Книжковий токсік (огляди книг, новини,та власна творчість)

Значить доповзла я до 105 ст, продерлась. Короче головна лінія як я розумію це про батька вчителя і його сина бо їм дісталось розбиратись що за спадок такий, і саме ця лінія мені не цікава, а от ті інтриги розвідки, журналістів якісь всесвітній заговори і щось там про священика цікаво. Але для такої книжки забагато сюжетних поворотів. Тому поки що вона на 3* але я спробую їх дочитати, було б ідеально якби була аудіо книга, я б зараз поки займаюсь закрутками слухала, бо читати її в папері не сильно цікаво. Це книга яка краще сприймається на слух.

мемчик з готової картинки

В Україні вартість книжок може зрости ще на 8-10%. У результаті середня ціна книги може наблизитися до 800 гривень і навіть перевищити цю позначку, розповіла УНІАН директорка Українського інституту книги Олександра Коваль. За її словами, середні та великі видавництва не можуть розподілити запаси між великою кількістю дрібних складів. Такий підхід суттєво ускладнює та здорожчує логістику, тому одним із можливих варіантів для галузі стає друк невеликими накладами з максимально швидкою доставкою книг до книгарень. Це автоматично здорожчує кожну книжку, оскільки чим менший наклад, тим вища собівартість. Водночас, за її словами, складно прогнозувати, як ринок і покупці відреагують на таке підвищення. При цьому експертка наголосила, що навіть під час війни частина українців продовжує витрачати гроші на товари, які не є предметами першої необхідності.

Ну я не здивована мій прогноз це 1000 грн буде книжка через йобану русню. І великі видавництва штангують. А я казала треба поважати самвидав і робити колаборації з ними.

#мемтоксіка 😈

Побачила пост про книжковий клуб, спитала чи читають українських авторів бо шукаю клуб для збірки, пише дівчинка не та до якої я звернулась, а інша. Пише: а клуби не мають читати виключно українських авторів. Де блять в моїх словах сказано що я маю якісь претензії до того яких авторів читає клуб, я лише спитала чи читають українських авторів. Мене це вибісило якщо чесно, бо я ж нічого такого не спитала.

Мені взагалі похуй і поєбать яка буде обкладинка, я так чекала виходу книг, що думаю лише про те, щоб вони мені були по кишені.

До нас вже приїхала збірка затишних осінніх оповідань «Брунатні історії» Передзамовники перевіряйте свої додатки НП. До 1 вересня включно, збірка продається по ціні передзамовлення. Не пропустіть. https://pankotskyi.com.ua/shop/brunatni-istorii/

Роспаковка від Пан Коцький. Трошки заздрю що мені ще не приїхали книги. Але що поробиш друкарня старається як може, поки було готово лише 140 книг з 700.

Тік ток ахуєвша мразота він пропускає коментарі, які порушують права жінок наприклад дойоби до того що якщо жінка не має дитину вона має платити податок, і першу чергу має бути призвана на службу, заборона абортів, і взагалі всім вина. Що блять за хуйня? Я написала про те, що аморально накладати податок чи щось вимагати від жінки, яка не має дітей. Ти ж блять не знаєш причин, може в неї безпліддя чи хвороби, може в неї викидні чи її дитину або чоловіка вбила блядся русня. Від'їбіться сука від жінок. Мене це обурює піпец ділити жінок на таких і не таких, забирати права на тіло, і на свободу навіть якщо вони просто вирішить що їй та дитина не всралась. Що це за репродуктивне насильство? А йобаний тік ток видаляє коментарі на захист жінок. Довели до того, що коли я вечері йду з роботи і ззаду хтось йде, я пропускаю вперед або давлю на педаль, бо мене стрімає що за мною хтось йде. Я повина озиратися, бути обережна бо довбойобів вистачає. Жінки і так живуть в стресі.

Уявляю як мої хейтери тішаться. В мене неписун. Є багато ідей, є незакінчена історії над якими можна попрацювати і навіть трохи часу.

Є новини по «Брунатних історіях», книги приїдуть трохи раніше, передзамовлення особисто я почну з 24-26 серпня відправляти, тому що маю ще авторам спочатку розіслати книги. Хто ще хоче замовити по знижці, це можна зробити до 1 вересня, з 1 вересня ціна повна. Також через обстріли можливі затримки логістичні самої пошти, будь ласка враховуйте це.

Адам Невілл «Ритуал» Є книги, які можуть витримати перевірку часом, стати класикою. Але це не той випадок. Мені книга не сподобалась, я вже читала щось подібне у Лавкрафта — не обов'язково про ліс, а про ритуали, закинуті храми, богів та монстрів. Коротше, сам троп конкретно в цій книзі мене схарив. Перша половина книги — муть. Я довго намагалась зрозуміти вік героїв і хто вони такі. Вони не зацікавили. Взагалі жоден персонаж мене не зачепив. Якісь чуваки заблукали в лісі, повному невідомих монстрів, і що? Ми таке вже бачили(хтось в морозі заблукав, хтось в горах, хтось в шахтах це те саме тільки ліс). Герої нічим не виділяються, не мають фішок, не викликають емпатії, тому вся горорна напруга здавалась штучною. Сама ідея цікава: і з культом прибацаних металістів-вбивць, і з богами типу скандинавських, але те, як це візуалізовано в книзі, прісно, специфічно, застаріло. Тому конкретно ця книга для мене втратила актуальність з часу її виходу за кордоном. Я впевнена, що зараз мало хто знає такі гурти, як Satyricon, чи що Burzum весь час був нацистом, який палив у Норвегії церкви і підтримує росіян у нашому знищенні. Музика в нього теж відстій, і є відчуття, що автор списав з нього та ще з якихось гуртів загадки вандалів. Причому, можливо, навіть сильно не аналізуючи їх, а подивившись «Metal: A Headbanger's Journey» («Подорож металіста») — документалку, яку зняли про багатьох рок-зірок минулого. Я її дивилась ще десь у 2010 році. От тим настроєм пропитана і ця книга — тими жахами, які нас захоплювали під час посиденьок біля вогнища. Але, на жаль, ця ностальгія мене не торкнула. Я люблю музику, я люблю блек-метал. Книжка написана і перекладена добре. Але автору не вдалось мене зачепити, налякати, викликати огиду чи роздратування. Я взагалі нічого не відчула. А це ж горор — повільний, з напругою, якій, на мою думку, не вистачає кінематографічності, з багатьма повторюваними поворотами і пустими діалогами. Я оцінила книгу на 3.5, але не за сюжет, а за роботу перекладачів та редакторів. Бо текст, незважаючи на специфічність сюжету, пропрацьований.

Прочитала, не моє це. Я не отримала задоволення від сюжету, від персонажів, і навіть від наявності рок гуртів, та їбанутих культів. Бо я таке вже читала і бачила в різних інтерпритаціях. Відгук на книгу напишу дуже коротко.

Зазвичай я з вішліста стараюсь не купувати книг, бо я його і так не особливо оновлюю новими книгами. Але я знайшла її за 300 грн. Гріх було не придбати. Я більше чим впевнена що це якась хуйня романтична, але в мене шторка падає, коли в назві є Злодії, купувати за повну ціну книгу, яка може не сподобатись набагато образливіше. Тому вона трохи пойобана життям на нижньому корінці, але мать його так.

Мені залишилось ще десь 70 сторінок Ритуалу, я вчора його не осилила. Мені все ще нудно. Я не з тих людей, які шукають вау сюжету на останніх 70 ст, і терплять книгу. Я кидаю книги на перших 50 - 100 ст. Я тупо себе мучаю з нею. Але справедливості заради дочитаю вже. 😒🤌

Які гурти? Люк зітхнув. — «Dimmu Borgir». Юнак сплюнув. — Позери! — «Cradle of Filth». Фенріс знизав плечима й знуджено позіхнув. — «Venom»? Хлопець усміхнувся. — Справжні майстри! Це вже щось, Люку з Лондона, — раптом Фенріс насупився і заговорив низько й глумливо. — Але тобі явно потрібна освіта, мій друже. Тобі потрібно послухати «Emperor», «Dark Throne», «Burzum», «Satyricon», «Bathory». А тепер мені цікаво, аж одну главу, але я хочу доїбатись. По -перше я знаю всі ці гурти, і навіть Gorgoroth який згадувався вище по тексту, але я завтикала додати діалог. Для мене вони звучат депресивно. В мене чоловік колись їх слухав. По-друге хто пиздить на Dimmu Borger I Cradle of Filth той хуй газірований. Це самі мелодійні блекушні гурти, навіть якщо вони здаються попосово вилизані, мені нравиться, тому немає чого пиздіти. Satyricon теж колись слухала, але не фанат. Burzum — їбанутий зек, який причетний до спалення церков і підтримує русню і вбивство українців, його не те що слухати, його на гіляку поруч з руснею розчленувати. Він наскільки мені відомо все життя якусь хуйню творив. Все інше теж на любителя. Всі гурти плюс мінус з цього списка однаково популярні і особисто мені нічим видатним не виділились в звучанні, і не пережили випробування часом особисто для мене. Кому подобається, нічого не маю проти. Треба погуглити, коли книга написана, бо таке відчуття що музичні смаки в металі у персонажів десятилітньої давнини. Хоча метал це як класика, він завжди актуальний.

Я прочитала всю першу частину Ритуалу, мені все ще не цікаво.😭