Тарабарщина Малоросійською

ПРИХОВАНА БАЗА В ГЕРБІ РАДЯНСЬКОГО КИЄВА В порівнянні з іншими містами, Києву повезло мати щось більш-менш красивий герб, а не потворний плід брейншторму радянських апаратників. Дякувати за це ми маємо Флоріану Юр'єву та Борису Довганю. Центральна частина композиції цілком відповідає геральдичним стандартам, і навіть має відсилку на давній герб Києва. Але, придивіться уважніше до того як оформлені квіти каштану. Можна припустити, що це просто художнє рішення, спрямоване на економію часу, та насправді за цим ховається дуже цікавий факт. В інтерв'ю для видання "Українська Правда" Юр'єв розповів наступне: Тоді Довгань – а він був, як то кажуть, українським націоналістом – сказав: "Замість квіточок потрібно помістити трикутник Нарбута" Цей маленький факт є черговим свідченням сильних патріотичних настроїв серед української інтелігенції, які знаходили як проявитися в обхід партійної цензури. #геральдика Тарабарщина Малоросійською

Бюргерський герб невідомого Жана Дояра, з "Генерального гербовнику Франції" 1696 року. #геральдика Тарабарщина Малоросійською

Антигеральдика Відмінність герба від емблеми полягає у сталих геральдичних правилах побудови герба, як-от наявність щита, відповідних йому пропорцій, заборона накладання геральдичних кольорів один на одного (металів на метали, фініфтей на фініфті). Попри те, у радянський період правила побудови гербів системно порушувалися, тому герби СРСР не є геральдичними у класичному розумінні, а є здебільшого партійною творчістю. Майже всюди створювалися довільні, неканонічні щити, системно порушувалися правила нанесення кольорів; здебільшого використовувалися червоні й лазурові барви, а також колоски та шестерні. У сучасному українському герботворенні поки не існує закону, який би регулював процес створення гербів, тому наразі рекомендації Комісії державних нагород та геральдики й Українського геральдичного товариства є фактичним стандартом для розробки гербів. Чимало територіальних гербів потребують оновлення, а частина досі складена довільно. #XX_ст #XXI_ст

Є В ГЕРАЛЬДИЦІ ТАКА РИБА... Середньовічний дельфін - це не тільки смачне м'ясо для шляхти в дні Посту, а ще і риба. Логіка тут залізобетонна. Живе в воді, замість лап плавці, форма тіла як в риби - значить риба! Це вам не бобер курва на рахунок рибної сутності якого ще можна посперечатися. Саме таке уявлення про дельфінів вплинуло на те як їх зображували в середньовічному мистецтві і, як наслідок, в геральдиці. Лускаті, вивернуті, іноді з бивнями на нижній щелепі і навіть з хоботами як в слона. Цікаву історію ця геральдична тваринка має в середньовічній Франції. В одного з графів В'єннських на гербі було зображено дельфіна, через що він отримав прізвисько "Dauphin", яке стало титулом його нащадків, а їх володіння стало відоме як Дофіне. Пізніше титул дофінів В'єннських було продано французькій короні і з тих пір його передавали найстаршому в черзі на французький трон. Так. В той час коли в усій іншій Європі були принци, у Франції були "дельфіни"🐬 #геральдика Тарабарщина Малоросійською

ОСТАННІЙ АРМІГЕР ІМПЕРІЇ Антон фон Панц цу Пьольценбах(1864-1945) - державний діяч Австро-Угорської монархії, який займав пост очільника одного з департаментів міністерства сільського господарства. Відзначився своєю участю в розробці аграрної реформи. Також він був моїм, так би мовити, колегою геральдистом. Його молодший брат Фердинанд, який був депутатом Райхстагу, отримав титул барона в 1917му році, а наступного року і сам Антон. Обидва брати отримали власні герби. Герб Фердинанда представляв з себе герб роду Панц прикрашений додатковими шоломами. Герб же Антона був трохи видозмінений, за рахунок того, що вся фігура на щиті стала срібною. Кумедним в цій історії є те, що герб Антона був зареєстрований 10 листопада 1918го року. Правління ж Габсбургів в Австрії закінчилося 12го листопада. Тобто - Антон фон Панц фактично є останнім армігером Австрії, що мав офіційно наданий герб. Одним словом - щасливчик. #геральдика Тарабарщина Малоросійською

Під час свого навчання закордоном, відомого як "Велике посольство", майбутній імператор Петро l мав особисту печатку. На ній було зображеного сердце і профіль юного тесляра, оточеного різноманітними інструментами. Текст на печатці можна перекласти як: Я є у числі учнів і вчителів собі потребую Тарабарщина Малоросійською

Імперський орел над чоботом? Ви можете бачити герб, наданий Павлом l російському полководцю Александру Суворову-Римникському. В центрі знаходиться щиток з родовим гербом Суворових разом з написом "За верность и ревность", що додав австрійський цисар Йосиф ll в знак надання полководцю титулу графа Священної Римської Імперії. Інші секції символічно відображають визначні перемоги Суворова, як то наприклад тріумф над турецьким Верхоним Визирем в битві на річці Римник. Але найбільш цікавим є верхнє поле, на якому імперський орел розправив крила над Італією, що зображена не символічно, а буквально повторює мапу Апеннінського півострову. Ця секція відсилає до його переможного походу в Італії супротив французів "избавившаго всю Италию от безбожных ея завоевателей и возстановившаго в оной Царства и законныя власти", за що Павло l надав йому титул Князя Італійського. #геральдика Тарабарщина Малоросійською

Проєкт символіки Горюнів Горюни — невелика етнографічна група, що сформувалась на основі давньослов'янського населення Сіверщини. Нині проживають в кількох районах Сумської області. Пояснення символіки герба: Червоний щит — найпоширеніший колір в одязі цього…

Проєкт символіки Горюнів Горюни — невелика етнографічна група, що сформувалась на основі давньослов'янського населення Сіверщини. Нині проживають в кількох районах Сумської області. Пояснення символіки герба: Червоний щит — найпоширеніший колір в одязі цього етносу; Лин — промовисте зображення села, де мешкає найбільша кількість горюнів (Линове); Чотири золоті геральдичні краплі — символізують інші місця проживання горюнів (села: Нова Слобода, Юр’єве, Рутнєве, Ширяєво). Самі краплі натякають на народне тлумачення самоназви "горюн" як "горе", але водночас золотий колір уособлює надію на багате й щасливе майбутнє. Пояснення кольорів прапора: Зелений — ліс; Жовтий — степ; Вони є посиланням на лісостеп — природна зона, де і проживають горюни. Символіка створена спільно з власником каналу https://t.me/thelandofRuthenia. Завдячую йому розвитком ідеї, кольорами прапору, ідеєю вертикального положення лина, та доданням крапель. #геральдика #вексикологія #ЕтноВексикологія #авторське Тарабарщина Малоросійською

На гербі роду Захарових ми можемо побачити унікальний приклад виходячої за звичні рамки геральдики композиції: Посеред розділеного на чотири частини щита розташована срібна піраміда, обтяжена косо схрещеними шаблею та стягом, поверх яких покладено зелена і лазурова смуги. Скоріш за все, по аналогії з іншими родовими і міськими гербами, де були наявні піраміди, це уособлює собою увіковічнення воїнської звитяги членів роду, що пали на полі бою. #геральдика Тарабарщина Малоросійською

І ще один цікавий екземпляр з австрійського архіву. Герб роду дворян Моркових, маючих титул графів Священної Римської Імперії. Виділяється він тим, що малий щиток, який відображає початковий знак роду, увінчаний коронованим шоломом з наметом. В геральдиці подібне, хоча і зустрічається, але все ж є рідкістю. #геральдика Тарабарщина Малоросійською

Збережений в австрійському архіві ескіз гербу Меншикових зі справи щодо надання Олександру Меншикову титулу князя Священної Римської Імперії. #геральдика Тарабарщина Малоросійською

Емблема одного з районів монгольської столиці Улан-Батора. На ній зображено духа гори Согіно Хайрхан, в честь якої район і названо. Старий чолов'яга, що їздить верхи на бику, любить випити і допомагає в військових справах. #емблематика Тарабарщина Малоросійською

Сатиричний герб Чернігова, створений Олегом Синельником в 2010х роках. Опис йому було надано наступний: Погладшавший за рахунок планово залучених під ЄВРО-2012 інвестицій у сферу туризму, центральний двоголовий персонаж герба уособлює зв'язок візантійського геральдичного минулого і наслідками недавньої техногенної катастрофи. На гербі з одного боку хижо ошкірюється міфологічний звір давньоіранського епосу семаргл, а з іншого – ель-чупакабра, персонаж мексиканського епосу, яка своєю другою батьківщиною обрала пост-чорнобильску Чернігівщину. Щитотримачами виступають легендарний першопроходець печерного руху Київської Русі Антоній Печерський та так званий «чернігівський маніяк», з лопатами, як знаряддями здійснення своїх задумів. Їх присутність на гербі пояснюється тим, що вони першими виринають в інтернет-пошукових системах за запитом «Чернігів». Тарабарщина Малоросійською