Цитадель

Розмова біля театру Франка у Києві: В чому різниця між картоньєрами та федорастами? Картоньєри за все добре проти всього поганого і трошки грошей. А от федорасти та федорастки це за гроші Федорова, Стерненко та Чмута, за повернення Федорова на схеми в Міноборони. Дивився вбити дракона? Так от це вони.

Днями стало відомо про обшук у судді Великої палати Олега Ткачука. Телефон та гроші вилучено, чекаємо зливів переписки з Князєвим та іншими суддями, що вже у відставці.

Сьогодні дізнались дуже цікаву інформацію, виявляється членом ВРП детектива НАБУ Сав'юка зробив Татаров за домовленістю з Шабуніним і Сав'юк по всім справам звітує саме Татарову. Зараз за тією ж домовленістю Шабунін та вся ця огидна бригада зрадників бігає по послам G7 і намагається всіх переконати, що найкращим керівником офісу президента буде саме Татаров, а Буданова треба терміново прибрати. Саме Татаров дав команду ВРП та особисто Усику й Кваші зробити все можливе аби ексголову Чернігівського апеляційного суду Геннадія Салая ні в якому разі не притягнули до відповідальності. Всі розмови записано і найближчим часом буде оприлюднено аби суспільство розуміло хто за цим всім стоїть. Якщо є цікава інформація, надсилайте через бот - @Citadel_uk_bot або пошту citadel_uk@pm.me

От і все. Ні на що не натякаємо.

Народний фольклор. Дякуємо читачам за гарний настрій

Війна зруйнувала ще одну сім'ю. Не дочекалась, чи якось зі сліпотою не вийшло.

Як нам стало відомо, в США почалось розслідування ФБР відносно розкрадання технічної допомоги через підрядників USAID - громадські організації ЦПК, Автомайдан та ДеЮре. Чекаємо на результат.

У рамках розслідування актів саботажу залізничної інфраструктури прокурори Мазовецького відділення Головного управління залізничної поліції разом з офіцерами Радомського відділення Центрального бюро розслідувань поліції (ЦБРП) отримали докази, які свідчать про те, що громадянин України Володимир Б. допомагав безпосереднім виконавцям актів саботажу залізничної інфраструктури 15-16 листопада 2025 року. В рамках розслідування чоловіка було затримано співробітниками ЦБРП 20 листопада 2025 року. 22 листопада 2025 року прокурор звинуватив Володимира Б. у діях від імені російської розвідки та сприянні безпосереднім виконавцям (Олександру К. та Євгенію І.) у вчиненні актів саботажу 15-16 листопада 2025 року в містах Міка та Голомб. Пособництво полягало в логістичному сприянні підготовці та здійсненню злочинцями нападів на залізничну колію № 7. Докази свідчать про те, що у вересні 2025 року Володимир Б. відвіз Євгенія І. до району планованих диверсійних операцій (залізнична колія № 7 поблизу населених пунктів Міка та Голаб), що дозволило йому провести розвідку місцевості та вибрати місце для встановлення вибухівки, розміщення пристрою запису зображення та встановлення металевого елемента на рейках. Після пред'явлення звинувачень прокурор допитав Володимира Б. як підозрюваного. Ми не розголошуємо його процесуальний статус. За клопотанням прокурора суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою Володимиру Б. Розслідування триває. Тривають інтенсивні заходи для встановлення всіх інших осіб, які будь-яким чином брали участь у замовленні, плануванні, організації або здійсненні вищезазначених диверсійних нападів. Розслідування проводить спеціальна група, призначена Генеральним прокурором, до складу якої входять прокурори Мазовецького відділення прокуратури, а також співробітники Агентства внутрішньої безпеки та Центрального бюро розслідувань. Володимир Б. це Володимир Володимирович Бедріківський, генерал-полковник міліції, права рука та гаманець Юрія Луценко і відповідно наближений до Петра Порошенко. Чи не знав Петро чим займається Бедріківський? Дуже сумнівно.

