Поезія Наталії Луцик

ПРОВІВ В ВИПРОБУВАННЯХ Провів в випробуваннях Ти і знаєш , Коли лягаю я й коли встаю, Мої думки здалека помічаєш, Мій Боже, стежку бачиш Ти мою. Іду чи після битв відпочиваю, Оточуєш мене зі всіх сторін, Ще слова на устах моїх немає , Все досконало відаєш, без змін. Ти спереду і ззаду обіймаєш, Твоя Рука Могутня на мені... Знання високі в душу Сам вкладаєш, Не можу осягнути їх в ці дні... Куди піти від Духа Твого , можу ? Куди втечу від Вічного Лиця ? На Небо піднімусь- Ти там, мій Боже , В безодні не сховаюсь від Творця. Чи я візьму в зорі яскраві крила .. Чи на край моря десь переселюсь... Твоя правиця витримає безсилу, Веде Рука Твоя , Я не боюсь... Чи темрява собою заховає? Від Тебе не затьмарить ніч земна... Тебе від серця щиро прославляю Тобі належу , Господи, сповна. Ти нутрощі чинив мої дбайливо, Зіткав в утробі матері , Господь, Діла Твої є дивні ... я щаслива, Сприймає це душа моя і плоть. І в час як формувалася таємно , То схована від Тебе не була, Мій зародок Ти бачив й не даремно, Писав всі дні, коли ще й не жила. І велич ту й думки Твої , Владико, Порахувати навіть не берусь, Чисельніші піску... і ранком тихим, На зустріч і до Тебе тільки рвусь... Ти випробуй мене сьогодні, Боже , Пізнай і серце, напрямок в думках, Поглянь чи небезпечний шлях мій, може, Веди мене й направ на вічний шлях.

В МІЙ день 🎉🎂🎁 Я задум той , що в Бога був й здійснився , Я виткана Творцем у таємниці Вдихнув життя і дихання зʼявилось , На пʼятий день у липні народилась … Ним створена , так цінно це для мене … Суттєво так , важливо , незбагненно Всіх осягнути Божих діл не в змозі , Лиш дякую Йому я через сльози … За кожну мить … за зустрічі й розлуки , Що в майбуття ведуть Незримі Руки , За радощі , і за хвилини болю За всі благословіння в моїй долі . Я дякую , що Бог беріг постійно , Що був мені Він захистом надійним , І милість виливав , коли просила , Щоб не складала у польоті крила . Я Господу несу свої потреби , Я дякую за тих , з ким йду до Неба . Я дякую за надбання і втрати , Що вчить Бог і любити і прощати . Бо більше від заслуг в житті я маю , І знову рік , як дар небес приймаю . Нехай завжди в дорозі віра світить , Посудину хорошу Бог хай ліпить … Мої всі дні давно Він передбачив , Життя відрізок на Землі призначив , Для Нього хочу я вогнем горіти , Йому рости , ну ,а мені - маліти . Допоки серце всередині бʼється Хай спів хвали Творцю моєму ллється Спокійно йду в майбутнє. Він не лишить Й моє життя шедевр немов напише . (05.07.2026)

Що у мені Ісусе віднайшов ? Моє життя не варте ран нітрохи Ні мук Твоїх , ні болю , ні Голгофи Не варта , щоб за мене лив Ти Кров . Чому моє Ти місце там зайняв ? Чому Ти вибрав , щоб Тебе вбивали ? Щоб мучили , в Лице Святе плювали ? Чому мені Ти на життя шанс дав ? Чому мене за гріх тяжкий простив ? Я знову спотикаюся , Ти знаєш Я знову щиро каюся… прощаєш … За що мене так сильно полюбив ? Томлюся в серці … я така слабка Оплакую свою недосконалість Оплакую гріхи … де моя святість ? Знов на душі вина … така важка … Прости … що ще знаходжуся на дні , Прости , що в боротьбі з гріхом програла , Живої віри всередині мало , Я прагну прощення …пробач мені … Я благодать , Твою любов прийму Я вірю , що все милістю покриєш І Кровʼю гріх зі серця мого змиєш Залишу назавжди земну пітьму . Я дякую, що є у мене Ти Не залишай … з Тобою бути хочу Хай Дух Святий в мені живе , мій Отче Мене за Руку в небеса веди

