УПЦ (ПЦУ) | UOC (OCU)

СЛОВО ПРЕДСТОЯТЕЛЯ НА 975-ЛІТТЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ | «ЛАВРА ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО СВОГО КОРІННЯ» Під час державних урочистостей з нагоди 975-ліття Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звернувся до Президента України, представників держави, духовенства, військовослужбовців, дипломатів та міжнародних гостей. Це було слово не лише про ювілей древньої обителі. Це було слово про те, звідки ми прийшли, ким є і якою має бути Лавра, коли зустрічатиме своє тисячоліття. Предстоятель почав із образу одного зерна. 975 років тому цим зерном став преподобний Антоній Печерський, який повернувся зі Святої Гори Афон і оселився у печері на київських схилах. Його особистий подвиг дав початок монастирю, який згодом став одним із найпотужніших духовних і культурних центрів нашого народу. «Від одного зерна народилася колосиста духовна нива нашої Лаври». Сьогодні з Києво-Печерською Лаврою пов’язані імена понад 130 святих. Але її значення, наголосив Блаженнійший Митрополит Епіфаній, виходить далеко за межі історії чернецтва. Тут творив преподобний Нестор Літописець. Тут ніс подвиг іконописець Аліпій Печерський. Тут служив людям преподобний Агапіт Печерський — перший засвідчений в історії лікар нашого краю. Тут спочиває князь Костянтин Острозький. З Лаврою нерозривно пов’язане служіння святителя Петра Могили, а одним із її видатних меценатів був гетьман Іван Мазепа. Літописання і книгодрукування. Іконопис і сакральна архітектура. Освіта і церковний спів. Чернецтво і богословська думка. Без Києво-Печерської Лаври неможливо повноцінно розповісти історію української духовної, культурної та національної ідентичності. Саме тому, за словами Предстоятеля, протягом століть цю традицію намагалися не лише привласнити, а й підмінити: «Наші вороги всіляко намагалися викорінити правдиву печерську традицію, підмінивши її фальшивками “русского міра”». І далі прозвучала одна з ключових тез промови: «Нині, завдяки спільним зусиллям Української Держави та Української Церкви, Лавра звільняється від кайданів “русского міра” та повертається до свого коріння, до своїх правдивих джерел». Це повернення — не рух назад. Це повернення до джерела, щоби йти вперед. До афонського коріння преподобного Антонія. До київської традиції отців Печерських. До спадщини Нестора, Аліпія, Агапіта, Петра Могили, Костянтина Острозького, Івана Мазепи. До Лаври як живого духовного центру України, а не інструменту чужої імперської ідеології. І саме тому 975-річчя спрямовує наш погляд уже до наступної великої дати. До 1000-ліття Києво-Печерської Лаври залишається 25 років. Блаженнійший Митрополит Епіфаній висловив віру, що цей унікальний ювілей Україна зустріне такою, за яку сьогодні борються наші захисники: «У мирній, соборній, незалежній Україні, вільній та міцно захищеній від загроз російських імперських примар». І це, мабуть, один із найсильніших образів усього ювілею. 1000 років Лаври — у вільній Україні. З українською молитвою. З відновленою історичною правдою. З живим чернецтвом. З пам’яттю про тих, хто сьогодні платить найвищу ціну за те, щоби Україна мала своє майбутнє. Завершуючи промову, Предстоятель закликав заступництво Пресвятої Богородиці та молитви отців Печерських на наших героїв-захисників, друзів і союзників України та на всю велику українську родину. Нехай через 25 років дзвони Києво-Печерської Лаври зустрінуть її тисячоліття над мирним Києвом — у вільній, соборній і незалежній Україні. Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

975 РОКІВ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ | СВЯТИНЯ, ЯКА Є ЧАСТИНОЮ ДУХОВНОГО КОДУ УКРАЇНИ 15 серпня Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній взяв участь в урочистих державних заходах з нагоди 975-ліття Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Разом у древній українській святині цього дня були Церква і держава, військові та дипломати, представники міжнародних інституцій. У заходах взяли участь Президент України Володимир Зеленський, Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, Прем’єр-міністр Сергій Корецький, віцепрем’єр-міністерка – міністерка культури Тетяна Бережна, представники української влади, військовослужбовці, дипломати та іноземні гості. Серед них — генеральний директор ЮНЕСКО Халед Ель-Енані, генеральна секретар Всесвітньої туристичної організації ООН Шейха Аль Нуваіс та уповноважений Федеральної ради Швейцарії з питань України Жак Гербер. Присутність міжнародних гостей у Лаврі в час повномасштабної російської війни має особливе значення. Києво-Печерська Лавра — не просто комплекс давніх споруд і не музейний експонат. Це майже тисячолітній простір української християнської пам’яті, місце молитви поколінь, одна з духовних основ Києва і всієї України. Президент України, Предстоятель ПЦУ та представники влади оглянули виставку «Духовні скарби нації. Ризниця Києво-Печерської лаври». А далі древній простір Лаври наповнився тим, заради чого вона постала 975 років тому, — молитвою. Прозвучали духовні канти та піснеспіви, присвячені Успінню Пресвятої Богородиці — головному святу Печерської обителі. Після вручення Президентом державних нагород до присутніх звернувся Блаженнійший Митрополит Епіфаній. У своєму слові Предстоятель нагадав про шлях Лаври від преподобного Антонія Печерського та афонської чернечої традиції до сьогодення і про відповідальність нашого покоління за те, якою святиня увійде у своє друге тисячоліття. До 1000-річчя Лаври залишається 25 років. Це вже не далека історична перспектива. Це час нашого покоління — час відновлювати, берегти, молитися і передавати далі те, що пережило князівські часи, навали, імперії, радянський терор, руйнування храмів і нинішню російську агресію. Символічним завершенням урочистостей став духовний гімн України «Боже великий, єдиний». А потім задзвонили дзвони. Маленькі дзвоники цього дня опинилися в руках учасників урочистостей, і спільний передзвін став красивим знаком великого ювілею. 975 років тому в київських печерах почалася молитва, яка не припинилася. Її намагалися заглушити. Але вона звучить. І сьогодні Києво-Печерська Лавра знову говорить Україні та світові мовою, якою говорила від початку, — мовою віри, пам’яті й молитви. Нехай Пресвята Богородиця береже Свою Печерську обитель, а молитвами преподобних Антонія, Феодосія та всіх отців Києво-Печерських Господь береже Україну і благословляє її майбутнє. Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

🔴 НАЖИВО | РАННЯ З ЧИНОМ ПОГРЕБІННЯ ПЛАЩАНИЦІ БОЖОЇ МАТЕРІ Єднаймося у спільній молитві до Пресвятої Богородиці. У ці молитовні хвилини Церква звершує особливе богослужіння — Ранню з чином погребіння Плащаниці Божої Матері. Зі смиренням і надією просімо Пречисту Владичицю заступатися перед Господом за Україну, наших воїнів, усіх поранених і полонених, за родини, які втратили найдорожчих, та за мир і перемогу над злом. 🙏 Пресвята Богородице, спаси нас! 📡 ДИВІТЬСЯ НАЖИВО ТА ЄДНАЙТЕСЯ У МОЛИТВІ: [https://www.youtube.com/live/7zA0SJ4z_ag?si=YPWJW8kTWmU9Ri-I]

33 МУЧЕНИКИ ПАЛЕСТИНСЬКІ | КОЛИ ВІД ЦІЛОГО ЖИТТЯ ІСТОРІЯ ЗБЕРЕГЛА ЛИШЕ ОДНЕ: ВОНИ НЕ ЗРЕКЛИСЯ ХРИСТА Сьогодні Церква звершує пам’ять 33 мучеників Палестинських. Це одна з тих пам’ятей церковного календаря, перед якою варто затриматися довше. Ми звикли, що житія святих розповідають нам про їхнє походження, родину, служіння, подвиги, останні слова. Тут усе інакше. Тридцять три людини — і майже цілковита тиша історії. Грецька синаксарна традиція 16 серпня називає їх просто: «33 святі мученики з Палестини» — і залишає лише одне коротке свідчення: вони прийняли мученицьку смерть від меча. Їхню пам’ять цього дня зберігають і сучасні православні календарі. Немає довгого житія. Немає опису суду. Немає промов перед стратою, які можна було б сьогодні красиво процитувати. І саме це робить їхню пам’ять особливо сильною. Бо Церква пам’ятає не лише тих, про кого історія встигла написати багато. Вона пам’ятає тих, хто просто залишився вірним. Ми не будемо домислювати того, чого не зберегли джерела. Не будемо вигадувати їхніх імен, віку чи обставин життя. Нам достатньо того, що зберегло Передання: їх було тридцять троє. Вони були християнами. І перед смертю не відмовилися від Христа. І тут ця давня пам’ять раптом стає дуже сучасною. Ми живемо в епоху, яка вимірює значущість людини кількістю згадок, підписників, фотографій, переглядів. Нам здається: якщо про когось не написали — він ніби зникає. Церква відповідає інакше. Можна не залишити після себе портрета. Можна не потрапити до підручників. Може загубитися навіть земне ім’я. Але жодна людина, яка стала перед Богом, не є для Нього невідомою. «Радійте тому, що імена ваші записані на небесах» (Лк. 10:20). Ось чому через століття ми сьогодні вимовляємо: 33 мученики Палестинські. Не як статистику. Як церковну пам’ять про тридцять три людські життя, для яких Христос виявився дорожчим навіть за власне життя. І, можливо, вони залишили нам одну з найкоротших проповідей у всьому церковному календарі. Без тексту. Без відомих нам слів. Лише вірність до кінця. Сьогодні запитаймо себе не про те, чи вистачило б нам сили на мученицький подвиг. Почнімо з ближчого: чи вистачає нам мужності залишатися християнами тоді, коли за це не аплодують? Не зрадити правді, коли брехня вигідніша. Не відповідати злом на зло. Не мовчати перед несправедливістю. Не соромитися молитви. Не втрачати Христа серед страху, гніву і випробувань. Бо мучеництво починається не в останню хвилину життя. Воно починається зі щоденної вірності. Святі 33 мученики Палестинські, чиї імена знає Господь, моліть Бога за нас. Моліть за християн, які й сьогодні зазнають переслідувань. Моліть за наших захисників і захисниць, які стоять перед обличчям смерті, захищаючи життя інших. Моліть за Україну. І випросіть нам найважливіше — не загубити Христа, хоч би через які випробування довелося пройти. Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

КРИМСЬКА ЄПАРХІЯ ПЦУ ПІДТРИМАЛА ІНІЦІАТИВУ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ УКРАЇНЦІВ КРИМУ Крим — це Україна. А українці окупованого півострова мають право зберігати свою віру, мову, культуру, історичну пам’ять та українську ідентичність. Крайова Рада українців Криму та Кримська єпархія Православної Церкви України провели спільну пресконференцію на підтримку проєкту постанови Верховної Ради України про встановлення 28 серпня Дня захисту прав української громади Криму. Участь у заході взяв митрополит Сімферопольський і Кримський Климент — архієрей Православної Церкви України, який упродовж років послідовно відстоює права православних українців та присутність Української Церкви в тимчасово окупованому Криму. Разом із владикою Климентом у пресконференції взяли участь представники Крайової Ради українців Криму — Андрій Щекун, Андрій Іванець та Арсеній Веріго. Учасники звернулися до народних депутатів України із закликом підтримати відповідний проєкт постанови Верховної Ради. Ініціатива має особливе значення сьогодні, коли в умовах російської окупації українська присутність у Криму зазнає системного тиску, а Православна Церква України залишається важливою частиною духовного життя українців півострова. Для Церкви питання Криму — це передусім питання людей. Тих, хто залишається на окупованій українській землі. Тих, хто був змушений залишити свій дім. Тих, хто зберігає українську ідентичність і православну віру попри випробування. Ми молимося за наших братів і сестер у Криму та віримо, що настане день, коли в українському Криму молитва звучатиме вільно — без переслідувань і страху. Крим — Україна. Українська Церква — зі своїм народом. Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

975 РОКІВ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ | «МАЄМО РАЗОМ БАГАТО ПОТРУДИТИСЯ» 975 років молитви. 975 років чернечого подвигу. 975 років історії, у якій були велич і трагедії, руйнування і відродження, святість і людські падіння. З нагоди 975-ліття Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звернувся до архієреїв, братії обителі, духовенства та вірян зі словом про минуле Лаври — і про відповідальність за її майбутнє. Предстоятель нагадав: історія Печерської обителі почалася 975 років тому з повернення преподобного Антонія зі Святої Гори Афон до Києва. Саме тут, на дніпровських схилах, у печері зародилося чернече життя, з якого виросла одна з головних святинь українського православ’я. Особливий духовний зв’язок Лаври з Афоном Предстоятель бачить у покровительстві Пресвятої Богородиці: «І як Пречиста Діва особливо благословила Афон, так Вона благословила і обитель Печерську, яка правдиво стала Її садом і ще одним земним уділом». Але ювілей, наголосив Блаженнійший Митрополит Епіфаній, — це не привід ідеалізувати минуле. Навіть святість місця сама собою не робить людину святою. Згадуючи історії преподобного Ісаакія, затворника Микити, диякона Євагрія та інших персонажів Печерського патерика, Предстоятель звернув увагу на те, що духовна боротьба точилася в Лаврі від самого початку. «Самі собою святість місця цього, велич храмів, подвиги отців Печерських та благовоління навіть Самої Богородиці ще не роблять кожного, хто прийшов до Лаври Київської, більш досконалим». Ця боротьба не залишилася лише сторінкою давньої історії. Лавру намагалися знищити ззовні. У ХХ столітті радянська влада двічі припиняла тут чернече життя і богослужіння. Успенський собор було підірвано. А вже під час нинішньої російської війни святиня знову зазнала російського удару. «Але Бог явив милість Свою і продовжує являти: молитва і чернече життя відновлюються, богослужіння звершуються, святині відбудовуються», — наголосив Предстоятель. Окремо Блаженнійший Митрополит Епіфаній сказав про духовну небезпеку, яка діяла вже не ззовні, а зсередини Лаври: «Багатьох у місці цьому вони спокусили прийняти та проголошувати замість істинного православ’я лжевчення “русского міра”». Предстоятель порівняв тих, хто почав ставитися до святині як до власності, зі злими виноградарями з євангельської притчі: виноградник дається не для служіння самим собі, а для того, щоби приносити добрий плід Богові. І саме тут слово про минуле перетворилося на слово про майбутнє. До тисячоліття Києво-Печерської Лаври залишається чверть століття. 25 років, протягом яких нинішнє покоління Церкви має визначити, якою цю святиню успадкують наступні покоління українців. «Маємо в наступні чверть століття разом багато потрудитися, щоби таку виняткову ювілейну дату і обитель ця, і Церква наша зустріли, віддаючи Господу на славу від цього Саду Богородиці плоди добрі та щирі, а бурʼяни спокус відкидаючи геть». 975 років Лаври — це не лише пам’ять про те, що було. Це відповідальність за те, що буде. За живу молитву. За українське чернецтво. За правду православної віри. За святиню, яка має служити Богові й народові, а не імперській ідеології. Нехай заступництвом Пресвятої Богородиці та молитвами преподобних Антонія, Феодосія і всіх отців Києво-Печерських ця древня обитель входить у нове століття своєї історії як справжній Сад Богородиці — місце молитви, духовної свободи та служіння Христові. Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

МУЧЕНИК ДІОМИД, ЛІКАР | ВІН ЛІКУВАВ ЛЮДИНУ, А НЕ ЛИШЕ ЇЇ ХВОРОБУ Що означає бути лікарем-християнином? Сьогодні Церква відповідає на це питання життям людини, яка майже сімнадцять століть тому поєднала медичне знання, милосердя і віру. 16 серпня ми вшановуємо святого мученика Діомида, лікаря. Він народився у Тарсі Кілікійському — тому самому місті, звідки походив апостол Павло. Діомид здобув лікарські знання і присвятив їх служінню людям. Церковне передання зберегло дуже важливу рису його життя: за лікування він не брав плати. Тому Церква шанує його серед святих лікарів-безсрібників. Він лікував тіло — але бачив перед собою цілу людину. Біля ліжка хворого Діомид не лише застосовував своє лікарське мистецтво. Він говорив про Христа, підтримував, повертав надію, проповідував Євангеліє. Джерела свідчать, що через його служіння багато людей прийшли до християнської віри. Згодом Діомид прибув до Нікеї у Віфінії. Це був час імператора Діоклетіана і жорстоких переслідувань християн. Про діяльність лікаря-християнина донесли владі, й імператор наказав його заарештувати. Але коли воїни прийшли по Діомида, він уже відійшов до Господа. За переданням, вони відсікли йому голову, щоби засвідчити виконання наказу. Після цього воїни втратили зір. Коли ж за наказом імператора повернули голову до тіла святого, прозріли — і самі увірували у Христа. Є одна деталь, яка робить пам’ять святого Діомида особливо близькою нам і сьогодні. Його ім’я Церква згадує під час Таїнства Єлеосвячення серед святих, до молитовного заступництва яких звертається за недужих. Тобто пам’ять про лікаря, який служив людям у III столітті, досі звучить біля постелі хворого. І сьогодні хочеться особливо подумати про наших медиків. Про лікаря, який після безсонної ночі заходить до наступної палати. Про військового медика, який рятує життя там, де поруч вибухають снаряди. Про медсестру, яка тримає за руку людину, коли поруч немає рідних. Про тих, хто оперує під час повітряної тривоги, везе поранених, працює у прифронтових лікарнях, реанімаціях і стабілізаційних пунктах. Медицина лікує тіло. Милосердя допомагає людині не залишитися самій у своїй біді. Святий Діомид нагадує нам: професійне знання і віра не повинні протистояти одне одному. Знання стає особливо цінним тоді, коли служить життю, а людина для лікаря ніколи не перетворюється лише на діагноз. У церковному піснеспіві святого Діомида прославляють як того, хто був вправним у мистецтві лікування і став захисником тих, хто звертається до нього. Святий мученику Діомиде, моли Бога за наших лікарів і медиків. Молися за тих, хто сьогодні бореться за життя поранених захисників України. За тих, хто чергує біля тяжкохворих. За дітей, які лікуються. За людей, які чекають на операцію чи важливий діагноз. За кожного, хто сьогодні тихо просить у Бога одного: «Господи, допоможи». Нехай Господь, Лікар душ і тіл наших, подасть зцілення недужим, сили медикам, утіху рідним і збереже життя тих, хто захищає Україну. Святий мученику Діомиде, лікарю і безсрібнику, моли Бога за нас! Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

БОГОРОДИЦЯ ЯВИЛА СМИРЕННЯ, ЯКЕ ПІДНЯЛО ЇЇ ВИЩЕ ЗА АНГЕЛІВ, – МИТРОПОЛИТ ЕПІФАНІЙ У день Успіння Пресвятої Богородиці, під час Божественної літургії у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звернувся до духовенства та вірян із проповіддю про одну з найважливіших християнських чеснот — смирення. «Вона була людиною – не ангелом і не божеством, а людиною – однак явила смирення, яке підняло її вище за ангелів та удостоїло благодатного обоження». Предстоятель наголосив: земне життя Пречистої Діви Марії від Введення у храм і до Її блаженного Успіння було сповнене довіри до Бога. Слова «Я – раба Господня» (Лк. 1:38) стали визначальними для всього Її життя. Саме тому Успіння — це не лише спомин про завершення земного шляху Богородиці. Це урок віри для кожного з нас. «Богородиця у Своєму Успінні навчає нас не боятися завершення земного шляху, не боятися розлучення душі із тілом, але покладати надію на Спасителя і вірити, що Бог виконає Свою обітницю та відновить нас до життя вічного». Його Блаженство нагадав: християнинові слід боятися не самої смерті, а життя, поневоленого гріхом. «Страшною є не сама смерть, але смерть у гріхах. І саме гріхів та панування над нами зла треба боятися та остерігатися більше, ніж смерті». Звершуючи сьогодні молитву у древній Києво-Печерській Лаврі, Предстоятель закликав нас дивитися на Пресвяту Богородицю як на живий приклад того, як смирення перед Богом стає дорогою не до приниження, а до справжньої духовної висоти. І завершив проповідь словами надії: «Для нас, як і для Божої Матері, завершення життя буде не страшною прірвою, але сном коротким, від якого прокинемося в домі Отця Небесного, у Царстві праведних». Нехай у день Успіння Пресвятої Богородиці ці слова зміцнять кожного, хто сьогодні потребує надії. Вчімося у Божої Матері смирення, довіри Богові та віри, сильнішої за страх. Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ «ДОДАННЯ РОЗУМУ» | КОЛИ НЕ ЗНАЄШ, ЯК ВЧИНИТИ — ПРОСИ НЕ ЛИШЕ ВІДПОВІДІ, А МУДРОСТІ Сьогодні Церква молитовно вшановує особливий образ Пресвятої Богородиці — ікону «Додання розуму». Її пам’ять звершується у першу неділю після свята Успіння Пресвятої Богородиці. Перед цим образом здавна моляться про просвітлення розуму, духовну мудрість, допомогу в навчанні та вихованні дітей. Але «додання розуму» — це значно більше, ніж добре скласти іспит, запам’ятати прочитане чи знайти правильну відповідь. Можна багато знати — і не мати мудрості. Можна бути освіченим — і помилятися у найважливішому. Можна бачити десятки доріг — і не розуміти, якою йти. Саме тому цей образ так промовляє до сучасної людини. Ми живемо серед величезного потоку інформації. Щодня читаємо новини, чуємо сотні думок, приймаємо рішення, сперечаємося, шукаємо відповіді. Але серед цього інформаційного шуму людині особливо потрібен дар розрізнення — здатність відділити правду від неправди, добро від зла, важливе від другорядного. І тут починається молитва. Не про те, щоб Бог думав замість нас. А про те, щоб навчив нас думати з чистим серцем. Перед іконою «Додання розуму» особливо хочеться сьогодні згадати наших дітей і молодь, школярів і студентів, учителів і викладачів, батьків — усіх, хто навчає, навчається, шукає своє покликання і стоїть перед важливим вибором. І всю Україну. Бо нашому народові сьогодні потрібні не тільки знання і сила. Нам потрібна мудрість: приймати відповідальні рішення, не дозволяти брехні опановувати свідомість, не втрачати людяності серед війни й залишатися вірними правді. У молитвах перед цим образом Богородицю прославляють як Ту, Яка випрошує для вірних мудрість і розум. Пресвята Богородице, просвіти наш розум світлом Христової істини. Допоможи тим, хто навчається. Дай мудрості тим, хто навчає. Напоум батьків у вихованні дітей. Підтримай тих, хто розгубився і не бачить дороги. Даруй мудрість тим, від чиїх рішень залежить життя інших. І випроси у Сина Твого для України мудрості вистояти, сили перемогти зло та благословення жити у справедливому мирі. Молитви Пресвятій Владичиці нашій Богородиці на честь Її ікони «Додавання розуму»: Пресвята Діво, Ти єси Невіста Бога Отця і Матір Божественного Сина Його, Ісуса Христа, Ти єси Цариця ангелів і спасіння людей, Ти посоромлюєш грішників і караєш боговідступників. Помилуй нас, що тяжко згрішили і не сповнили заповідей Божих, що порушили обітниці хрещення і обітниці монаші та й численні інші, які обіцялися виконати. Коли Дух Святий відійшов від царя Саула, тоді страх і розпач напали на нього, і темрява безнадії та відчай душевний мучили його. А тепер ось і ми всі через гріхи наші залишилися без благодаті Святого Духа. Наш ум затьмарився марними помислами, душі наші покрила тінь забуття про Бога, тому й утискають нині серце наше всякі печалі, скорботи, болісті, ненависть, зло, ворожість, помста, недоброзичливість та інші гріхи. Не маючи, отже, радості, ані потіхи, благаємо Тебе, Мати Бога нашого Ісуса Христа, щоб Ти вимолила нам у Сина Твого прощення всіх наших прогрішень, і щоб Він зіслав нам, як і апостолам Своїм, Духа Утішителя, щоб Ним потішені та просвічені ми заспівали Тобі подячну пісню: радуйся, Пресвята Богородице, що для спасіння нашого ум нам примножила. Амінь Пресвята Богородице, «Додання розуму», моли Бога за нас! Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

УСПІННЯ У СЕРЦІ ЛАВРИ: ПРЕДСТОЯТЕЛЬ ОЧОЛИВ БОЖЕСТВЕННУ ЛІТУРГІЮ В УСПЕНСЬКОМУ СОБОРІ Вчора, 15 серпня, у велике свято Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії серце древньої Києво-Печерської Лаври знову було сповнене соборної молитви. У престольне свято головного собору обителі урочисту Божественну літургію очолив Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній у співслужінні архієреїв, братії Лаври та численного духовенства. Особливо молилися за Україну, за наших воїнів-захисників, за владу і весь український народ. Підносили молитви й за спокій душ усіх оборонців Батьківщини та мирних жителів, чиє життя забрала війна. Під час Літургії відбулася ще одна важлива подія в житті Церкви: Блаженнійший Митрополит Епіфаній звершив священничу хіротонію над ієродияконом Спиридоном (Палагниним). Цьогорічнє престольне свято має особливе історичне звучання — Києво-Печерська Лавра відзначає 975 років від свого заснування. Майже тисячу років тут лунає молитва. Змінювалися покоління й епохи, Україна проходила крізь тяжкі випробування, але духовне світло цієї святині не згасло. І сьогодні, коли наш народ знову бореться за свободу і саме право жити на своїй землі, молитва в древній Лаврі звучить особливо сильно. Успіння Богородиці навчає нас не боятися темряви, бо за нею — світло; не втрачати надії, бо з нами Бог. Нехай Пресвята Богородиця покриває Своїм чесним омофором наших захисників, береже українські родини, утішає тих, хто втратив найдорожчих, і допомагає нашому народові пройти шлях випробувань до справедливого миру. Пресвята Богородице, спаси нас! Пресвята Богородице, бережи Україну! Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

🔴 НАЖИВО | ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ У недільний день єднаємо нашу молитву з Матір’ю-Церквою — Вселенським Патріархатом. Із Патріаршого храму святого великомученика Георгія Побідоносця на Фанарі в Константинополі триває Божественна літургія. Сьогодні, де б ми не були, можемо стати частиною цієї спільної молитви — за Церкву, за Україну, за наших захисників і захисниць, за тих, хто страждає від війни, за справедливий мир і перемогу добра над злом. «Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18:20). Нехай недільна молитва укріпить нашу віру, збереже надію і нагадає: у Христі відстаней немає — ми єдині у молитві. Долучайтеся до Божественної літургії наживо: [https://www.facebook.com/share/v/1Jbr6sPkLd/] Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

НЕРУКОТВОРНИЙ ОБРАЗ: ЛИК ХРИСТА, ЯКИЙ СТАВ СВІДЧЕННЯМ ВІРИ Сьогодні Церква молитовно згадує перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного образа (убруса) Господа нашого Ісуса Христа — подію, що відбулася 944 року. Це свято має одну з найдавніших і найвідоміших історій християнського Передання. Правитель сирійської Едеси Авгар, тяжко хворий, почув про Христа і Його чудеса. Не бачивши Спасителя на власні очі, він повірив у Нього і звернувся з проханням про зцілення. Церковне Передання розповідає, що посланець Авгаря Ананія мав також намір зобразити Христа, однак не зміг передати Його лик. Тоді Господь умив обличчя, витер його полотном — убрусом, на якому чудесно закарбувався Його образ. Святиню принесли Авгарю. Згодом, після проповіді апостола Фадея, правитель прийняв Хрещення. Саме звідси походить назва — Нерукотворний Образ: образ, «не руками створений». Історія святині не закінчилася в Едесі. За церковним переданням, у час небезпеки її приховали в міській стіні, а через століття знову віднайшли. Шанування Нерукотворного Образа поширилося далеко за межами міста; про нього згадували і в добу іконоборства, а свідчення про святиню звучали під час VII Вселенського Собору. А 944 року відбулася подія, яку ми сьогодні згадуємо. Нерукотворний Образ було перенесено з Едеси до Константинополя. Історичні дослідження засвідчують: увечері 15 серпня святиню зустріли у Влахернах, а 16 серпня вона урочисто увійшла до столиці Візантійської імперії. Згодом її помістили у Фароському храмі Пресвятої Богородиці при Великому імператорському палаці. Пам’ять цієї події увійшла до церковного календаря. Є ще одна важлива сторінка цієї історії. Після захоплення Константинополя хрестоносцями 1204 року достовірний історичний слід святині губиться. Існують різні версії її подальшої долі, однак певної відповіді історики не мають. Тому ототожнювати конкретні реліквії, що збереглися до наших днів, з Едеським Мандиліоном беззастережно не можна. Але Церква зберегла значно більше, ніж пам’ять про давню реліквію. Вона зберегла образ Христа. Саме Нерукотворний Спас став одним із фундаментальних образів православної іконографії. Перед нами — не символ далекого Бога. Перед нами Лик Того, Хто справді прийняв людську природу, жив серед людей, страждав, був розіп’ятий і воскрес. Тому, дивлячись сьогодні на Нерукотворний Образ, варто поставити собі просте запитання: чи впізнають лик Христа в нас? У наших словах. У нашому ставленні до ближнього. У здатності прощати. У милосерді. У вірності правді. У тому, як ми залишаємося людьми серед нелюдськості війни. Бо християнин покликаний не лише мати образ Спасителя перед очима — він покликаний дозволити Христові відновити Свій образ у власному серці. «Пречистому Твоєму образу поклоняємось, Благий…» Нехай Нерукотворний Лик Господа сьогодні буде перед нашими очима, а Христос — у наших серцях. Господи Ісусе Христе, Сину Божий, бережи Україну, наших воїнів і весь наш народ. Даруй нам мир, вистражданий правдою, і навчи в усіх випробуваннях не втрачати Твого образу в собі. Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

🔴 НАЖИВО | БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ У НЕДІЛЮ 11-ТУ ПІСЛЯ П’ЯТДЕСЯТНИЦІ Слава Ісусу Христу! У благословенний недільний ранок єднаємося у спільній молитві зі Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря у Києві. Неділя — день Господній. День, коли Церква знову збирає нас довкола Христа, щоби серед тривог і випробувань цього світу ми почули Його слово, приступили до молитви та відновили в серці надію. Піднесімо сьогодні наші молитви за Україну, за наших захисників і захисниць, за поранених і полонених, за родини, які чекають своїх рідних, за тих, хто переживає біль втрати. Молімося за мир і перемогу правди над злом. Нехай ця Божественна літургія стане для кожного з нас часом живої зустрічі з Богом. Долучайтеся до молитви наживо. Поставте на кілька хвилин осторонь щоденні турботи — сьогодні Господь кличе нас до Свого дому. Вітаємо всіх із недільним днем! [https://www.youtube.com/live/1Sp1X7A-pAA?si=-mlCzxzR7JGAi5d0] Нехай благословення Господнє перебуває з вами і вашими родинами. Слава Ісусу Христу! Навіки слава!

⏺ХВИЛИНА МОВЧАННЯ | ЗА ВСІМА, КОГО ЗАБРАЛА ВІЙНА Сьогодні о 9:00 Україна знову зупиниться. На одну хвилину. За тими, хто вже ніколи не повернеться додому. За нашими воїнами. За дітьми. За матерями й батьками. За цілими родинами, життя яких обірвала російська війна. Учора на Київщині провели в останню земну дорогу трьох членів однієї родини — 3-річного Дмитра, його бабусю Галину та дідуся Петра. Вони загинули 8 серпня після влучання російського безпілотника у їхній будинок у селі Пухівка. Одна родина. Одна трагедія. А за нею — тисячі українських історій. У кожного загиблого було ім’я. Був дім. Були ті, хто чекав. Були плани на завтра. Хтось навчав дітей, хтось працював, хтось захищав Україну, а хтось лише починав пізнавати цей світ. Тому сьогодні Дмитро, Галина і Петро — не лише три імені, які ми згадуємо. Їхня історія нагадує нам про всіх, кого забрала ця війна. «Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені» (Мф. 5:4). О 9:00 схилимо голови. Згадаємо наших полеглих захисників і захисниць. Згадаємо мирних людей, убитих російськими обстрілами. Згадаємо дітей, яким не дали вирости. Згадаємо цілі родини, яких більше немає за сімейним столом. І нехай у цю хвилину наша тиша стане молитвою: Господи, упокой душі всіх невинно вбитих і полеглих за Україну. Даруй їм Царство Небесне і вічну пам’ять. Ми не можемо повернути їх до життя. Але можемо не дозволити світові забути, що за кожною цифрою — людина. ПАМ’ЯТАЄМО ВСІХ. МОЛИМОСЯ ЗА ВСІХ. 🎥 Відео: Сергій Нужненко Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

ПЕРШИЙ ІДЕ ПОПЕРЕДУ. І ЙОГО ХРЕСТ — НАЙВАЖЧИЙ. Сьогодні Українська Києво-Печерська лавра святкує 975 років. У день Успіння Пресвятої Богородиці святкове богослужіння очолює Предстоятель Православної Церкви України — Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Є особливий тягар у того, хто стоїть першим. Бо перший не лише веде за собою. Він першим зустрічає спротив. Першим бере на себе відповідальність. Першим має ступити туди, де дороги ще немає, — щоби прокласти її для інших. Такою є дорога Предстоятеля. За його плечима — Церква. Перед його очима — Україна. А в серці — тисячі людей, за яких він молиться і за яких несе свій архіпастирський хрест. Христос сказав: «Пастир добрий душу свою кладе за овець» (Ін. 10:11). Сьогодні не просімо нічого лише для себе. У цей великий і святий день Успіння Пресвятої Богородиці, у рік 975-ліття нашої української Лаври, помолімося і за того, кому випало вести нашу Церкву непростою дорогою війни, випробувань і духовного утвердження. Пресвята Богородице, покрий Своїм омофором нашого Предстоятеля. Зміцни його у служінні. Дай мудрості у рішеннях, мужності у випробуваннях і сили нести хрест, покладений на його плечі. Боже, бережи Блаженнішого Митрополита Епіфанія. Бережи нашу Церкву. Бережи Україну. Сьогодні просто напишімо в молитві й у коментарях: «Господи, зміцни нашого Предстоятеля!» 🎥 Автор відео — Андрій Сидор. Щиро дякуємо за це відео, за збережену для нас історичну мить — молитву Предстоятеля в Українській Києво-Печерській лаврі у день її 975-ліття. Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

«ОТЧЕ НАШ…» — СЬОГОДНІ ЦІ СЛОВА ПІДНЕСЛА ДО БОГА УКРАЇНСЬКА ЛАВРА Є молитва, перед якою стихають усі людські слова. Молитва, яку дав нам Сам Господь Ісус Христос. Сьогодні, у великий день Успіння Пресвятої Богородиці, в Українській Києво-Печерській лаврі вона прозвучала єдиним серцем і єдиними устами. Разом із Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм, архієреями, духовенством і вірними нашої святої Церкви древні стіни Лаври знову почули: «Отче наш…» У цю мить немає великих і малих. Є діти одного Небесного Отця. Є народ, який серед війни продовжує молитися. Є Церква, яка просить не багатства і не земної слави, а найнеобхіднішого: «Нехай буде воля Твоя… Хліб наш насущний дай нам сьогодні… Прости нам провини наші… Визволи нас від лукавого…» І, можливо, саме сьогодні ці слова звучать для України особливо. Перегляньмо це відео. А потім не просто перегорніть стрічку. Зупиніться на хвилину і промовте разом із Лаврою: МОЛИТВА ГОСПОДНЯ: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Сьогодні цю молитву підносили в Києво-Печерській лаврі. Нехай тепер вона продовжиться у наших домівках, у наших родинах, у військових окопах і шпиталях, біля ліжок наших дітей і стареньких батьків, у кожному куточку України й усюди у світі, де українське серце звертається до Бога. Помолімося за Україну. За наших захисників. За тих, хто в полоні. За поранених. За родини, які чекають. За нашу Церкву. За Блаженнішого Митрополита Епіфанія. За всіх живих і спочилих. І якщо відчуваєте сьогодні потребу в цій молитві — передайте це відео далі. Нехай замість тисячі зайвих слів сьогодні Україною і світом шириться одна молитва: ОТЧЕ НАШ… Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

🔴 НАЖИВО | МОЛИТВА, ЯКА ЄДНАЄ НАС У ХРИСТІ Від України до Греції, від Константинополя до православних громад у різних куточках світу — сьогодні підноситься одна молитва до Господа. Там, де звершує своє служіння Вселенський Патріархат, духовенство і вірні стають перед Богом із проханням про мир — мир для України, мир для народів, які страждають від війни, мир для всього світу. «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам» (Ін. 14:27). У цей час особливо молимося за Україну. За наших воїнів-захисників і захисниць, які стоять між життям і смертю, обороняючи свій народ, свої родини, свої святині й право Батьківщини на свободу. Молимося за поранених і полонених. За тих, хто втратив рідних. За дітей, які зростають під звуки повітряних тривог. За кожного, хто сьогодні чекає повернення дорогої людини додому. Нехай молитва Церкви долає кордони й відстані. Бо де б ми не були і якою мовою не зверталися до Господа, у Христі ми залишаємося одним молитовним голосом. Господи, захисти тих, хто захищає Україну. Даруй мудрість тим, від кого залежить припинення війни. Утіш скорботних. Поверни полонених. Зціли поранених. І даруй народам Твій благословенний мир. «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5:9). Єднаймося у молитві. Наживо. [https://www.facebook.com/share/v/1Bh28FDwiy/] Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

🔵 ЄВАНГЕЛІЄ ДНЯ | «МАРІЯ Ж ОБРАЛА БЛАГУ ЧАСТКУ» У день молитовного вшанування ікон Пресвятої Богородиці Церква подає нам особливе богородичне Євангеліє — про Марфу і Марію та про справжнє блаженство тих, хто не лише чує Слово Боже, але живе ним. 📖 Євангеліє від Луки 10:38–42; 11:27–28 «Коли ж вони йшли, Він увійшов до одного села; одна жінка, на ім’я Марфа, прийняла Його у свій дім. У неї була сестра, на ім’я Марія, яка сіла біля ніг Ісусових і слухала слово Його. Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя одну мене залишила служити? Скажи їй, щоб допомогла мені. Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо, Марфо, ти турбуєшся і клопочешся про багато що, а потрібне одне. Марія ж обрала благу частку, яка не відніметься від неї». «Коли ж Він говорив це, одна жінка з народу, піднісши голос, сказала Йому: Блаженне лоно, що носило Тебе, і груди, що годували Тебе! А Він сказав: Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його».  Серед безлічі турбот Христос нагадує нам про найважливіше: зупинитися перед Богом, почути Його і дозволити Його слову стати частиною нашого життя. Саме такою була Пресвята Богородиця. Вона почула слово Боже, прийняла його всім серцем і залишилася вірною йому до кінця. Тому слова Спасителя сьогодні звучать для кожного з нас як дороговказ: «Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його». Нехай за молитвами Пресвятої Богородиці Господь дарує Україні захист і мир, нашим воїнам — силу, пораненим — зцілення, полоненим — визволення, родинам — надію, а кожному з нас — мудрість серед щоденного гамору не втратити тієї «благої частки», яка не відніметься. Пресвята Богородице, моли Бога за нас і за Україну! Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

ЦИЛКАНСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ | ДАВНЯ СВЯТИНЯ ГРУЗІЇ, ЩО ВКАЗУЄ НА ХРИСТА Серед стародавніх Богородичних святинь християнського Сходу є образ, про який в Україні знають значно менше, ніж він того заслуговує, — Цилканська ікона Божої Матері. Її історія пов’язана з давнім Цилкані — одним із визначних духовних осередків Грузії поблизу Мцхети. За церковним переданням, походження Цилканського образу сягає часів святої рівноапостольної Ніни, просвітительки Грузії, тобто IV століття. Грузинська церковна традиція також пов’язує святиню з апостольською іконописною традицією святого євангеліста Луки. Водночас тут важливо відрізняти церковне передання від мистецтвознавчого датування збереженого образу. Музейні й наукові джерела відносять відому Цилканську ікону Богородиці до IX століття; вона неодноразово поновлювалася в наступні віки. Саме цей давній образ пов’язаний із зібранням Музею мистецтв Грузії. Це надзвичайно важлива деталь: перед нами не просто благочестива легенда, а багатовікова традиція шанування Богородиці, яка залишила реальний слід у сакральному мистецтві Грузії. Цилканська Богородиця належить до іконографічної традиції Одигітрії — «Тієї, що вказує Шлях». Богородиця тримає Божественного Сина і спрямовує до Нього людину. У цьому жесті — ціле богослов’я ікони: не на Собі зупиняє нас Марія — Вона веде нас до Христа. Цилкані має ще одну дивовижну сторінку духовної історії. У VI столітті тут подвизався преподобний Іссе (Єссе) Цилканський, один із тринадцяти Ассирійських отців. Грузинське церковне джерело зберігає переказ про те, як після його молитви потік води від річки Ксані пішов за посохом святого аж до храму Божої Матері в Цилкані. Сам преподобний Іссе був похований у цьому Богородичному храмі. І, можливо, саме тут відкривається найглибший зміст цієї святині. Ікона пережила століття. Змінювалися держави й кордони, приходили війни, руйнувалися людські плани — а погляд Богородиці залишався спрямованим до Христа. Так само і сьогодні. Коли нам важко побачити дорогу далі одного дня, коли війна забирає сили, коли серце переповнене тривогою за тих, хто на фронті, у полоні, в лікарнях чи далеко від дому, образ Одигітрії тихо нагадує: Шлях є. І цей Шлях — Христос. Молитва до Пресвятої Богородиці: О Пречиста Діво, Богородице, надіє всіх християн, що живуть на землі! Не відвертайся від мене грішного, бо я непохитно надіюся на Твоє милосердя. Погаси в мені полум’я багатьох пристрастей моїх; запали моє жорстоке серце і мій холодний розум любов’ю до виконання заповідей Сина Твого і Бога нашого. Викорени, Пречиста, з мого затьмареного розуму і з мого жорстокого серця безнадійність, недбалість, лінощі та безглуздя і всі темні і брудні думки та наміри. Зціли, Владичице, мої тяжкі духовні й тілесні рани, не попусти, щоб зло перемагало мене, і Твоїми материнськими молитвами прихили до мене милість Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа, бо Ти благословенна від усіх родів, і славиться пречисте ім’я Твоє на віки віків. Амінь. І веди нас до Твого Сина — дорогою віри, правди, миру і життя. Пресвята Богородице, спаси нас! Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥

ВЛАХЕРНСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ | СВЯТИНЯ ДАВНЬОЇ ГРУЗИНСЬКОЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ Сьогодні, 15 серпня, у день Успіння Пресвятої Богородиці, Церква вшановує низку давніх Богородичних святинь. Серед них — Влахернська (Грузинська) ікона Божої Матері. Дорогі брати і сестри, за назвою цього образу відкривається цілий пласт історії православного Сходу — від Константинополя до давньої християнської Грузії. Назва «Влахернська» веде нас до знаменитих Влахерн у Константинополі — місця особливого шанування Пресвятої Богородиці у Візантійській імперії. Саме Влахерни стали одним із найважливіших осередків Богородичного культу православного світу. Але образ, який Церква згадує сьогодні, має окрему грузинську історію. Влахернська (Грузинська) ікона належить до святинь, особливо шанованих у Грузії. З історичних джерел відомі різні перекази про те, як Влахернські святині потрапили на грузинську землю. За однією грузинською історичною традицією, Влахернська ікона разом із Богородичними святинями була пов’язана з даром візантійського імператора Іраклія грузинському цареві у VII столітті. Інші історичні свідчення пов’язують перенесення Влахернської ікони та ризи Пресвятої Богородиці до Грузії з добою іконоборства. Церква зберегла не лише саму пам’ять про образ. Історія Влахернської святині в Грузії тісно переплелася з особливим шануванням ризи та частини пояса Пресвятої Богородиці. Упродовж століть ці святині були настільки важливими для духовного життя країни, що західні паломники ще з XV століття називали грузинських християн «християнами Пояса». У XVIII столітті князь Григол Дадіані передав Влахернську ікону, ризу Богородиці та частину Її пояса останньому грузинському царю Георгію XII. Після смерті царя ікона опинилася поза межами Грузії, але згодом повернулася на грузинську землю. Так святиня пережила століття, царства, війни, політичні потрясіння і зміну державних кордонів. І в цьому є щось надзвичайно важливе для християнина. Ікона переживає час не тому, що дерево чи фарби сильніші за час. Вона живе тому, що від одного покоління до іншого передається молитва. Перед образом Божої Матері стояли люди, чиїх імен ми вже ніколи не дізнаємося. Вони приносили до Неї свої страхи, вдячність, надії. Минали століття — а наступне покоління знову ставало перед тим самим образом. Ось що означає Передання Церкви. Ми отримуємо святиню не для того, щоби просто милуватися минулим. Ми приймаємо її, щоби зберегти віру і передати її далі. І сьогодні, у світлий день Успіння Богородиці, Влахернська ікона нагадує нам ще про одне. Успіння — це не історія про зникнення. Це свідчення про те, що у Христі смерть не має останнього слова. Тому перед образом Пречистої сьогодні можна не шукати особливих слів. Станьте перед Нею хоча б на хвилину. Подякуйте. Згадайте найдорожчих. І скажіть те, що давно носите в серці й, можливо, нікому не можете сказати. Пресвята Владичице Богородице, укріпи нашу віру, навчи нас берегти святе, не дай загубити духовного спадку, отриманого від попередніх поколінь. Провадь нас до Твого Сина — Господа нашого Ісуса Христа — і не залишай нас без Твого материнського заступництва. Пресвята Богородице, спаси нас! Пожертва • Подати записку • Чат-бот •  Груповий чат •  AngelicBot•Онлайн-лавка «Щедрик»🖥