HOSPITALLERS PARAMEDICS

Сьогодні другі роковини загибелі Саші Мулькевич, нашої посестри «Майк». Тендітна дівчина зростом 155 сантиметрів, яка в університеті грала в баскетбол, а на війні впевнено ганяла важкі «Дефендери» з Норвегії. Ще до війни Саша багато допомагала іншим. Опікувалася підопічними фонду «Starenki», розвантажувала важкі пакунки, а вдома на балконі виходжувала поранених ворон і голубів. Коли через малу вагу її не хотіли допускати до донорства, Саша знайшла свій спосіб вирішити проблему. Чіпляла під штани фітнес-обважнювачі, ставала на терези й нарешті отримувала ту саму цифру, яка дозволяла здати кров. На фронт вона принесла із собою цю звичку — бути корисною. В нашому батальйоні Саша очолила екіпаж «Чебурашка». Вона могла бути дуже вимогливою командиркою, але водночас знала, кому після важкого виїзду треба дати виплакатися, а кому — принести чай. Вона стежила за всім: за машиною, спорядженням, роботою екіпажу і навіть за тим, чи в усіх сухі шкарпетки. Для своєї парамедикині «Інтерн» привозила книги. На стабілізаційному пункті могла поставити комусь горнятко гарячого чаю після важкого евакуаційного виїзду. А могла варити каву в турці на буржуйці посеред Серебрянського лісу або готувати бутерброди з сиром брі. Бо мала таке переконання, що на роботу не можна йти голодним. Одного разу «Майк» добряче насварила військового, який перезарядив автомат просто в салоні машини. Вона знала, що цей звук може оглушити медика поруч і вибити його з роботи. 14 серпня ворожий дрон влучив в нашу евакуаційну автівку в селищі Білий Колодязь на Харківщині. «Майк» загинула в останній день ротації. Згодом стало відомо, що Саша підготувала посмертний лист. «Навколо бите скло, але йдіть по моїх слідах». Сьогодні ми знову згадуємо про ці сліди. Про тендітну дівчину, яка допомагала стареньким, рятувала птахів, здавала кров, возила поранених і стежила, щоб у її людей були теплі шкарпетки. Про дивовижну людину, яку ми мали за честь називати своєю посестрою. Честь, «Майк»!

HOSPITALLERS PARAMEDICS pinned a photo

Продовжуємо збирати на засоби такмеду, бо наявність потрібних розхідників гарантує якісне надання допомоги за усіма протоколами. Коли людина втрачає багато крові, її організм вмикає захисні механізми: судини швидко звужуються та «падають». Знайти вену для введення ліків чи плазми в темряві прифронтового підвалу або в машині, що здригається від вибухів, стає майже неможливо. Спеціальний джгут BOA Constricting Band XL розроблений саме для таких критичних моментів. Завдяки своїй конструкції він моментально викачує та концентрує кров у потрібній ділянці кінцівки, роблячи вену видимою для парамедика. Це дозволяє за секунди поставити крапельницю, ввести знеболювальне або кровозамінні розчини прямо в полі, рятуючи людину від необоротного шокового стану. Ми збираємо кошти на закупівлю цих джгутів, щоб забезпечити медикам швидкість дій під час реанімації. Збираємо 10 млн гривень на 2026 рік на такмед та ротації 🎯Ціль: 10 000 000.00 ₴ 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/AUoFLvEyRF ПриватБанк: 4731 2196 0050 4058 МоноБанк: 4441 1110 7306 2147 Пейпал donate@usukrainianactivists.org

Шукаємо медичних фахівців та водіїв до батальйону «Госпітальєри»🫡 Щодня поранені військові потребують не лише швидкої евакуації, а й кваліфікованої медичної допомоги під час неї. Саме тому ми шукаємо медиків, які готові працювати з важкими пацієнтами, та водіїв із досвідом керування рейсовими автобусами, від професійності яких залежить безпечна й своєчасна медична евакуація. Гортайте карусель, щоб дізнатися, кого ми шукаємо, як проходить підготовка та як долучитися до батальйону. Якщо ви готові долучитися — заповнюйте анкету за посиланням: https://forms.gle/XjFmYfZUxWipg9KH8

З Днем медичного працівника! Бути медиком — означає щодня брати на себе відповідальність за чиєсь життя. Сьогодні ми дякуємо кожному, хто обрав цей шлях. Тим, хто працює у лікарнях, на стабілізаційних пунктах, в операційних, у шпиталях. Тим, хто не здається після важких змін, не опускає рук після втрат і щоразу знаходить у собі сили боротися за чиєсь життя. Дякуємо всім, хто щодня поруч із тими, хто потребує допомоги. Хто не лише лікує, а й підтримує, дарує надію та допомагає вистояти у найважчі моменти. Дякуємо за професіоналізм, витримку, людяність і за кожне врятоване життя.

Чорний день для нашого батальйону та всієї родини Госпітальєрів. Ми втратили побратима Банкіра — Олександра Водолажського. Учора під час евакуації поранених машина екіпажу потрапила в аварію — на трасі автомобіль екіпажу Госпітальєрів зазнав зіткнення з іншим транспортним засобом. Зараз лікарі борються за життя водія. Двоє наших парамедиків перебувають під наглядом медиків. Але для Банкіра ця евакуація стала останньою. Від початку повномасштабного вторгнення він був за кермом евакуаційних місій. Надійний, професійний, спокійний у найважчі моменти. Та понад усе Олександр був Людиною. Після евакуацій він часто говорив про свою родину. Особливо — про доньок. Рідко зустрінеш батька, який із такою гордістю, теплом і захопленням розповідає про свою вже дорослу дитину. Він знаходив для цього кожну нагоду, і це завжди було щиро. Він ніколи не відмовляв у допомозі. Завжди був поруч, уважний до кожного. Помічав, коли комусь важко, навіть якщо людина намагалася приховати свої переживання. Обіймав так міцно, ніби хотів передати частину власного тепла, умів вислухати й залишався небайдужим. З ним було спокійно їхати навіть на найнебезпечніші виїзди, бо поруч був той, кому можна було довірити життя. Дякуємо за кожне врятоване життя, побратиме. Вічна пам’ять і шана. Інформацію щодо чину похорону та прощання повідомимо пізніше. Сьогодні у Госпітальєрів — День жалоби. Підтримати родину можна за реквізитами: 5168 7521 0074 8220 — Водолажська Ірина Анатоліївна (дружина) 5168 7521 0946 4621 — Водолажська Орина Олександрівна (донька)