UIF | Український інститут майбутнього

​​📊 Економіка без зростання: з чим Україна проходить 2026 рік? Перше півріччя Україна завершила з 0% економічного зростання. Водночас МВФ підвищив прогноз інфляції на кінець року до 10,5%, а НБУ підняв облікову ставку до 15,5%. Ще один виклик — зовнішня торгівля. За прогнозом НБУ, торговий дефіцит за підсумками року може сягнути 89 млрд доларів. На цьому тлі Україна продовжує отримувати міжнародне фінансування, а МВФ уже переглянув прогноз зростання української економіки на 2026 рік у бік погіршення. Що стоїть за цими показниками та які ризики визначатимуть стан української економіки до кінця року? 👉 Головні цифри, тенденції та прогнози — у новому макроекономічному дайджесті за серпень на сайті UIF за посиланням👇🏻

35 років незалежності — достатній період, щоб оцінити здобутки, а й рішення та проблеми, які визначали економічний розвиток України. Запрошуємо на презентацію дослідження UIF «35 років незалежності України. Економічні підсумки 1991–2026», яка відбудеться 13 серпня о 15:00 у Zoom. Поговоримо про те, з якими економічними результатами Україна пройшла ці 35 років, які можливості були втрачені та що має змінитися в наступне десятиліття. 👉 Реєстрація: А поки хочемо почути вашу думку — голосуйте в опитуванні вище☝️

⚡️ Липень в українській енергетиці: зміна влади в галузі, рекордний експорт і мільярдні борги У липні енергетична галузь отримала нового керівника уряду — прем'єр-міністром призначили Сергія Корецького, який раніше очолював «Нафтогаз». Перший віце-прем'єр-міністр України — Міністр енергетики України Денис Шмигаль зберіг свою посаду. Водночас Україна знову стала нетто-експортером електроенергії: експорт сягнув 232,5 тис. МВт·год і вперше з вересня 2020 року перевищив імпорт. Але на іншому боці енергоринку — понад 46,5 млрд грн боргу учасників балансуючого ринку перед «Укренерго». На газовому ринку теж назрівають зміни: на тлі зростання запасів у сховищах обговорюється можливість часткового відновлення експорту природного газу. Це лише частина подій, які визначали українську енергетику протягом місяця. 👉 Що ще змінилося у секторі, які тенденції формуються та на що варто звернути увагу — читайте у повному енергетичному дайджесті UIF за липень

​​💰 Чому інвестори не йдуть в Україну? За 35 років держава створила для них понад п'ятнадцять інструментів: вільні економічні зони, індустріальні парки, UkraineInvest, інвестиційні няні, Націнвестфонд, Дія Сіті, Brave1, Defence City. Системно працюють два — Дія Сіті та Brave1. Обидва — там, де інвесторові не потрібні земля, підключення й фізична безпека. Причина — не в інструментах, а в базових умовах: — індекс верховенства права World Bank — 44,6, ті самі показники, що й у 2013 році; — облікова ставка — 15% при інфляції 8,2%; — кредити приватному сектору — 18% ВВП проти 60%+ у Словаччині; — стеля репатріації дивідендів — 1 млн євро на місяць, дивіденди за 2022 рік досі заморожені. Що робити. Україна — єдина велика європейська економіка без національної інвестиційної стратегії. Анатолій Амелін пропонує почати з питань: у які сектори держава заходить першою, як це пов'язано з післявоєнною економікою, чим Україна конкурує за капітал. Далі — валютна лібералізація за графіком, мораторій на ретроактивні податкові зміни, розмежування повноважень БЕБ, ДБР і СБУ. Ці три кроки коштують бюджету нуль. 👉 Детальний аналіз і пропозиції у статті Анатолія Амеліна на сайті UIF

Що відбувається з Укрзалізницею? Тридцять років Укрзалізниця працювала як машина перерозподілу: прибуткові вантажні перевезення оплачували дешеві пасажирські квитки, тариф на які держава свідомо тримала низьким. З початком повномасштабної війни Росії проти України компанія втратила половину вантажів, а разом із ними — і прибуток, який фінансував пасажирські перевезення. Водночас соціальне навантаження залишилося незмінним. Компанія, яка забезпечує 62–63% вантажообігу країни та залишається ключовим каналом сполучення України з ЄС в умовах закритого повітряного простору, опинилася в точці, коли стара модель більше не працює. Прибуток вантажного сегмента, який роками підтримував цю модель, скоротився з 20,4 млрд грн у 2024 році до 3,2 млрд грн у 2025-му, а вже у 2026 році вантажні перевезення самі виходять у мінус. Без втручання компанію через рік чекає збиток 33 млрд грн. План без підвищення тарифу скорочує його у 6,5 раза — до 5,1 млрд грн і позитивної EBITDA. Дві третини компанія дає сама, від держави потрібне одне рішення — збільшити фінансування пасажирських перевезень за моделлю PSO. 👉 Повний антикризовий план — з розрахунками, сценарною моделлю та дорожньою картою — читайте у новому дослідженні Анатолія Амеліна та Володимира Шульмейстера.

🇺🇦 35 років незалежності України. Які рішення сформували нашу економіку — і що визначатиме наступне десятиліття? Запрошуємо на відкриту онлайн-презентацію дослідження Українського інституту майбутнього «35 років незалежності України. Економічні підсумки 1991–2026», яка відбудеться 13 серпня. Ми переглядаємо ці підсумки кожні п'ять років — за незмінним переліком показників, тому часові ряди зіставні від 1991 року. Дослідження відповідає на три запитання: що відбулося за 35 років, чому відбулося саме так і що з цим можна зробити далі. У доповіді: — п'ять глибоких падінь ВВП і причина, чому після жодного з них економіка не стала стійкішою — п'ять структурних пасток, які тримають одна одну: без кредитів немає інвестицій, без інвестицій — складнішої продукції, без складнішого експорту — прибутку, з якого обслуговувати борг — ціна втрачених можливостей: близько 700 млрд доларів за медіанним сценарієм порівняння — п'ять сценаріїв розвитку економіки до 2035 року і той із них, що є базовим за поточної динаміки — вісім напрямів змін із цільовими показниками і країнами, де кожен інструмент уже спрацював Результати дослідження представить Анатолій Амелін, співзасновник і виконавчий директор Українського інституту майбутнього. Модератор — Антон Гулідін, операційний директор УІМ. 📅 13 серпня 🕒 15:00 💻 Zoom

Законопроєкт Грема: потужність, популізм чи боротьба за владу? 29 липня Сенат США 86 голосами "за" підтримав процедурне рішення щодо початку розгляду законопроєкту S.5025 (Sanctioning Russia Act of 2026). Саме цифра 86 стала одним із головних інформаційних приводів останніх днів, створивши враження, що документ майже гарантовано буде ухвалений. Але чи справді це так? Насправді головне питання цього законопроєкту — не лише санкції проти Росії. Він може суттєво змінити механізм санкційної політики США та вплинути на баланс повноважень між президентом і Конгресом. 👉 Чому навіть після голосування в Сенаті документ ще далекий від набуття чинності? Які політичні ризики він створює для самої американської адміністрації? 🔗 Читайте у матеріалі Владислава Мартинюка на сайті UIF👇🏻

35 років незалежності України. Економічні, політичні й безпекові підсумки — засідання Ukrainian Reform Club На закритому засіданні Ukrainian Reform Club Український інститут майбутнього представив експертній спільноті дослідження «35 років незалежності України. Економічні підсумки 1991–2026». Засідання проходило за правилом Chatham House. Нижче — ключові висновки обговорення. — Економіка. Вартість втрачених можливостей для України перевищує $480 млрд. — Політика та інституції. За 35 років в Україні змінився 21 уряд, але жоден не втримав довгострокову стратегію розвитку. — Безпека. Значна частина сучасних викликів стала наслідком не лише зовнішніх загроз, а й внутрішніх рішень. 📆 13 серпня Український інститут майбутнього запрошує на публічну презентацію дослідження «35 років незалежності України. Економічні підсумки 1991–2026». 🔗 Детальніше на сайті UIF👇🏻

