Психолог на зв‘язку

🟢 Зелені прапорці в стосунках Коли ми чуємо слово «стосунки», то найчастіше маємо на увазі любовні стосунки в парі. Проте будь-яка взаємодія, де є постійність хоч на деякий час, — це стосунки. Чи то колегіальні, чи то дитячо-батьківські, чи то дружні. 👉 Проглянь наступні прапорці та подумай: ➡️ Що з переліку ти проявляєш до інших? ➡️ Що з цього ти отримуєш від партнера/ки і людей навколо? 💚 Безпека Коли ти поряд з людиною, то не відчуваєш загрози. Нічого не здається і не напружує. Безпека є кількох видів: фізична, емоційна, фінансова, сексуальна. Коли нам безпечно, то можна відчути розслаблення. Саме безпека дає простір для творчості, спонтанності та свободи. 💚 Взаємність У стосунках беруть участь добровільно. Ніхто нікому нічого не винен. Звісно, у деяких стосунках є певна відсутність вибору. Ми не обираємо родичів, колег чи сусідів. Взаємність означає, що найкраще тобі буде в стосунках, де інша людина також хоче бути з тобою. 💚 Повага та гідність У добрих стосунках немає місця для приниження та використання. Тут є місце для того, щоб твоя думка і твої потреби могли проявлятися та отримувати відгук. Повага до вибору не означає всеприйняття. Це про такий спосіб мислення: 💭 «Навіть коли я не розумію, чому ти це обираєш, я поважаю твій вибір, бо тобі видніше, як краще для твого життя». 💚 Відповідальність У кожних стосунках є певні задачі та спільні відповідальності. Чудово, коли є відчуття партнерства та спільної праці. Утім, це не завжди ідентичні функції чи постійна включеність 50/50. Це певність, що обоє готові брати на себе відповідальність, наприклад: 💭 «О, це моя частина, я це зроблю». Часто після обговорень, де чия зона відповідальності та впливу, проте без зайвих нагадувань і без контролю. 📝 Пропонуємо практично закріпити ці знання⬇️ 🔎 Обери стосунки, які хочеться зараз проаналізувати. 🔸 Скільки пунктів з чотирьох є в цих стосунках? 🔸 Що з цих «зелених прапорців» ти проявляєш у стосунках? 🔸 Що з вищезазначеного потребує розвитку в тебе? А у твого партнера/ки? 🫂 Людині потрібна не просто людина, а та, з якою добре. 😍 Нехай кожні твої значимі стосунки будуть мати ці зелені прапорці! 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🫣 «Свинарник в кімнаті підлітка» (2/2) ➡️ Що ж працює краще у взаємодії з підлітками? 1️⃣ Послідовні правила. Якщо домовилися про чистоту, але ніхто не перевірив і не спитав, правила можуть бути порушеними. 2️⃣ Переписка у чаті може бути ефективнішою за розмову. Підлітку і так ніяково в контакті, чат може спростити комунікацію. 3️⃣ Приклад, як має бути зроблено: чіткі рамки, конкретні формулювання. Якщо кажеш: ❌ «Має бути чисто» — цілком можлива відповідь: «Мені так нормально. У кожного своє уявлення чистоти». ✅ «Чиста постіль, прибрано на підлозі, витертий пил, складений одяг тощо» — зрозуміла для підлітка домовленість про дії. 4️⃣ Розмова про розподіл відповідальності і спільного проживання: 💬 «У кожного члена сімʼї є своя зона відповідальності. Ми, дорослі, заробляємо кошти, дбаємо про побут і забезпечуємо сімʼю необхідними ресурсами. Твої обовʼязки — … (додайте перелік, який відповідає домовленостям у вашій родині). Кожен із нас робить свій внесок у комфорт і добробут нашого спільного життя». 🇸🇪 Наприклад, Швеція вважається однією з провідних країн із розвиненою культурою побутового виховання дітей. Там вважається нормою, коли дитина поступово бере на себе посильні домашні обовʼязки. Мова не про «дитячу працю», а про рівність умов та прав: «Хто отримує кишенькові гроші і живе разом з родиною, той рівноцінний учасник сімʼї та окрім прав, має також обовʼязки». Ось тут стаття неурядової організації про розподіл побутових обов’язків за віком. Ти можеш прочитати її з автоматичним перекладачем. 🙌 Головні критерії посильних обов’язків: 🔸 2–3 роки: складати іграшки в шафу/кошик, класти брудний одяг у кошик для білизни, допомагати годувати домашніх тварин. 🔸 4–5 років: накривати на стіл (розкладати серветки, ложки), застеляти ліжко (навіть якщо не ідеально), сортувати шкарпетки після прання. 🔸 6–8 років: виносити сміття, допомагати готувати прості страви (наприклад, бутерброди), поливати квіти, збирати шкільний рюкзак. 🔸 9–12 років: завантажувати/розвантажувати посудомийку, самостійно прибирати свою кімнату (пилососити), вигулювати собаку. 🔸 13+ років: доглядати за власним одягом (прати, сушити, прасувати), готувати вечерю на всю родину один раз на тиждень. 📌 Зверни увагу, що це не обов’язкові вимоги. Це лише ідеї, як можуть стати основою для домовленостей у вашій сімʼї. Також врахуй, що в хронічному стресі (а це про всіх українських дітей) може відбуватися регрес. Це природньо. Коли дитина не хоче і не може поводитися «за нормами віку». Дай їй час, і вона знайде свій шлях. Пам’ятай: ❣️ Коли ти в мирі із собою, тобі значно легше знаходити слова, які справді доходять до серця твоєї дитини. Навіть якщо підліток здається колючим, відстороненим чи непривітним, саме в цей період він/вона особливо потребує твоєї присутності. Навіть якщо не скаже цього. Ми віримо, що ти відшукаєш шлях до взаєморозуміння. 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🫣 «Свинарник» в кімнаті підлітка (1/2) 😐 «Чому дитина в 6 років могла донести сміття до смітника, а в 15 розучилася?!», — зауважує мама підлітка. 📌 Спробуємо розібратися, чому так відбувається: 1️⃣ Когнітивне перевантаження У підлітковому та юнацькому віці мозку часто бракує своєрідної «оперативної пам’яті», щоб одночасно впоратися з усіма завданнями цього періоду: дозріванням тіла, навчанням, побудовою стосунків, розвитком емоційної зрілості та формуванням власної ідентичності. Тому прибирання нерідко опиняється вкінці списку пріоритетів. 2️⃣ Позначення території Відмежування від світу дорослих (батьків) і формування власного стилю життя є однією з ключових потреб і завдань цього віку. Тож безлад у кімнаті іноді стає своєрідним повідомленням «Це моя територія, і тут усе буде по-моєму». 3️⃣ Задоволення є первинним У цей час смугасте тіло (центр винагороди в мозку) працює сильніше, тоді як гальмівні механізми кори головного мозку ще дозрівають. Саме тому швидке задоволення — гра, спілкування, перегляд відео, їжа — здається значно привабливішим, ніж відкладена винагорода на кшталт «Спочатку приберу, а потім буде чисто й затишно». 🙄 Якщо тобі хочеться закотити очі і сказати: «Раніше нормально жили, і все робили, і ще й батькам допомагали» — чудово тебе розуміємо. Подивись пост про нейрофізіологію підліткового та юнацького віку. 🗣 То ж як говорити з підлітком, щоб вас почули? Уникай: ❌ погроз («Якщо не прибереш — точно пошкодуєш!»); ❌ шантажу («Ніяких гульок з друзями на вихідних!»); ❌ тривалих покарань («Заберемо кишенькові до кінця року!»); ❌ образ («Яке ж ти ліниве!»). Усе це викликатиме опір і руйнуватиме стосунки й не допоможе досягти бажаної мети. Навіть якщо ефект і зʼявиться, він буде короткочасним і не навчить дитину відповідальності. ❓ То як треба домовлятися? Про це у наступному пості⬇️ 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🌎 Психічне здоров’я українців за кордоном 💬 «Ти ж живеш в безпеці, чому стресуєш?», — часто питають в українців, які виїхали за кордон під час війни. На перший погляд, життя має бути як мед. Небезпеки немає, гарні дороги, ще й соціалку платять в деяких країнах. Але є й інша сторона медалі. 👉 Одне з порівняльних досліджень виявило, що в українців за кордоном: - вищий рівень помірної і важкої депресії у 1.86 рази, - вищий рівень тривожності у 1.70 рази, ніж в українців вдома. 