IPC/WASH/AMR in Ukraine

ВПЛИВ ВІЙНИ НА ЗДОРОВ'Я. У травні 2026 року The Lancet опублікував масштабний звіт Johns Hopkins Center for Humanitarian Health-Lancet Commission про здоров’я людей в умовах збройних конфліктів та вимушеного переміщення. Збройний конфлікт запускає цілий каскад проблем зі здоров’ям: 🔹 руйнування лікарень та іншої медичної інфраструктури; 🔹 вимушене переміщення населення і втрата безперервності медичної допомоги; 🔹 погіршення охоплення вакцинацією; 🔹 зростання ризику інфекційних захворювань; 🔹 проблеми з водою, санітарією та гігієною; 🔹 порушення лікування хронічних захворювань; 🔹 погіршення психічного здоров’я; 🔹 зростання ризику антимікробної резистентності; 🔹 довгострокові наслідки для здоров’я дітей і майбутніх поколінь. Важливо, що висновки Комісії базуються не лише на експертних оцінках. У роботі використано результати численних систематичних оглядів, зокрема щодо інфекційних захворювань, вакцинації, WASH, психічного здоров’я, здоров’я дітей та впливу збройних конфліктів на поширення антибіотикорезистентності. Окремо хочу звернути увагу на інфекційні ризики. Війна створює практично ідеальні умови для їх накопичення: пошкоджена інфраструктура, перебої з водопостачанням, скупченість людей, переміщення великих груп населення, перевантажені лікарні, дефіцит ресурсів та складнощі з дотриманням стандартних заходів інфекційного контролю. Паралельно зростає проблема АМР. Систематичний огляд, включений до доказової бази Комісії, показує зв’язок збройних конфліктів із розвитком та глобальним поширенням антибіотикорезистентності.А далі автори переходять до питання, яке зазвичай обговорюють значно рідше:чи достатньо ефективна сама міжнародна гуманітарна система? Система допомоги залишається значною мірою міжнародно керованою, залежною від донорських пріоритетів і не завжди достатньо підзвітною людям, для яких ця допомога створюється. Тому запропоновано чотири великі напрямки змін: передавати більше ресурсів і повноважень місцевим та національним структурам, посилити реальну відповідальність за результати, змінити принципи фінансування гуманітарної допомоги та розглядати доступ до охорони здоров’я як невід’ємне право навіть під час війни. Відновлення української системи охорони здоров’я після війни не може обмежитися ремонтом лікарень і закупівлею обладнання. Нам доведеться одночасно відновлювати вакцинацію, епідеміологічний нагляд, лабораторні спроможності, програми ПІІК та AMR, WASH-інфраструктуру, доступ до первинної допомоги та безперервність лікування. І робити це потрібно вже зараз. Бо наслідки війни для громадського здоров’я не закінчуються в день припинення бойових дій.

Заключне і генеральне прибирання - в чому різниця? 🧹🦠 Ці поняття досі часто плутають. А інколи «заключною дезінфекцією» називають генеральне прибирання після пацієнта. 🧽 Генеральне прибирання Це планове поглиблене прибирання приміщення, яке проводять із визначеною періодичністю відповідно до локальних процедур закладу та вимог до конкретного приміщення. Його мета - очистити не лише ті поверхні, яких постійно торкаються, а й менш доступні та ті, які під час рутинного прибирання можуть оброблятися рідше. Під час генерального прибирання увагу приділяють: - меблям та обладнанню; - дверям, світильникам та іншим доступним елементам; - санітарно-технічному обладнанню; - важкодоступним ділянкам (стеля, за меблями тощо). 🦠 Заключне прибирання Його проводять після припинення перебування пацієнта в конкретному місці - наприклад, після виписки, переведення або смерті пацієнта, щоб підготувати приміщення та обладнання для наступного пацієнта. Тут особливо важливі поверхні та предмети, які контактували з пацієнтом або могли бути контаміновані: ліжко і матрац → приліжкова тумба → кнопка виклику → поручні → ручки → санвузол → багаторазове медичне обладнання та інші поверхні в зоні пацієнта. За наявності певного інфекційного агента спосіб обробки та вибір дезінфекційного засобу мають враховувати його властивості. Наприклад, підхід після пацієнта з Clostridioides difficile відрізнятиметься від звичайного заключного прибирання. Тож різниця проста: 📅 генеральне - планове поглиблене прибирання всього визначеного приміщення. 🚪 заключне - прибирання після завершення перебування пацієнта з особливою увагою до його зони та потенційно контамінованих поверхонь. І ще важливий момент: заключне прибирання не потрібно відкладати до дня «генералки», а генеральне не варто проводити щоразу після виписки пацієнта. Це різні процедури з різними підставами для проведення. А у вас у СОП ці два види прибирання розмежовані? 👀

🧼 Репроцесинг медичних виробів: менше теорії - більше практики! 9–10 вересня у Львові відбудеться дводенний практичний тренінг «Репроцесинг медичних виробів багаторазового використання». За два дні учасники пройдуть весь шлях медичного виробу: 🔹 приймання та безпечне транспортування; 🔹 очищення - ручне, ультразвукове та машинне; 🔹 роботу в «брудній» і «чистій» зонах; 🔹 контроль якості очищення; 🔹 технічний догляд та пакування; 🔹 стерилізацію та контроль стерильності. І головне - це не навчання «на слайдах». Практичні навички відпрацьовуватимуться безпосередньо у відділі репроцесингу медичних виробів. 📅 9–10 вересня 2026 року 📍 Львів, Медичний центр Святої Параскеви ⏱ 2 дні / 13,5 годин 🎓 38 балів БПР Тренінг буде особливо корисним медичним сестрам стерилізаційних відділень, операційних блоків та хірургічних відділень. Кількість учасників обмежена. Детальніше про захід: https://medcenter.lviv.ua/education/reprocesing-medichnih-virobiv-bagatorazovogo-vikoristanya-090926/ посилання на реєсстрацію: https://forms.cloud.microsoft/e/R6gpCWBdgR?origin=lprLink

Коли інфекційний контроль виснажує: чому фахівці залишають професію? Робота у сфері інфекційного контролю виглядає дуже системною: епіднагляд, аналіз даних, аудити, навчання персоналу, розробка СОП, розслідування спалахів, профілактика ІПНМД. Але за цим переліком стоїть ще одна реальність - постійна відповідальність, необхідність переконувати інших дотримуватися вимог і дуже часто величезний обсяг роботи на одного фахівця. У серпневому номері American Journal of Infection Control опубліковане дослідження «Flexible scheduling and manageable workloads as drivers of infection preventionist retention», присвячене тому, що впливає на бажання фахівців з інфекційного контролю залишатися у професії. І результати дуже впізнавані. Роботи стає більше, а ресурсів - не завжди. Автори звертають увагу на кілька проблем: велике робоче навантаження, нестачу персоналу, обмежену гнучкість робочого графіка та труднощі з балансом між роботою й особистим життям. І це легко пояснити. Сучасний фахівець з інфекційного контролю може одночасно займатися епідеміологічним наглядом, ІПНМД, гігієною рук, репроцесингом медичних виробів, використанням ЗІЗ, поводженням з відходами, WASH, навчанням персоналу, аудитами, аналізом спалахів, підготовкою звітів та участю у програмах з протидії AMR. До цього додаються термінові ситуації, перевірки, консультації відділень і нескінченне: «А можна я швиденько запитаю?» А швиденько зазвичай не виходить. Гнучкий графік має значення. Один із важливих висновків дослідження - можливість гнучко організовувати робочий час сприймалася фахівцями як фактор, що підтримує задоволеність роботою та зменшує бажання залишити посаду. І навпаки, неоплачувані чергування та необхідність бути доступним поза робочим часом негативно впливали на добробут працівників та їхнє бажання залишатися у професії. Тобто фахівець може дуже любити інфекційний контроль і водночас не витримувати умови, в яких він змушений ним займатися. Має значення і кількість роботи. Ще один важливий фактор утримання працівників - кероване робоче навантаження та достатня кількість персоналу. Коли обсяг завдань відповідає реальним можливостям команди, робота стає значно більш стійкою у довгостроковій перспективі. Це особливо важливо для інфекційного контролю, де результат роботи часто не видно одразу. Запобігли спалаху - його не сталося. Зменшили кількість КАІК - пацієнти просто не отримали інфекцію. Вчасно виявили порушення репроцесингу - небезпечна подія не відбулася. Успішна профілактика часто виглядає як відсутність події, тому внесок команди інфекційного контролю може залишатися малопомітним для інших працівників та адміністрації. А ще потрібна підтримка керівництва. У дослідженні підтримка з боку керівництва визначена як важливий фактор професійної стійкості фахівців після пандемії. І підтримка - це цілком конкретні речі: - достатня кількість працівників у команді; -реалістичний перелік обов'язків; -можливість навчатися; -доступ до необхідних ресурсів; -нормований робочий час; -участь ВІК у прийнятті рішень реакція адміністрації на виявлені ризики. Бо можна провести 50 аудитів гігієни рук. Але якщо після них нічого не змінюється, дуже швидко виникає запитання: навіщо я це роблю? І це вже підтверджується іншими дослідженнями Чому це важливо для системи інфекційного контролю? Втрата досвідченого фахівця - це втрата не просто однієї штатної одиниці. Разом із ним заклад частково втрачає накопичені знання про свої відділення, проблемні процеси, попередні спалахи, локальну епідеміологію, комунікацію з персоналом та роками сформовані робочі зв'язки. А новому працівнику потрібен час, щоб усе це відновити. Тому профілактика професійного вигорання фахівців з інфекційного контролю має бути частиною нормального управління програмою ПІІК. Іноді для цього потрібен психолог. А іноді - ще один фахівець у відділі, адекватний перелік посадових обов'язків, можливість піти додому вчасно і керівник, який після слів «у нас є ризик» запитає: «Що потрібно зробити?» а не «А можна поки нічого не міняти?»

«Треба раз на пів року поганяти глистів. Для профілактики» Чули таке? Особливо часто цю пораду дають батькам дітей, власникам котів і собак та всім, хто влітку їсть полуницю прямо з грядки. Але чи справді здоровій людині потрібно регулярно приймати протигельмінтні препарати «про всяк випадок»? Коротко - ні, такої універсальної рекомендації немає. ВООЗ дійсно рекомендує профілактичну дегельмінтизацію без попередньої індивідуальної діагностики. Але є важлива деталь: вона застосовується в ендемічних регіонах із високою поширеністю ґрунтових гельмінтозів і для визначених груп населення. Наприклад, для дітей у регіонах, де поширеність таких інфекцій становить ≥20%, рекомендується періодичне профілактичне лікування. Тобто рекомендацію ВООЗ «проводити дегельмінтизацію» не варто перетворювати на домашнє правило «всій сім'ї таблетку двічі на рік». А якщо вдома є кіт або собака? 🐾 Сам факт наявності домашньої тварини ще не означає, що людині потрібно одночасно з нею приймати протигельмінтний препарат. Для тварини існує своя ветеринарна схема профілактики. Для людини - свої показання до обстеження та лікування. «Але ж таблетка одна. Що з неї буде?» 💊 Протигельмінтні засоби - лікарські препарати, а не профілактичні вітаміни. Крім того, «глисти» - це побутова назва дуже різних паразитів. Один препарат не лікує всі можливі гельмінтози. Вибір препарату залежить від конкретної паразитарної інфекції. Тому схема: весна → таблетка «від глистів» → осінь → ще одна таблетка не є універсальною доказовою профілактикою. Що справді має сенс? - мити руки після туалету, контакту із землею та перед їжею; - ретельно мити овочі, фрукти та зелень; - використовувати безпечну воду; - нормально термічно обробляти продукти; - проводити профілактику паразитів у домашніх тварин за рекомендаціями ветеринара. - при симптомах, підозрі на зараження або відповідному епідеміологічному анамнезі - звернутися до лікаря і визначити, якого паразита ми взагалі шукаємо. До речі, ВООЗ окремо наголошує на воді, санітарії та гігієні як важливій частині контролю ґрунтових гельмінтозів, бо після лікування людина може заразитися повторно. Тож «поганяти глистів для профілактики» звучить дуже по-народному. Але сучасна медицина все-таки любить трохи конкретики: кого підозрюємо, які були ризики і чи потрібне лікування взагалі.

Додаткові заходи захисту: обираємо за шляхом передачі. Стандартні заходи захисту застосовуються до всіх пацієнтів незалежно від діагнозу. Але якщо у пацієнта відома або підозрюється інфекція, яка може передаватися іншим людям, стандартних заходів може бути недостатньо. Тоді застосовують додаткові заходи захисту залежно від шляху передачі збудника. Виділяють три основні групи таких заходів: контактні, крапельні та повітряні. Важливий момент - їх варто впроваджувати вже при появі відповідних симптомів, наприклад гарячки, нового кашлю, блювання чи діареї. Чекати лабораторного підтвердження для початку заходів не потрібно. Контактні заходи потрібні, коли збудник може передаватися при прямому контакті з пацієнтом або опосередковано через руки, обладнання та інші контаміновані предмети. Для медичного працівника вони передбачають використання халата і рукавичок, гігієну рук після їх зняття, за можливості окрему палату та виділене для пацієнта обладнання. Якщо обладнання використовується для інших пацієнтів, його необхідно очистити та продезінфікувати. Крапельні заходи застосовують при інфекціях, що передаються переважно краплями під час кашлю, чхання або розмови. Медичний працівник одягає медичну маску перед входом до палати, а додаткові ЗІЗ використовує відповідно до оцінки ризику. Пацієнта бажано розміщувати в окремій палаті. Якщо це неможливо - пацієнтів із подібними симптомами та діагнозом можна когортувати, забезпечивши фізичну дистанцію щонайменше 1 метр. Під час транспортування пацієнт має бути в медичній масці та дотримуватися респіраторної гігієни. Повітряні заходи потребують особливої уваги до захисту органів дихання та вентиляції. Медичний працівник використовує респіратор, наприклад N95 або FFP2, із перевіркою його прилягання. Оптимальним є розміщення пацієнта в палаті для ізоляції повітряних інфекцій з негативним тиском. Якщо такої палати немає - ВООЗ рекомендує добре вентильоване приміщення із зачиненими дверима та заходи для оптимізації природної вентиляції. І ще одна важлива практична річ: додаткові заходи не замінюють стандартні. Гігієна рук, безпечне використання ЗІЗ, очищення і дезінфекція обладнання та середовища продовжують виконуватися. До них додаються конкретні заходи, необхідні для переривання відповідного шляху передачі. Тому при виявленні пацієнта з ознаками інфекційного захворювання перше практичне питання має звучати так: «Яким шляхом може передаватися цей збудник і що потрібно зробити, щоб перервати цей шлях передачі?» І спеціально для наших підписників - перекладені рекомендації ВООЗ щодо використання додаткових заходів захисту. (Файл для друку в коментарях).

💊 Нові санітарно-протиепідемічні вимоги для аптек - чого очікувати з 1 січня 2027 року? 👉🏼 The Pharma Media про нові вимоги, за якими вже з наступного року працюватимуть аптечні заклади. Обговорили, що зміниться на практиці: вимоги до приміщень, прибирання та дезінфекції, гігієни рук, вентиляції й кондиціонування, організації роботи персоналу та впровадження СОПів. Окремо поговорили про аптеки, які виготовляють лікарські засоби, адже для них питання інфекційної безпеки та належної організації процесів має особливе значення. Нові вимоги набирають чинності з 1 січня 2027 року, тому зараз саме час розібратися, що передбачає документ і до яких змін варто готуватися.

Контроль за антибіотиками у ветеринарії 🐄💊 МОЗ винесло на громадське обговорення проєкт наказу «Про удосконалення реалізації протимікробних лікарських засобів та їх застосування до тварин». Використання антибіотиків у тваринництві напряму пов’язане з проблемою антимікробної резистентності. Тому контроль за їх призначенням, відпуском та облік споживання - цілком логічний крок у межах підходу «Єдине здоров’я» (One Health).Але коли переходиш від концепції до тексту документа, виникають дуже практичні питання. Чи готові ветеринарні лікарі рахувати міліграми призначених протимікробних препаратів, вести відповідний облік та передавати ці дані? 🎙🎧 У новому подкасті розбираємо проєкт наказу з двох позицій:чому такий контроль справді потрібен Україні та чому реалізувати його на практиці може бути значно складніше, ніж прописати на папері. Проєкт поки винесений на громадське обговорення, а отже саме зараз є час не просто читати документ, а обговорювати, наскільки запропоновані вимоги реалістичні. Разом робимо інфекційний контроль зрозумілішим. #IPCподкаст

💉 Бульбашка повітря у шприці: небезпека чи перебільшений страх? «Випусти все повітря зі шприца, бо буде повітряна емболія». Цю фразу, мабуть, чув кожен медик ще на етапі навчання. І сама рекомендація правильна - перед більшістю інʼєкцій повітря зі шприца дійсно видаляють. Але чи означає це, що одна маленька бульбашка, яка випадково залишилася у шприці, становить смертельну небезпеку? Коротка відповідь - зазвичай ні. Що взагалі може зробити повітря? Найбільше побоювань повʼязано з повітряною емболією - потраплянням газу в судинне русло, де він може перешкоджати нормальному кровотоку. Це реальне і потенційно небезпечне ускладнення. Але його ризик залежить від багатьох факторів: куди потрапило повітря, його кількості, швидкості надходження та стану пацієнта. Тому твердження «будь-яка бульбашка у вені спричинить емболію» - неправильне. Невеликі венозні бульбашки можуть потрапляти до легеневого кровообігу та поступово резорбуватися. Водночас значне надходження повітря у судинне русло вже може мати серйозні наслідки. Саме тому під час внутрішньовенного введення ми не перевіряємо, «а скільки повітря вже небезпечно», а дотримуємося безпечної практики - видаляємо видиме повітря зі шприца та системи перед введенням. А якщо інʼєкція внутрішньомʼязова або підшкірна? Якщо крихітна бульбашка випадково потрапила у підшкірну клітковину або мʼяз, це не означає розвиток повітряної емболії. Повітря не було введене безпосередньо у судинне русло. Тобто панікувати через мікроскопічну бульбашку після уже виконаної в/м або п/ш інʼєкції не потрібно. Але навмисно залишати повітря у звичайному шприці теж немає сенсу - препарат слід готувати та вводити відповідно до інструкції виробника і стандартної техніки виконання інʼєкції. Попередньо наповнені шприци. У деяких препаратах виробник спеціально передбачає наявність невеликої бульбашки повітря. Тому автоматичне бажання медичного працівника «випустити повітря, як нас учили» іноді може бути помилкою. Якщо препарат постачається у готовому попередньо наповненому шприці - спочатку читаємо інструкцію виробника. Якщо там зазначено не видаляти повітряну бульбашку - не видаляємо її. То навіщо нас вчили стукати пальцем по шприцу? Бо принцип залишається правильним. WHO наголошує, що безпечна інʼєкція включає правильну підготовку та введення препарату, використання стерильного одноразового обладнання та дотримання рекомендованої техніки. Тому перед звичайною інʼєкцією: бачимо повітря → піднімаємо його до верхньої частини шприца → видаляємо → перевіряємо дозу → вводимо препарат. 💉 В/в інʼєкція - видиме повітря зі шприца та системи необхідно видалити. 💉 В/м або п/ш інʼєкція - маленька випадкова бульбашка зазвичай не становить небезпеки повітряної емболії, але стандартно повітря зі звичайного шприца видаляємо. 💉 Попередньо наповнений шприц - не робимо нічого «за звичкою». Читаємо інструкцію конкретного препарату, тому що для деяких виробів бульбашка передбачена конструкцією та технікою введення. І головне: повітряна емболія існує, але маленька бульбашка у шприці ≠ автоматично повітряна емболія.

📣 Відкриваємо реєстрацію на IV осінню школу з інфекційного контролю 2026! World Health Organization Ukraine спільно з NEGIC оголошує набір 40 спеціалістів із інфекційного контролю для участі у школі. ✍️ Хто може подати заявку на участь: медичні працівники (перевага надаватиметься фахівцям, які працюють у відділі інфекційного контролю закладу охорони здоров’я або у відділі інфекційного контролю центру контролю та профілактики хвороб). Кількість місць обмежена, до участі у школі будуть відібрані тільки 40 медпрацівників. 🔗 Реєстрація: до 20 серпня 2026 року за посиланням: https://forms.gle/UocmnX6ssjxBFPVp9 При заповненні реєстраційної форми особливу увагу радимо приділити мотиваційному листу. Результати відбору будуть оголошені 25 серпня 2026 року. 🔰 IV осіння школа з інфекційного контролю 2026 буде проводитися у змішаному форматі: 1️⃣ Теоретична частина включає 20 тем, заняття відбуватимуться в онлайн-форматі. Початок навчання – 1 вересня 2026 року. 2️⃣ Практична частина відбудеться 9-11 листопада 2026 року в Івано-Франківській області і включатиме триденний тренінг із перевіркою теоретичних знань та практичних навичок наприкінці навчання. Учасники, які успішно складуть іспит, отримають сертифікат та бали БПР. Запрошуємо до участі та бажаємо успіхів!

Неочевидні джерела інфекції, про які часто забувають. Коли говорять про профілактику інфекцій, зазвичай згадують руки, рукавички та дезінфекцію поверхонь. Але є предмети, які ми використовуємо десятки разів на день і майже не сприймаємо як потенційне джерело передачі мікроорганізмів. 📱 Мобільний телефон. Після контакту з пацієнтом ми нерідко беремо телефон, відповідаємо на повідомлення або дзвінок. Потім знову повертаємося до роботи. У багатьох дослідженнях мобільні телефони медичних працівників були контаміновані бактеріями, серед яких знаходили Staphylococcus aureus, MRSA, ентерококи та грамнегативні мікроорганізми. Сам телефон не викликає інфекцію, але може підтримувати цикл перенесення мікроорганізмів між руками, обличчям і навколишніми предметами. 🩺 Стетоскоп. Його мембрана контактує з пацієнтом десятки разів за зміну. При цьому обробка після кожного використання досі виконується далеко не завжди. За рівнем бактеріального забруднення стетоскоп після огляду може бути порівняний із забрудненими руками медичного працівника, якщо його не дезінфікувати регулярно. 🪪 Бейджі та шнурки. Вони торкаються халата, рук, іноді пацієнта або ліжка. У дослідженнях на них також виявляли патогенні бактерії, включаючи MRSA. Через те, що їх практично ніколи не обробляють, вони можуть залишатися резервуаром мікроорганізмів. 🥼 Халати та краватки Манжети рукавів, кишені, передня поверхня халата постійно контактують з навколишнім середовищем. Систематичні огляди показують, що медичний одяг нерідко контамінований потенційними патогенами. Саме тому в багатьох країнах давно відмовилися від краваток у клінічній практиці, а принцип "bare below the elbows" став звичною частиною інфекційного контролю. ⌨️ Комп'ютерні клавіатури та мишки У відділеннях вони належать до найбільш часто торканих поверхонь. Якщо їх регулярно не очищати, вони можуть брати участь у передачі мікроорганізмів між працівниками. Справа не в тому, що ці предмети "небезпечні". Вони стають ланкою між забрудненими руками та наступним пацієнтом. Іноді достатньо однієї звички: - обробити руки, - протерти стетоскоп, - регулярно очищати телефон, - не забувати про дезінфекцію обладнання, до якого торкаються десятки разів за день. Саме такі дрібниці часто визначають ефективність інфекційного контролю набагато більше, ніж найдорожчі технології.

Питання, яке викликає плутанину навіть серед медичних працівників. Антибіотик "не працює". Часто можна почути: "цей антибіотик слабкий" або "бактерія стала стійкою". Але є ще один варіант - природна (вроджена) резистентність. Це ситуація, коли певний вид бактерій за своєю природою нечутливий до конкретного антибіотика. Не тому, що його часто застосовували. Не тому, що бактерія "навчилась". Вона просто ніколи не була для нього мішенню. Наприклад: • Enterococcus spp. природно нечутливі до цефалоспоринів. • Mycoplasma pneumoniae не реагує на β-лактами, тому що взагалі не має клітинної стінки. • Pseudomonas aeruginosa має низьку проникність зовнішньої мембрани та ефлюксні насоси, через що багато антибіотиків не можуть досягти ефективної концентрації. У таких випадках збільшення дози, заміна одного цефалоспорину на інший або триваліший курс лікування проблему не вирішать. Саме тому перед призначенням антибактеріальної терапії важливо відповісти на два питання: Який найбільш імовірний збудник? Чи має він природну нечутливість до обраного препарату? І лише після цього думати про набуту резистентність. Бо іноді антибіотик не спрацьовує не через "супербактерію", а через те, що він із самого початку не міг подіяти. 💬 Чи стикалися ви з випадками, коли причиною неефективності лікування була саме природна резистентність, а не набута?

Кожен рух має значення. Всім продуктивного тижня😉

Новий наказ МОЗ "Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної допомоги" вже затверджений (шукайте документ в першому коментарі). І це документ, який варто знати не лише лікарям приймального відділення. У подкасті коротко і без складних формул розбираємо, коли пацієнт дійсно потребує стаціонарного лікування, а коли допомога може бути безпечно надана амбулаторно. Розбираємо: • які загальні принципи покладені в основу критеріїв госпіталізації; • чому наявність критерію ще не означає автоматичну госпіталізацію; • які стани вважаються безумовними показаннями для стаціонарного лікування; • як документ змінює підхід до прийняття клінічних рішень. Якщо працюєте у стаціонарі, приймальному відділенні, екстреній медицині чи на первинній ланці - цей документ точно впливатиме на вашу щоденну практику. Слухайте подкаст, а після цього обов'язково перегляньте сам наказ. Він досить об'ємний, але знання його основних положень допоможе краще орієнтуватися у питаннях госпіталізації пацієнтів. Разом робимо інфекційний контроль зрозумілішим. #IPCподкаст

📰 Новина вихідного дня. Волосся пішло у відпустку раніше за мене. 😄 Так, я поголив голову. Причина №1 - суто практична. Попереду Карпати: рюкзак, намети, дощ, сонце, річки, вітер… Чим менше зайвого, тим легше. Нехай цього літа відпочине не лише голова, а й те, що на ній було. 😄 Причина №2 - вирішив провести невеликий експеримент над собою. З роками у багатьох чоловіків волосся починає жити за власними правилами. Алопеція - явище цілком звичайне. Тож подумав: можливо, не варто сперечатися з природою, а краще просто знайти свій стиль. Причина №3 - тепер мої міфічні «5G-чіпи», які, за словами антивакцинаторів, мені вводили разом із вакцинами, нарешті працюватимуть без перешкод. Волосся більше не заважає сигналу. 📡😄 Причина №4 - тепер процедура гігієнічної обробки голови займає приблизно стільки ж часу, скільки рекомендовано ВООЗ для гігієни рук. 😄 Причина №5 - тепер жодна шапка, каска чи капелюх не зіпсують зачіску. Нарешті знайшов універсальне рішення. 😄 До речі, мало хто знає, але останні 12 років я ходив із волоссям. А до цього майже завжди стригся під бокс або напівбокс. «Андрій із Луганська поїхав, а Луганськ з Андрія - ні». 😄 Як вам новий образ? Вердикт за вами. 😄 Залишаємо так чи волосся має право на повернення?

Накривання стерильного столу: процедура чи музейний експонат? Вигорілі багаторазові простирадла, які вже важко назвати бар’єром. Бікси без індикаторів. Упаковки без чіткого маркування. Сумнівні строки зберігання стерильності. І традиційне: «ми так робимо багато років». Стерильний стіл починається не з красивого розкладання інструментів. Спочатку потрібно переконатися, що упаковка ціла, індикатори спрацювали, термін зберігання не порушений, а матеріали справді придатні для створення стерильного поля. У відео демонструється, як накривати стерильний стіл без зайвих рухів, сумнівних рішень і спадщини минулого. А як це відбувається у вашому закладі?

Ні для кого не секрет, що штучний інтелект вже став невідʼємною частиною нашої рутини. Він може дати відповідь на складне питання, прорахувати показники, створити сценарій до навчання та навіть змонтувати відеоролик. А як щодо використання штучного інтелекту у профілактиці інфекцій? І як ви думаєте, чи може ШІ замінити відділи з інфекційного контролю? 🤔

Чому в Україні досі немає національної програми з інфекційного контролю? Щороку інфекції, пов’язані з наданням медичної допомоги, залишаються однією з найбільших загроз безпеці пацієнтів. Водночас міжнародні рекомендації не можна просто механічно перенести в українську систему охорони здоров’я - вони потребують адаптації до наших реалій. У своїй новій статті я запропонував концептуальну модель національної програми профілактики інфекцій та інфекційного контролю для України, яка базується на міжнародних рекомендаціях, експертному консенсусі та досвіді української системи охорони здоров’я. Ключова ідея проста: ефективна система інфекційного контролю неможлива без п’яти фундаментальних складових: координації; сталого фінансування; освіти; сучасних настанов; моніторингу та епіднагляду. Окрему роль у моделі відведено професійним асоціаціям та громадянському суспільству як невід’ємній частині сталого розвитку системи. Переконаний, що сьогодні Україні потрібні не окремі проєкти з інфекційного контролю, а цілісна державна система, яка працюватиме незалежно від окремих ініціатив чи міжнародних грантів. 📖 Стаття: Aleksandrin A.V. Justification of the conceptual model of the national program for infection prevention and control in Ukraine. DOI: 10.15574/SP.2026.2(154).9194