​До 300 тисяч робочих місць можуть опинитися під загрозою вже протягом найближчих п’яти років. За цією цифрою — підприємства, цілі міста й люди, для яких промисловість є основою економічного життя. Такі виклики потребують спільних дій і пошуку рішень. Український інститут майбутнього та Федерація професійних спілок України започатковують стратегічну співпрацю. Відповідний Меморандум підписали виконавчий директор і співзасновник UIF Анатолій Амелін та голова ФПУ Сергій Бизов. Спільна робота охоплюватиме промислову політику, розвиток людського капіталу, вдосконалення соціально-трудового законодавства, ветеранську політику, євроінтеграцію та соціальний діалог. Мета — знаходити рішення, які зміцнюватимуть українську економіку та ринок праці. «Ми хочемо дати найкращу аналітику, яка допоможе ухвалювати рішення. Незалежний аналітичний центр бачить цілісну картину й системні взаємозв’язки в економіці», — зазначає Анатолій Амелін. Це ще один крок до того, щоб аналітика ставала основою практичних змін і рішень, необхідних країні вже сьогодні. 👉 Детальніше на сайті UIF

​​📊Поточна міграційна політика: чому система працює проти своїх цілей Українським підприємствам бракує робітників: зварювальників, водіїв, трактористів, швачок. За перше півріччя 2026 року роботодавці подали понад 240 тис. вакансій, а закрили лише 131,5 тис. Внутрішніх резервів уже немає. Ці вакансії можна було б закрити іноземцями, але тут спрацьовує закон. Найняти іноземця на робітничу професію можна лише на зарплату від 86 470 грн на місяць — десять мінімальних, майже втричі більше за середню по країні (30 356 грн). Стільки на цих посадах не платять, тож найм стає неможливим. Наслідки відчуває бізнес: майже 70% підприємств називають брак працівників головною проблемою. Чому система, створена для захисту українського ринку праці, працює проти нього? І що це може виправити? 🔗 Читайте повний матеріал на сайті UIF 👇🏻

​​🌍 Як світ змінює підхід до національної безпеки Поки одні держави досі обмежуються переліком загроз, інші вже оцінюють ризики, моделюють сценарії та перевіряють, наскільки держава й суспільство готові до нових викликів. У провідних державах світу стратегічне планування у сфері національної безпеки переходить від статичного переліку загроз до комплексних моделей оцінювання — з урахуванням ризиків, сценаріїв, вразливостей та стійкості держави і суспільства. У статті проаналізовано стратегічні документи 17 держав світу, сучасні підходи до оцінки загроз та міжнародний досвід, який може бути корисним для України. Які рішення вже використовують провідні держави світу — і що з цього може застосувати Україна? 🔗 Читайте повний матеріал Сергія Галушко — директора оборонних програм Українського інституту майбутнього, на сайті UIF 👇🏻

📊 Боротьба за людей, яку економіка вже програє Потреби України у відбудові вже оцінюються у $588 млрд. Але головне питання вже не в тому, де знайти гроші. Головне питання — хто буде відбудовувати країну. Україна вже зіткнулася зі структурною кризою ринку праці. Дефіцит кадрів перестав бути тимчасовим наслідком війни й перетворився на один із ключових бар'єрів для економічного розвитку та повоєнного відновлення. Причини цієї кризи, її масштаби та можливі наслідки аналізують експерти Українського інституту майбутнього. Щонайменше 2 млн працівників уже бракує українській економіці. До 4,5 млн осіб оцінюють структурну нестачу трудових ресурсів. За перше півріччя 2026 року роботодавці подали понад 240 тис. вакансій, але вдалося закрити лише 131,5 тис. — трохи більше половини. ❓Чому дефіцит кадрів уже став одним із головних бар'єрів для економічного розвитку? І чи здатна Україна подолати цю кризу власними силами — без залучення іноземної робочої сили? 🔗 Читайте повний матеріал на сайті UIF👇🏻

