РДУГ ADHD спільнота Андрієнко Анни

Дві мої любові - фіалки та тепер ще орхідеї. Це для гарного настрою Вам.

Тест на нейровідмінність. Кажуть, що приймати душ як на першому малюнку – визнання нейровідмінності🧐 Розкажіть, як приймаєте душ? Зможете митися, якщо весь час в обличчя потрапляє вода?

Вічні діти….. Саме так виглядає старість РДУГ 😂

Мені для дисертації потрібна методика дослідження невербального інтелекту дітей, ліцензія на яку коштує разом з сертифікацією близько 150 тисяч гривень. Коли почала заглиблюватися в тему тестових методик для дітей, виявилося, що в нашій області жодна установа не має цього тестування. На хвилинку: заміряти інтелект невербальної дитини - основа для розробки програм корекції! Цікаво, з якої «стелі» беруть дані для висновків і індивідуальних програм наші ІРЦ? Але допис не про це. І він не про «успішний успіх». Я вирішила податися на мікрогрант для підприємців. А там треба робити бізнес-план і розрахунок. Хотіла зекономити свій час і замовити готовий, але це коштує 10 тисяч 😭 Ніщо так не мотивує, як гроші, які можна не витратити 😂 Написала. За декілька годин. Розібралася в таблиці розрахунків. Тут згодилася моя економічна освіта і те, що я все завжди рахувала сама. Фактично, це мій досвід, моя компетенція, за яку я заплатила дуже велику ціну - спроб і помилок в бізнесі. Написала грант і вже подала. Чекаю тепер місяць відповідь. Тримайте за мене 🤛 Навантаження на мозок було таким, що коли я встала зі столу, не могла фізично пересуватися, і думала, що впаду, втрачу свідомість. Доречі, інтелектуальна праця для мене - як вагон розвантажити - такі шалені витрати енергії 🧠 Я перед вами не вихваляюся. Пишу це, щоб підбадьорити - з РДУГ можливо все. Не так, як у звичайних людей. Але ж - це наша особлива «магія» 🔮

Ніколи не не ловіть ножа, якщо він падає 😭 Але ж це рефлекс. Тому, ми все одно ловимо те, що падає. Це наочна ілюстрація того, чому неможливо «відучити» дитину стімити, коли стіми, це автоматизми, що проявляються, бо нервова система відстає у розвитку. Наприклад - ходіння на носочках. Деякі примудряються дітям підрізати сухожилля, замість сенсорної інтеграції.

В Києві сьогодні зупинилося метро. Я буваю там раз в місяць, але ж відразу пропрацювала питання - як рухатися, щоб струмом не вбило. 😀🤦‍♀️

На цьому відео дві точно діагностованих РДУГ - я та Алла. Ми знайомі давно, з тих часів, коли хотіли зробити центр денного догляду для найскладніших дітей, яких нікуди не беруть. До прикладу, її син має епілепсію з важкими приступами з втратою дихання. Це лякає спеціалістів. Тоді це все не вийшло, бо почався ковід…. Але цієї весни вона подзвонила і каже: - Давай щось робити. Уявіть - ми тільки почали рухатися, відкрили центр, почали шукати гроші. І виграли грант від UNICEF. Зараз наш проект один з тих, які Міністерство соціальної політики представляє, як зразковий. Це зробили дві жінки з РДУГ. Мабуть найкращій подарунок долі для мене - це люди, з якими не треба маскуватися. Які реально сприймають тебе і адекватно реагують на твій SOS в роботі, бо розуміють, що якщо ти кажеш, що перевтомилася, то ти РЕАЛЬНО на МЕЖІ зриву. Відео цікаве. Якщо можна - лайк під ним на Ютубі і коментар. https://youtu.be/ep7ODv4aqvk?si=md0H1XFeGpZUxZZD

https://www.instagram.com/reel/DSGF9-gjEWu/?igsh=MWM1NzBkd2oydmd1

Нещодавно в мене був мелтдаун. Думаю такого перенавантаження на мій мозок, як за останні два місяці, не було давно. Інтелектуальне перенавантаження призвело до зриву. Не на роботі, не в дома. А там, де я зазвичай отримую задоволення від того, що роблю. Гальмівний контроль вимикнувся і ніякі «слова підтримки» оточуючих? типу «Аня, ти ж себе так ніколи не ведеш! Так не можна» - не допомагали. Я погано пам’ятаю взагалі - що відбувалося і коли саме я втратила самоконтроль. Але вдома намагалася скласти до купи події, і проаналізувати - яка система дала збій. Знаю, що кричала. Бо люди тупили. Тупили і смикали мене з мілких, не важливих питань. І це коли треба було сконцентруватися на одній задачі. Мене підганяли, хоча я прекрасно контролюю час і важко переношу зсув часових рамок запланованих подій. Ось і перша проблема - ніхто не зрозуміє РДУГ (і не намагається зрозуміти). І чому людину, зазвичай багатозадачну - «поплавило» (саме це і є значенням слова мелтдаун). Всі мене вважають супер-людиною, яка знає ну дуже багато про людську психіку, і - увага - це дає мені якісь переваги у самоконтролі! Точно??? Я ж супергерой! 🦸‍♂️ Друга проблема - оточуючі замість допомоги - погіршували ситуацію. Третя проблема - за купу років взаємодії, люди які мене знають, списали це все на втому і адекватно відреагували. А ось інші зробили про мене загальні висновки з однієї невдалої ситуації. І ось тепер підсумую - я доросла. Я відповідаю за своє життя, свої емоції, свої відчуття. Я можу встати і вийти. А дитина - ні. І якщо навколо «спеціалісти» які називають себе поведінковими, а допомогти дитині і зрозуміти її потреби - не можуть, буде біда. І закріплена протестна поведінка. Якщо пропустили мій рілс про мелтдаун, нижче 👇 посилання. #виконавчадисфункція

Згадала, як батьки сварилися, бо мама переклала якісь татові речі. А в нього цілий стелаж, 2 гаражі та підвал дуже потрібних речей, які точно потрібні. І тільки він памʼятає, що де лежить. Тато інженер. 😂 А як у вас?

З Новим Роком! Що цікавого з новин на ранок сьогодні? РДУГ ну дуже погано діагностують саме тому, що люди мають супутні психологічні та психіатричні розлади, які краще вивчені і легше діагностувати. Тому першим буде діагностовано депресію, тривожний розлад, панічний розлад, ОКР, МРО і т.д. РДУГ ще довго не будуть діагностувати в дорослих з першого разу, бо більшість психіатрів ще не мають клінічної бази в своїй голові - його відразу «бачити» і включати в обстеження. Лікарі вже мають стигматизацію, що це просто «модний діагноз», і не хочуть в ньому розбиратися. З дітьми все ще набагато сумніше. Дітям його почали ліпити при будь-яких проявах гіперактивності. Зверніть тут увагу, що для кожного дорослого рівень гіперактивності дитини сприймається по-різному. Тому дітей обстежувати треба тестовими методиками, а не «на око», або «я так вважаю».

Ми на порозі зміни поглядів на причини депресії. Зараз відбувається дослідження, в якому пропонується проводити обов’язкову протизапальну терапію в додаток до антидепресантів. Доречі - дякуємо Ковіду. Бо саме після нього у 20% людей (і це тільки в тих, хто звернувся до лікарів) діагностували постковідну енцефалопатію у вигляді депресії, втрати памʼяті, головокружінь і іншої неврологічної симптоматики, що заставило науковців проводити дослідження в цьому напрямку. А якщо сюди ще додати синдром тучних клітин (щоб довго не пояснювати - це про хронічне запалення, викликане власним імунітетом), то дуже цікава картина вимальовується. Можливо скоро ми дізнаємося, що депресія - це не про поганий настрій. В людини постійно є джерела запалень, бо це - реакція імунної системи на чужинців. Це не про якийсь конкретний вірус чи бактерію! Навіть мʼясо та молоко є потенційними чужинцями/алергенами, які можуть викликати реакцію імунної гіперчутливості у вигляді алергії. Доречі, нагадаю що мозок є чужинцем для організму. Що імунна система не знає про його існування. А дізнатися може завдяки нейровірусам, які там ховаються (наприклад, ті самі герпеси). І ось тоді починає розвиватися дуже важке і страшне захворювання- розсіяний склероз. Це не про бабусю, що чайник забула на плиті. Це про руйнування нервової тканини власним імунітетом, що викликає поступовий розвиток паралічу та сліпоти. Взагалі, коли імунітет «злітає з катушок», ми маємо діабет, астму, гіпотериоз, вовчак, артрит….. Думаю, скоро сюди додасться і депресія. На фото я в Коблеве, симптоми постковідноі депресії вже майже півроку. Але я про це ще нічого не знаю….