НеоАрхаїка 🐾

Наша цивилизация стала гораздо более тоталитарной, чем столетие назад, и все люди вовлечены в единый процесс эволюции. Они принадлежат к формированию техницистского мира прежде, чем принадлежат к какому-либо классу; они принадлежат к атомному или демографическому риску прежде, чем являются народом социалистическим или капиталистическим; они принадлежат к труду и к счастью прежде, чем являются бедными или богатыми. Наш мир стал тотальным в своих проявлениях и в своих формах выражения, и это единство далеко превосходит любые разделения, какими бы серьёзными они ни были — будь то классовые или национальные. (Jacques Ellul. Exégèse des nouveaux lieux communs) Иллюстрация: John Waterman. The Kurfurstendamm in west Berlin, May 1966

#апологія_хуторянства Із кожної праски зараз знову лунає про "найскладнішу зиму" попереду, і навіть деякі "говорящі голови" закликають чесний люд перебиратися з міста до села. В ефір "Українського радіо" запросили Максима Залевського, координатора української гілки GEN, і там він у своєму стилі відваджував людей від переїзду через "інфраструктурні проблеми" села, радив орієнтуватися максимум на районні центри й селища зі значною щільністю населення. Щоправда, він зробив важливу поправку на те, що мова йде а) про вимушений тимчасовий переїзд; б) вразливі категорії людей (пенсіонерів, інвалідів, багатодітних тощо), оскільки "здорові ідейні люди, безумовно, зорієнтуються самі". На коментар якоїсь урабнізованої індивід_ки про те, що "цінність нерухомості з туалетом надворі дорівнює нулю" ведучий програми резонно заявив, мовляв, коли в місті перемерзає каналізація, туалет надворі перестає бути проблемою. Проте ведучі погодилися з Максимом щодо "відсутності роботи" й "складнощів з інтернетом" в селах. Взагалі, ця радіопередача видається своєрідним вираженням "міської ідеології" (вірніше: ідеології "городських"), хоч і в оригінальній формі. Адже йдеться про те, що "міському мешканцю дуже важко звикнути до життя в селі", "за київською об'їзною життя нема", "нема інфраструктури" тощо. Максим на додачу дотепно звертає увагу на "необхідність бути онлайн", прямо висловлюючи екзистенціал сучасної людини - екзистенціал "підключеності". Хоча життя в селі і справді відрізняється від міського, проте відрізняється воно у кращий та комфортніший бік. Окрім очевидних екологічних моментів, мати власну ділянку, яка бодай частково може бути автономною від централізованих мереж поставок (Gestell), - це велике благо й справді можливість перезимувати гідно та з комфортом. "Прив'язаність до роботи", на якій наголошується в передачі, дійсно є наріжним коренем проблеми. Сидіти у промерзлій квартирі без електрики, аби зранку знов почвалати до охвісу, - це буквально мораль раба, що не розпоряджається власним життям. Це жалюгідне існування в умовах дикого капіталізму, який продовжує продукувати бабло (точніше, додану вартість) і борги навіть в умовах жорстокої війни. Але ж як без РАБоти? Заради хохми (חכמה‌‎): в моєму маленькому селі на 150 мешканців оптоволоконний інтернет з'явився ще в до-ковідні часи, тоді як у міські квартири батьків його почали тягнути лише в останні кілька років. Є в нас і укохана "городськими" "нова пошта", а як замете, то зайвий сніг по вулиці згрібає трактор так швидко, як в Гадесі казенна техніка тільки встигне завестися (якщо зможе). Проте стосовно роботи: спробуйте переосмислити економіку зі щурячих перегонів на істинне значення цього слова - ведення домашнього господарства. Зрештою, створіть із сусідами кооператив (Максим доволі близько підходить до цього твердження). Свої рекомендації щодо переїзду на зиму в село я викладав раніше. В принципі, нічого суттєвого до них поки не додам. А у відео про "міську ідеологію" автор, до речі, гарно проходиться по улюбленій тезі прогресистів: "люді сталі дольшє жіть - вот ета проґрєс!". Чому вони вважають, що цінність життя слід вимірювати лише його часовою тривалістю, а не якістю, щастям, радістю? 🤔 В принципі, про те саме писав Іван Ілліч у "Медичній Немезиді".