​​🛰 Зоряні війни: від ядерного стримування до нової космічної епохи 1 квітня 2026 року США запустили місію «Артеміда-2» - перший за понад 50 років пілотований політ за межі навколоземної орбіти. Вона стала символом нового етапу освоєння космосу, який дедалі більше впливає не лише на науково-технічний розвиток, а й на міжнародну безпеку та світову політику. Правила, які й досі визначають діяльність держав у космосі, були закладені понад пів століття тому. Проте сучасний космос уже інший: супутники стали критично важливим елементом сучасної війни, роль приватних компаній у сфері національної безпеки стрімко зростає, а боротьба за ресурси Місяця лише набирає обертів. Російсько-українська війна вкотре довела, що космос - це вже не абстракція чи сфера наукового співробітництва, а один із ключових вимірів геополітичного суперництва. Хто формуватиме нові правила гри в космосі? Наскільки міжнародне право здатне стримувати мілітаризацію космосу? І яке місце в цій боротьбі може посісти Україна? 🔗 Читайте повну статтю Владислава Мартинюка на сайті UIF

Уточнення щодо публікацій ЗМІ стосовно дослідження «Інерційний сценарій української промисловості в горизонті 2035» ​​ У деяких ЗМІ дослідження Українського інституту майбутнього «Інерційний сценарій української промисловості в горизонті 2035» звели до тези, ніби там є заклик не підвищувати вантажні тарифи Укрзалізниці. Це спрощення спотворює висновок і не відповідає дійсності. Дослідження Українського інституту майбутнього не стверджує, що тарифи не можна підвищувати. Дослідження показує наслідки інерційного сценарію розвитку української промисловості за відсутності індустріальної політики. Що стосується Укрзалізниці, аналіз показує, що чинна модель фінансування пасажирських перевезень вичерпана: десятиліттями збитки пасажирських перевезень покривав прибуток від вантажних, але від початку війни вантажообіг УЗ впав майже вдвічі, і це джерело зникло. Механічна індексація тарифів Укрзалізниці неминуча, але дефіциту не закриває. Вона лише посилює наявну кризу промисловості. Залізничний транспорт — лише один аспект комплексного дослідження «Інерційний сценарій української промисловості в горизонті 2035». Дослідження побудоване на інтеграції дев'яти секторальних досліджень: металургія, хімпром, машинобудування, добувна промисловість, енергетика, будівництво, транспорт і логістика, людський капітал, інвестклімат — і охоплює вартість електроенергії, неготовність до європейського механізму CBAM, демографічну ерозію тощо. Збереження нинішніх умов коштуватиме Україні $260–300 млрд недоотриманого ВВП, експорту, податків і робочих місць до 2035 року, тобто понад три річні державні бюджети. Потрібні системні зміни: фінансування соціальних перевезень має стати відповідальністю держави, а промислова політика — предметом окремої стратегії. Повне дослідження: https://uifuture.org/doslidzhennya/sczenarij-promyslovosti-2035/ Запис презентації: https://www.youtube.com/watch?v=tQ-no8Uqhk8

​​📊 Український інститут майбутнього презентував дослідження «Ціна зволікання» — інерційний сценарій української промисловості до 2035 року. 14 липня в Києві UIF представив дослідження, присвячене майбутньому української промисловості. У ньому вперше оцінено економічні втрати, які накопичуються через нинішні умови роботи галузі. За розрахунками UIF, якщо вони не зміняться, до 2035 року Україна може втратити $260–300 млрд ВВП, експорту, податкових надходжень і робочих місць. Дослідження представили співзасновник і виконавчий директор Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін та експерт інституту Євгеній Астахов. Після презентації відбулася панельна дискусія за участю представників держави, бізнесу та промисловості, під час якої обговорили ключові виклики для української індустрії та можливі сценарії її розвитку. Серед головних висновків дослідження: — 810 тис. робочих місць промисловість уже втратила за 2021–2024 роки; — $3,2 млн щогодини — ціна зволікання з рішеннями у промисловій політиці; — 2028–2030 роки — вікно можливостей, коли ще можна змінити траєкторію розвитку промисловості. 🎥 Дивіться повний запис презентації та панельної дискусії на YouTube-каналі UIF. Це можливість почути всі висновки дослідження, аргументи експертів і обговорення майбутнього української промисловості. 👇 Посилання:

​​Що чекає на українську промисловість до 2035 року — і чи лишився час це змінити? Анатолій Амелін і Євгеній Астахов представили дослідження «Інерційний сценарій української промисловості в горизонті 2035 року». За оцінкою UIF, бездіяльність у промисловій політиці коштує Україні $3,2 млн щогодини, а вікно можливостей для ухвалення рішень зачиниться вже у 2028–2030 роках. Дискусію модерував Владислав Антипов, асоційований експерт Українського інституту майбутнього, власник та генеральний директор ЦЕРН. Під час панельної дискусії: — Дмитро Кисилевський, народний депутат України — ключові реформи для запуску переробної промисловості; — Віталій Кіндратів, заступник Міністра економіки України — чому CBAM і квоти вдаряють по українському експорту; — Микола Лукашук, голова Дніпропетровської обласної ради — чому зупинка промисловості Дніпропетровщини матиме наслідки для всієї країни; — Олександр Рябко, Профспілка захисників України — як війна скоротила кількість робочих місць у металургії зі 150–160 до 60–70 тисяч; — Ксенія Оринчак, НАДПУ — чому добувна галузь, яка підтримує 48 суміжних секторів, стикається з кадровими викликами; — Сергій Позняк, голова Асоціації підприємців-ветеранів АТО — як закриття великих підприємств впливає на ветеранський бізнес. 🔗 Дивіться повний запис презентації дослідження та панельної дискусії — посилання у коментарях.

​​Довгострокові аукціони на електроенергію: старі помилки В Україні вперше провели довгострокові аукціони на електроенергію. І без «зради» не обійшлося. 13–14 липня «Енергоатом» та «Укргідроенерго» повністю розпродали свій ресурс: понад 40 компаній-покупців, стартова ціна 4 700 грн/МВт·год. Крок, якого ринок чекав роками. Та чи все так добре? Обсяги торгів мізерні, індекс РДН досі єдиний ціновий орієнтир, механізмів хеджування ризиків немає. Нова форма — старі граблі. Чому перші довгострокові аукціони — це водночас правильний рух і привід для тверезої розмови про ринок — читайте у новому матеріалі Андріана Прокіпа👇🏻

📉Які рішення можуть коштувати українській промисловості $260–300 млрд до 2035 року? Це не оцінка руйнувань від війни. Це прогноз економічних втрат, які можуть накопичитися, якщо нинішні умови роботи промисловості залишаться незмінними. За розрахунками Українського інституту майбутнього, інерційний сценарій може коштувати Україні до $300 млрд недоотриманого ВВП, експорту, податкових надходжень і робочих місць. Це приблизно 1,5 довоєнного ВВП країни або понад три річні державні бюджети. У новому дослідженні UIF аналізуємо, які фактори формують ці втрати та які системні рішення можуть змінити траєкторію розвитку української промисловості. Модерував обговорення Vladislav Antypov, асоційований експерт Українського інституту майбутнього, власник та генеральний ЦЕРН. Серед головного: — українська промисловість платить за електроенергію майже вдвічі більше, ніж підприємства енергоємних економік ЄС; — за 2021–2024 роки промисловість втратила 810 тис. робочих місць; — до 2035 року щорічні втрати за інерційного сценарію можуть зрости у 6–8 разів. 💡 Чому інерційний сценарій не є неминучим? Які рішення потрібні вже сьогодні, щоб уникнути таких втрат? 🔗 Детальніше — на сайті UIF: