ProSebe lab

В мене залетів допис, де я просто попросила джпт описати, що робить середньостатистична мама двох дітей, а потім перегорнула це в вакансію Кому цікаво, сам допис тут https://www.facebook.com/share/1DBygWv3Jk/ Чоловікам підгоріло, жінки впізнали себе. Але по факту, цей допис свідчить про те, що ми не вміємо оцінювати забезпечення процесів.

Колеги часто дивуються, коли о 17:00 чують від мене: "Я ще не снідала". Сніданок для мене - ритуал. Я не можу з’їсти щось випадкове над ноутбуком між двома дзвінками. Я маю любити те, що лежить у моїй тарілці. Мені важливо, щоб було смачно, красиво і щоб у мене був час це помітити. Останні чотири місяці моє навантаження сильно виросло. І я ще не перебудувала життя так, щоб зранку мати свої дві години: зарядка, медитація, сніданок. Тому іноді сніданок переїжджає на вечір. Але сам ритуал я не віддаю. Коли життя прискорюється, дуже легко оптимізувати себе до стану, в якому весь день складається із задач, дзвінків і рішень. Тому мені потрібні свої острови, куди робота не заходить. Ритуали створюють передбачувані точки в дні, знижують кількість постійних перемикань і повертають відчуття, що ти керуєш своїм часом. Мій сніданок - саме такий острів. Зараз він просто іноді трапляється о 18:00.

В цій історії багато букв і багато чутливості. На березі Дніпра брат з дружиною будували дачу по формі передньої часті коробля, було багато мрій про ранки з кавою і видом на річку, про те як будемо збиратись попаритись в бані, про те яким буде сад. Для брата батько замовив виноград на посадку. Я не дуже розбираюсь в винограді. На лозу потрібно було чекати...за цей час почалась війна, брат пішов добровольцем і в січні 23го загинув на Бахмуті. А по весні прийшла лоза. Ми вмовили батька посадити її у себе. Та в скорому часі не стало і батька. Марганець постійно під обстрілами майже знищений. Я попросила батькового друга викопати лозу і передати моєму другові на Закарпаття, а свого друга спробувати зберегти її. Сергій не відразу зміг дістатись будинка, не раз поїздка зривалась через роїння дронів. Енергодар під окупацією, тож там узкі влаштували навчальну базу, до Марганця сім кілометрів і вони влаштовують охоту на цивільних. Та в решті решт виноград був викопан та переданий. Ніхто не знав що з того буде. Викопаний в неправильний для нього час, неправильно викопаний і все наче максимально не так. Далі, я просто опублікую повідомлення свого друга, яке отримала сьогодні. --------- Привіт. Буде багато букв. І ось настав той день, за який ми боролися понад два роки: дозрів виноград із лози, яку привезли з Марганця. Це наш перший врожай. Саджанці приїхали дуже хворими й виснаженими, тому два роки не плодоносили. Навесні вони нарешті вперше зацвіли, але вдарили сильні, геть не притаманні нашій місцевості морози. Досвідчені виноградарі знову казали, що діла не буде. Але ми вирішили що чого б це не коштувало, вони мають дати бодай один врожай. Ми вклали купу сил, часу та енергії і зробили це! Наші ВПО (внутрішньо переміщені особи, а точніше — внутрішньо переміщені виногради) все-таки прижилися й рясно вродили. На фото перші грона, які ми зрізали сьогодні. Мене неймовірно зворушило те, як кожен кущ відображає характер людини, на честь якої названий. Імена дав коли тільки приїхали. Нічого не знаючи. Просто дивлячись на них і розкладаючи по ямкам дав імена. Кущ Олексій-старший. Найстаріша лоза, яка зазнала найбільших ушкоджень і від хвороб, і від заморозків. Але в останній день перед сильним похолоданням лоза опустилася до самої землі. І це врятувало її від вимерзання. Хоча верхня частина повністю вимерзла, кущ із останніх сил відновився й виростив одне, але дуже велике гроно! Це єдиний білий виноград серед усіх. Кущ Олексій-молодший. Дуже гарний, сформований за всіма правилами кущ із трохи пізнішим терміном дозрівання. Він теж сильно постраждав від перших морозів, але те, як він захистився від наступних, мене просто вразило: всього за 7–10 днів кущ випустив густе листя (яке зазвичай з'являється аж наприкінці весни) й щільно прикрив ним усі грона! Особливо бережно він закрив два крайніх — ті, що ростуть ближче до кущів «Ксюшка» та «Альона». Тобі це нічого не нагадує? Виноград ще зелений, але кущ чітко зберіг свою силу й ідеальну форму. Кущ Ксюшка. Сильний і самостійний. Він сам краще знає, як і куди рости. Тут не я командую, а він. Кущ Альона. Мабуть, найцікавіший. Вона терпіти не може сонце та спеку й постійно тягнеться в тінь. Наче підв'яжеш усе за підручником, сформуєш лози, встелиш мульчу... Приходиш за кілька днів, а вона вже все переробила! Виплила лоза в іншу сторону або взагалі скинула підв'язку. Росте куди заманеться, аби тільки не туди, куди планував я. Все хаотично, гілки розкинуті, й обов’язково робить це в останній момент перед дощем чи вітром. Жодній формовці чи обмеженням не піддавалася. Але при цьому найурожайніша! Довелося навіть пасинкувати, щоб не перевантажити. Сам кущ дуже схожий на кущ Ксюшку. Просто як дзеркальне відображення. Справжні сестри! Я тоді ще до кінця не усвідомлював усієї цінності цих моментів і зараз дуже шкодую, що не фотографував увесь цей шлях від самого початку. --------- Ця історія настільки сильна, зворушлива і в ній так багато всього. В ній і міцні родинні зв'язки і щира дружба. Я лишу її без висновків, об'єднаючи одним словом - любов.

Друзі, якщо ви у Валенсії (або поруч) і займаєтесь бізнесом або плануєте - це для вас. За чотири роки життя тут я так і не знайшла українське бізнес-середовище, яке було б мені близьким за цінностями. Тому вирішила не шукати далі, а створити його. Запускаю Scale Business Club Valencia - закриту спільноту для власників бізнесів, співзасновників та CEO. План простий: • зустрічі офлайн раз на два тижні; • чесні розмови про бізнес без «успішний успіх»; • AI, масштабування, маркетинг, управління, партнерства; • нетворкінг, після якого залишаються не візитки, а реальні знайомства. На старті хочу невелике коло людей, яким цікаво не просто обмінятися контактами, а будувати сильне українське бізнес-ком'юніті у Валенсії. Якщо це про вас - напишіть мені в особисті. Запрошу до клубу. Буду вдячна, якщо перешлете цей пост знайомим підприємцям у Валенсії. 🤍

Мій двадцятий переїзд. Ювілей, можна сказати. Мені 41. Поки ще. За цей час я змінила двадцять квартир. Серед них навіть була одна своя. Навіть у будинку бізнес-класу. Щоправда, зовсім недовго. ЙбНрсня. Із цих двадцяти переїздів лише двічі поруч був чоловік, який був на той час моїм. У всі інші рази - я сама, діти, валізи, меблі, документи, побут і ще тисяча дрібниць, про які ніхто не думає, поки не почне переїжджати. Є такий птах - альбатрос. Майже все його життя минає в польоті. Він долає тисячі кілометрів над океаном, покладаючись тільки на себе. Його сила у витривалості. Кажуть, альбатрос може роками літати сам. Не тому, що не здатен бути в парі. Просто випадковий попутник йому не потрібен. Якщо вже летіти разом, то з тим, із ким справді по дорозі. Мабуть, у цьому ми трохи схожі. За роки я навчилася швидко перетворювати чужу квартиру на дім. Знати, де купити найнеобхідніше, як підключити інтернет, куди відвести дітей, як організувати побут так, щоб уже завтра можна було працювати, ніби нічого не сталося. Це навичка, якою я ніколи не мріяла володіти. Але тепер вона частина мене. Сила ніколи не народжується там, де все легко. Вона з'являється після десятої, п'ятнадцятої чи двадцятої спроби почати життя заново. У будь-якої сили є своя ціна. Комусь життя платить стабільністю. Комусь - умінням виживати й будувати все з нуля. І те, й інше коштує дорого. Головне - щоб одного дня ціна, яку ти заплатив, перетворилася на щось більше, ніж просто черговий переїзд.

Білл Кемпбелл був коучем Стіва Джобса, Еріка Шмідта та Ларрі Пейджа. З роками їхні стосунки стали настільки близькими, що вони називали його не консультантом, а другом. Саме йому довіряли найскладніші рішення, коли будували Apple і Google. Стів Джобс став для Марка Цукерберга не лише наставником, а й другом. Коли Facebook переживав одну з найважчих криз, саме до Джобса Марк поїхав за порадою. Їхній зв'язок тривав до останніх днів життя Джобса. Білл Гейтс багато років називає Воррена Баффетта своїм наставником, коучем і близьким другом. Їхні стосунки давно вийшли за межі бізнесу: вони разом створили найбільшу благодійну ініціативу Giving Pledge і продовжують впливати один на одного вже десятиліттями. Найсильніші союзи часто починаються не з дружби, а з довіри. Я дуже сподіваюся, що і про нас будуть писати історії. Все починалось як стосунки "клієнт - коуч". Сьогодні ми вже разом плануємо бізнес, разом відпочиваємо, разом приймаємо складні рішення. Формат змінився, але одна річ залишилася незмінною - довіра. Мені подобається думка, що найкращий результат коучингу - це не вдало проведена сесія, а великий шлях який ви пройшли разом. Схоже, у нас початок саме такого союзу. Пи.си. я дуже рано почала заробляти великі гроші, але ніколи не думала що буду бізнес коучем, а зараз не мислю себе інакше

Поки деякі експерти бояться прослити інфоциганами, інфоромка п'є каву на носі яхти 😁 А якщо серйозно, якби я хоч раз в житті звертала на думку не цікавих людей, я б ніколи не мала в своєму житті всього що в ньому було і ще буде. Кому вигідно щоб ви не проявлялись?

Коли працюєш з компанією як fractional COO, вихідні стають жаданними. Те, що я не можу в найм, я зрозуміла, ще коли мені було 18. Один з моїх бізнесів був сервісний, а одне з правил - не уходити під одного клієнта. І ось я працюю з компанією, в якій я майже однією ногою в наймі, лишивши собі частку fractional для заспокоєння, що я все ж таки вільний митець. Плюси і мінуси, та мої роздуми. Спостерігаючи зі сторони. будучи ще в ролі консультанта компанії, я боялась що я не справлюсь. В свої бізнеси більшей частю я набирала людей сама і мені завжди, навіть коли я не вміла нормально керувати, була важлива людська складова. Я не знала як мене приймуть і чи примуть, люди не мої - чужі. Люди які не команда, а просто набір людей. Виявилось, що люди чудові, класні і з них можна зробити команду. Принанні я в це повірила, а це головне. Мій другий страх був такий - чужий бізнес, відповідальність яка можливо ту мач для мене. Маючи власні бізнеси, я легко ризикувала, йшла на експерименти, бо я перекривалась своїми грошима. Відповісти грошима це найлегше в житті. Ніхто не ідеальний, ми косячили, не часто, але бувало. Якщо мій косяк призводив клієнта до збитків, я намагалась їх покрити. Чужий бізнес є чужий. Ти робиш рішення, а грошима відповідаєш не ти. Тому внутрішня вартість рішення виростає в х5. Я знаю, що страх помилки не дасть розвитку. Тож для мене самої було загадкою, як я буду з цим балансувати. Виявилось що все ок. Перший місяць я пройшла через гнів, торг, депресію і заперечення 🤣 Бо як чужа душа потьомки, так і чужий бізнес. Йдеш обережно, щоб не стати слоном в посудиній лавці. Вже на другий місяць я абсолютно увійшла в потік. Я не розділяю в відчуттях на свій і не свій. Я граю в стратегію. Є бізнес, він мені подобається, я керую з середини себе, зі всієї себе і всього свого досвіду. Якщо говорити про те, які страхи лишились, то він один. Я сильно прив'язуюсь до людей. І в момент коли треба буде піти, я не піду. Я застрягну. А бізнес не людина, він тебе змінить, коли буде потребувати нової крові для розвитку. Пи.си. щоб не втратити консультаційний і тренерський навик, я консультую і коучу і займсь психокорекцією. Є в мене під цей вид діяльності аж 2 години на тиждень. Та до мене можно прийти, якщо ви бізнесмен і у вас є те, що болить, хоч в бізнесі хоч в особистому. Текучка людей, непорозуміння з домашніми, касовий розрив чи зрада коханки, підписання партнерства чи нереалізоіване бажання написати книгу. З будь чим з цього я допоможу розібратись.

Сьогодні грала в Cashflow, думаю ви знаєте, що через цю гру можно добре дивитись на своє мислення. Зайшла в гру через метафоричну карту. Мій стан зараз. І це дійсно правда, в мене зараз велике навантаження, яке я не не можу, а не хочу віддавати. А чому ? Бо в мені прокинувся мій контролер. Гра показала як вузьке горло так і точки росту. І якщо ви ще не граєте, раджу знайти де і з ким і грати хочаб раз на три місяці.

В мене РДУГ просто - каже вона, одночасно виправдовуючись і трохи з сумом - тому ніяк не вдається вийти на нормальний дохід, просто кручусь весь час, плани і я - не сумісні. - тобі діагностували ? - ні, я сама прочитала симптоми і поняла. - я думаю в тебе немає РДУГ - та конечно, більше половина написаного в інтернеті, то про мене - так, але багато що виглядає як РДУГ, але ним не є. Наприклад те, як ти вбудована в час, ти скрізьний час, а отже... За донат від 200 грн на ремонт авто, посилання на відео, за яким ви можете протестувати себе і зрозуміти, який ви час. Лишайте коментар "+" і я дам посилання на банку