👉 На ці показники впливають: - втрата соціальних зв'язків, - мовний бар'єр, - невизначеність майбутнього та - складність інтеграції. На відстані важко повірити в такий сильний вплив цих чинників, утім, вони посилюють безсилля і почуття безпорадності, коли людина стикається з викликами у новому середовищі. 👉 Інше дослідження в Німеччині на 11 тис респондентів порівнювало українців, що виїхали під час війни, біженців з інших країн, мігрантів-не-біженців і місцеве населення. Українські біженці, згідно даних, мають вищий рівень депресивних симптомів (на 21%) та тривожності (на 13%). 🫶 Варто памʼятати про чинники, які знижують стрес під час адаптації за кордоном: - соціальна інтеграція, - працевлаштування, - відсутність досвіду дискримінації в країні перебування. 🔆 В одному з інтервʼю Олена Зеленська, навела чудову метафору на пояснення такої різниці психічного здоров’я: «Ми живемо в епіцентрі шторму, тут тихо. А чим далі, тим більше вітру». 💥 Суттєва помилка комунікації в цій ситуації — очікувати повного розуміння від українців, які залишилися в Україні. Бо людині, яка спала з дітьми в укритті, важко мати емпатію до депресії чи адаптаційного виснаження до людини, яку ракети не атакують. ☝️ І саме ця різниця досвідів породжує відчуженість та посилює ізольованість для обох сторін. Врешті від цього виграють лише росіяни, бо ми, українці, не згуртовані і розбиті морально. 💚 Що ж можемо зробити для покращення ситуації? 🔸 шукати людей з подібним досвідом, щоб бути почутою/им по-справжньому; 🔸шукати спільні теми з близькими людьми, окрім звичного «я тебе розумію, бо ми живемо подібно», наприклад, в темах професій, хоббі, книг, кіно (те, що обом подобається, навіть в різних життєвих контекстах); 🔸вчитися емпатії та зацікавленості в іншій людині, навіть, якщо вона має інший життєвий шлях; 🔸пам’ятати про свої тригерні теми, бо коли дуже боляче, неможливо слухати навіть того, кого любимо; 🔸коли затригерило, так і сказати: «Не можу про це більше говорити, мені стає боляче, бо…» 🔸практикувати інші (нові) способи сказати «Я люблю тебе»: посилки/передачі, збори, адвокація інтересів обох сторін. 🫂 Твоя цілісність в серці і твій міцний соціальний зв’язок з близкими — це те, що робить нас як націю сильнішими. Це робить нашу соціальну тканину витривалою та міцною. Ми віримо, що вдасться знайти шляхи назустріч одне одному. 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

☀️ Традиційні #добрі_послання починають цей тиждень. ***Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей. І нагадувати цим про важливе. 🟡 Ти маєш право на будь-які почуття та емоції. Бо це сигнальна система, яка показує ситуацію навколо тебе. 🟡 Ти хороша людина, навіть коли помиляєшся. 🟡 Прислухайся: усі відповіді є всередині тебе. 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

📚 «Ваш голос звучатиме в голові дитини все життя»: Аліс Міллер Книга «Драма обдарованої дитини» Аліс Міллер - це класична робота з психології дитинства, у якій авторка розкриває проблеми, що виникають у дітей з високим інтелектом, творчим потенціалом та особливими потребами. Авторка аналізує психологічні механізми, що лежать в основі формування особистості обдарованої дитини та впливають на її подальший розвиток, а також висвітлює важливі аспекти психологічної роботи з такими дітьми. У книзі розглядаються такі теми, як відносини дитини з батьками, проблема самооцінки та самовираження, взаємини з однолітками, особливості шкільної освіти та навчання.  🔸 «Тиран — це травмована в дитинстві дитина, яку били та принижували батьки. Якщо людині з дитинства було дозволено почуватися вільною і сильною, то згодом у неї не виникне потреби принижувати інших». 🔸 «Дорослі думають, що жива душа дитини становить небезпеку для їхньої влади». 🔸 «Звертайте увагу на те, що і яким голосом ви кажете дитині, бо ваш голос звучатиме в її голові все життя». 🔸 «Депресії приходять тоді, коли людина не може імпульсивно відреагувати на якесь явище або висловити свої справжні, сильні почуття». 🔸 «Саме те, що батьки приховують, найбільше турбує дитину». 🔸 «Травмовані діти назавжди залишаються прив'язаними до батьків та не досягають емоційної зрілості». 🔸 «Людина має право на власні почуття і на їхнє вираження». 🔸 «Людська душа практично не піддається руйнуванню, а її здатність відроджуватися з попелу залишається доти, доки тіло дихає». 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

✉️ Надихаюча практика: «Лист до себе через 5 років» Зазвичай ми не помічаємо, як змінюємося і нічого особливого не відбувається. А потім озирнешся на кілька років назад і дивуєшся: «А це точно я?». 💫 Лист собі — це своєрідна подорож у майбутнє. Напиши текст, який відкриєш лише за п'ять років (або і рік, 10, 15, 20 - обери, як тобі хочеться). ➡️ Не думай про красиві слова чи «правильні» формулювання. Пиши, як відчуваєш. ➡️ Уяви, що ти розмовляєш із дуже близькою людиною, яка все-все про тебе знає і любить безмежно. ➡️ Почни зі звертання: на ім’я чи з певної ролі. Наприклад: ⁃ Любий Дмитре, …. ⁃ Пані професорко, … ⁃ Оленко, … ⁃ Зіронько, … - Моя мила/мій милий … Усі приклади люблячі, бо чого ж до себе грубо писати? ➡️ Вибери три запитання і додай відповіді на них в лист: 🌱 Якою людиною я є сьогодні? 🌱 Що зараз найбільше мене хвилює? 🌱 Що сьогодні приносить мені радість? 🌱 Які події останніх років змінили мене найбільше? 🌱 Про що я мрію? 🌱 Чого найбільше боюся? 🌱 За що я вдячний/а світу та людям саме зараз? 🌱 Які рішення даються мені найважче? 🌱 Яких людей я хочу бачити поруч через п'ять років? 🌱 Що я відкладаю, хоча давно хочу зробити? 🌱 Якою людиною я найбільше пишаюся у своєму житті? 🌱 Що сьогодні здається мені майже неможливим? 🌱 Що я в собі зараз люблю найбільше? 🌱 А що мені поки що важко прийняти? 🌱 Що я дуже хочу, щоб майбутній я про мене не забув/ла? 🌱 Яким виглядає мій звичайний день? 🌱 Які книги, музика, фільми чи захоплення зараз є частиною мого життя? 🌱 Кого я люблю? І хто любить мене? 🌱 Яке побажання я хочу залишити собі? 🌱 Які слова або фрази я найчастіше повторюю собі? 🌱 Якщо період мого життя за останній рік мав би назву, якою б вона була? 🌱 Що я роблю для того, щоб бути щасливим/ою? 🌱 Що я дуже сподіваюся не втратити в собі через п’ять років? 🌱 Якщо через п’ять років я забуду, ким був/була сьогодні, що мені обов’язково варто згадати? ➡️ Постав дату і підпис. 💌 Поклади лист у конверт, заклей і напиши дату, коли його відкрити. Можна запланувати відправлення і електронного листа, або зробити запис в календарі і в нотатках до нього додати лист. 😉 Впевнені, зараз ти із задоволенням почитав/ла б лист від себе десь з 2016-го або 2021-го. Можливо, ти здивуєшся, які проблеми вже перестали бути важливими. Усміхнешся своїм страхам. А, можливо, зворушишся, читаючи про мрії, які вже стали частиною твого життя. 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

❇️ В очікуванні нових обстрілів: що з нами відбувається і як діяти? Війна тримає нас в постійній напрузі. Ми звикли до масованих атак, обстрілів, сумних новин. Останнім часом цього стало ще більше, і тривога про майбутні атаки займає дуже багато простору. Час від часу в з’являються інфоприводи типу: 🔸 буде великий обстріл найближчі 48 годин, 🔸 буде складна зима, 🔸 буде новий наступ росіян, 🔸 будуть нові руйнування … і т.д. ❓ Чи допомагають насправді нам ці повідомлення? Певною мірою, ми, звісно, можемо підготуватися та так відновити контроль над подією. З іншого боку, тривога в цьому випадку значно підвищується, страх може надовго сковувати наші дії, і зрештою - це ще одна цеглинка до хронічного стресу. 🧠 Німецькі дослідники вирішили перевірити, як очікування небезпеки впливає на те, наскільки болючим ми переживаємо сам біль. Добровольців поміщали в апарат МРТ і подавали однакові больові теплові стимули. Але перед цим частині учасників заздалегідь повідомляли, що зараз буде дуже неприємний вплив, тоді як інших попереджали лише безпосередньо перед процедурою або взагалі не створювали тривалого очікування загрози. Результати виявилися дуже показовими. 🟢 У людей, які довше чекали на болючий стимул, ще до початку процедури активніше працювали ділянки мозку, пов’язані з очікуванням загрози та тривогою. Іншими словами, організм починав реагувати на небезпеку ще тоді, коли нічого не відбувалося. 🟢 Коли ж больовий стимул справді застосовували, учасники, які тривалий час його очікували, оцінювали біль як сильніший, хоча сила впливу була однаковою для всіх. Саме очікування зробило переживання інтенсивнішим. 🟢 Натомість ті, кого попереджали лише безпосередньо перед стимулом, переживали менше тривоги і, як правило, описували біль як менш виражений. Це свідчить про те, що не лише сама подія, а й час, протягом якого ми її очікуємо, може суттєво впливати на наші відчуття. ❗️ Отже, очікування болю і страх може викликати більший стрес, ніж біль чи неприємна подія в моменті. Це, звісно, не значить, що треба забити на все і смиренно чекати усяких негараздів при їх загрозі. Але це свідчить про те, що ми можемо зробити усе від нас залежне, щоб вплинути на ситуацію, але подальша тривожність і страх точно нам не на користь. Так працює наш мозок. ➡️ Тому найкраще: - обмежити «поглинання» новин (особливо жахаючих) і перегляд страшних відео; - переключитися на інші справи; - зробити все від тебе залежне для тих подій, які тебе тривожать, і продовжувати свою звичайну рутину. Так ти можеш впливати на ситуацію і твої суб’єктивні відчуття страху та тривоги зміняться. 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

Запрошуємо долучитися до безоплатних онлайн-груп психологічної підтримки, де можна отримати професійну допомогу, знайти розуміння серед людей зі схожим досвідом, відновити внутрішні ресурси та навчитися краще справлятися зі стресом. 💙 Група підтримки для тих, хто чекає своїх коханих з війни Простір для тих, хто живе між надією та тривогою, підтримує стосунки на відстані та хоче краще розуміти, що переживає близька людина на фронті. Група працює за програмою «5 кроків резильєнтності для тих, хто чекає», розробленою фахівцями ЯРМІЗУ — центру психологічної підтримки для військових, ветеранів та їхніх родин, а також підсилення фахівців сімейного напряму. 📅 Старт: 13 серпня 🕑 Час: 14:00 💻 Формат: Zoom 📌 8 зустрічей, один раз на тиждень щочетверга. 🔗 Реєстрація: https://forms.gle/A5ThuBLFAPkvvjWS9 💙 Ресурсна група для мам, які самостійно виховують дітей Безпечний простір для спілкування, взаємної підтримки та відновлення. Під час зустрічей учасниці отримають психологічну підтримку, опанують способи подолання стресу, шукатимуть власні ресурси та матимуть можливість поспілкуватися з жінками, які мають схожий життєвий досвід. 📅 Старт: 12 серпня 🕐 Час: 13:00–14:30 💻 Формат: Zoom 📌 Зустрічі відбуватимуться щосереди, один раз на тиждень. 🔗 Реєстрація: https://forms.gle/pDwHeSt7zBByw1Cq7 💙 Ресурсна група для внутрішньо переміщених осіб Під час циклу зустрічей учасники й учасниці говоритимуть про емоції, стрес і способи його подолання, навчатимуться технік саморегуляції, відновлюватимуть внутрішні ресурси, посилюватимуть життєстійкість і навички взаємної підтримки. Програма поєднує теорію, практичні вправи, техніки стабілізації, елементи арттерапії та групове обговорення. 📅 Старт: 12 серпня 🕔 Час: 17:00–18:30 💻 Формат: Zoom 📌 Зустрічі відбуватимуться щосереди, один раз на тиждень. 🔗 Реєстрація: https://forms.gle/dcNT52sem61GZVcX7 Участь у всіх групах безоплатна, кількість місць обмежена (до 20 учасників та учасниць у кожній). 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

☀️ Традиційні #добрі_послання починають цей тиждень. ***Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей. І нагадувати цим про важливе. 🌈 Цінуємо кожне твоє зусилля до потрібних змін. 🌈 Будь ласка, помічай свої добрі вибори. 🌈 Проведи цей день з подякою собі, близьким, світові. 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🎬 «Планета Ка-ПЕКС»: психологічне кіно чи фантастична оповідь? Пропонуємо до перегляду глибокий драматичний фільм, який з перших кадрів зваблює глядача сумнівами. До психіатричного інституту потрапляє дивний чоловік на ім'я Прот. Спокійний, доброзичливий, завжди усміхнений. Він стверджує, що прибув на Землю з далекої планети Ка-ПЕКС у промені сонячного світла, і зовсім скоро має повернутися додому. Спершу цей випадок схожий на класичний психіатричний, де є сильна дисоціація. Утім, згодом деякі факти змушують лікуючого психіатра доктора Марка Пауелла думати, що версія головного героя може бути правдивою. Знання Прота, його спостережливість, спосіб мислення та вплив на інших пацієнтів вражають. Доктор Марк Пауелл разом з глядачами намагається розібратися в історії і знайті врешті істину, яка не може лишити жодного з нас байдужим/ою. 💡 Фільм делікатно нагадує, що за будь-якою дивною поведінкою, переконаннями чи способами адаптації стоїть чийсь життєвий досвід. І перш ніж пояснювати, іноді варто спробувати зрозуміти людину, бо самі по собі симптом чи діагноз не дадуть повної картини. ❤️ А ще це історія про самотність, надію, пошук свого місця серед людей та потребу бути побаченим. Про те, як одна людина може змінювати атмосферу навколо себе просто тим, що дивиться на інших без осуду. 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

▶️ Етапи, які ми проходимо у часи змін Невизначеність та швидкі зміни (переїзд, зміна роботи, ідентичності, втрати, травматичні події тощо) можуть викликати у нас різні реакції. До них складно підготуватися заздалегідь. Разом з тим, обізнаність про них може допомогти зорієнтуватися у власних діях. Розповідаємо про три етапи, які зазвичай ми проходимо у часи змін: 🔴 Зона страху Наш мозок не радіє змінам. Менші зусилля, стабільність, впевненість в «завтра» значно приємніші. Тому логічною реакцією на невизначеність і зміни є якраз поява страху. У цьому місці наші реакції та дії на зміни можуть бути такими: ▫️ злість на зміни, роздратування, невдоволення; ▫️ трансляція тривоги та страху собі та іншим; ▫️ підготовка до змін (закупка продуктів, речей, ліків, часто - у невиправдано великих кількостях); ▫️ спроби контролювати те, що ти не контролюєш. 🟡 Зона навчання Нові умови вимагають адаптації, гнучкості, навчання з ними бути. Цей етап характеризується: ▫️ усвідомленням того, що саме ти можеш контролювати; ▫️ розрізненням власних емоцій та станів у новому просторі; ▫️ можливістю робити маленькі кроки, дії у зміненому житті; ▫️ усвідомленням, що ти робиш усе можливе від себе в цій ситуації. 🟢 Зона зростання Цей етап вже дозволяє опиратися на новий досвід, які ми можемо отримати на попередньому етапі, та дає можливість рухатися далі: ▫️ фокусуватися не тільки на собі, а вже і на стосунках з іншими; ▫️ ділитися навичками та знахідками, які допомогли тобі на етапі змін; ▫️ усвідомлювати себе не тільки «тут і зараз», а і уявляти майбутнє та рухатися до нього; ▫️ уважно та турботливо ставитися і до себе, і до людей навколо; ▫️ відчувати вдячність до себе та усього помічного на твоєму шляху; ▫️ зберігати оптимізм та надіятися; ▫️ бути креативними у новому, терплячими, стабільними. ➡️ А тепер пропонуємо тобі невелику саморефлексію. ❓ На якому етапі змін у своєму житті ти зараз? ❓ Який з етапів у тебе викликає супротив, а який проходити легше? ❓ Як би ти міг/могла б підтримати себе на кожному з етапів? 🟩 У наших життях зараз багато змін та невизначеності. Колись ми пройдемо і це. Підтримуємо тебе шукати підтримку та йти цей шлях разом з нами 💚 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🩲 «Правило трусиків»: обовʼязкова розмова, щоб захистити дитину Батькам часто хочеться вірити, що їхню дитину омине будь-яка небезпека. Саме тому говорити про сексуальне насильство страшно. Хочеться ще трохи почекати. Здається, що дитина «ще маленька» і така розмова лише налякає. Або ми віримо, що завжди будемо поряд і захистимо від небезпеки.  ❤️‍🩹 Сумна статистика в Україні свідчить: у кримінальних справах щодо дітей у понад 85% випадків кривдниками виступають дорослі, яких дитина знала та яким довіряла (родичі, знайомі, вчителі, тренери). ❗️ Утім, реальність показує: діти, які знають назви частин свого тіла, розуміють особисті кордони і знають, до кого можна звернутися по допомогу, мають більше шансів вчасно повідомити дорослим про небезпечну ситуацію (Walsh et al., 2015). ➡️ Щоб попередити ризики сексуального насильства з такою вразливою категорією, як діти, Рада Європи розробила просте правило, яке сьогодні використовують у багатьох країнах світу - «Правило трусиків». Згідно ньому, з 3-4 років ми маємо вже пояснювати дитині, що:  1️⃣ Частини тіла (зона трусиків), які закриває нижня білизна, належать тільки дитині. 2️⃣ Ніхто не має права їх торкатися, фотографувати, фільмувати чи просити дитину торкатися когось іншого. 3️⃣ Винятки є лише тоді, коли це потрібно для здоров’я або догляду: - батьки чи опікуни допомагають маленькій дитині з гігієною; - лікар проводить огляд у присутності дорослого, якому дитина довіряє. І навіть у цих ситуаціях дитині варто пояснювати, що саме зараз відбувається і чому дорослі в цей момент мають доступ до зони трусиків. 4️⃣ Якщо щось відбувається, що забороняє «Правило трусиків», терміново варто звернутися до дорослого/ої, який/а повірить, вислухає і допоможе. 🩲 «Правило трусиків» має на меті сформувати у дитини стійке уявлення: ☀️ «Моє тіло належить мені», ☀️ «Мої почуття важливі», ☀️ «Я можу сказати «ні» будь-кому», ☀️ «І завжди є дорослий, який мене вислухає». Дуже важливо формувати ці знання змалечку, адже це - перші можливості захистити наших дітей від тих, хто намагається завдати їм шкоду 🩵 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🟢 Нова класифікація темпераментів: вимір «Уникнення шкоди» Продовжуємо знайомити тебе з 4 вимірами темпераменту за Робертом Клонінгером. Тут ми писали про перший «Пошук новизни». Між обережністю та сміливістю «Уникнення шкоди» як система повʼязана з тим, наскільки уважно людина помічає потенційні небезпеки і як швидко на них реагує. 🧬 Роберт Клонінгер писав, що це пов'язано із серотоніновою та ГАМА системами, які беруть участь у регуляції настрою, тривожності, поведінки уникнення та гальмування.  ➡️ Людина з високим рівнем «уникнення шкоди» керується принципом «сім раз відмір — один відріж» і часто: - заздалегідь продумує можливі ризики; - уважно аналізує наслідки своїх рішень; - довше звикає до нових людей чи незнайомих обставин; - ретельно готується до важливих подій; - може сильніше хвилюватися перед невизначеністю. Вона першою помічає слабкі місця плану, допомагає уникнути помилок і заздалегідь готується до можливих труднощів. Наприклад, отримавши цікаву пропозицію роботи, така людина спершу уважно вивчить умови, порадиться з близькими, оцінить фінансові ризики й лише після цього ухвалить рішення.  ➡️ Натомість людина з нижчим рівнем уникнення шкоди значно легше ставиться до невизначеності: - швидше приймає рішення; - менш схильна довго зважувати всі «за» і «проти»; - частіше готова діяти навіть тоді, коли не має повної інформації; - проявляє більше спонтанності та часто ризукує. Такі люди часто допомагають команді/сім’ї рухатися вперед, не застрягаючи у нескінченному аналізі. ✳️ Cloninger et al. (1993) зазначає, що високий рівень уникнення шкоди пов'язаний із більшою психологічною вразливістю до тривожних розладів, але сам по собі не означає, що людина обов'язково зіткнеться з тривогою чи депресією. ➡️ Що робити для покращення якості життя, якщо високий рівень «уникнення шкоди»? ✅ Коли складно наважитися на зміни, не змушуй себе робити великі кроки одразу. Достатньо розділити нову справу на кілька маленьких етапів. Так мозок легше адаптувається до невизначеності. ✅ Коли довго обмірковуєш рішення, спробуй визначити для себе момент, коли інформації вже достатньо. Адже нескінченний пошук аргументів лише підтримує тривогу. ✅ Коли тривожні думки починають множити можливі небезпеки, розберися, це думка чи факт? Тут вправа, як це зробити.  ➡️ Що робити при низькому рівню «уникненні шкоди»? Хоч «сміливі мають щастя», іноді варто свідомо сповільнитися: ❓Чи все я врахував/ла?  ❓Чи достатньо інформації маю?  ❓Чи беру на себе ризик, якого можна уникнути? 💥 В умовах війни вимір «уникнення шкоди» може проявлятися значно сильніше і загострює вроджені реакції, що є цілком природньо. Люди з високим рівнем «уникнення шкоди» більш відповідально ставляться до правил безпеки, завчасно готують «тривожну валізу», продумують запасні маршрути чи план дій на випадок надзвичайної ситуації. Поряд з ними шанси на виживання точно вищі 😉  ❗️Водночас тривале життя в умовах небезпеки може спотворювати відчуття — будь-яка невизначеність сприймається як потенційна загроза. Якщо ти помічаєш це за собою, запитай себе: ❓На яку реальну загрозу я зараз реагую? ❓Чи часом я не «дую на холодну воду»? 💚 Пам’ятай, часто найкраща підтримка нервової системи — це не пошук нових гарантій безпеки, а повернення відчуття контролю над тим, що в твоїх силах сьогодні. ➡️ Став реакцію, якщо помічаєш в собі цей вимір темпераменту! Хоч на високому рівні, хоч на низькому. 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

☀️ Традиційні #добрі_послання починають цей тиждень. ***Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей. І нагадувати цим про важливе. 🫂 Твоє тіло варте уваги, любові та турботи. 🫂 Бути ніжним/ою з собою - це прояв сили, а не слабкості. 🫂 Обійми себе зараз, додай краплинку приємності собі. 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🐘 Обі́йми слона Зворушлива історія і #психологічна_вправа 🫳 Люди, які працюють зі слонами, кажуть, що обі́йми слонів — це найніжніший в світі доторк. 🫶 Ці величезні і сильні тварини «обіймаються», переплітаючи хоботи, щоб: - привітатися після розлуки або висловити радість, - заспокоїти та підтримати, коли хтось наляканий або засмучений (особливо малі слоненята), - проявити любов. ⭐️ Хобот — це унікальний орган, який містить понад 40 000 м'язів. Для порівняння, у всьому тілі людини їх трохи більше, ніж 600. Завдяки такій анатомії слон здатен виривати дерева! І водночас - підняти із землі крихітну монету або делікатно обхопити людину чи іншу тварину, не завдавши їм жодної шкоди. Якщо подивитися на цю історію як на метафору, то: 👉 До кого ти хотів/хотіла б проявити ніжність, як у слонів: коли в тебе більше сили, але ти обираєш ніжність? 👉 Хто тебе обіймає як слон? Хто сильніший/а за тебе, але ти точно знаєш, що до тебе ставлення буде з ніжністю? 🤍 Можливо, цей текст нагадає тобі про цілющу силу обіймів. Навіть для дорослих! Щодня, а не лише на свята. І тим більше в найтемніші часи. 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі