Мандруємо з Хібукі

Літо вже давненько тут. Воно як повітряна куля непомітно піднімається і раптово швидко віддаляється, якщо не встиг у кулю застрибнути))) лишається помахати лиш "папа"... Тож , поки літо ще є, то можна просто бути в цьому дні, сповільнитись, відпочити, бо якщо знову прожити і цю неділю в режимі «ще трохи дороблю, а потім відпочину» є ризик одного моменту помітити, що літо вже десь високо, без вас і навіть не образилось, а просто полетіло. Скажіть чесно ви сьогодні вже в "літокулі" чи ще "пакуєте справи" перед польотом? #hibukitherapy https://t.me/HibukiTravel

Є речі, які їдуть у відпустку не для зручності, а для сенсу. Тревел ведмедик — саме з таких каже Вікторія Назаревич. І Хібукі також може виступати як тревел іграшка. Він не поскаржиться на довгу дорогу але саме він — той, хто «був поруч», коли ти вперше побачив туман між вершинами, сів на коня, коли замерз на світанку, коли сміявся так, що аж боліли щоки... Фотка з ним буде не ілюстрацією подорожі, а її частиною. Знайдіть таку іграшку для себе та своїх дітей і для історії історії родини. Викладайте фото з вашими тревел іграшками — там, де ви їх берете з собою: в горах, у дорозі, на світанку 📸 #NazarevichArt #hibukitherapy

Вправа «Лимон» — це ефективна техніка м'язової релаксації, яка допомагає зняти фізичне напруження, відволіктися від тривожних думок і швидко повернути фокус уваги через контраст між напругою та розслабленням. Як виконувати вправу: Прийміть зручне положення: Сядьте на стілець або станьте, опустіть руки вздовж тіла. Уявіть лимон: Уявіть, що у вашій правій руці лежить свіжий, кислий лимон. Вам потрібно вичавити з нього весь сік. Стисніть руку (Напруга): Повільно, але з максимальною силою стисніть праву руку в кулак. Відчуйте, як напружуються пальці, кисть, передпліччя та плече. Тримайте це напруження 5-7 секунд. Розслабтеся (Релаксація): Різко розтисніть кулак і киньте руку розслаблено вниз. Зверніть увагу на відчуття тепла, легкості та повного розслаблення в м'язах. Повторіть для іншої руки: Виконайте те ж саме з лівою рукою. Для глибшого ефекту можна напружувати обидві руки одночасно.

Вівторок — не гірший день, щоб почати. Ми часто відкладаємо зміни на «потім»: з понеділка, з нового місяця, коли буде більше сил. Але стан не вирівнюється сам по собі від дати в календарі. Рух починається з маленької дії. Записатись на консультацію до психолога/психотерапевта чи психіатра. Проговорити те, що давно тримаєте в собі. Дати собі трохи більше уваги, ніж зазвичай. Перший крок може бути невпевненим і неідеальним. Це нормально. Важливо, що він є. Якщо відчуваєте, що далі тягнути складно — не чекайте «правильного моменту». Ви можете почати з того місця, де зараз. Ми поруч, щоб підтримати цей крок ♥️ тел: 0935270036 #ЦМЗ_Левандівка Поширюйте та підписуйтесь: https://t.me/mentalhealth_Levandivka

Неділя без поспіху Іноді достатньо трохи змінити ракурс, щоб побачити звичне інакше. Без ривків, без планів, без необхідності щось вирішувати просто зараз. Цей день можна прожити повільніше. Дати собі більше простору для тиші, думок, спостережень. Навіть дивні стани — частина цього руху. У них теж є сенс, якщо не поспішати їх виправляти. Нехай сьогодні буде трохи більше легкості всередині і трохи менше вимог до себе.

💛 А що так можна було!? Так, мені можна відпочивати, навіть якщо інші працюють. Мені можна бути неідеальною людиною — живою, справжньою, різною. Мені можна змінювати думку, шукати себе, помилятися. Мені можна бути собою — без пояснень і виправдань. Бо коли дозволяєш собі просто бути, тоді народжується любов до себе.

☀️ Маленька практика на сьогодні Якщо надворі сонячно — зупинись на кілька секунд. Підстав обличчя світлу, заплющ очі, відчуй тепло на шкірі. Зверни увагу, як тіло реагує. Можеш тихо сказати собі: «Я приймаю це тепло. У мене достатньо ресурсу, щоб ділитися». Якщо ж іде дощ — не поспішай від нього відгородитися. Прислухайся до ритму крапель, до цього рівномірного звуку, який ніби вирівнює внутрішній стан. І скажи собі: «Я відпускаю те, що вже не працює. Я дозволяю собі почати заново». 🌤 Погода змінюється. А можливість повернутись до себе — завжди поруч.

