Рідна Віра

⚡️⚡️⚡️ План розвитку Капища Перуна ⚡️⚡️⚡️ Хочу поділитися з вами планом подальшого розвитку Капища Перуна. Не хочеться робити все одразу й абияк — будемо рухатися поступово, етап за етапом, власними силами. 1. Варта Капища — наш пріоритет Перший етап уже розпочато — ми замовили двох дерев’яних витязів у нашого майстра @Mikhniuk_Ivan , які в майбутньому, а точніше вже цієї осені стоятимуть обабіч єдиного входу до капища. Вони будуть виконані в автентичному стилі та символічно охоронятимуть вхід до священного кола. Саме встановлення витязів зараз є нашим головним завданням. 2. Кам’яне коло та вогонь Наступним етапом буде проектування та будівництво кругового кам’яного паркану. По його периметру плануємо встановити 8 чаш для вогню, а всередині кола вдосконалити окреме жертовне вогнище перед образом Перуна. 3. Земля та місце Після цього займемося територією: вирівняємо та сплануємо земельну ділянку, впорядкуємо простір та встановимо автентичні дерев’яні лавки. Так поступово капище набуватиме завершеного вигляду. Це не проект на один день. Будемо робити все поступово, але якісно. Також будем раді будь якій допомозі.

Пашник С.Д. 3-й Спас (Хлібний). Післяуспіння. 16 серпня https://svit.in.ua/pra/8p4.htm Повністю закінчувався збір основних зернових культур. Освячення і споживання жертовного короваю з нового зерна, подяка Богу за щедрі дари, врожай [2, 347]. Наприкінці XII ст. Саксон Граматик докладно описав щорічні поганські ритуали, що їх здійснювали після закінчення жнив перед капищем Святовита на острові Рюґен. У кульмінаційний момент святкування заносили великий жертовний калач, дещо менший за людський зріст. Жрець ставив цей калач між собою та людьми, які збиралися перед капищем, і запитував: "Чи ви мене бачите?". Почувши ствердну відповідь, він зичив: "Щоб наступного року ви не змогли мене побачити". Саксон пояснив, що ці слова – побажання багатшого врожаю на прийдешній рік. Аналогічний опис зустрічаємо у працях етнографів XX ст. церковного обряду, що побутує в Болгарії. Під час свята на честь місцевого святого піп ставав за складеними стосом жертовними круглими буханцями хліба й голосно запитував прихожан: "Чи ви мене бачите?", на що ті відповідали: "Так, бачимо тебе, бачимо". А священик казав: "Хоч би наступного року ви мене не змогли побачити", сподіваючись на ще багатший урожай. [1, 9-10]. Цей обряд із хлібом згадується в кількох народів, в тому числі і в Україні, на різні свята. Щодо назви Післяуспіння Пресвятої Богородиці (Матері-Землі), що пов'язана зі смертю, слід звернути увагу на форму паляниць у вигляді могили-горбка, по нижній частині робиться з тіста обідок-змій, як і давні могили зовні обкладали камінням, а зверху ставлять солянку (або просто робиться отвір куди насипають солі), що нагадує нам живіт з пуповиною. Такий хліб використовують на похованнях, його несуть на кришці труни, а потім в кінці обряду ним пригощають всіх присутніх. [3, 4]. Аналогічний хліб бачимо і на весільних обрядах, бо поховання одночасно символізує шлюб Неба і Землі. У кельтів є свято Лугнасад або Ламмас (від давньоанглійської hlāfmæsse, "коровайна меса"), також відомий як День короваю, але у них всі свята подібні до наших Спасів зміщені на 1 серпня. Література: 1. Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. – К.: Кліо, 2015. – 416 с. 2. Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с. 3. Поховання. – Уклав С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7523 (2015). – 20 с. Більше інформації на сайті: https://svit.in.ua Наші канали на Telegram і WhatsApp: https://t.me/ridna_vira https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку! Картка ПриватБанк: 4149 6090 4162 1329 Картка Monobank: 4441 1144 6569 7371 #Спас #Хліб #Післяуспіння #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник

Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку! Картка ПриватБанк: 4149 6090 4162 1329 Картка Monobank: 4441 1144 6569 7371 #Пирогоща #Пречиста #Земля #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник

Василь Скуратівський звертає увагу на особливу роль цієї рослини під час святкування 1-ї Пречистої у своїй книзі "Святвечір": Важко уявити оселю, де б не зростав бодай один кущ калини. Шанують її не лише за смаковиті плоди (з них виготовляють різноманітні наливки, варення, ягодами лікують простудні захворювання), але й символічну роль у багатьох обрядах, зокрема у весільних і поховальних. Проводжаючи людину в останній путь, труну обвивають цвітом або кетягами. Гронами калини прикрашають весільний коровай, ними оздоблюють вінець молодої (її присутність підтверджує дівочу недоторканість). Весільні пісні часто відображають шлюбні символи: Ой під лісом битая доріженька, А серед степу рублена криниченька, Коло криниці червона калинонька. Ой, туди їхав Юрасько з боярами, Йому калина дорогу заступила. Вийняв шабельку, став калину рубати, Та стала йому калина промовляти: – Ой не для тебе ця калина саджена, Тільки для тебе Маруся наряджена... Відтак у кожній родині, де були дівчата на виданні, намагаються удосталь наготувати калинових пучків. Всі знають: якщо під стріхою висять калинові грона, можна приходити зі сватами до оселі. Похід дівчат по калину є врочистим і супроводжується різноманітними обрядовими дійствами – піснями, іграми, хороводами. Хлопці, крім підлітків, у такому дійстві участі не беруть. [див.4]. Про забавки під час збору калини розповідає професор Килимник: Прийшовши на луг чи до лісу, дівчата знаходять перший кущ калини, співають та водять хороводи навколо нього, проводять ігри. Потім сідають навколо куща й усі разом полуднують. Опісля збирають калину з того куща. З першої зламаної гілочки кожна дівчина бере по дві ягідки в рот, проговорюючи чарівні слова про кохання та свого хлопця. Далі йшли обирати інші кущі, при цьому співали пісні про кохання, плили вінки з калини і вплітали гілочки у коси. На півдорозі до дому, зробивши засідку, на них уже чатують хлопці. Як тільки дівчачий гурт наближається, парубки зненацька накидаються, намагаючись відібрати пучечки, і юнки, захищаючись, розмальовують їх стиглими ягодами. Не залишаються в боргу й хлопці – вони також малюють калиновим соком дівочі щоки. Отак гуртом – зі співом та жартами – молодіжне товариство входить в село, де їх зустрічають дорослі. Біля оселі кожна юнка віддає неньці калину, а та в свою чергу промовляє: – Будь, доню, і ти червоною та здоровою калиною, незайманою та чистою до вінця! А ти, Калино, будь гожою на коровай, гільце, квіти весільні та хрестинні, на здоров'я людям, на добро нашому двору... Кілька гілочок вносять до хати, закладали за образи, а решту підвішували під стріху хати. [2, 117-118]. З цього часу починаються "заговори", "оглядини", "заручини": "Старости на Пречисту – в хаті речисто", "Як прийде Пречиста – стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста – сватів несе нечиста". [див.4]. Аналогічні дії проходять в юдеїв на повінь 15-го ава (серпня) на свято Ту бе-Ав. Цей день вважається вкрай сприятливим для весілля, оскільки існував звичай починати сватання для створення нових сімей. Цього дня позичали одна в одної білий одяг, щоб "не бентежити незаможних", одягали, а потім співали і водили хороводи у виноградниках з метою знайти нареченого. Дівчата співали слова з Тааніт: "Юнак! Підійми свої очі і зроби свій вибір, вибери собі дружину. Не дивись на красу, дивись на сімейство." Також танці проводилися на міській площі. Література: 1. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с. 2. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с. 3. Писаренко Ю.Г. Топос Пирогощі: історія та сучасність (до 830-ліття "Слова о полку Ігоревім") // Практична філософія №3-2015 (№57). – С.91-103. 4. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.64-68. Більше інформації на сайті: https://svit.in.ua Наші канали на Telegram і WhatsApp: https://t.me/ridna_vira https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U

Пашник С.Д. 1-ша Пречиста. Успіння Матері-Землі. 15 серпня https://svit.in.ua/pra/8p3.htm За 40 днів до осіннього рівнодення 15 серпня відзначають свято Першої Пречистої. Припускаємо, що воно пов'язано зі шлюбним періодом до якого дівчата мали берегти незайманість, тобто були чистими. Відповідно і Земля на той час вже була чистою від основних зернових культур і готувалася до запліднення (посіву озимих). В календарній системі за свято запліднення треба вважати Покров (свято Покрови), який іноді називають Третьою Пречистою – з цього часу починаються весілля. Більшість вважають за 3-ю Пречисту свято Введення, 21 жовтня, хоча в цьому випадку більш логічним і послідовним за переліком свят є Покрова, яка є тотожною новорічним святам (див. запліднення-засівання на Василя). Степан Килимник про свято Пречистої зазначив: "До християнства в цей близько день, видно було якесь свято в наших прапрадідів – "зговорів", "родинних нарад", "оглядин", "заручин", – у справі одруження дорослих дітей, – хлопці приглядалися до дівчат для одруження... Доброю ознакою вважалося як для хлопця, так і для дівчини, коли старостів засилають між двома Пречистими." [2, 95]. Приблизно ці дійства з Пречистою нагадують нам Великий Піст перед Великоднем, коли також заборонені весілля до 1 квітня. Відповідно треба вважати, що обмеження в статевих відносинах на ці періоди в більшості стосуються дівчат, які готуються до вступу в шлюб. У календарі юдо-христосівців це ж свято називається Успіння (смерть) Пресвятої Богородиці [1, 468], яку треба ототожнювати з Матір'ю-Землею. Можна припустити, що це свято приурочене відпочинку Землі на кінець літа, коли її не засівають. Для підтвердження ушанування Землі, приведемо дослідження про церкву 12 ст. Успіння Богородиці Пирогощої (Пирогоща) в Києві. Староруською пира – "жито", "борошно", а гоща-гость – це "купець". Можна висловити припущення, що до цього свята на площу перед храмом звозили хліб з нового урожаю і заключали договір з купцями-гостями, а також брали податок з товару. Так в козацькі часи Успенскій церкві дозволялося брати помірне (мито) за міри із зернового хліба, який привозився на київський торг. І вважалося, що це право походило з давньоруського часу. [див. 3]. Також ці ділові договори закінчувалися князівським пиром ("учта", "бенкет") і братчинами. До "пир" сходить і слово "пиріг": для урочистих бенкетів готували особливі хліби. Наступне свято Післяуспіння якраз і називається Хлібним Спасом. В переддень закінчувався Успенський піст (1–14 серпня). Пир супроводжувався піснями, танцями, розвагами. Є цікава інформація про Кереру, Цереру (лат. Ceres) – римську Богиню родючості та хліборобства, яка ототожнювана з грецькою Богинею Землі Деметрою. М. Горький спостерігав в Італії не менш архаїчний успенський звичай: "А вчора, напередодні Успіння, по горах над Сорренто, в садах, палили вогнища – стародавній звичай, прощальна жертва Церері, богині родючості, – гарна картина. Палили коріння піній та олив, вогонь пурпуровий" (15.VIII.1927) [3, 97]. Тотожне кельтське свято врожаю Лугнасад було засноване Богом Лугом як похоронні ігри в пам'ять про його прийомну матір, яка була Богинею Землі Таілтіу (Tailtiu) або Telta (давньоірландський talam – "земля"). Таілтіу представляла рослинність, яка годувала людство, пов'язана з родючістю і земною щедрістю. Кажуть, що вона померла від виснаження після очищення рівнин Ірландії для сільського господарства чи перенапруження під час роботи в полі. Щоправда день її смерті 1 серпня, але всі ці спасівські свята входять в один цикл і можуть бути зміщення з датами. (Див. Вікіпедію). Від Першої Пречистої починають заготовляти калину. Степан Килимник пише: "Калина – це улюблене дерево наших далеких прапредків з-перед віків, залишилось воно таким любленим і в наші дні. Можливо, що в доісторичні часи це деревце було священним, чарівним. У наші часи калина прибрала численну символіку, зокрема в Україні. Найголовніший символ калини – це символ чистоти, дівочої невинности, незайманости, красоти та любови." [2, 109].

Чи замислювалися ви, чому хліб у наших предків був не просто їжею, а справжньою святинею? 🌾🍞 У цій казці ви дізнаєтеся, чому Великий Калач став символом життя, як наші предки дякували Землі за врожай і який глибокий зміст приховує свято Хлібного Спаса. #хлібнийспас

🌘Духовне паломництво в священний Храм Місяця🌒 (частина 1) Я вирушила у мандрівку не стежками світу людей, а дорогами пам’яті, що ведуть крізь час туди, де ще відлунює подих Предків. Мій шлях пролягав до Монастирка, до місця, яке не позначене на картах як Святиня, але в глибині Землі й Неба воно живе як осередок сили - давній Храм Місяця. Я прийшла туди в час Полуничної Повні коли Місяць наливається соком літа, коли Земля дихає плодом і таїною. У ті ночі світ стає тоншим, і завіса між світами відступає перед тими, хто пам’ятає . Коли я ступила на ту Землю, повітря стало густим, мов жертвений мед. Каміння мовчало, але це було мовчання, сповнене голосами. Переді мною постав дольмен - древній, як сама пам’ять Землі, як перший Вогонь людства. Йому приписують мільйони років, але в його тіні час втрачає сенс - він просто є. Я піднялася на вершину дольмену, туди, де колись сходили волхви, де торкалися неба обряди без слів. Там, у кам’яному гроті, я мешкала, як Жриця давніх часів - серед вітру, тиші й зоряного світла. Камінь став моїм домом, а ніч моєю наставницею. У другому столітті нашої ери тут височів величний Храм Місяця - мегаліт, що здіймався понад сто метрів у висоту і розкидався майже на два гектари. Я відчувала його присутність навіть крізь руїну часу , як тінь великої сили, що не зникла, а лише сховалася. У ночі Полуничної Повні я проводила давні обряди на вершині дольмену. Стоячи обличчям до срібного диска, я зверталася до сил, що старші за слова. Я слухала вітер, що ніс шепіт Предків, і повторювала рухи, які пам’ятає тіло, навіть якщо забула свідомість. Вогонь, камінь, небо і я - усе зливалося в єдине коло. Місяць сходив повільно, як жрець, що входить у храм. Його світло лягало на каміння, і я бачила, як древній храм оживає - не у формі, а в суті. Простір навколо дихав силою. Я більше не була мандрівницею. Я стала частиною цього місця - ниткою у великому полотні буття. Там, серед каменю, Неба і світла, я згадала істину: ми не відділені від світу - ми є його продовженням. І там, де під Полуничною Повнею сходить Місяць над давнім храмом, досі живе дух Предків. Він чекає тихо і терпляче на тих, хто наважиться згадати все. Продовження далі ... #ріднавіра #зореквіта #храммісяця# ріднібоги #рідназемля #монастирок#

🌿 Чому дівчина йшла до калини на світанку і брала з неї лише дві ягідки? 15 серпня — Перша Пречиста. День, коли Земля після жнив відпочиває, а дівчата готуються до нового життєвого кола. Калина тут — не просто ягода. 🍒 Вона — про дівочу красу, чистоту, кохання, майбутню родину і жіночу долю. #першапречиста

🌀Ранковий благодатний дощик як очищення Небесними Водами🌀 Свято Врожаю 7534рік. Святилище Богині АПІ☀️🌿 #ріднавіра #зореквіта #рідназемля #ріднібоги #тернопіль #святилищеапі#

🍀🌿☘️Свято Врожаю. Вечірні практики в дружньому Колі 🤗 Святилище Богині АПІ🍀 #святилище#тернопіль#ріднавіра#ріднібоги#зореквіта#апі#святоврожаю#

Свято врожаю Матері Землі на Святилищі АПі 🌾✨ З глибокою вдячністю та теплом у серці ділимося спогадами про проведення нашого світлого свята врожаю Матері Землі. Це був особливий день єднання з Природою, подяки за її щедрі дари та наповнення силою роду і духу. Святилище АПі знову зібрало навколо себе тих, хто відчуває поклик Землі, хто шанує традиції та прагне гармонії з довкіллям. Ми разом творили обряд, дякували за врожай, співали, запалювали вогонь та наповнювали простір світлом і щирістю. Особлива подяка нашим новим учасникам — Івану та Віталію 🙏 Дякуємо вам за відкритість, щирість і бажання бути частиною цього дійства. Нехай цей шлях принесе вам силу, натхнення і внутрішню рівновагу. Дякуємо кожному, хто був з нами — ваша присутність творить справжнє диво 💛 До нових зустрічей у колі однодумців! Слава Матері Землі 🌍🌿 #ріднавіра #СлаваРоду #святоврожаю#зореквіта#тернопіль#

🌿 Курс «Казка як мова Предків» Казка — це не просто оповідь для дітей. Це жива пам’ять Роду, у якій збереглися прадавні уявлення про світ, людину, Природу, Богів і закони буття. На курсі ми будемо вчитися читати українську народну казку через її символи, образи та архетипи. Ліс, вода, дерево, дорога, змій, птах, чарівний помічник чи випробування героя — кожен образ відкриває глибший рівень традиційного світогляду. ✨ Ми будемо досліджувати зв’язок казок із міфологією, народними обрядами, календарною традицією та духовним досвідом наших Предків. А головне — побачимо, що казкова мудрість не залишилася в минулому. Вона продовжує жити в нас: у наших виборах, переживаннях, пошуку власного шляху та прагненні краще зрозуміти себе. 📖 Казка — це не лише історія, яку ми слухаємо. Це мова, якою Предки можуть говорити з нами крізь століття. Записатися на 1-й курс, продовжити навчання на 2-му курсі, а також дізнатися про Недільну школу для дітей та батьків можна на сайті Академії Рідної Віри: https://ridnovir.in.ua

🌿 Курс «Святині. Священні місця України» Українська земля зберігає місця, які протягом тисячоліть були осередками пам’яті, духовного життя та особливого зв’язку людини з Природою. Священні гори, кургани, дерева, джерела, кам’яні святилища та інші місця сили відображають світогляд наших Предків і їхнє розуміння священного простору. На курсі ми будемо досліджувати сакральну географію України, знайомитися з конкретними святинями, їхньою історією, легендами, символами та значенням для духовної культури народу. ✨ Ми будемо вчитися бачити у святинях не лише історичні об’єкти, а живі осередки пам’яті, традиції та зв’язку поколінь. Курс допоможе по-новому подивитися на українську землю, відчути її пам’ять і глибше зрозуміти власне коріння. 📚 Записатися на 1-й курс, продовжити навчання на 2-му курсі, а також дізнатися про Недільну школу для дітей та батьків можна на сайті Академії Рідної Віри: https://ridnovir.in.ua

Академія Рідної Віри запрошує на навчання духовних провідників Рідної Віри. Шлях духовного провідника — це шлях пізнання мудрості предків, символів, святинь і живої традиції. У межах навчальної програми першого та другого курсів слухачі вивчатимуть спеціальні дисципліни, які допомагають глибше відчути, осмислити та передати духовну спадщину народу.

Курс «Календарні свята» пропонує системний погляд на традиційний календар, сформований на основі світогляду русинів-українців. Головна мета курсу – розкрити сакральний зміст народних свят та опанувати принципи їхнього астрономічно-календарного обчислення. Завдяки залученню порівняльного мітологічного та етнокультурного матеріалу народів світу, курс допомагає відтворити цілісну картину давньої календарної традиції та її сучасного застосування. Що ви отримаєте на курсі Здавна людина прагнула впорядкувати свій час відповідно до Всесвітніх ритмів. В основі кожного календаря лежать природні астрономічні цикли: доба (обертання Землі навколо власної осі), місяць (рух Місяця навколо Землі) та рік (обертання Землі навколо Сонця). Саме ці космічні орієнтири у поєднанні з сезонними змінами, господарським укладом та звичаями сформували цілісну систему народних свят. Мета курсу Курс «Календарні свята» покликаний розкрити глибинну сутність та сакральний зміст народної календарної традиції. Оскільки цілісного давньоукраїнського календаря до нашого часу не збереглося (окрім окремих археологічних знахідок та етнографічних записів), студенти вивчать фундаментальні принципи, за якими будується сучасний календар Рідної Віри, а також проаналізують типові помилки, яких припустилися дослідники та практикu при його укладанні. Що на вас чекає під час навчання: Астрономічні основи: вивчення природних циклів та давніх приладів/знарядь для фіксації астрономічних подій. Порівняльний аналіз: огляд ключових світових календарних систем та їхніх недоліків. Мітологія та світогляд: розкриття первісного вшанування Богів у календарних обрядах та аналіз того, як давні образи були заміщені святими в християнській традиції. Практична реконструкція: на конкретних прикладах ви навчитеся відновлювати початковий зміст свят та відтворювати сучасний рідновірський календар. Записатися на 1-й курс, продовжити навчання на 2-му курсі, а також Недільна школа для дітей та батьків на сайті Академії Рідної Віри - https://ridnovir.in.ua

✋️☀️🤚СЛАВА РОДУ ! Запрошуємо рівновірів та всіх щирих шукачів гармонії долучитися до світлого свята Родючості Матері Землі — 🍎Яблучного Спаса🍏 — у священому просторі Святилища Богині Апі. 6 серпня ,вже завтра ! У цей особливий день ми разом вшануємо щедрість Землі, її дари та життєдайну силу. На нас чекають глибинні жіночі обряди єднання з Природою, очищення та наповнення біля Русальних джерел. Простір відкриє великий сінник для відпочинку, де можна буде відчути тепло спільності, затишок і спокій. Приходьте з відкритим серцем, дарами Землі та готовністю відчути силу кола, благословення врожаю і гармонію буття. Нехай цей день стане для кожного джерелом оновлення, вдячності та внутрішньої рівноваги. З повагою Жриця ЗореКвіта✨️🪻 #ріднавіра#ріднібоги#зореквіта#святоврожаю#

2. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с. 3. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с. 4. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. Більше інформації на сайті: https://svit.in.ua Наші канали на Telegram і WhatsApp: https://t.me/ridna_vira https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку! Картка ПриватБанк: 4149 6090 4162 1329 Картка Monobank: 4441 1144 6569 7371 #Спас #яблука #Дажбог #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник

Пашник С.Д. 2-й Спас. Яблучний. Великий. 6 серпня https://svit.in.ua/pra/8p2.htm Опісля семи шестиденних тижнів від Різдва Купала святкується Великий Спас. Аналогічне свято Трійці відбувається 6 травня за постійним сонячним календарем. Також дивимося на паралельне свято Дороти – 6 лютого, яка символізує плодючість і зображується з яблуками. Тобто на схемі восьмикутної зірки свято відповідає найвищій точці, що дорівнюється з найвищим Небом. У Велесовій Книзі згадується Бог чи місяць Спасіць чи Спасич (11б), а також вживається слово близьке до "спас" – "упасєхом души наша" (6г), тобто "спасемо душі наші". [див. 1]. Професор Степан Килимник пише: "Найчільніші річні роботи в господарстві, зокрема жнива з возовицею та косовиця, в загальному, закінчуються до 6-го серпня – до Спаса. Вижато жито-пшеницю, скошено більшість ярих і залишаються уже легші осінні роботи, які можна виконувати й поволі. Та, властиво, на цей час уже відходило й літнє тепло, відчувається подув осені... У давнину, після збору врожаю, близько 6-го серпня, усі хліборобські країни соняшного сільсько-господарського круга-кола віддавали шану й подяку Богу врожаю – Сонцю, чи іншому..." [3, 79]. Якраз деякі пояснення самого свята, що пов'язано із сонячним божеством, нам вдається знайти в юдо-євангельських розповідях про життя Ісуса Христоса. Щоправда прив'язка до Бога Сонця і його календарного кола була церквою порушена, але порівнюючи події визначаємо, що тільки два образа сонячного божества мають свята Різдва – Ісус Христос (зимове сонцестояння) та Іван Хреститель (літнє сонцестояння). З цієї позиції виходить, що Ісусом треба пов'язувати тільки першу половину сонячного року, потім він помирав. А після його смерті через 7 шестиденних тижнів відбувається Преображення. Хоч ця подія і не пов'язана напряму зі смертю євангельського Ісуса, але саме про неї йде мова. І душа померлого має досягнути 7-го Неба, тобто поєднатися з Космосом (косми-волосся на маківці), порівняємо це слово з анг. space, лат. spatium, ірл. spás, ісп. espacio, фр. espace, яке ще пов'язується з простором, площею, часом. Душа досягаючи простору ішла спати-спочивати, вона спаслася (врятувалася). Хоч на початку становлення церкви мали різні дати святкування і навіть ставили свято в лютому за 40-днів до смерті Ісуса (умовній, весною на хресті), устійнилася дата Преображення Господнього саме на 6 серпня. Юліан Катрій пише: "Христова прилюдна діяльність добігає до кінця. Невдовзі наступлять Його муки і смерть. Хоча Апостоли вірили, що Ісус це Богом післаний Месія і ту віру прилюдно визнали устами Апостола Петра, то все таки їхня віра ще не була укріплена. Христос хоче надзвичайним актом їхню віру скріпити. Тому, кілька днів потім, як їм предсказав свої страсті і смерть, Він бере із собою Петра, Якова й Івана, виходить з ними на гору Тавор, і тут на молитві відслонює перед ними промінчик Свого Божества. Св. Євангелист Матей про чудесну Христову переміну каже: "І переобразився перед ними: Обличчя його засяяло наче сонце, і одежа побіліла наче світло" (17, 2). Коло Христа явилися старозавітні пророки Мойсей і Ілія і розмовляли з Ним про його смерть. [2, 447]. З цих свідчень маємо просте пояснення, що мітоперсонаж Ісус Христос зійшовши на гору до Бога преображається і стає Сонцем, а поруч із ним постають і душі Предків. Свято придбало сезонних особливостей, так як на цей час визрівають плоди, то відповідно їх і посвячують. За В. Скуратівським, зібравши у кошик овочі, фрукти, мед, господарі вранці йдуть до храму. Після відправи священик освячує принесені продукти і свічки. Повернувшись з храму, господар із свічкою обходить пасіку, після чого запрошує родину на обід або громада влаштовує братчину. Спочатку їдять яблука з медом, а потім вживають інші страви. [4]. "Запаси" на зиму зроблені на польових обжинкових "запасищах" (заст. військові походи, боротьба), меду на пасіках накачали, можна трохи і відпочити у розвагах і змаганнях. Та вшанувати Богів за їхнє сприяння доброму врожаю. Література: 1. Велесова Книга / переклад, коментарі С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7532 (2024). – 192 с.