Юля Лівшун Розбирається

Сижу зараз в барчику одна і чекаю подружку. Моя мета зараз - нормалізувати для себе знову виходи аути без Жені і навіть без подруг. Кожен такий вихід- це рулетка, бо я можу з кимось познайомитись, класно весело провести вечір, а можу почуватися аут оф плейс. От як зараз) Рівно тиждень назад в цьому ж барі було класно, спокійно, я поспілкувалася з кількома людьми, навіть поджорналила. А сьогодні тут якась крейзі вечірка, купа людей, діджей почав грати чомусь на 2 години раніше, памагіті😄 Загалом я в 99% випадків - єдина гостя, яка приходить одна. В Мексиці я себе відчувала від цього офігенно, мені бармени слали дрінки і я часто чула: Вау, яка ти молодець, оце сміливо, зараз ми тебе розважимо! А тут в мене відчуття, що всі такі: яка дивна дівчина, що це з нею 🌝 ну нічого, лупаєм сю скалу

Друзі, привіт! Продублюю з інстаграму. Зараз в мене до пʼятниці включно діє акція зі знижкою в 50 євро на пакет з 3х коучингових сесій. Це класна можливість якісно пропрацювати запит по дейтингу / стосункам / розставанню / наважитися на важливі зміни у житті. Промокод для активації - June50. Лінк: https://buy.stripe.com/5kQdR8gRBgh5d44ejF5J603

Зараз я в Люксембурзі. І завжди в подорожах я стикаюся з тим, що мені в них важче отримати задоволення і не страждати🌝 дуже заздрю людям, яким в подорожах автоматично класно, бо навколо краса. Я: шукаю де попісять, потім страждаю шлунком, бо зʼїла кордон блю з пивком, вночі хуйово сплю, бо сухе готельне повітря викликає в мене кашель та загострення моєї проблеми з дерматитом на шиї. Навколо класно, приємно, чистенько, але ти весь еннойд і авжеж знову треба шукать де попісять! Чи то я таке чутливе і душне, чи то вік, чи то я просто нитик, поки відповідь не знайшла 🙄

Давно не балакали тут з вами. Давайте відверто про гроші? Вчора я мала цікаву розмову зі своєю подругою про зв’язок мови та грошей. Жоден вибір в житті небезкоштовий, як і мій вибір перейти на українську в публічному просторі. Я точно в більшому ціннісному контакті з українцями, але грошовий контакт поки страждає ахах. Російськомовний ринок набагато багатший просто за рахунок того, що за кордоном досі більше російськомовних платоспроможних людей. Купа старих емігрантів-українців вже з кар’єрами та громадянствами так і не перейшли на мову, - є сила звички, є старе коло друзів, є просто банальна відсутність знань. Є хвиля нової еміграції через повномасштабну, але ця група поки що в дуже вразливому фінансовому та документальному стані. Та й що казати - грошове виснаження через постійні донати збори теж присутнє. А ще є наслідки радянщини, коли умовно і білоруси, і казахстанці теж вільно говорять російською і, на жаль, невільно - власними мовами. І коли ти переходиш на українську - ти не просто йдеш від росіян, ти йдеш від великого ринку всіх інших емігрантів. Я не жаліюся, і не хочу, щоб ви думали, що я якось всіх цинічно сприймаю через призму ринків-заробітків. Я не жалкую про перехід, я дуже вдячна, як його тепло прийняли мої українські читачі. Але разом з тим фінансово я поки що плачу ціну цього рестарту. Кілька моїх знайомих мені натякали, що я просто дуже дорога для українського ринку і було б непогано знизити вартість моєї роботи. Я канєшна вдячна за фідбек (ні), але тут моя любов до себе перемагає любов до потенційних українських клієнтів. Не хочеться в гонитві за прийняттям гіпотетичної групи втратити самоповагу та даунгрейднутись. А який же тоді вихід? Нічого нового - повертати собі сейлз-навички, вкладати гроші в новий профіль та, нагадувати вам, що я не тільки блогер, а взагалі-то лайф та дейтинг-коуч з 10-річним досвідом. Отака сталася в мене подвійна одночасна еміграція: в Нідерланди та в український ринок.

Перечитувала свої старі пости, щоб згадати яка я була кілька років назад, і випадково закріпила один з них. Через це вам прийшло сповіщення, 25 людей відписалося, а я вирішила, що треба вже тоді скористатися моментом і таки зробити пост. Я зараз в періоді перегляду фотографій та перечитування текстів своїх мексиканських років. Не знаю, чи є криза першого року еміграції, але в мене останніми тижнями не було ні дня, коли б я не піддавала сумніву своє рішення перебратися в Європу. Я - як в тому мемі з папугами - дивлюся в дзеркало: «хвате заставлять мене переїжджать, пойняв?». Моє життя в Мексиці генерувало контент саме, це був безкінечний нетворк, барчики, вечірки, ресторани, танці та маріарчі на вулицях, залицяння до мене та цікавість як до людини як від місцевих, так і від експатів. Тут я прозора та невидима. Погода гівно і вуличне життя відсутнє. Я собі розказую, що це новий етап - етап дорослішання та більш зрілої версії мене. ПДВ декларацій та готовки вдома, часу з коханим та іпотеки. Але весь час на бекграунді думка - а може, це не просто інше моє життя, а це інше життя - не моє?

Одна з найкращих покупок року - вушні затички Loop, ось вам приклад. На першому скріні - рівень гучності на концерті Arc De Soleil сьогодні в Маастрихті. На другому - наслідки від таких концерті🫠 чомусь в Нідерландах часто музика хуярить неадекватно голосно, затички мінусують 17 дБА, можна жить

Приймайте політичний подкастик👹

І мій улюблений мем дня

Вся моя лівацька американська стрічка сьогодні святкує перемогу 34-річного Зохрана Мамдані на виборах мера Нью-Йорку. Він виграв у демократа старої закалки (і з множинними звинуваченнями в сексуальному харасменті under the belt - pun intended) Ендрю Куомо. Людина 1991 року народження з корінням з Південної Азії буде обличчям найбурхливішого мегаполісу США. Я теж святкую, бо в цьому світі суцільного гівна навіть маленька перемога в одній з країн мого минулого - моя перемога. Ключова відмінність Мамдані від інших демократів - відсутність за його плечами фінансування від біг корпу та лоббістських груп. Всі вони - Блумберг, Акерман, нащадки імперії Walmart вливали бабки в компанію Куомо та рекламу проти Мамдані. В останні дні навіть Маск заендорсив демократа Куомо. Дуже-дуже страшно мільярдерам, що в них стануть вищі податки, як це обіцяє Мамдані. Побачимо, чи справиться цей молодий красунчик, чи зможе він подолати спротив систем, але на фоні колишнього мера-поліцейського (!!!!) Адамса навіть якщо він елементарно не буде красти - він вже буде виглядати успішно😄

Вчора ваша блогериця дійшла-таки до вечірки, не дивлячись на погіршення погоди і зливи. Що помічаю цікавого в місцевих вечірках тут: 1. В мене шок, що не перевіряють людей на вході. В Мексиці тебе на великих заходах завжди оглядають, в мене забирали блиск для губ та санітайзери, бо «ризик, що це зброя або наркотики». Нідерландці на чиллі. 2. Замовляю воду на барі. Бармен: «ти ж знаєш, що ти можеш взяти потім оцю пляшечку і наповнити її в туалеті фор фрі, якщо що?». Коротше, ніякої зацікавленості в продажах я тут не спостерігаю 😀 3. В США та Мексиці, коли я кудись йшла одна, зі мною завжди знайомилось багато нових людей. Хтось пригостить дрінком, хтось зробить комплімент, хтось підійде потанцювати поруч. Тут же реакція ближча до України: «оце ти одна прийшла? А як так? Оце дивно!» або «Оце ти смілива, ну я тобі буду махати, коли проходжу, щоб ти не почувалася самотньо». Чєл, та я окей, мене не треба рятувати. 4. Достатньо немало тих, кому 50+ рочків. Це дуже класно, це точно буду я/ми😀 І вдогонку питання до вас: порекомендуйте класні беруші для концертів, бо у місцевих дуже голосні партіс, можна і почати втрачати слух

Як думаємо, західні зірки нас перестануть розчаровувати чи в принципі нас ще чекає багато крінжа? Кілька днів назад це був Вуді Аллен (його я ще з часів дивних звинувачень в п…філії вже не дуже поважала), а сьогодні ось я взнала про Keinemusic, чиї треки я слухала нон-стопом останні 2 роки. На фото Rampa - один з фаундерів Кайнемьюзік - обнімається з Тіматі в Берліні🫠🫠🫠