DhvaniYoga

Про Печерськ Якщо дім коханих друзів є серцем Києва, то ідеї Києва — це Печерськ. Високо нагорі, ближче до хмар… але річ не в положенні, а в тому, що саме тут народжуються експерименти. Він не ідеальний і навіть гірше — він нібито весь в шрамах від експериментів. Тут новітні вежі в склі, а рядом — щось на модерністському, що було останнім словом 50 років тому, а зараз стоїть без діла, лише привертає увагу барельєфом. Тут нічого не викидають, тому сліди минулого на кожному куті. Тут вилизана Арсенальна з сірою глибою Салюту та темні двори узвозів — Печерського та Кловського з тенісними столами з бетону та дорогами без жодного тротуару. Тут за жилими домами суцільна зелень та на червоній лінії — кілометри асфальту без жодної тіні, що аж собака опікає собі лапи. Мені дуже подобається міркувати про те, на які стани налаштовує архітектура кожного району. Соломʼянка налаштовувала заводити сімʼю та вирощувати баклажани. Цей район-експеримент, відповідно і культивує відчуття свободи експерименту: «Ти нікому нічого не винен. Ті, хто після тебе, будуть вважати твої спроби шиком та будуть милуватися ними. А якщо їм не сподобається — знесуть та побудують нове. Тому що нащадки — також бажають стати дорослими людьми, яким не потрібно народитися на всьому готовенькому, а потрібно знайти свою відповідь на медитативне питання “а в якому світі подобається жити мені?” і залишити таким світ наступному поколінню… Тут настільки швидко знайомляться з сусідами та допомагають їм, що навіть моя легкість в спілкуванні відчуває себе тупою та млявою. Ти переїхав до нас на місяць? Ще й з красивою собакою? Давай спілкуватися, бо часу залишилось обмаль. Хай чекають ті, хто на Соломʼянці, бо вони там на все життя, а в нас все змінюється швидко… Ти не турист? Не завітав на пару годин до Гуліверу? То ти вже свій, вітаю, про що тобі розповісти?

Склала свої плани на наступний навчальний рік. Бажаючим зануритись в санскрит на різному рівні, буде з чого обирати. Цього року я планую зробити аж два курси по читанню першоджерел для тих, хто ніколи НЕ вчив санскрит. Отакої... Це будуть два коротких курси — по 3 уроки кожний. Один — основні ідеї перших трьох розділів «Бгаґавадґіти» під кутом кашмірського шіваїзму. Другий — основні ідеї першого розділу «Хатха-йога-прадіпіки» з коментарем «Джйотсна» — розділ про асани та початок практики йоги. З цього приводу роблю опитування про час перш за все в найближчому колі підписників.

Відеокурс санскриту: ДІЄСЛОВА В САНСКРИТІ Цього року декілька груп наших учнів завершили вивчати тему «синтаксис». Тож час розмовляти про систему дієслів в санскриті. Тетяна Приходько продовжує запис відеокурсу санскриту оглядом нової теми — дієвідмінювання https://youtu.be/HaXeJmXoUEs

Мій відеокурс санскриту перевалив за поповинку та повільно, але неминуче наближається до завершення 🤗

Про використання ШІ в навчанні та творчості Студент, який питає ШІ про ідеї для свого проєкту та прохає створити основну структуру віддає ШІ найсмачнішу задачу творчості. Це відмова думати, відмова від створення знання. Це лякає мене. Студент, який шукає книжки за допомогою ШІ, питає основні ідеї та терміни кожної книги, а потім питає ШІ, на якій саме вони сторінці, щоб самостійно прочитати — радує мене. Студент, який просить ШІ написати текст власного диплому, для того, щоб набути заданого обсягу, — лякає мене. Студент, який сам пише текст та прохає ШІ перевірити цю роботу, вказати на логічні помилки, недостатність аргументації, хибні або недоведені гіпотези, — радує мене. СММник, який питає ідеї текстів у ШІ, —лякає мене. СММник, який віддає власноручно написаний текст ШІ та питає, які в ньому є стилістичні помилки, — радує мене. Людина, яка питає ШІ, чи кинути кохану людину чи ні, — лякає мене. Людина, яка віддає ШІ переписку з коханою людиною, та питає — «які з моїх фраз могли образити партнера?», щоб навчитись бути лагідним, — радує мене. Студент, який пише диплом з ШІ — це не погано, це сучасність. Але пізнання неможливе шляхом постановки питань до ШІ. Знання формується лише всередині, коли ми усвідомлюємо нові категорії. Знання формується, коли ми пізнаємо тонку відмінність між категоріями. Наприклад, чим відрізняється монолог від діалогу? Чи можемо ми подумати про відповідь самостійно, не підглянути її? Чи цікаво створювати гіпотези, потім їх перевіряти, відкидати хибні і залишати ймовірні? Гостра свідомість, чутливість до втрати цікавості, до втрати концентрації, до втрати бажання пізнавати, до втрати відповідальности — це все результат практики йоги. Лише свідомість дозволяє зробити з отрути нектар та не втрачати, а отримувати від використання будь-яких інструментів. @Tpryhodko, Тетяна Приходько

В мене тут локаційні новини. Шукаючи дім у Києві, згадала, що не жила ще у Львові. Тож, скоро у Львові буде санскрит та йога офлайн зі мною. Орієнтовно, з вересня. За розкладом санскрит буде у неділю об 11:00 у залах Шакті-йога-шала. Тож, хто бажав, налаштовуйте графіки.

НАДЯГАЮЧИ БРЕНД Йду по вулиці і помічаю на дівчинці настільки впізнавану прикрасу, що від погляду повз відразу у голові виникає назва бренду. Згадую про дві події минулого тижня — розголос навколо Кочут та Найкі. Це підґрунтя почутого та побаченого принесло такі думки — Коли ми надягаємо не просто зручну річ, а річ якогось бренду, — це схоже на бажання додати до зовнішнього образу історію. Історію про успіх, або історію про досконалість, історію про елітність, або історію про ведення людей за собою. Надягаючи бренд, ми начебто накидаємо на себе мантію його історій, його якостей та властивостей. І чому б ні? Що може піти не так? Мені здається, в цьому є декілька «не так». По-перше, бренд — це не одна властивість, це завжди пакетне рішення з ідей, виборів, культурних кодів. І навіть якщо бренд ніколи не зробить нічого хибного (не буде уникати сплати податків, не буде шкодити довкіллю тощо — це було б друге «не так»), все одно — ця пакетна історія, яку не можна розділити на частини і взяти лише те, що треба нам. Бо нашу репутацію формуємо не ми, а той, хто зчитує знаки та складає враження. Тож всі історії в очах зовні розкриваються разом, а не окремо. Не можна сказати «Теслу я купував за екологічність». Тесла — історія про захват ринку, історія про перемогу, про розвиток від задрота до лідера, історія про значущу професійну експертність та історія про виклик. Весь цей пакет неподільний. І третє "не так"— будь-який бренд не може ідеально підійти під наш запит, ми можемо бажати підкреслити успіх, але наш успіх завжди буде іншим за успіх іншої людини, так само як і всі інші наші вміння та якості мають саме наш присмак. Бренд нібито виконує наш запит, але тримає нас від того, щоб висловити свою історію, та створити власний дух успіху, краси, професійності тощо. Тож, надягаючи бренд, я завжди роблю медитацію — що саме я сподіваюсь позичити з його історії собі? І далі наступну — чи можна забезпечити це собі інакше? І так, подібні питання — в є медитацією, що допомагає пізнати себе та бути собою.

Більшість фото до дня йоґи мають асани, пози для тіла. Розумію, що через це може здатися, що йога — щось на кшталт фітнесу для тіла. Але йога — це не спорт. Асани та вправи йоги — це інструменти спілкування з тілом, та інструменти його пізнання. В йозі ми вчимось чути тіло, та розуміти його знаки, потреби, насолоди. Тексти йоги вчать нас керувати тілом, відчувати його енергетичну складову та прокладати тонкі звʼязки тіла з психикою. З самого виникнення йога працювала не з тілом, а з свідомістю. Але ж свідомість бере початок саме в тілі. Тож тіло в йозі — це поле усвідомлення та місце, в якому народжується свідомість. Запрошу пізнавати йогу зі мною. Йога — це не спорт. Контроль емоції — це не їхня зупинка. Медитація — це не заспокоєння думок. Енергетичні практики — це не магія. Запрошую на курс початківців дізнаватися що таке йога, що таке контроль емоцій, які бувають медитиції та чакри. Нова група — з 24 червня. Онлайн + семінар в Києві. Реєстрація

Одна моя роль, про яку я ніколи нічого не писала — роль редакторки. З одного боку, однією з перших читати книжки вчителя, це дуже зворушливо, з іншого — читати їх як редактор, це — відмовитись від насолоди справжнього читання. Бо погляд, який допогає та перевіряє, не той, якій розчиняються у світі автора. Але з часом, навичка редагування дає змогу керувати зумом власного погляду. Відкриваючи книжку, ти обираєщ — під яким кутом. Ось, ти слідкуєш за ідеями, інший раз — за оформленням, третій - за верстанням та переносами, далі — інші кути, знов й знов. Аж поки книжка, що вийшла з друку, не лягає на твій стіл та нарешті ти можеш відкрити її як читачка. Тож супер сила редактора — обирати кут погляду та вміти дивитися свіжим поглядом на знайоме. Перші чотири місяці цього року я віддала редактурі нових перекладів мого вчителя, Андрія Сафоронова, сподіваюсь скоро доторкнутись до плодів оком.

Нарешті відкриваю нову групу йоґи. Запрошую початківців, всі умови — на сайті https://www.in.yoga/tanya-prykhodko/#registration Всі рекламні посили — на відео 🤗❤️

Пока відкривала нову групу санскриту, відчула питання від громади: Навіщо? Навіщо люди вивчають санскрит, ще й у такі часи? Записала відео-відповідь — 15 хвилин про те, чому люди вивчають санскрит, та пару хвилин про те, власне, як це відбувається. https://youtu.be/3ItcpT5IXRE?si=CvdWIveKm1q30Uti

Ви памʼятаєте, як уперше у житті відчули спеку? Коли спекотно було не через забагато одягу, а від температури надворі? Мої спогади показують кадри на пляжі біля озера, але тоді мені вже було сім. Учора вперше відчула спеку наша собака Мітра. Помітивши це, подумалось — тож і я відчула спеку вперше цього року… Чому ми не нотуємо перші події року? Перше морозиво на вулиці, перший вихід в шортах або спідниці, перший день у літніх туфлях… Хіба не так ми формуємо відчуття затишку, коли помічаємо циклічність життя, речі, що повторюються із року в рік?

Подивилась "Молодого Шерлока" Гая Річі... І ось що я думаю: Чому ніхто не знімає фільмів, про те, як після знищення заводу з виробництва хімічної зброї зруйнувати ланцюги постачання та як усунути сам запит? Всі розуміють, що щоб щось гарне та складне зробити, треба пахати кожного дня. Зміни, суттєвий результат – наслідок дисципліни, що увійшла в звичку. Навіть щоб виростити яблука, треба робити одні та ті самі речі кожного року. Але фільми на кшталт Джеймса Бонда (до яких відноситься й Шерлок) показують казки про те, що для досягнення мети потрібно один раз натиснути червону кнопку... Це не погано, але де шпигунські фільми зі справжніми довговічними стратегіями та рутинними діями?

Відчуття дня: крихкість очікувань Немов тонкий шар льоду, очікування, на які неможливо спертися крошатся об гостру реальність. Пелюстки весняних квітів у крижаному повітрі. Очікування за календарем — улюблена спідниця, реальність за погодою — знову й знову дістаю зимові речі зі шафи. Знайоме #почуття ?

Почуття дивування звичайному Кожного разу, як я гуляю з собакою, дивуюсь формі цього дерева, що ніби посмішка Чеширського кота. Кожного дня дивуюсь красі мешканців дому — розглядаю їхні риси й думаю — як природа могла зробити щось таке красиве?! Кожного дня дивуюся, яка красива природа в саду біля будинку. Кожного дня я бачу нові зміни в ній (бо на дворі — весна), а також у горщиках з насінням та думаю — як дивовижно природа штовхає до швидких змін. Коли друзі пишуть, або заходять в гості — знов дивуюсь тому, що їм цікаво побути зі мною, поспілкуватися при тому, що я ніяк їх не розважаю, та можу запропонувати лише просту розмову про майже банальні речі. Наче бджола, я збираю моменти звичайного, які викликають дивування, бо подив — важливе почуття, що іде поруч із вмінням сприймати нове. Може, я роблю це, тому що не вмію кожного дня вигадувати щось неіснуюче. А може тому, що пам'ятаю слова Шіва-сутр vismayo yogabhūmikāh Подив є щаблями йоги. Тож залишаю тут нове помічене диво – почуття дивування знайомому. #почуття

Перед початком занять в новій групі — завжди друкую нові зошити для учнів. Дуже люблю цей процес — відбирати папір, перевіряти якість друку, зшивати аркуші в єдиний зошит, в якому далі буде відбуватися магія — з вправ будуть народжуватися знання. Цього року літня група — ранкова, середами о 10, початок — шостого травня. Запрошую долучатися тих, в кого є бажання розпочати своє знайомство з санскритом.

Звичка практика йоги - не приймати слова до власного словнику без критичних міркувань та без перекладу на мову власного досвіду. Тож, коли я дивлюсь на слово "тригер", я бачу, що для мене воно походить на слово "муза". Точніше: Муза — це знак зовні, який підказує, що всередині нас вже є зріла ідея, яку вже варто випустити назовні. Щоб інші також побачили світ нашими очима. Тригер — це також знак зовні, який підказує, що всередині нас є необхідність в новому погляді, ідеях, знаннях, яких не вистачає. Тож муза — це знак щось випустити назовні, а тригер — це знак щось впустити всередину. Такий опис залишає відповідальність мені, як діячу и не перекладає її на зовнішні обставини капризної музи, чи зловредно-випадкового тригера... #словникйога

Районні чати Коли ти живеш в приватному будинку, в тебе немає чату підʼїзду, а в чаті будинку рівно двоє осіб. Що ж тоді, де брати актуальні події на районі? Переїхавши на Соломʼянку, я відкриваю для себе чат з вигулу собак, чат овочевого ларька, де можна замовляти шпинат на завтра, впевнена, існує й мамський чат. В телефоні зʼявляються Наташа з зоомагазину та Руслан з мийки та інші контакти, з приписом "Соломʼянка" Й таке приємне відчуття, що ти живеш у селі, де звісно, є багато тих, хто не спілкується, але є й ті, хто підтримують рух новин по району. Так, в нас немає Сільпо — зате є парк з джерелом та лавочками, на яких весь час спілкуються люди будь-якого віку. Мені здається саме це спілкування забезпечує відчуття затишку. Ти наче вдома, де знаєш що й де відбувається, знаєш розклад — хто в котрій просинається й засинає, чим живе, та чого чекати. Затишок - це графік, зрозумілий, зручний та передбачуваний. #почуття затишку на районі