chyzanna

Не можете прийняти, що фізично мама у вас, можливо, й була, але емоційно ви — сирота.

Якщо ви схильні шукати в інших людях маму — очікувати від них любові до вас, безумовного прийняття, схвалення та підтвердження вашої особистості; якщо відчуваєте, що існуєте лише поруч із кимось, — можливо, це відбувається тому, що ви не можете прийняти той факт, що у вас не було мами. І вже ніколи не буде. Мами в тому правильному розумінні цього слова — людини, яка дає вам безпеку, любов і спокій.

А ще про те, чому ваші сили йдуть на людей (на виправлення їх стану, настрою) Що робити, щоб ваші сили перестали туди йти Як взагалі менше робити людям приємного, менше контролювати їх емоції, менше рятувати їх від їх переживань та важких емоцій. Як менше переймати негативний стан оточуючих

Треба вам платний ефір про злиття з людьми? Про відповідальність за їх емоції, яка бере початок зі стосунків з мамою? Про необхідність контролювати емоції та стан оточуючих? В кінці зробимо техніку на сепарацію з мамою (скоріш за все, будете плакати)

Уявіть, що чужий мат, агресія, приховане насилля, особисті історії — це невидимий токсичний газ, який людина випускає в повітря під час розмови. Коли ви не усвідомлюєте насилля: ви заходите в це приміщення і думаєте, що це просто таке повітря. Ви розслаблені й дихаєте на повні груди. Цей газ безперешкодно потрапляє у ваші легені, всмоктується в кров і отруює вас зсередини. Вам стає важко, боляче, ви відчуваєте провину чи страх, навіть не розуміючи чому. Чужий емоційний бруд стає частиною вас. Коли ви бачите ситуацію ясно ваше розуміння того, що відбувається (і контакт зі своїми почуттями) — це ваш внутрішній протигаз. Коли людина починає випромінювати цей токсичний газ, ви одразу розпізнаєте його запах. Газ нікуди не зникає, він усе ще клубочиться навколо цієї людини, але він більше не потрапляє всередину вас. Ваш фільтр блокує його на вході. Ви дивитесь на людину крізь скло протигаза і розумієте: «Це твій газ, ти ним дихаєш, а мене він не отруїть».

Так само, наприклад, можна перейняти стан людини через мат. Через мат в нас також потрапляє емоційний зміст людини. Тому що люди використовують мат лише з агресивного ненависного емоційного змісту/стану (помічали таке?) Перестане в вас потрапляти їх емоційний зміст тільки якщо ви будете в курсі, що відбувається.

Або, наприклад, жінка ділиться зі своєю мамою тим, як їй важко жити з чоловіком, а мама слухає ці історії, підтримує доньку і хоче її врятувати (виправити її стан). Поглиблюючись в переживання доньки мама переймає її емоційний стан. Потім вони роблять те саме тільки вже навпаки. Тепер мама ділиться, а донька її рятує. І в якийсь момент вони настільки попереймали емоційний вантаж одна одної, що їм стає поруч нестрепно. Починаються конфлікти, агресія, бажання кричати одна на одну.

Може з часом і свої такі інтенції «просто поділитись» чимось з іншим (особливо коли той в піднесеному настрої) почнете бачити, відчувати що ви робите, і зупинятись.

Як ще може відбуватись «зараження»? Вам хтось починає раптом розповідати (наприклад) про свої болячки, або про чиюсь смерть, або про те, як когось згвалтували в парку вночі. Ви думаєте, що людина просто ділиться історією? Бо вважає, що вам це просто цікаво? Людина разом з історією ділиться своїм емоційним змістом. Бо з якого стану вона це розповідає? Чи будеш ти розповідати про зґвалтування в парку, якщо ти в спокійному радісному щасливому стані? Сумніваюсь. І вам, для того, щоб менше заражатись емоційним станом необхідно бачити, що відбувається. Що людина зараз ділиться з вами не просто історією, а і своїм емоційним змістом. Іноді чимось дуже важким. Хоче (несвідомо, звичайно), щоб це важке потрапило і в вас. Наче їй від цього стане легше. Якщо ви розумієте, бачите, відчуваєте що відбувається, ви захищені. Як коли ти знаєш що людина хворіє, ти вдягаєш маску. Бачення того, що відбувається — це також своєрідна маска.

На цьому тижні ефіру «Питання-відповіді» не буде. Проведу його в наступну середу о 19:30 за київським часом 🙌

Виправити стан людей в вас все одно не вийде. Вийде тільки на якийсь час зробити їм приємно (щоб вони на короткий час перестали відчувати свій дискомфорт). А от перейняти собі те нестрепне, що не витримує в собі людина, ви якраз зможете надовго. Може на все життя.

Ну але як не зливатись, якщо ти з дитинства вмієш тільки так? Якщо тобі доводилось виправляти стан мами, бо якщо ти його не виправляв, то вона була або агресивна, або відключена від реальності. Ігноруюча, тривожна або депресивна. Тобі, щоб отримати «маму» хоч на короткий час, доводилось зливатись з нею (переймати її погане, віддавати своє хороше), рятувати собою. І тепер ти не можеш не рятувати, не зливатись з усіма іншими. Якщо ти не рятуєш, ти відчуваєш себе винним/поганим, так як мама навчила саме так себе відчувати, якщо ти не хотів рятувати її.

Для того, щоб менше заражатись чужим емоційним вантажем — треба менше з ними зливатись. Щоб менше з ними зливатись — треба бачити людей такими, як вони є, і не намагатись їх врятувати/виправити.

Так, наприклад, ми перейняли важкий стан батьків (через їх насилля), а потім почали ще більше їх дратувати своєю присутністю. Бо через наше тіло вони стали більше відчувати своє нестерпне.

Для того, щоб менше реагувати емоційно (менше злитись) на інших людей, треба менше переймати/заражатись їх емоційним змістом/вантажем і менше заражати їх своїм. Тому що, те, що ми бурно реагуємо на когось може бути наслідком того, що хтось з нас заразився емоційним змістом іншого. І тепер у нас емоційний зміст схожий і тепер поруч один з одним нам дуже погано.

Що я намагаюсь сказати: що стати окремим від людей, не постраждавши перед цим від своїх почуттів — не вийде ніяк.

На цю тему (спільних травм) в мене є ефір «Стосунки» 👉https://secure.wayforpay.com/payment/s5a06c999c8fc

Наприклад, чоловік підвищує голос, а ви свої почуття присвоюєте собі. І проживаєте біль, який в вашому тілі і так був, але непрожитий. Таким чином рана, травма, до якої була привʼязана червона нитка, розсмоктується, і ця нитка (яка була привʼязана до цієї конкретної травми) обривається. І далі, навіть, якщо чоловік смикає за нитку (підвищує голос), ви бурних емоцій не відчуваєте, бо в вас цієї травми більше нема і нитка обірвана. І тоді ви можете відношення чоловіка (його насилля) почати бачити окремим від вас. «Так, зараз чоловік хоче насилувати». В вас це насилля перестане потрапляти і з часом чоловіку, по-перше, перестане бути цікаво вас насилувати (як хейтерам не цікаво писати хейт, коли блогер на нього не реагує). По-друге, так як це насилля не буде через нитку передаватись вам, а буде повертатись назад до нього, йому стане дуже боляче і він можливо не захоче більше цей досвід повторювати.

Якщо ти причину своїх почуттів віддаєш іншому — ти не можеш бути окремим, і він не може бути окремим. Ви зливаєтесь.

Спочатку ви свої почуття поруч з людьми присвоюєте собі. Проживаєте біль, присвоїв причину цього болю собі. Потім в вас стає все менше болю (травми загоюються від того, що ви їх проживаєте), в вас стає все менше агресії/страху/емоцій по відношенню до людей. Далі ви можете бачити людей ЯСНО (без червоних окулярів). Бачити їх окремими, бачити їх відношення до вас окремим від вас, бачити їх такими, як вони є.