Карпаторусинські писателі Пӯдкарпатя

*** Прийшов до нас Спаситель Спас! Про каждього прийшов до нас. Дякуйме Богу за житя, За мирноє про нас бытя. За сміх дітинськый без хвороты, Убы нанагуд без заботы, При яснуй путьовуй звізді... Были сьме в добрум горазді. Май буршого нам и нигія, У нишнє красне Маковія. Вбы было вшитко ипно в нас... Хваліме Господа за Спас! #Иван_Бинячовськый

МАРАМОРОШ Мараморош - чōрнї горы, Край гӯрськый, полонина... З гӯр исходит на долины, Зимля рӯдна в ня єдна. Лиш єдна, де гнали вӯцї, Много было їх давно. Де усяды по опшарях Выздриш красноє вино. Край, де сӯль усе копали, Пак возили, де хыбит. Край, де чилядь у талантах, Нитко нагле не сидит. Туйкы штрека всяды была, Дерево возили нив. Рікōв бокоры спущали, Датко йсе си затямив. Туй шумлят студинї зворы, Доста чистōї воды. Туй жиют усякі люди, Вшиткі в мирі, без біды. Де копицї на долинї Й оборогы по гранках. Яфӯн, ягӯд, трав тай грибӯв - Вшитко найдеш по лїсах. Туйкы бродит запах сїна Й свіжоскошенōй травы. Тӯлько в літї є роботы, Хōть ими ся головы. Шоры з ріпōв на сотинах Поросли вже буряном. Тыча в шорикы забито, Даґде пахне доганом. Быля тай кладнї по селах, Дись-не-дись є ворох дрōв, Инші складенї в дрыварню, Выдты в шпор, и будь здōрōв. Туй коровы з стайни чути, Хōдят кури по двōру. Й свинї в кецку сут, нїврōку, Там вычікувт си пōру. Туй будит ся солонина, Вариме смачный токан. Такі стравы у руснакӯв, Ōнь позавидит їм пан. Свїжым хлібом в хыжи пахне, Пече кісто ся, й боґач. Кидь тōбі ся йсе не любит, Не руснак ись, перебач. Церква в каждōму селови, Кличут нас туды звон`ы. Даґде ступнї ся упстали, Даже й водянї млины. Мараморош - чōрнї горы, Жиє туйкы наш народ. Сохрани нам, Боже, зимлю, Даруй радосный живот. #Мигаль_Чикивдя

ГАМІШНЫЙ ПУДСОБНИК Коли м удмучив вусім класу, Узяв на пличі гатіжак. Вошколу м лишив гет до фраса, Бо я вже хлоп, а не дітвак. Узяли ня майстри на стройку- Туй принеси, а там подай... І цілий динь на ня кось гойкать: - Іди гет удці, не мішай! Терпівим довго й не перечив, Лиш думаву, та прийде час - У малтер шутру вам намечу... Тогды подивиме на вас. #Сергій_Тудовші

Ци гія русинам єднакый язык? У єднуй из давньых статий на нашум сайті «Русиньскый — домашній язык»,автор выразив исякый назор, што ся тыче роздроблености русинського языка: «Што треба нам з тым зробити? В ідеальным світі зобрали бы сме найліпшых языкознавців з каждой групы, заперли іх в конференцийній сали і не выпустили, закля не нашли бы розвязаня на кодифікацию. Лишати тоты гіперболі на ранті, стріча тых специялістів єст необхідна. Згромаджыня найліпшых фаховців в єдным місци в ціли рішыня так важной квестиі видит ся мі найліпшым розвязаньом.» Сесе трутило нашу нынішню редакцію д думці, а ци гія тото нам поправді? Ци гія заперати шпеціалісту в єднум кабіниті, бы вни ся договорили, тай учинили даякоє романтичноє ідеалноє койне, діля вшиткых русину зо вшиткых штату? Читайте дале

*** Я вырӯс в Боржавськӯй долині, Рокы свōй дітōчі прōвів. Я туйкы учив ся ходити, Слова по-русинськы пувів. Кругом лише зилінь и горы, Шумит у долині Боржава. Мене туй, малого, христили, За йсе, Тōбі, Гōспōди, слава! #Мигаль_Чикивдя

АВГУСТ ДОГОРЯТ Август догорят теплыми днями Ще мало, ще крехту тепла, Дарує нам літо, а десь за горами, Вже прячеся осінь склята. Пожовклым, удпавшым листьом закрутит, Змыє дождьом літні дны. У нашых, смиренных серцях, збаламутит, До ныні незвіданні тмы. Поламне, сказит, што ще вчора сіяло. Білый динь, стане нуч, а ночі без сна. Просити ся, слызно, вбы літо ся встало? Ци з осени ждати хосна?.. Не варто чекати, не варто просити, Вбы літо вернути назад, Як осінь настане, не будеш любити, Мене, як колись в зорепад. #Сергій_Тудовші

ДІДО ПАЛІНКАШ (фіґлярноє) Діда каждый в селі знає, як великый так й малый. Добру славу давно має, престиж чесно заслужив. У дворі, в діда бражков пахне, хмільный й файный аромат. Тот, ко децу у нього бахне, каже: - У діда є талант! Варить дідо палиночку, дев'яносто дев'ять літ. Пережив чехув й мадярув, тямить иншакым наш світ. Мав бесіду з Ференц Йовжком, на торнадзі пуд дождьом. А Томаш Масарик з дідом, бов великым цімбором. Уінстон Черчель й Далай Лама, у діда были у гостях. Закрятав й Барак Обама, ищи й Пеле з собов притяг. З принцом Чарльзом, было діло, сидів в’єдно за столом. Гостив палинков го дідо, й свойым дужым доганом. Борис Джонсон діда адде, из андьовков нащевив. За корчагу тиркілянкы - золоту медаль вручив. Сусід Лоці Черепаня, у відрах палинку бере. А на другый динь израна, уже пусті назад несе. Анця Гыкава по селах, розкрутила дідув бренд. Што є в нюй цілюща сила, й вітамінув - регамент. Чудо-палинку розливать, дома дідо Палінкаш. Навчив в міру пити челядь, передав рецепт й сохташ. Сливовиця й бороцковка - май у діда ходові. Пийте піціцько, половку, будьте файні й здорові! #Gyula_Csólent

* * * Коли давно щи была в нас корова, Йüв было Мóнція имня. Я сам ї на толоку поганяв, Де костерéва зрóсла превысока, Де цїмборы ся бавили у ножик, Авать ся кóцкали камінчїком гладкым, Вать клáли вгинь, и вдгóрі вив ся дым На вты страшилища похожый, Што м знав за них из дїдовых казок, Онь им вночи бояв ся уйти з хыжі. А вдинь тото быв дым, што небо лиже, И вдгорі досягає до хмарок. А я иннись вже тяжко досягаву Путями памняти до того дня, Кой первый раз им ýлїз на коня. Лем як носив ня по толóцї – памнятаву. А Мóнція ся пасла, гибы нич Довкола ся такого ни вдбывáло, Што пак навхтема в памнять ми запало, Айбо того ниє вже – як ни клич!.. Товды и пса сьме мали, ймня му – Дýнчі. Ввüн на толоцї ми корову завертав. Кить видїв мыш в норі, та гавкотáв – Хоть и ни злый, та дуже быв гавкýчый. Корова у нас была сивовата, А пес – жовтявый… Но, а за коня Ни впстало нич у памняти у ня, Лем: кить лягав дись – сил ни мав устати… Инниськы сам я тяжко уставу. Най тяжко, айбо радо споминаву Як на толоку я корову заганяву, На сонїчком пропечену траву. Я вижу пса, што бігать и гавчить, Коня, што льüг и ни бирує встати. Лем сонце в небесах ни годно стати: Плыве помеже хмар – в иннишньый динь спішить. #Иван_Петровцій

БАЛАДА ЗА РУСИНСЬКОЄ СЛОВО Пуд небесным шатром у Карпатах, В Верховинськых й дулянськых хыжах, Споконвічно співало дроздово, Милозвучне русинськоє слово. Сесе слово в борьбі-сьме калили, Крузь вікы пронесли, всокотили, А типирь? Што за Божа година? Кось не хоче признати русина! Замели на могильник-смітник, Його родный русинськый язык! Із дітинськых сердець вытровляют, А дорослых ганьблят, унижают. Наш язык подкарпатськый русинськый, Наш страдальный язык материнськый, Вун не довжен безслідно пропасти, Порятуйме його од напасти! Мы обметеме з нього смітя, І навернеме зась до бытя! Обы в нашому крайи свободно, Жила бисіда наша народна! Звирюхайся, русинськоє слово! Зазвени, переливно-дроздово! Най утішатся горы й долины, Што жиют ще в Карпатах Русины! #Василь_Молнар (1922-2017)

*** Ниє у світі тої красоты, Як край сріберный, рудні полонины, Де Тиса з гур стікає у долины, Лаская водами ни руні берегы. Смерічкы пудпирают небеса, И пажить біла впала понад горы, На мої милі Марамороські просторы, Небесна сила сотворила чудеса. Сякого чуда даґде бурш ниє, Од зимы пышної и до самого літа, Русинська бисіда у сих краях жыє, И жыти буде докы сього світа. #Иван_Бинячовськый

*** Ой, Карпаты мої пышні, небеса, як море, Де миленькі бережочкы й широкоє поле. Там высока полонина, в косицях долина, Де сіденькі милі горы й мати моя мила. Де поточкы, де звоночкы, Чистенькі кырниці, Там співають горяночкы, файні молодиці. Там ліщина, як дівчина, одіта в пацьоркы, Ромашечка-гадалочка, біжить ярок з горы. Де смерекы и ялиці, густі комониці, Там вівчарі-леґіникы, дівкы-чарувниці. Там, де село моє Річка, голосна трембіта, А красота вся зобрана з ушиткого світа. Под колибов горить ватра и тихенько тліє, Як учую коломыйку, аж ми серце мліє. Полониночко сіденька, Старенькый Воловый, Там водичка келечинська и ліс смерековый. Коломыйка, коломыйка, а коломыєчка, За хыжыв ня соломянов все болить сердечко. Скрипить ясінь над берегом, над ріков склонився, И дождьиком як слезами у смутку обмывся. Наклонила моя хыжа голову низенько, Вже не світить у оконце сонічко тепленько. Річко, Тишко и Репинный, Келечин, Воловый, И Воловець, Шипот милый, й лісок смерековый. #Анастасія_Даліда

#Русинська_література ВЛАСТЬ Якбы дустав я мало власти, То всьо змінив бы'м на землі. Лиши́лися б цигани красти, Лиши́ли б пити москалі. Быка не мучив бы іспанець, А здав на мнясокомбінат, Забыв про мафію йтальянець, Француз — забыв би про розврат. Естонці бы дустали крыла, В’єтнамці — мало пудросли, Корейці очі бы розкрыли, А чукчі — в інститут пушли. Араб — любив бы солонину, Юдак бы — не шпекуловав, Забыв бы німець дисципліну, Згадав за неї югослав. Май мало чехы б пиво пили, Помыв бы з мылом ся монгол, І накінець би ся навчили Мадяри грати у футбол! Американці позад нафты Не починали бы войну, І русины, як аргонавты, Не йшли за щастям в чужину. І українець бы на части Державу дерти перестав! На жаль, не маю тілько власти! А правда, добре, кіть бы'м мав? #Михайло_Чухран

Я-РУСИНКА. Я русинка, єсмь і буду Докы серце б'єся. Руд свуй ніґда не забуду Най хоть що стаєся. Не ганьблюся роду свого- Ным ся велычаю. В мойых жилах кров русинська- Я то добре знаю. Я русинка-хрыстиянка- З гордостьов говорю. За свуй старый руд русинськый Я молюся Богу. По русинському закону Хрест маю на собі- Він для мене є защита Дома і в дорозі. Я-русинка і з молытвов Кожный дынь стрічаю. І ввычирі із молитвов Я на сон лігаю. Много в світі є русину Чыських і словацькых, Сербськых, польськых і болгарськых Й нашых закарпатськых. Гордо мы, що я-русинка, Та ще й Закарпатська. Я душов-свободна птыця, Горянка Карпатська. 09.07.2020р. #Аня_Цірик

ТКО ТЫ Є??? Ты Мадяр?, Руськый?, Українець?, Румын?, Словак?, Ци може - Німець? Чех???, А може ты - Поляк??? РУСИН - Ты Брате!!! Булш - ніяк!!! Тями Свуй Род, што йде віками, Де Дідик з Бабков боли з нами: Што Бисідов - учили говорити, И Край Сріберный Наш - любити! Тями Мефодія й Кирила, Як Прабабка фурт говорила: "Нас Похрестили, до Русі, - Язычникы, щи боли всі..." Типирькы, другому нас учат, Щи року - "надцять", тай замучат! Нам каждому дают свуй - код! Вбы не тямилисьме Свуй Род!!! #Василь_Попик

ПИВО ПУД ЛУҐОШОМ Лі‌то, со‌нце так припі‌кать, Што дулу‌ мнô‌в во‌да сті‌кать. У копô‌ню вôнь піче‌, До‌рос рô‌зум потіче‌. Нагаві‌ці дулу‌, трі‌чка, По‌била бы спе‌ку сві‌чка. Ко‌жу хіба‌ із ся зде‌рти, Бы ’д спраго‌ты не уме‌рти. Спа‌су ніє‌, што чини‌ти? У керни‌цю ся заби‌ти? Я пуд лу‌ґош ся заби‌в, Пла‌хту субі‌ постели‌в. Пи‌во з шпа‌йзу ся доне‌сло, У рай та‌куй ня поне‌сло. Пе‌рша фля‌шка ся прикла‌ла, Пуд кліп во‌ка суха‌ ста‌ла. Та гі з цьи‌цьки молоко‌, У герта‌нку лем стекло‌. Поліви‌ло. А спраго‌та Ку‌кать га‌мішно з-за пло‌та. Так бы ся, людко‌ве, жы‌ло, Пи‌во ня захолоди‌ло. У копô‌ню не піче‌, Во‌да із ня не тіче‌. Пуд лу‌ґошом, в холодко‌ви Фа‌йно ми, гі червако‌ви. У нôрі студе‌нуй жы‌ти, Бо‌га в ра‌дости хвали‌ти. З фля‌шки льо‌ґаву, смаку‌ву, Хо‌‌лод в черева‌‌х вôнь чу‌ву. Во‌да з чола‌ не тіче‌, Лем в буда‌р, як припіче‌, Та гі ô‌лінь, утіка‌ву. Із пуд сô‌нця ся верта‌‌ву Пô‌пуд лу‌ґош, в холодо‌к, Як кугу‌‌т звы‌к до куро‌‌к. Та‌куй ха‌плюся за пи‌во, Рô‌зум сві‌жый став на ди‌‌во. Так сиді‌в бы’м цілы‌й де‌нь Сам пуд лу‌ґошом, гі пе‌нь. Ду‌же му‌дрый наш русна‌к, Лу‌ґош ву‌думав лем та‌к. Ша‌тор сесе‌ із вина‌, Ви‌нниця, та гі стіна‌. Поплела‌ сула‌ки ло‌за, Не дося‌гнеш ве‌рьх юй з во‌за. Гре‌зниками вино‌ вро‌дить, Ря‌сно на хосе‌н напло‌дить. Лу‌ґош нам учи‌нить хо‌лод, На винце‌ не буде‌ го‌лод. Ще й пара‌дôв зелені‌є, Ду‌шу руснако‌ви грі‌є. Лем єдно‌ не зряхова‌в, А‌дде буда‌р не покла‌в. Бы я сô‌нцьом не втіка‌в, Та‌куй ту вô‌ду золля‌в. Пуд лу‌ґошом у спраго‌ту, Страх як лю‌блю сю робо‌ту. Ни копа‌ти, ни коси‌ти… У хô‌лôді пи‌во пи‌ти. #Володимир_Рошко

ТИХА ВАДАСКА Мині вадаска тиха вдана, И ни бере ня в хащи страх, Штимую сяк до днины з рана, Пробічи по грибных містах. Кортит ня пораз в літню днину, В дубраві упити вина, Спечи на вгньови солонину, Што наладила ми жона. Парадичок цибулі ридькы, Поприґы й огурку на спул, Пуд дубом сяду на травичку, Й забештилую субі стул. Як кажут всячины помале, Обім ни глядав п'ятый кут, Та ськаю ся усе май дале, Вд сидячым грибы не идут. Про мене інтерес великый, До днины встану не спроста, Й по-через поле в хащу дику, Туды де лакомні міста. Кошарка довирьхы набита, Ай ще ми хочеся май-май, Вбы вершнов была й ташка шита, В дубовуй хащи ныні рай. Нибай штом мокрый на ґалибу, Пруйтися з рана добрый лік, Завто принесу д хыжи грибу, Я ныні ипный чулувік. Жона ми тому дуже рада, Юй грибу аж бы вден ваґон… Про ниї вто є фест парада, Ни вден ни увержеся вон. #Иван_Бинячовськый

ПЕРШОЄ - СЛОВО! Мамко моя, бисїдо русинська Уд сердцьови ня свому притули Дай мому слову мудрости Дай красоты и чести Вбы мало з чим Из хижі в хижу йти. #Василь_Матола

*** Кажут чилядь ми Иване, Ты ся ни ганьбиш, Выдкы вто береш спилаєш, Слова ни тайиш. Бог сятый ни уб'ділив ня, Читава му воля, Дав цирузу ми у руку, Тай вольности з поля. Што тайити рудне слово, Пак ци вто є гріх? Я русин — русинськым дышу, Най їм буде сміх. Бисіда душа народа, Што ї ся ганьбити, Сирохманська матиринська, Як ї ни любити. На папірь ся стелит шорик, Муза тихо шепче, За стихы мої направду, Дуже когось скрепче. Тко ни любит вадь ганьбится, Свойого народа, Тот ни туй — ни там ни буде… Ни буде му й рода. #Иван_Бинячовськый

Русинські поеты из Пӯдкарпатя Иван Петровці тай Василь Матола

ПИСЬМО МАТЕРИ Ци живі'сьте, мої любі мамко? Няньо як? Кланявуся йому! Най над вашов хижков каждый рано Куряться з яловых дров дымы. Пишуть ми, ож вам в ночи не спиться, Пудлий сон вам давить душу знов. Вам ся снить, ож з мене злі п'яниці В корчмі цідять в лавор з сирця кров. Што за сны? За што вам ся покута? Лем коби од них вас Господь спас. Не такий я вже страшний планіта Бым умер не відівши всіх вас. Я остався люблячов дітинов, І навхтема думку мав єдну, Про того як ви казали: "Сину, При біді вертайся гет думу." Я ся верну, мої любі мамко, Як в яри розквітне старый сад. Лем уже ня не зганяйте рано, Як колись, як много літ назад. Бо тото што вмерло - не збудити, Што'м задумав - мало ся вдало. Много бід і горя пережыти Мені без вас ся в світі довело. І уже не вчіть ня ся молити, Бо старому вертаня не є. ? Я і так вас буду всіх любити Доки вічна тьма ня не пов'є. І порвіть думок тяжких тых друтя Я вас прошу, мамко, знов і знов. Не ходіть так часто на розпутя. Вбы ся скорше стрітити зо мнов. Янош Ситар