ, у якому оголосив, що відтепер його частина входить до складу військ УНР. Цей період протистояння виявився дуже коротким. Уже 14 грудня 1918 рокугетьман Павло Скоропадський зрікся влади. Верховний воєвода Української армії та флоту дав вказівки командувачу російських добровольчих частин в Українській Державі князю генерал-лейтенанту Олександру Долгорукову, після чого було видано наказ припинити опір і демобілізувати захисників Києва. Повноваження уряду були передані міським органам влади. #Новітній_час #ПСВ #Авіація #УНР #Гетьманат #Macsen

Чисте небо: Військово-повітряні сили України у добу Гетьманату [2/3] Однак кількість літаків зовсім не означала, що всі вони могли піднятися в повітря. Саме технічний стан машин залишався однією з головних проблем. Наприклад, 6-й Полтавський авіадивізіон мав 11 літаків. Проте чотири з них потребували капітального ремонту, один уже перебував у ремонті, ще один стояв без двигуна, а п'ять залишалися просто в заводській упаковці. У 7-му Харківському авіадивізіоні було 13 літаків, але частина машин також зберігалася в упаковці, а вісім перебували на капітальному ремонті. 8-й Катеринославський авіадивізіон мав 13 літаків, але реально готовими до вильоту були лише чотири. Ці цифри дуже добре показують, наскільки складним було становлення української авіації. Держава могла мати десятки й сотні літаків, але без справних двигунів, підготовлених механіків, пілотів і достатньої кількості запчастин значна частина цієї техніки залишалася на землі. Українська Держава водночас намагалася впорядкувати й саму військову службу. 30 травня 1918 року уряд затвердив закон про Присягу на вірність Українській Державі та закон про військову підсудність. Військовослужбовці почали складати присягу, а ті, хто не хотів продовжувати службу в новій українській армії, залишали її.   Пізніше, 1 серпня, було затверджено закон про політично-правове становище службовців Військового відомства. Він забороняв військовослужбовцям брати участь у діяльності політичних гуртків, товариств, партій, союзів, комітетів та інших організацій політичного характеру. Влада намагалася таким чином зробити армію професійною структурою, яка не перетворювалася б на поле внутрішньополітичної боротьби. Проте втримати військо осторонь політики в тогочасній Україні було надзвичайно важко. Восени 1918 року події почали розгортатися особливо стрімко. На західноукраїнських землях, які до цього входили до складу Австро-Угорщини, після розпаду імперії розгорнулася боротьба за майбутнє краю. 1 листопада 1918 року українські військові, які перебували у Львові, підняли збройне повстання. Так почалася українсько-польська війна. Українська авіація з Наддніпрянщини також долучилася до цієї боротьби. За наказом гетьмана Павла Скоропадського з 3-го Одеського авіадивізіону було виділено всі наявні літаки та під командуванням сотника Бориса Губера направлено їх на допомогу українцям у Галичині. Згодом на захід вирушили й літаки 2-го Подільського авіадивізіону. Люди, які прибули разом із цими підрозділами, згодом стали основою 1-ї та 2-ї сотень авіації Галицької армії. #Новітній_час #ПСВ #Авіація #УНР #Гетьманат #Macsen

1 — Службовці військового міністерства Української Держави — полковник Микола Максимво(крайній ліворуч, у білій формі) та військовий міністр генеральний бунчужний Олександр Рогоза(крайній праворуч). 2 — Літак «Nieuport-XVII» авіації армії Української Держави. Літак колись належав Російської імператорській армії про що свідчать розпізнавальні знаки, що було залишено. 1918 рік. 3 — Українські авіатори на аеродромі Пост-Волинський під Києвом, квітень 1918 року. 4 — Літак-розвідник і бомбардувальник “Вуазен”. Київ, аеродром Пост-Волинський, квітень 1918 року. #Новітній_час #ПСВ #Авіація #Гетьманат #Картина #Світлина

Чисте небо: Військово-повітряні сили України у добу Гетьманату [1/3] Варто почати здалеку. 2–3 березня, коли українські війська разом із новими союзниками – німецькими частинами – увійшли до Києва. Саме в цей період 1-й Український авіаційний загін, яким командував сотник А. Єгоров, було перетворено на 1-й Запорізький авіаційний загін у складі Армії Української Народної Республіки. Українська влада намагалася не просто створювати окремі військові частини, а вибудувати повноцінну систему оборони держави. Військове міністерство УНР розробило план створення регулярної української армії, основу якої мали становити вісім армійських корпусів. Передбачалося, що кожен корпус матиме власний авіадивізіон. Для управління авіацією територію України планували поділити між трьома авіаційними інспекціями – Київською, Харківською та Одеською. При кожній із них мали діяти також авіаційні парки, які забезпечували б технічну сторону роботи авіаційних підрозділів. Зовнішній вигляд авіаторів того часу також був досить характерним. Військовослужбовці 1-го Запорізького авіаційного загону носили шкіряні гімнастерки, які тоді були поширені серед російських льотчиків Революційної армії вільної Росії. До них додавалися галіфе та чоботи, які відповідали тому роду військ, де військовослужбовець служив до переходу в авіацію. Особливо цікаво, що серед офіцерів загону значну частину становили колишні кавалеристи. На пілотках вони носили символіку військ Центральної Ради — блакитний щиток із зображенням Архистратига Михаїла, а на рукавах розміщували знаки відповідно до військового звання. Але політична ситуація в Україні знову змінилася. 29 квітня 1918 року до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Розпочалося формування Української Держави та її державних інституцій, зокрема регулярної армії. Водночас значний вплив на організацію українських військових частин мало німецько-австрійське командування. Попри це, Військове міністерство продовжило розбудову української авіації, використовуючи напрацювання, які були зроблені ще за часів УНР. Нові авіаційні частини значною мірою комплектувалися офіцерами, які раніше служили в Російській імператорській армії або в Революційній армії вільної Росії. Це було цілком закономірно: Україна фактично створювала власні збройні сили в умовах, коли власна кадрова військова школа ще тільки формувалася. Тому до української армії переходили військові з різним попереднім досвідом, які ставали частиною нової системи. Так, у травні 1918 року 1-й Запорізький авіаційний загін УНР наказом військового міністра увійшов до складу 8-го авіадивізіону 8-го Катеринославського корпусу Української Держави. Загалом українська військова авіація поступово набувала чіткішої структури. Київська інспекція авіації включала 1-й авіадивізіон 1-го Волинського корпусу, 4-й авіадивізіон 4-го Київського корпусу, 5-й авіадивізіон 5-го Чернігівського корпусу, а також Київський авіаційний парк. Харківська інспекція об'єднувала 6-й Полтавський, 7-й Харківський та 8-й Катеринославський авіадивізіони. До її структури також входив Харківський авіаційний парк. Одеська інспекція відповідала за 2-й авіадивізіон 2-го Подільського корпусу та 3-й авіадивізіон 3-го Одеського корпусу. Тут же знаходився Одеський авіаційний парк. Окреме місце в планах української авіації займала Вінниця. Саме тут планували розмістити Ескадру повітряних кораблів Української Держави, озброєну важкими літаками «Ілля Муромець». Ці машини раніше перебували на озброєнні Революційної армії вільної Росії й на той час були одними з найпотужніших літаків свого типу. У Києві тим часом планували створити авіаційну школу – тобто поступово формувати не лише бойові підрозділи, а й власну систему підготовки авіаторів. На папері українська авіація виглядала досить переконливо. Військове міністерство мало 193 літаки різних конструкцій, серед яких було чотири важкі «Іллі Муромці». #Новітній_час #ПСВ #Авіація #УНР #Гетьманат #Macsen

1. Гора Стоун-Маунтін. Вид зверху; 2-4. Барельєф Стоун-Маунтін; 5. Пам'ятна срібна півдоларева монета Стоун-Маунтін 1925 р.; 6. Поштова марка "Стоун-Маунтін Меморіал" присвячена відкриттю монумента 9 травні 1970 р. #Новий_час #USA #Меморіалізація #Світлина

Монумент у Стоун-Маунтін або монумент святій трійці Конфедерації Громадянська війна стала поворотним моментом у історії США в багатьох аспектах. Повна відмова від рабства, початок побудови загальнодержавного патріотизму, а не лише до власного штату. Через це гостро постало питання збереження пам’яті про війну, яка розколола суспільство на зрадників та поневолювачів. Формування політики пам’яті в США почалось підчас Реконструкції. Проте важко назвати це цілеспрямовано політикою, скоріше було прийнято рішення не забороняти Півдню вводити до символічного простору своїх героїв. Південці радо скористалися такою можливістю, і хоча не могли споруджувати таких грандіозних монументів як, наприклад, монумент Союзу в Індіанаполісі, проте їхні меморіали відзначаються певною креативністю. Найбільший у світі барельєф є меморіалом Конфедерації. Він знаходиться поблизу міста Стоун-Маунтін, штат Джорджія. Зображення вирізьблено в монолітній кам’яній горі, однойменної з містом. На барельєфі зображена, так звана свята трійця Конфедерації (або Втраченої справи): Джефферсон Дейвіс, Роберт Лі та Томас Джексон – на їхніх улюблений конях: Блекджеку, Тревелері та Літтл Соррелі, відповідно. Монумент має висоту 27 м та ширину 58 м, врізьблений в скелю на глибину 13 м та знаходиться на висоті 120 м від поверхні. Хто першим подав ідею, щодо створення цього монументу, не відомо. Про це писало багато діячів у різних журналах, але найбільше доклалась до реалізації ідеї засновниця Об’єднаних дочок Конфедерації К. Хелен Плейн. Дозвіл на початок роботи вона отримала лише в 1914 р., переконавши власника гори надати для роботи один зі схилів. Спорудження тривало довго, гальмувала його, зокрема, нестача коштів. Для підтримки проекту Монетний двір США починаючи з 1925 р. випустив пам’ятні срібні півдолареві монети з Дейвісом та Лі на аверсі. Кошти збирались повільно, тому різьблення розпочалось аж в 1964 р., а завершене було в 1970 р. #Новий_час #CSA #Мемоарізація #Ronny_ko