І, до речі, Милованов, теж отримав, разом з Томашем Фіалою, свою частку грошей у компанії по дискредитації українського виробника зброї Fire Point

За нашою інформацією, з власних джерел, головною підставою звільнення Шабуніна з військової служби була вимога іноземців та схеми Федорова зі зброєю. Шабуніну виділили 20 млн доларів США на компанію по дискредитації українського виробника зброї Fire Point, вартість виробів якої в десятки разів менша за іноземні аналоги, а якість навіть вища. Fire Point не дає відкатів, тому її існування страшенно заважає зброярному лоббі і дратує Федорова та Аразамію, а Дар'я Каленюк самотужки не справляється, тому підключили безвідмовного Віталія Шабуніна й звільнили його зі служби для цього. Все це стало відомо завдяки його балакучесті та зухвальству і вірі у нескінченну безкарність під дахом іноземного лоббі.

Абсурд в який НАБУ перетворює справу судді Великої палати Олександра Прокопенко, чий син та невістка є детективами НАБУ, вийшов на новий рівень. НАБУ, фактично, надало Прокопенко свою компанію Міллер Найєма та своїх ексдетективів НАБУ, що носять в НАБУ гроші. Правда, іноді, вони крисячуть, але за це НАБУ їх карає. І суд сьогодні, на відміну від інших, засідання, переніс та рішення не прийняв. От така фігня малята.

Є ще цікава інформація. У судді ВП ВС Олега Ткачука теж дещо вилучили, як і у Віталія Уркевича, але підозру поки не пред'являють, щодо Олександра Прокопенко, то тут суцільна комедія. Як відомо син Прокопенко є детективом НАБУ. За три дні до вручення підозри суддя Прокопенко подарував сину детективу НАБУ Прокопенко квартиру та машиномісце. До речі, дружина Прокопенко теж детектив НАБУ. За часів Ситника в НАБУ на роботу брали цілими сім'ями. А сам Олександр Прокопенко був кандидатом на посаду судді Конституційного суду України, але ще 1 березня 2024 року припинив участь у конкурсі за власним бажанням. Можна припустити, що вже з того часу його попередили про можливі, але не дуже ймовірні наслідки. Тому участь міжнародних експертів в доборі суддів це черговий фарс та маніпуляція задля заробляння коштів активістами А зараз НАБУ та САП не поспішають накласти на це майно арешт, бо це ж свої. І на останок, варто зазначити, суддя Прокопенко підтримував активістів та знищення Верховного суду України, незалежності судової влади в усіх проявах та на всіх стадіях. Але, не допомогло. Так буде і з усіма іншими. Вони зрадили всіх, в головне, майбутнє України. От і ще така фігня малята.

За даними ZN.UA у правоохоронних органах, чинні судді, що отримали підозри — це Жанна Єленіна, Ірина Григорʼєва, Ігор Желєзний. Суддею у відставці виявився Олександр Прокопенко. Син Олександра Прокопенко є діючим детективом НАБУ. Сам Прокопенко по тому славнозвісному рішенню відразу написав окрему думку, але, за інформацією вже наших джерел в нього також були знайдені гроші у відносно невеличкій сумі з хабаря Жеваго, як були знайдені і в Уркевича та інших суддів. Але є і інша цікава інформація з того самого НАБУ від тих хто ще остаточно не продав свою совість. Виявляється, останній рік Князєв ходив по своїм знайомим суддям з мікрофоном та всіх записував, в тому числі і Прокопенко аби отримати додаткові докази. Натомість йому пообіцяли угоду. Тому, найближчим часом, можуть бути нові підозри тим з ким він спілкувався та щось обговорював. От така фігня малята.

Щоденна хвилина мовчання, це нівелювання пам'яті загиблих. Наступним рішенням буде її продовжити ще на 3 роки після закінчення незаконного воєнного стану?

Продовження інформації, що надходить відносно кандидатів у ВРП від науки. Євген Гетьман - НАПрНУ Ризики впливу, пов’язані з кандидатурою Євгена Гетьмана, полягають не стільки в його особистості, про яку взагалі відомо вкрай мало, а в ресурсах і поведінці його батька, ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, та підконтрольних йому і керівництву НАПрНУ функціонерів. І йдеться не лише про впливову фігуру, а про цілий «харківський центр правової науки», який багато років формує кадрову та інституційну політику, і, на жаль, не лише в юридичній освіті й науці, а і в ВРП та ВККС. Деякі потрапили і в парламент, як доцент-профан Федя Веніславський, а деякі і до Верховного суду, найбільш яскрава активістка-хабарниця Олена Кібенко. За спиною кандидата Євгена Гетьмана стоїть вузол впливу, що має реальні важелі тиску і в університетському середовищі, і в академічних структурах. Окремий ресурс кандидата - вплив батька на голоси делегацій науково-дослідних інститутів НАПрНУ. Керівники інститутів НАПрНУ традиційно орієнтуються на вказівки керівництва Академії, хоча і має, зазвичай, власну автономну позицію. Проте, спрацьовує перше. У професійному середовищі добре відомо, що саме через цю вертикаль НАПрНУ роками просуває «своїх» кандидатів за схемою коли сигнал іде з Харкова, далі спускається на директорів інститутів, а ті вже працюють із делегаціями підлеглих інституцій. У результаті делегації від інститутів голосують не стільки як представники самостійних наукових спільнот, скільки як частина залежної від харківського центру правової науки структури, на яку чиниться прямий і непрямий тиск. Для правничих шкіл адміністративний ризик полягає в тому, що ректор флагманського університету, колишній багаторічний очільник акредитаційної інституції, "знає всіх" і контролює вплив в правничому середовищі. Сам Євген Гетьман, формально залишаючись у ролі «мовчазного» кандидата, у цій конфігурації є радше символом: усі розуміють, що справжні сигнали надходитимуть від батька і його найближчого оточення. Для багатьох закладів, які орієнтуються на харківський центр правової науки, підтримка сина ректора може сприйматися як вимушена плата за «нормальні стосунки» з цим центром впливу і з НАПрНУ. Окремим блоком є ризики прямого тиску на делегації від науково‑дослідних інститутів Національної академії правових наук України. Ключову роль тут відіграють не особисті дії Євгена, а позиція його батька‑академіка та керівництва НАПрНУ, яке контролює функціонерів, відповідальних за організацію роботи інститутів, розподіл ресурсів, долучення до проєктів, призначень. Якщо з боку керівництва НАПрНУ надходить сигнал, що «для нас принципово, щоб наш представник потрапив до ВРП», інститути опиняються в ситуації, коли незгода виглядає як прямий виклик тим, від кого вони щодня залежать. Функціонери НАПрНУ в такій конфігурації стають провідниками тиску, адже саме вони можуть організовувати наради, «роз’яснення», формувати делегації так, щоб до них входили максимально лояльні до керівництва люди. Формально ініціатором нічого не є Євген Гетьман – усі ключові меседжі йдуть «згори», від харківського центру правової науки в особі впливового батька та керівництва Академії, а функціонери лише реалізують цю лінію в повсякденній роботі. Такий опосередкований тиск небезпечний тим, що його важко персоніфікувати й оскаржити, але він добре відчувається в інституційній атмосфері. Якщо керівники установ розуміють, що «лінію» задає потужний харківський центр правової науки, а функціонери Академії її послідовно відтворюють, внутрішні рішення формуються з огляду на те, як уникнути конфлікту з цим центром сили. У такій ситуації кандидатура Євгена Гетьмана стає інструментом розширення вже наявної влади Харкова й керівного ядра НАПрНУ на сферу суддівського врядування, а не виразом автономної волі академічної спільноти. Далі буде...

Що відбувається з обранням члена ВРП від науковців, яке відбудеться 28 травня 2026 року і що відомо на сьогодні: 🟩Є інформація, що Назаров Іван, як заступник голови НАЗЯВО, через голову НАЗЯВО Бутенко Андрія Петровича почав чинити тиск на юридичні школи (можливість раптових перевірок, додаткові вимоги під час акредитації), ну, або, навпаки, надання якісь пільг). Таємне голосування не знімає цих ризиків. Телефонні дзвінки формують очікувану лояльність: важливо не те, хто як проголосує, а те, чи поводиться заклад «правильно» в очах НАЗЯВО. До речі, що людина, яка займається акредитаціями освітніх програм забула в ВРП? Невже - зарплату... як це було і з іншими діючими членами ВРП та ВККСУ. 🟩Щодо Лесі Музики - ланцюг Музик-Стефанчуків: 100 % ризик, 200 % - тиск. Всі вже знають що Леся є сестрою Оксани Музики‑Стефанчук, дружини Миколи Стефанчука, брата спікера. Тож для правничих шкіл це означає, що йдеться не про «звичайну» кандидатуру, а про людину, яку сприйматимуть як політичне продовження специфічного керівництва парламенту. У такій конфігурації кожен сигнал щодо її підтримки набуває ваги «позиції влади», а не просто особистої кампанії кандидатки. Ситуацію загострює вже продемонстрований стиль використання впливу самим Русланом Стефанчуком, яким, після невдалої спроби його оточення домогтися перенесення Національної академії правових наук із Харкова до Києва, було організовано низку аудитів, перевірок та інших заходів до НАПрНУ, які правнича спільнота зчитала як спробу фактично «поховати» їх з помсти за спротив. Такий досвід показує, що політичний центр, з яким пов’язана Леся Музика, готовий застосовувати будь-які адміністративні й контрольні інструменти у відповідь на опір своїм планам. То ж, Музики-Стефанчуки вже відпрацювали схеми тиску, і вважають що підтримка Лесі Музики може здійснюватися ЗВО зі страху перед різного роду санкцяями. Не виключено, що ця дивна група родичів сподівається і на те що результат рішення за З'їзді формуватиметья не стільки з міркувань професійності й доброчесності, скільки з політичного розрахунку, - такий собі ефект "Золотога батону". Додатковий ризик, якого вже днями варто очікувати, неформальні сигнали від політично залучених ректорів, народних депутатів, членів профільних комітетів. Навіть без прямих вказівок достатньо кількох фраз на кшталт «це наша людина, було б добре підтримати», щоб керівництво правничих шкіл відчуло очікування «правильної» поведінки. Формально ніхто не контролює, як саме буде проголосовано, але рамка «бажаного» рішення вже задана. У такій ситуації існує й довготерміновий символічний ризик. Якщо правничі школи де‑факто сприймають кандидатуру з виразним політичним бекграундом як «обов’язкову до підтримки», це закріплює небезпечну норму: добір до органу суддівського врядування стає продовженням парламентської політики. Це підриває роль академічної спільноти як незалежного голосу, який мав би виходити з критеріїв доброчесності, професійної репутації та інституційної незалежності, а не з близькості до керівництва Верховної Ради. Мотивування цих осіб, окрім заробітної плати, відсутні в публічній площині. Далі буде....

Продовжуємо публікації люб'язно наданих нам матеріалів читачами про кандидатів до ВРП. Сьогодні буде про ще одну кандидатку до ВРП від науковців - Леся Музика Донька колишнього проректора НАВСУ Анатолыя Ананійовича Музики. Молодша сестра Оксани Музики-Стефанчук, дружини нардепа Миколи Стефанчука, молодшого брата Руслана Стефанчука, спікера ВРУ, який вже провів до ВРП від Президента України, свого товариша - Махінчука Віталія Миколайовича. Родина спочатку «облаштовувала» старшу сестру: Оксану Музика-Стефанчук захистила докторську в 30 років професором стала в 35. У 2025 році стала членом-кореспондентом Національної академії правових наук. При цьому Руслан Стефанчук не злізав з президії, аж доки не були підраховані голоси і краля таки стала членкорром, відтіснивши значно шанованіших і заслужених за віком претендентів. Старша «упакована», можна зайнятися і молодщою - Лесею Музикою. Працює на факультеті правничих наук Могилянки, деканом якого є … любимий учень її батька – Денис Азаров (А.Музика був його керівником кандидатської). Адвокат з реєстрацією офісу за житловою квартирою в м. Хмельницькому (де царюють брати-Стефанчуки): м. Хмельницький, вул. Водопровідна, буд. 42/1, кв. 72 Категорично не зрозуміло чому така локація, адже, проживає і працює Леся Музика в Києві – в Могилянці, і має, згідно з декларацією, дольову участь у квартирі в Києві (разом з батьком). Також, згідно декларації має спільну власність на квартири з сестрою – Оксаною Музикою-Стефанчук. Їхній татусь — надзвичайно маргінальна постать. Але! Надзвичайний вирішувач справ серед міліціонерів. Завжди їм допомагав. Саме він зробив Руслана Стуфанчука доктором наук через свого приятеля Копіденка (не безкоштовно, звісно). Може і непоганий фахівець, здається, хоча і чистий цивіліст. Але … її будуть тягнути за вуха, в своєму стилі, брати-Стефанчуки, яким наперед конче потрібні керовані члени ВРП, та й «дальню родичку» прилаштувати треба.

Ще трохи про папу кандидата у ВРП Євгена Гетьмана - Гетьмана Анатолія Павловича Дякуємо небайдужим читачам, за наданий матеріал. Поєднання посад і впливу Багаторічно поєднує керівні ролі в університеті та в Національній академії правових наук: був головним ученим секретарем Академії (1998–2001), а потім проректором і ректором НЮУ ім. Ярослава Мудрого та одночасно академіком НАПрН України. Як академік НАПрНУ і ректор ключового юридичного вишу він має значний вплив на формування наукових рад, спецрад, редакційних колегій, що створює високий рівень концентрації впливу, хоч це і не заборонено законом. Вибори ректора та переобрання У 2020 році на виборах ректора НЮУ ім. Ярослава Мудрого він фактично був єдиним сильним кандидатом після того, як багаторічний ректор В. Я. Тацій не висувався; Гетьман отримав 82,45% голосів (686 з 832). Призначення на посаду було оформлено наказом міністра освіти і науки Сергія Шкарлета на 5‑річний строк. У 2026 році його переобрали ректором знову, що фіксує тривале перебування однієї особи на вершині управлінської піраміди в одному й тому ж університеті, що може розглядатися як фактор інерційності й замкненості управління. Роль у наукових і атестаційних органах У 2002–2007 роках очолював Експертну раду з юридичних наук ВАК України й одночасно був проректором НЮУ, а також головою спеціалізованої вченої ради свого університету. Як ректор виступає заступником голови або заступником голови спеціалізованих вчених рад з присудження наукових ступенів у НЮУ, тобто поєднує адміністративний вплив із впливом на атестаційні рішення щодо наукових кадрів. Участь у дорадчих/владних структурах Є академіком НАПрН України та бере участь у керівних органах Академії, одночасно очолюючи університет; це об’єктивно посилює його можливості впливу на кадрову політику в юридичній науці в цілому. Згадується в офіційних джерелах як учасник колективних органів та заходів, де поєднується роль університетського ректора та представника НАПрНУ, що знову ж таки концентрує функції в одній особі. Проблемні аспекти системного характеру Тривала кар’єра в одному університеті (від випускника до ректора) означає сильну внутрішню вкоріненість, що може ставити питання про відкритість до зовнішньої конкуренції та оновлення управлінських практик. Комбінація статусу ректора, академіка НАПрНУ, колишнього голови експертної ради ВАК, керівних ролей у спецрадах та редакціях створює «ланцюжок впливу» – від підготовки дисертацій до їх захисту і публікації результатів. Далі буде...