Помилкаріум

Ми вже обговорювали наголос у цьому слові. Хочу нагадати його знову і проілюструвати цитатою з Ірини Жиленко — можливо, так наголос запам’ятається краще. Нагадаємо також, що піала — це «чашко-тарілочка» без ручки. Що ж до відмінювання, то тут історія така: звичний для багатьох наголос на першу а з’являється лише у множині: одна піалА — три піАли; чай в зеленій піалІ, однак чай в зелених піАлах. Ключові слова: піала

Принагідно нагадаю ще раз правило, яке ми умовно називаємо «Кафе Птах»: перед коренями, які починаються на К, Ф, П, Т, Х, пишемо префікс с-. СКазати СПитати СФотографувати СТискати СХовати але ЗЛовити ЗМастити ЗБити ЗВарити ЗЧистити та ін. Префіксів РОС- і БЕС- в українській мові НЕМАЄ взагалі, тож тут «Кафе Птах» уже не діє. Отже, РОЗтривожитися БЕЗпечний Однак зверніть увагу: це стосується лише префіксів, а от корені на РОС чи БЕС у нас, звісно, є: рослинний, роситися чи бесаги, бесіда та бестія. Ключові слова: префікси

Написання таких складних прислівників завжди викликає проблеми. Спробуймо проаналізувати наші варіанти, щоб відчути логіку. Отже, 53% відповідей припали на з-під лоба. І якщо ми говоримо про сердитий погляд, насуплений такий, то це неправильне написання. Чому? Коли ви пишете окремо з-під лоба — це означає, що у нас дві мовні одиниці, а значить, ви можете від однієї до іншої, майже напевно, поставити запитання: з-під кого? чого? — лоба; з-під кого? чого? столу. А коли пишете разом, вам треба буде поставити питання до всього комплексу разом: дивиться як? спідлоба. Саме на питання як? (серед інших) і відповідає прислівник. Отже, якщо ви можете поставити запитання як? — треба буде написати разом. Ще приклад: Сказати як? спересердя, а не сказати з кого? чого? пересердя. Чи є у нас слово пересердя? Є, це синонім до гніву. Чи можлива ситуація, коли ми напишемо з пересердя? Суто гіпотетично так, можна придумати речення, в якому це буде прийменник та іменник, хоча у мовній практиці таке не дуже й зустрінеш. Моя гіпотеза (прошу не сприймати як істину, просто міркую): з + пересердя — це як з гніву, але все частіше вживалося у значення гнівно, розлючено, тобто дрейфувало у прислівник — філологи це називають словом адвербіалізація. Ну і як мовна одиниця, що позначає одне поняття, стало писатися разом; з змінилася на с за правилом «Кафе Птах», і ми отримали спересердя. Та сама історія, імовірно, відбулася й зі сполукою з-під лоба. Агресивний погляд часто супроводжується насупленими бровами і легким нахилом голови вперед і вниз, очевидно, саме звідси й оце відчуття, ніби людина дивиться з-під лоба. Але поволі сполука адвербіалізувалася, тобто почала відповідати на запитання як?, а не з-під чого? — насуплено, сердито, непривітно. Сполука почала писатися разом, а з змінилося на с за тим самим принципом «птахів і кафе». Отака ось логіка...

⬆️ Про Вирніть і Ко. Частина 2 Отже, продовжимо цю епопею з написання ненаголошених Е та И🙈 Впевнена, ви її осилите і під кінець, сподіваюся, зрозумієте, чому я так «топлю» за напрацювання навичок і широку мовну практику. Отже, уявімо, що ви перечепилися на якомусь слові і вже спробували перевіряти його наголосом (як ми обговорювали вище). Крутили-крутили — нічого не придумали. Таке буває ну дуже часто 😂 От захотілося вам... осИледця? осЕледця? Що хочеш вигадуй, а ви ніяк не зробите так, щоб наголос упав на той другий склад (російське сельдь не зараховується). У таких прикладах вас порятує правило ЕРЕ-ЕЛЕ, яке каже, що в корені слів ми пишемо саме ЕРЕ або ЕЛЕ, не ИРЕ чи ИЛЕ. Тобто чЕРЕмшина, осЕЛЕдець, вЕРЕсень. Що тут важливо☝️ йдеться саме про корінь, бо, наприклад, на стику префікса і кореня таке буквосполучення — звична річ. Як приклад, слово прИ-ЛЕглий, прИ-РЕчений. Ну як? Легше, мабуть, не стало 😂 Але це ще не кінець. Далі буде...

Впевнена, ви вже не раз думали, що робити з цією «копілкою» — слово скарбничка не завжди підходить до контексту. Ловіть ще два варіанти, які нам пропонують словники, яких ще не зачепили тенденції совєцької філології. Карнавка — це скринька для збору пожертвувань (первинно у церкві), а щадничка — це загалом аналог російської копілки. Ключові слова: скарбничка, карнавка, щадничка, копилка

⬆️ Ну і про Вирніть і Ко Мені останнім часом доводилося пояснювати ці речі в різні способи так, щоб хоч якось було зрозуміло дітям. Отже, уявімо, що звуки И та Е — це актори. Вони дуже люблять, коли їх освітлює прожектор на сцені: коли у слові на них падає наголос, вони сяють, надимають груди і звучать дуже гарно й чітко. Та коли опиняються у позиції без наголосу, надувають губи і чомусь стають дуже схожими один на одного. По-дорослому: звуки Е та И в наголошеній позиції звучать чітко й виразно; у ненаголошеній позиції відбувається уподібнення: Е стає схожим на И, И стає схожим на Е. Саме тому ми справді кажемо: в(и)рніть, кол(и)со, п(и)че, зам(и)ло; в(е)делка, в(е)дання, м(е)ршавий. Я не можу тут правильно відобразити фонетичний запис, але мова йде про те, що у нас виходить звук на межі Е та И, щось таке собі середнє, і це часто плутає людей. Що з цим робити, якщо ви не впевнені? Хотіла б я дати вам ОДНЕ надійне правило, але його одного такого немає. Тож спробуємо поступово, крок за кроком. Найперше — перевірити наголосом. Оскільки наші актори люблять софіти, дайте їм цю хвилину слави: поставте їх у наголошену позицію, тобто знайдіть спільнокореневе слово, в якому наголос впаде на сумнівний звук, і ви точно знатимете, що писати. Весло — бо весла; весна — бо весни, колесо — бо колеса, дерево — бо дерева; пече — бо запечений; замело — бо заметений, видання — бо виданий. ВЕРНІТЬ — бо ПОВЕРНЕНИЙ. Це не завжди спрацює, тому є ще кілька кроків, і про них поговоримо трішки пізніше.

Даруйте, кому що, а курці просо 😂 Про це «легендарне» вирніть — кого трохи пересмикнуло? Не знаю, навмисно так написано чи ні, але помилки такого типу — не дивина у практиці редактора. І це вкотре дуже добре ілюструє вислів: у критичний момент ви не підніметеся до рівня своїх очікувань, а опуститеся до рівня своїх навичок. І це не лише про надання першої допомоги чи самозахист, це і про грамотність теж. Ви писатимете не на рівні завчених правил, а на рівні напрацьованих навичок, тобто того, що ваше око бачило величезну кількість разів, а рука писала. Жодні правила вас не порятують в моменті, якщо не напрацьовано «автопілот грамотності». Як це зробити? На жаль, тут немає чарівних пігулок. Рятує лише читання якісної літератури (щоб витренувати візуальну пам’ять) і письмова практика (щоб напрацювати автоматизми в моториці). А правила? А правила є чудовим узагальненням набутого мовного досвіду, бо описують те, що склалося у мові, а не є базою, яка мову породжує (інакше звідки б у нас було стільки винятків?🤔)

Вітаю нас усіх з подвійним святом — Днем української державності й Днем хрещення Київської Русі — України. Пам'ятаймо наше коріння і ціну, яку покоління наших предків платили за те, щоб її відвоювати і зберегти. Хоча сьогодні більшість із нас добре розуміє, що власна держава — запорука нашого вільного життя. У мене ж сьогодні свято потрійне — уже 12 щасливих років поруч із синочком. Ніхто так не стимулює нас розвиватися і змінюватися, як наші дітки.

⬆️ Отже, узагальнимо, як відрізнити щоб від що б і якби від як би ЩОБ — допомагає нам позначити мету: я роблю це, щоб стало краще ЯКБИ — підводить нас до умови: якби не ти, я б не впоралася ЩО Б — це те саме ЩО, але з умовністю; ЯК БИ — це фактично ЯК, теж з умовністю. Тобто щоб їх розрізнити, маємо уважно прочитати речення і зрозуміти його смисл. Але на ділі я вже не раз помічала, що люди смисл наче розрізняють, однак він у них не корелює із написанням. Тому можна швиденько перевіряти себе ось у який спосіб: якщо це б або би можна посунути в інше місце в реченні без втрати змісту — пишемо його окремо. Ну коли вже воно безболісно для речення відривається, то навіщо тулити разом? А тепер візьмімо речення із вікторини і застосуємо цей прийомчик: переставимо в інші місця б і би й подивимося на смисл речення. Якщо буде ок, значить маємо писати окремо, якщо ні — напишемо разом (знову ж таки, це якщо вам тяжко ловити за самим смислом речення). Що ти зробив би, як не сумніви би? Перша частина ок, друга аж ніяк ні. Отже, в першій частині пишемо окремо, у другій разом: що б ти зробив, якби не сумніви?

Вітання від Помилкаріума із Днем Конституції України 💙💛❤️ Про Конституцію, мабуть, можна говорити багато, але найкращим поясненням, чому це для нас так важливо, я вважаю слова Тараса Шевченка: в своїй хаті своя правда, і сила, і воля — метафорично вони саме про важливість того, щоб жити на своїй землі за своїми правилами. Тож зі святом вас, друзі!

Про важливі нюанси вживання дієслів. Що тут важливо розуміти: це не питання правильно чи неправильно, це питання того, що ми хочемо сказати. Стилістичні півтони, а то й тони — важливі, про них ніколи не можна забувати. І якби ми зобразили мовні компетенції як сходи, то розуміння таких нюансів було б однією з найвищих сходинок. Заодно і згадаємо чудове слово, яке зараз не так часто й почуєш, а воно варте того, щоб про нього не забували. Похідні від нього: розчулений; як синонім можна вживати зворушений. Але ворушити когось до сліз теж не раджу 😂 Ключові слова: розчулити, ворушити, зачіпати, зворушений, розчулений

22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Для українців Друга світова почалася не 22 червня 1941 року, а фактично ще в березні 1939-го – з окупації Закарпаття. Проте саме з літа 1941-го наша земля стала епіцентром найкривавішого зіткнення тоталітарних режимів. Не маючи власної держави, українці опинилися між кількох вогнів. Водночас саме вони стояли в авангарді боротьби проти нацизму – у лавах армій держав-союзників і у власному національно-визвольному русі, який змагався за незалежність України від усіх окупантів. Наш внесок у розгром агресора був колосальний, як і втрати: та війна забрала життя від 8 до 10 мільйонів українців. Сьогодні проти нас знову ведуть загарбницьку й варварську війну. Цього разу – рашисти. Але тепер ми маємо власну державу і своє військо, щоб захистити право на життя та свободу нашого народу. Наша скорбота сьогодні – за кожним українцем, чиє життя забрала та війна, і за кожним, хто віддав життя за незалежність України. Ми пам’ятаємо всіх. Ми вивчили гіркі уроки історії. Вічна пам’ять жертвам війни. Слава Україні!

Хтось може сміятися, але даю вам реальну помилку із тексту. Ми маємо справу з паронімами — це схожі слова, однак з різним значенням. Лишень одна літера різниці, а значення міняється суттєво. І якщо пізнавати ми можемо вживати в обох значеннях: 1) осягати розумом певну реальність і 2) виявляти в комусь/чомусь щось знайоме, то слово впізнавати має лише значення 2. Будьте обережними, щоб не вийшло курйозів, коли люди прожили життя, але так і не впізнали одне одного 😂 (ну окрім що обоє пройшли за програмою захисту свідків і змінили не лише документи, а й обличчя😂😂) Ключові слова: пізнавати, впізнавати

Доволі часто вживане рос. прислів’я, яке не має аж так багато українських відповідників. З усього, що знайшла, найкраще звучить ось такий варіант, однак замислилася над його сенсом. А як розумієте його ви? Маємо ще: поволі їдь, далі заїдеш; тихше їдь, далі станеш. Ключові слова: іти, помаленьку, їхати, далі, поволі, тихше