#НАрх_постать Рівно рік тому під час виконання бойового завдання на фронті поліг Давид Чичкан. Людина, яка могла б і мала б творити нові смисли та образи для України й взагалі всіх людей, але яка свідомо обрала шлях буквального бою за свободу та, можна сказати, здійснила свій останній - смертельний - перформанс у запорізьких степах. Рисувальник (за його власним визначенням), анархіст, надзвичайно талановита, але при цьому проста й скромна людина - таким запам'ятався Давид мені й багатьом, хто мав щастя знати його за життя. Він вказував шлях і охоче допомагав іншим на їхніх шляхах. Згадайте про нього так, як він на це заслуговує. Розкажіть про нього дітям, родичам, знайомим, для яких його ім'я нічого не означає. Зрештою, перегляньте 14-хвилинний фільм про його мистецтво непокори й творчу спадщину.

Пока третья книга нашего неутомимого издательства в типографии, мы потихоньку заканчиваем четвертую и она тоже будет антропологической. Это Пьер Кластр и его знаменитый сборник «Общество против государства» — ключевой текст анархистской антропологии, не ерунда какая-то. На примере индейцев Южной Америки Кластр показывает, что государство не является необходимостью, а отсутствие государственных структур у племен не говорит об их отсталости и даже наоборот. Жиль Делёз и Феликс Гваттари в «Тысяче плато» использовали идеи Кластра для собственной концепции «машины войны», а Дэвид Гребер вообще считал себя его прямым наследником. Но в сборнике не какие-то кабинетные теории — Кластр сам был полевым исследователям и довольно подробно описывает ритуалы и повседневную жизнь гуарани, гуаяки, чулупи и яномами, с которыми он работал. Скоро Фотографии индейцев гуаяки принадлежат самому Кластру, которые он сделал в районе Арройо-Мороти во время экспедиции 1963-1964 годов

#НАрх_штудії Сучасна цивілізація по праву може вважатися цивілізацією сидіння. Більшу частину свого життя її раби проводять у положенні сидячи: офісні клерки, програмісти, начальники та підлеглі, продавці та касири, значна кількість військових, викладачі й студенти - усі вони працюють, вмостивши гузно на стільці різних форм та розмірів. Коли вони приходять додому, вони теж зазвичай сидять: за столом чи на дивані, розвалившись у кріслі чи на унітазі. Сидячи, вони кермують автомобілями й мотоциклами, літаками та поїздами (пасажири яких теж зазвичай сидять). Сидять у тюрмах і школах, у кав'ярнях і ресторанах, деяких храмах під час богослужінь і в парламенті під час дебатів. З усіх сучасних професій, які не передбачають сидіння протягом майже всього часу роботи, можна згадати хіба що автомеханіків, кухарів, деяких охоронців та прибиральників. Решта - сидять, зазвичай при цьому влупившись в екран. Це - ще одна визначна деталь нашого часу. Люди без кінця вглядаються у мерехтливі чорні дзеркала, проте що вони здатні побачити там, окрім свого власного відображення? Чи задумувалися ви над тим, наскільки більше часу протягом доби стали проводити за всілякими екранами за останні 15 років? Чи стали ми від цього щасливішими й здоровішими? Останнє питання, либонь, точно риторичне. Часом видається, що деяких людей визволяє з-під екранного гіпнозу тільки сон, який вони самі намагаються мінімізувати, - чи то там вони теж лупляться в якийсь екран? Усе це вселяє якщо не розпач, то певну зневіру в методах лібертарної педагогіки, яка стверджує, що дітей не варто примушувати до навчання: через ігри вони вчаться якнайкраще і щонайпотрібнішому для них в цей момент часу. Але ж класикам ішлося про старі офлайн ігри, через які дитина так чи інакше взаємодіяла зі світом та іншими живими людьми. Як бути з тим, що зараз дозвілля дитини майже неминуче займуть ігри на смартфоні й планшеті, перенасичені рекламою та значно ущербніші за якістю, ніж навіть комп'ютерні ігри мого дитинства у "нульових"? В принципі, відповідь мені відома, але вона потребує колосальної енергії від батьків (утім, чи не заради цього вони ставали батьками?). Факт у тому, що виховання свободою нині значно проблематичніше, ніж навіть у ті часи, коли альтернативою тотальної обробки системою була "вулиця" з її бандами та субкультурами. Що я ще хотів згадати у цьому дописі - так це епідемія речей, як влучно охарактеризував нашу епоху сучасний філософ Трістан Гарсіа. Сидячих людей оточує маса, величезна маса речей, виготовлених у конвеєрний спосіб (і не тільки). Серед цих речей годі віднайти унікальні, одухотворені руками майстра-ремісника; більшість із них веде свій родовід від ошалілого китайського верстату. Мова навіть не про сміття й не про безглуздість одноразових речей, описану Чаком Паланіком на початку "Бійцівського клубу". Мова про нібито потрібні побутові речі, які наповнюють наші кімнати й комори, горища та гаражі. Дотепно, хоч і дещо поверхнево, ця ситуація висміяна в німецькій стрічці 2018 року "100 речей і нічого зайвого". Велика війна, як і завжди, трохи приводить до тями: екрани згасають, бо мережі поставок їхньої енергії виявилися надто крихкими; хтось за якусь мить втрачає усе накопичене майно внаслідок прильоту чи вимушеного переїзду в тил. Проте загалом споживацька гарячка тримає українців у своїх неонових лещатах (нечутних і цупких водночас) так само, як і раніше. Бездарна мемна епоха (пор. із "фельєтонною епохою" з "Гри в бісер" Германа Гессе) насправді спромоглася породити рецепт супроти всієї цієї екзистенційної нудьги (сидіння-екрани-речі), і ви його точно знаєте: вийдіть на вулицю, торкніться трави!