Чому варто носити вишиванку не лише у свято: — це частина щоденного стилю, а не разова традиція — підтримує відчуття зв’язку з культурою без прив’язки до дат — легко поєднується з базовими речами — виглядає доречно в різних ситуаціях — від роботи до зустрічей — формує власний, впізнаваний стиль Вишиванка працює тоді, коли вона в житті, а не лише в календарі. #коднації #свято #деньвишиванки

✨ Слова, що гріють душу ✨: 💬 Ти робиш усе можливе — і цього достатньо. 💬 Ти маєш право відпочити. 💬 Я поруч, навіть коли ти мовчиш. 💬 Я вірю в тебе — щиро і без умов. 💬 Світ кращий, бо в ньому є ти. Кажіть ці слова іншим та собі і спостерігайте, як світ навколо стає трохи теплішим 🌿 А які слова підтримки ви хотіли б почути сьогодні? Поділіться в коментарях 💭

Найпростіше правило життя: робіть те, що вас радує, і будьте з тими, з ким вам добре. #хтось_мудрий @Жан-Поль

✨ Маленька практика для підняття настрою, коли відчуваєш втому чи зниження мотивації: Візьми аркуш паперу (або нотатку в телефоні) і напиши 3 речі, за які ти вдячний сьогодні. Це може бути будь-що: смачний чай, тепла розмова, промінь сонця у вікні. Запиши 1 маленьку приємність, яку можеш зробити для себе прямо зараз, наприклад, увімкнути улюблену музику, зробити кілька глибоких вдихів, розтягнутися, випити води. Сформулюй одне легке завдання на день, яке точно можеш виконати. Це створить відчуття руху й перемоги. 🌸 Спробуй сьогодні. І поділися, що було твоєю маленькою приємністю 💛

З Святою вечерею та Різдвом Христовим! Нехай у цей святковий час у ваші домівки прийдуть тепло, спокій і Божа благодать. Нехай народження Христа наповнить серця вірою, надією та любов’ю, подарує сили пережити всі труднощі й зберегти світло навіть у непрості часи. Здоров’я вам, затишку, щирих обіймів, родинної єдності та миру — в душі, в серці й у нашій Україні. Нехай кожен день буде зігрітий турботою близьких, добрими словами та вірою в краще майбутнє. З любов’ю, теплом і найщирішими побажаннями 🫶 🐶

Діставшись до знайомої галявини Петрик ледь не зомлів від безсилля. Він дивився на сніговий килим та не впізнавав улюбленого лісу - жодного звіриного сліду, здерта кора з дерев, і тиша... голосна тиша. Блукаючи від дерева до дерева, хлопчик натрапив на дупло. "Білочко!" - тихим голосом покликав подружку. Ще раз і ще раз кликав Петрик свою пухнасту подругу, але ніхто не озвався. Наступного ранку, коли мама виходила по воду, вона опустила очі до долу та побачила на порозі три крихточки хліба. І наступного ранку, і наступного. Так, снідаючи тими крихтами, що давали можливість не вмерти їм від голоду, Петрик з мамою думали-гадали хто таємний рятівник. А коли на порозі з'явились три крихточки волоських горіхів Петрик все зрозумів. Білочка! Багато людей тої зими та весни не пережили, бо їм так і не вдалось відшукати порятунку. Не всі мали таких вдячних друзів, що поділилсь своїми запасами з дупла чи нірки. "Допомагайте тим, кому голодно, а кожну крихточку, обережно зібрану зі столу, віддайте друзям нашим меншим! І пам'ятайте..." - говорив вже дід Петро своїм дітям й онукам, розказуючи цю історію з свого дитинства. ©️Локоткова Світлана #памяті_жертв_голодомору #збережиправду

Там, на галявині хлопчик зупинився, оглянув високі дерева та постукав горішками один об одний, так як вчив його дідо. Він казав, що мешканці лісу дуже чутливі до звуків, навіть шурхотіння трави та листя можуть розказати їм хто ж наближається до їхньої домівки. Збіглись звірята по гостинці, весело та гамірно стало на галявині, і аж раптом настала тиша. Така холодна та в'язка, наче мамине тісто. Моторошно... Звірята вмить розбіглись, наче їх щось налякало. Петрик не розумів в чому причина. Можливо якийсь необережний його рух міг злякати лісову малечу? Хлопчик вже зібрався додому, як з дерева неочікувано зіскочила білочка та заступила йому дорогу. Вона викручувалась, стрибала та не давала зрушити хлопчику з місця, наче щось знала, але не могла все розказати. Петрик слухняно перечекав, а коли руда вертуля дозволила пройти, з острахом повертався додому. А там... Там побувала Червона Буря на коні, що знесла все на своєму шляху. Мама плакала ... Важко жилось усім у селі, після Червоного лиха, яке спустошило все на своєму шляху. Настав великий голод. В животі Петрика сильно стискало від пустоти, так нестерпно, що хотілось скрутитись калачиком, але треба було допомогти мамі в пошуках їжі. Хлопчик відшуковував корінці, запаси зерна в мишачих нірках, а коли все засипало снігом - настали найважчі дні. Петрик весь час спав, аби витрачати менше сил, мама ледь пересувалась по хаті, щось бурмотіла, намагаючись підбадьорити сина. Вночі тихим голосом вона розказувала йому казки, бо саме в цю пору було найтяжче. Багато хто в селі на ранок вже не прокидався, тому Петрик із мамою, міцно обійнявшись, говорили і чекали сходу сонця. Одна з маминих історій нагадала хлопчику про малих друзів із лісу: "А як там вони, напевно також голодують. Раніше я підгодовував їх, а тепер всі у скруті."

Про #голодомор для найменших #Казка "Три крихточки хліба." Червона Зла Сила на морокових конях, ганяла по селах зі швидкістю вітру, відбираючи у господарів кожної хати все зерно, з якого можна спекти хліб, всіх кіз та корів, які дають молоко, все-все, з чого можна приготувати їжу. Для чого!? Так, просто... бо зло мало свої плани. Страшні плани на людей, що мирно живуть на своїй рідній землі. Цілою Україною літала ця Червона Зла Сила та не оминула й далекого маленького села, що було розташоване на самому узбіччі лісу. Петрик саме збирався провідати своїх друзів лісових мешканців. Він назбирав горіхів з великого дерева, що височіло під хатою та завжди добре родило, прихопив великий окраєць хліба, що мама спекла зранечку, та ще й всякого різного назбирав у кишені, та почимчикував по осінній стежині в глибину лісу.

💛 Кожна дитина має право на любов 💛 Уяви, що кожна дитинка — це маленька зірочка 🌟. Щоб зірочка світилася яскраво, їй потрібні обійми, турбота і теплі слова. Тому всі діти мають право, щоб їх любили, берегли й допомагали їм. Насамперед про дитину дбають мама й тато 🧡. А якщо раптом так стається, що вони не можуть подбати, тоді на допомогу приходять інші дорослі: бабусі, дідусі, вихователі, добрі люди та навіть ціла держава — щоб кожна дитинка була в безпеці та не лишалася сама. Пам’ятай: ти важливий, тебе люблять і ти заслуговуєш на турботу кожного дня 🤗✨Хібукі також з тобою! Фото: @Василина

💛 Всесвітній день доброти 💛 Добро починається з малого — з усмішки, теплого слова чи щирого жесту. Сьогодні багато дітей по всій Україні говорили саме про це: про турботу, підтримку й силу добрих справ 💫 У садочках діти створювали «Промінці доброти» — кожен промінчик символізував добре слово чи вчинок 🌞 А наш вірний друг Хібукі отримував безліч сердечок 💖 — як подяку за тепло, яке він дарує. Такі прості, але глибокі моменти виховують у дітях щирість, співчуття та радість від добра. Бо саме з дитячих сердець починається світло, яке змінює світ 💛✨ Фото: ЗДО 139 #ДеньДоброти #ДітиТворятьДобро #ХібукіТерапія #ДоброЄ P.S.: а ви яку добру справу зробили сьогодні?

Що би ви обрали?

🍂 Осінь — час тепла, кольорів і спільності 🍎 Осінні ярмарки в школах і садочках — це не просто гарна традиція, а чудова нагода навчити дітей важливих речей: ділитися, творити разом і цінувати плоди праці. Для батьків — це можливість провести час із дитиною не поспішаючи: спекти пиріжки, зробити осінню поробку, пригадати, як пахне дитинство. Для педагогів — шанс створити атмосферу співпраці, де кожен відчує себе частиною спільної справи. 💛 Нехай ярмарок стане не лише святом смаколиків, а й святом доброти, взаємної підтримки та щирих посмішок. Адже саме з таких моментів народжується відчуття дому — у серці дитини й у колективі. Фото: ЗДО ✓2 лмр #осіннійярмарок #порадибатькам #теплашкола #спільнота #дитинство