#НАрх_мистецтво Сьогодні раптово дізнався, що у Максиміліана ВОЛОШИНА є вірш під назвою "Государство", написаний у 1922 році, в якому він з усією притаманною йому поетичною майстерністю характеризує цей інститут. Так, він максимально саркастично відгукується і про революцію, однак цілком можна зрозуміти - чому. Буквально кілька строф: Из совокупности Избытков, скоростей, Машин и жадности Возникло государство... ...Древнейшая Из государственных регалий Есть производство крови. Судья, как выполнитель Каиновых функций, Непогрешим и неприкосновенен. Убийца без патента не преступник, А конкурент: Ему пощады нет. Кустарный промысел недопустим В пределах монопольного хозяйства... ...Фиск есть грабёж, а собственность есть кража, Затем, что кража есть Единственная форма Законного приобретенья. Государство Имеет монополию На производство Фальшивых денег. Профиль на монете И на кредитном знаке герб страны Есть то же самое, что оттиск пальцев На антропометрическом листке: Расписка в преступленьи. Только руки Грабителей достаточно глубоки, Чтоб удержать награбленное. Воры, Бандиты и разбойники — одни Достойны быть Родоначальниками Правящих династий И предками владетельных домов... ...В нормальном государстве вне закона Находятся два класса: Уголовный И правящий. Во время революций Они меняются местами, В чём, По существу, нет разницы....

Анонсуємо подію, до якої ти точно захочеш приєднатися, - анархістський літній табір! 🌾💪 21-23 серпня "Чорний Стяг" запрошує прихильників лібертарних ідей на зліт у затишному місці на березі мальовничого озера. У наших планах цікава теренова гра, спільні тренування та психологічний тренінг. Але якщо ти хочеш запропонувати свою активність - ми залюбки її розглянемо! Проведи передостанні вихідні літа, здобуваючи нові знання та навички у колі однодумців, серед Природи, яка надихає. А ще, звісно, це буде чудова нагода для обміну досвідом, пошуку соратників і соратниць, складання спільних планів на наступний рік. Пиши в бот @black_flag_ua_bot до 18 серпня включно й очікуй запрошення на табір.

В Києві кілька днів триває протест проти вирубки дубової рощі задля будівництва теплотраси, приходьте завтра на наступний! Сквер Теремки, що колись був частиною лісу, лишається важливим острівцем природи для жителів бетонного мегаполісу. То коли було прийнято рішення рубати - місцеві жителі організувались і спробували захистити дерева, проте, зіштовхнулись з державою. Менти виволокли жінок за огороджену зону. Дуже важливо щоб на цьому етапі протест набув масового характеру. Приходьте цієї суботи о 10:00 на Теремківську 6