Мама … стільки в слові цім тепла В світ мене любов її вела Мама - перше слово , кращий друг І безпеки найміцніший круг . Мама любить діток більше всіх Тішить її серденько наш сміх Пташкою на поміч поспішить Мамина душа за нас болить І раніше всіх вона встає Ніжність нам до краплі віддає Посміхнуться мамині уста Знов розкаже дітям про Христа Мамо ! Як я дякую тобі Що ти поруч в радості й журбі Будь щаслива тільки кожну мить Хай тебе Господь благословить

Найближча серцю , рідна наша мама Вона за діток молиться ночами У праці власних рук не покладає Від небезпек крильми нас закриває . Як сонечко - так ніжно будить зрання У всьому бачу я її старання З любовʼю нас до себе пригортає Небесну мудрість в серденько вкладає Виховує і вчить як свято жити Щоб із гріхом ми не могли дружити Про кожного так особливо дбає З уроками завжди допомагає Смачні обіди , тортики готує І на колінця зранені подує Вона переживання наші бачить Зітре сльозу і більше я не плачу Вона як Ангел Добрий поруч з нами Найкраща в світі , найдорожча мама Наш друг , найперша наша допомога За мамочку ми дякуємо Богу

Я дякую , мамо , за ночі безсонні За труд твій безцінний , за сльози солоні За добру науку , і ситі сніданки За приклад твій віри . Ти є християнка. Я дякую , мамо , за ласку , турботу За ніжність у поглядах і за роботу . Що можу постійно тобі довіряти А ти будеш правильно лиш наставляти Я дякую мамо що я є на світі Що дні всі дитинства тобою зігріті Будь мамо щаслива і благословенна Я дякую мамо що ти є у мене

...все у світі починається з мами... Від рідного дитячого порогу, Мене у юність доля повела... Куди б не йшла, вертають знов дороги, До того наймилішого села... Де ти живеш, там скупані дощами, У задумах своїх стоять сади... Моя хороша і ласкава мамо, Завжди чекаєш доню вдома ти... Мені чомусь здається, наче вчора, Моє дитинство бігалов дворі... Тобі носила радощі і горе, А ти до справ вставала на зорі... Пісні про Бога радісно співала, Мене навчила жити на Землі, Молитвами стежину простеляла І розганяла смуток і жалі... Не спала, мамо, довгими ночами, Коли я ще маленькою була... Вела ти діалоги з Небесами Свої їм сльози вилити могла... Де стільки сили й мудрості черпала? Не покладала в праці добрих рук, Терпіла все, непослух мій прощала, Журби зазнала і немало мук... Найкраще лиш дала мені матуся, В дитинстві ще вказала на Христа, У очі рідні, мамочко, дивлюся, Яка ж у тебе доля не проста... Тобі я перші зморшки малювала, Лишала із бідою сам на сам... В твоє волосся сивину вплітала Ціни не знала маминим сльозам... Тепер, коли вже стільки літ минуло, По- іншому дивлюся на життя, Не все, можливо, до кінця збагнула, Проте сьогодні вдячна тобі я.. За ту любов, якій границь немає, І за терпіння, радість кожну мить, Твої молитви шлях оберігають, Мій біль в тобі теж плачеться, болить... Тебе за труд вінець життя чекає, Отримаєш його на небесах, Тобі Христос там нагороду має, Забудеш смуток, сумніви і страх... Благословенна будь Великим Богом, Душа твоя щоб квіткою цвіла... Мене ж нехай ведуть завжди дороги, До мами і до рідного села....

Ніяке стороннє серце не може замінити дитині серце матері. (М. Лєсков) Ти першою стрічаєш сонце зрання, З молитви починаєш кожен день, І проводжаєш зіроньку останню, Під тихі звуки Ангельських пісень. Матусю мила, серце найніжніше, Вогонь любові зігріває нас.. Ти наша найдорожча, найрідніша, Підтримка і опора в кожен час... Надію нам у майбуття даруєш, Все трудишся,навчаєш і ведеш, Наш біль у серці материнськім чуєш, Коли впадем-з терпінням підіймеш. Як пташка від вітрів холодних й люті, Нас затуляєш власними крильми, Не раз буває,мамо, що забуті, Твої старання рідними дітьми. Та не забуті Богом. Знаєш, рідна! В Його Долонях кожна є сльоза, Найкращої ти нагороди гідна, Вінця із Рук Спасителя Христа. Тобі лиш ненько, з вдячністю у слові, Прекрасні побажання шлемо ми, Для нас ти вічне джерело любові, А ми твоїми завжди є дітьми. Хай Бог тобі й всім мамам на планеті, Примножить сил духовних й світлих літ, Надії,віри, і щасливих злетів, Всміхається серцям хай цілий світ . Непросто для Христа дітей ростити, Та вас відплата за труди всі жде. І скільки сліз ще треба вам пролити, До того дня, коли їх Бог зітре... (Н.М.) Будьте благословенні!!!!

Безумовно і щиро любити , Все пробачити може  вона.... Її серце так легко розбити... Найрідніша з людей і одна.... Наша мама... в ній мудрості - ріки, Доброти  неземної , тепла... Слово ніжне для серця мов ліки... Нас з дитинства до Бога вела... Їй не просто було ... я це знаю , Зустрічала немало тривог Та турботи , терпіння без краю... Вистачало на нас дев'ятьох... Дні у праці....недоспані ночі , Що у роки незримо вплелись... Знов ховала заплакані очі , В мамі радість і смуток злились.. Якщо й серце поранене болем , Чи непослухом нашим не раз... Докоряти не буде ніколи , Знов вона рада бачити нас.... Небо чує ті щирі молитви , Мама молиться... певно й тому... Ми не впали безсилими в битвах... Пробивалося сонце крізь тьму... Зустрічалася з Богом щоранку, На колінах ... щит віри трима ... Якщо мама твоя - християнка, Знаю: більшого щастя нема... Є кому серця біль розказати , Є до кого з журбою прийти... Треба мамою лиш цінувати , Треба мамочку лиш берегти... Хай Господь сил , здоров'я примножить , Рідна наша... у Ньому  радій... Хай тебе смуток більш не тривожить... Будь щаслива. Цвіти. Молодій. Хоч сьогодні вже зморшки є... Сива... Перейшли роки за шістдесят... Назавжди ти прекрасна, красива... Бо душа- мов заквітчаний сад ... Вдячні Богу за тебе , матусю, Пам'ятай в добрий час ... чи в журбі... Нагорода твоя у Ісуса, Він колись її вручить тобі.

МАМІ: Ви , здається, мамо постаріли, А для нас такі ж ви- молоді , Наче пташка пташеняток- гріли , Затуляли нас крильми в біді. Ви ночей важких недосипали , Нас ростили всіх серед тривог, На дітей любові вистачало , А молитви щирі слухав Бог. Мудрість неземну передавали , Часто втома вас збивала з ніг... Вчили, берегли і наставляли, Хвилювались , мамо , за усіх.. Як дитині в пальчику заколе, То у серці в мами більш болить... Ви не залишали нас ніколи , А були із нами кожну мить.... Дні летіли ... зморшки малювали , Не жалілись , мамо , на свій хрест... Тільки сльози часто так ковтали, І боролись з розпачем, щоб щез. Наш непослух рани вам приносив, Ви прощали нам без зайвих слів... Сивина впліталась в ваші коси , Та не замовкав знайомий спів. Розлетілись пташенята в поле , Виросли всі  діти і тепер , Вже нема кого будити в школу , І синок колінце не роздер... Вже не треба доню заплітати , І варити вже не варт каші .... Все пройшло , та бережете свято , Теплі тільки спогади  в душі. Мамо! Вдячні Вам за добрі руки, За той труд... йому ціни  нема... За терпіння ваше і науку , Що тепло ділили між всіма . Дякуємо Вам за приклад віри , За молитви щирі кожен день ... За турботу і любов без міри, За красу  проспіваних пісень. Хай за все сторицею воздасться , Хай Самим відплатиться Творцем. На Землі- здоров'ям, миром , щастям , А На Небі- золотим вінцем.

МАМАМ УКРАЇНИ Всім матерям одної Батьківщини, Кому Господь ім'я безцінне дав... Тій мамі,  яка втратила дитину , Тій матері , чий син солдатом став...              * * * * * * * * * * Під серцем ти дитя своє носила, Його від світу всього берегла, Не для війни синочка народила , Життя у муках ти йому дала.... Цілуючи, співала колискові, І колихала ніжно на руках ... Ростила у терпінні і любові , Благословляла серцем й на словах... Дитині тільки доброго бажала , Молитвою встеляла долі шлях, Коли в якусь дорогу проводжала, То біль таївся у твоїх очах... Син виріс ... Вищим став за свого тата , А мама... а чи думала вона , Що народила справжнього солдата, Якого в неї відбере війна.... Якого буде кожен день чекати , Вдивляючись в далекий горизонт ... Якого мріє знову обійняти, Тоді , коли вже він  покине фронт... Болять серця за рідними синами, І чаші мук немає  дна й кінця... Я плачу з вами , українські мами , Хай Бог лікує зранені серця.... За діток хвилюватися, тужити , Топити смуток свій у морі сліз... Це пережити , вижити і жити - І дмухати на рани- героїзм... Плащі не носять справжні героїні , Сплелися в душах траур і любов  ... Я дякую всім мамам в Україні , За труд безцінний, силу молитов... Бажаю вам живими дочекатись, Солдатів і зустріти вдома їх... А ті , кому вже тут не обійнятись- Побачать в Небі діточок своїх... (08.05.2022)

Як ти колись ... давно... у теплу осінь Моє з любов’ю гладила волосся В косички світлі бантики вплітала Мені любов і ласку віддавала... Тепер і я як сонця захід бачу, Твоє волосся з сивиною гладжу... Ти вже не та ... щось призабути можеш Та все ж ти та... на інших всіх не схожа... Коли ходити я малою вчилась На кроки ти із трепетом дивилась Тепер твій розум час земний хитає... І з трепетом тебе я обіймаю... Свою роботу час цей робить, мамо Тепер ми помінялися  ролями... Для мене ти дитям немовби стала , Я дбаю так , як ти про мене дбала... Побудь зі мною ще хоч трішки вдома , Зіпрись на мене ,  забереться втома... Лишайся поруч... не спіши летіти , Хоч добігає до кінця вже літо... Благослови мене присутністю своєю Бо важко йти вперед мені без неї... А час прийде ... я відпущу долоні , Як сивину мою погладить доня. Автор: Наталя Луцик-Мартинюк

Її молитви Її молитви - крила у польоті , Це радість у хвилину непросту... Підтримка у поразках і скорботі, Матуся все розказує Христу. Молитви мами бережуть так часто Нас від тенет неправди в світі цім. Вони нам не дозволять в прірву впасти, Напевно, що нема рахунку їм... Тримають міцно на слизькій дорозі, Є сонцем вдень і Ангелом вночі.. Молитва - це розрада у тривозі, Бальзам цілющий зраненій душі... Солодкі сни до ранку діти бачать, А хтось очей в цю ніч і не зімкнув... Знов мама не одна в молитві плаче, Щоб Бог з дітьми постійно поруч був ... Ми перейдемо у житті крізь битви, Ми вирвемось до світла із пітьми... Допоки не стихають ще молитви, Допоки наші моляться мами... © Наталія Мартинюк @poesiaGod

Якби зібрати материнські сльози, Які стікали від душевних ран... Які на Землю падали мов роси, То сліз було б тих - цілий океан. Якби зібрати їхні всі молитви, Які уважно слухав Бог Отець, Які вели нас через поле битви, То б тих молінь був цілий космос весь. Якби зібрати ніжність у долоні, І теплоту, що йде з її руки, Турботу про синочка чи про доню... Було б турботи - всіх пустель піски... Якби любов ту матерів зібрати, Засіяти би нею грішний світ... То щезло би все темне і пихате, І вмить розстав би Антарктиди лід... Всі матері любити вчаться в Бога, Життя в собі носити їх обрав... Нелегка в матерів земна дорога, На ній чимало праці, сліз і справ... Та кожна мама дуже особлива, В собі плекає сильні почуття... Коли засне її маленьке диво, До Бога йде в молитві, як дитя... Несе свій труд, ночей не досипає, Покрити вміє добротою гріх, На жертви йде, про себе забуває... Все зробить, щоб звучав дитячий сміх... Останнє мама може нам віддати, Прийде через зруйновані мости... Нам мамою потрібно цінувати, І треба матерів нам берегти. Вона віддяки за добро не просить, Лиш теплий погляд розжене туман... Хай не стікають материнські сльози, Хай щастя буде цілий океан. ©Наталія Луцик #день_матері@poesiaGod

ЖИВИ В димах біди , в щоденних потрясіннях, Живої віри промінець не щез... Звучить сьогодні пісня воскресіння, Лунає між людьми: Христос Воскрес! До Нього із подякою ідемо , Він Той , Хто світ цей полюбити зміг, Відкрив дорогу знову до Едему, І смертю смерть навіки переміг. Його страждання досі не забуті, Христос немало мук страшних зазнав, Пив чашу без агресії і люті , І на Голгофі тяжко помирав. Із ран струмками чиста Кров стікала , Сам Бог за Сином сльози лив в той день , І Ангели у Небі не співали ... Тоді святим було не до пісень... Ісус так полюбив земну людину , Щоб дати їй спасіння і любов , Гріхи забрати , кинути за Спину, Тому дорогу до кінця пройшов . Помер Він та воскрес через три ночі , Побачили ми диво наяву , Збулися в ранок той слова пророчі, Христос тоді промовив:" Я живу ! Живу  Я! Не лякають лапи смерті , Програла в битві назавжди вона Живу і Мною всі прокляття стерті , В серцях людей хай розцвіте весна ... Живу. Мені вже більше не вмирати , Ім'я Моє в душі благослови; Воскрес і буду вічно царювати, Я переміг. Живу. І ти живи. Хай ворог сумнів у тобі  не сіє , Воскресни для любові назавжди, Не дай своїй погаснути надії ,. На битву нині впевнено іди. Я Сам за тебе стану воювати , Мені переживання відкривай... Зумієш нездоланне подолати , Зі Мною переможеш, пам'ятай! Христос Воскрес! Чого боятись нині? Не принесе вже ворог більше втрат , У Бозі сильні, впевнені , єдині, У Ньому кожен з нас сестра і брат. Велика радість- це Йому служити, А хто не з Ним- запрошення прийміть , Не просто існувати тут , а жити, Воскресніть! І для Господа живіть. ©️ Н . Луцик- Мартинюк

СЕРЕД ГРІХА Серед гріха на цій земній планеті , Де зло порою біль душі несе , Стоїть Христос , тебе питає :" Де ти? Прийди , давно чекаю Я тебе.. Ти чуєш , друже , ці слова не вперше, Що з мертвих наш Ісус Христос Воскрес, Пішов за світ невинно Він померти , А світ Йому підніс в дарунок хрест. Сьогодні простягнув до тебе Руки Любов відкрив , прогнати щоб пітьму , Він день і ніч у двері серця стука , Все жде , коли відкриєш ти Йому. Чи зможеш нині ти піти від Бога .. Відкинути Голгофу і Христа? Христос Воскрес , здолавши сили злого , За тебе муки Він терпів хреста . Чекає Бог молитви покаяння, Бажає рани всі твої зцілити ... Забрати гріх і сльози і страждання, Тебе чекає з радістю Спаситель. Відкрийся, душу відпусти на волю, Нехай летить у Небо до Творця , Прийди у Бога , розкажи всі болі , Ще поки в грудях є твоїх життя. Вдивись сьогодні ти в Ісуса Рани, Вдивись у сльози. Оціни ти їх. І каяттям своїм розбий кайдани , Якими так скував безжально гріх. Зроби той крок назустріч Богу нині, Він до сердечних стукає дверей , Не дай же в серці місця для гордині, Бог витре сльози із твоїх очей... Ісус Воскрес для твого оправдання , Щоб ти у Небі жив , щоб не помер , Можливо , заклик буде цей останнім, Не загуби спастися шанс тепер. Подумай , хто із вічності назустріч, До тебе вийде.. Бог чи сатана, До кого зможеш простягнути руки? Христос хай буде ціль твоя одна. Відкинь весь сумнів , розірви тенета, Господь ще кличе в Небо голубе , Стоїть Христос, тебе питає:" Де ти ? Прийди, давно чекаю.. Я люблю тебе !" ©️ Н . Луцик- Мартинюк (2015 р.)

В СВЯТО ВОСКРЕСІННЯ Христос Воскрес! Христос живий ! І свідок цього - вся Земля, І свідок Небо- гріб пустий , Сьогодні свідок цього- я. Поміж злочинцями вмирав , Зазнав Святого Образ змін... В молитві до Отця взивав, О , як страждав , томився Він. Погорджений .. як Страдник став , Для нас Він був нічим , ніким... На Себе немочі забрав , І падав під хрестом важким... Поніс хвороби .. як ягня , Покірно йшов.. не смів спинитись, В Христових Ранах ти і я , Знайшли бальзам щоб нам зцілитись. Посеред тернів Він ступав , До нас загублених з любов’ю, Свої всі кроки направляв, А Сам стікав невинно Кров'ю... Він смерть вкусив в голгофський час , Без нарікав пив чашу горя , Відкрив там Небеса для нас , Із волею Отця не спорив.. Коли безмовно помирав, Тоді всім нам давав спасіння, І в день жахливий той чекав, Він дня святого Воскресіння. І славна Пасха вже прийшла, Гріб спорожнів. Сторожа впала , Смерть не зуміла , не змогла , Христа там втримати... програла! Скажи тепер : Ісус Живий, Я буду в Небі. Буду з Богом. Він виборов в той день страшний , Над пеклом вічну перемогу. Христос Воскрес! Звучить хай гімн , Ісусу слава , честь , хваління, В серцях знайде хай наших Він , Себе і радість воскресіння. ©️ Н . Луцик- Мартинюк

ДЛЯ МЕНЕ ПАСХА Для мене Пасха - особливий час , Час  милості і зцілення від болю... Подяка Тому , Хто від смерті спас , Для мене Пасха- вихід із неволі. Це ні за що заколене ягня , Це мить , коли ми з  рабства поспішили... Для мене Пасха - ранок того дня, Коли Єгипет назавжди лишили. Для мене Пасха- це нове життя, Для мене Пасха- віра і надія, Нова дорога в вічне майбуття, Для мене Пасха - благодать у дії. Це бачити прекрасне наяву , Тріумф великий світла над пітьмою , І розуміти, Що тепер живу , Для Того , Хто прикрив від зла Собою. Гірка трава ... ягня... і прісний хліб... Для мене Пасха - з Господом зближатись... Для мене Пасха - це порожній гріб, Не привід  , щоб три дні лиш розважатись... Не писанки , не випічка смачна, Для мене Пасха- день благословенний. Це диво з див. Це радість. Це весна. Осмислення, що я тепер спасенна. Для мене Пасха- це з безодні трос, Над смертю і над пеклом- перемога .. Для мене Пасха- це Святий Христос, Для мене Пасха- це Обійми Бога. Це дозвіл повернутися в Едем , Це право пробувати вічно в Небі . І знати ...ми ніколи не помрем Скажи : а чим ця Пасха є для тебе? ( ©️ Н. Мартинюк 09.04.2023)

Я думаю: якби Він не воскрес Якби Ісус не встав тоді з могили То радості б останній промінь щез І люди всі би в темряві ходили Я думаю : якби Він не воскрес, Даремною була би віра наша Не знали би дороги до небес І досі би пили гріховну чашу. Я думаю : якби Він не воскрес То ми би всі загинули у муках Забувся б у віках голгофський хрест , І з Господом зазнали би розлуки . Немали би надії на життя І в Небо увійти немали б права Лиш чорним малювали б майбуття Нас погубив би злісний світ лукавий Я думаю : якби не Кров Христа Яка струмочком з Ран Його стікала Ніколи нам би Другом Він не став І ми один би одного не знали . Якби в день третій смерть не переміг Над нами ніч би нависала , темна А Він розбити пута смерті зміг І віримо Йому ми недаремно А Він воскрес , і повернув весну Тим душам , що попалені морозом Нас пробудив для вічності від сну І обернув в пісні безсилля сльози А Він воскрес, кайдани зла розбив Він переміг не битвами - любовʼю, Живий Ісус , і все для нас зробив Провини змив з душі Святою Кровʼю А Він Живий і з Ним живемо ми Немає ворог більш над нами влади Господь назвав Своїми нас дітьми Ніколи не покине і не зрадить А Він воскрес у вічних небесах Нам дім готує , вдома нас чекає Хай в день пасхальний кожен у піснях І серцем всім Ісуса прославляє

Вона прийшла до гробу на світанні Усе навкруг ще в сутінках губилось Христа могила - наче слід останній Це все що в неї на Землі лишилось Вона Ісуса в серці так любила Він Той Хто витер прощенням провини Заборонив семи бісівським силам Тривожити знов душу Магдалини О як без Нього мучилась , страждала Без Господа вона була в неволі По ночах , мовби в клітці звір, кричала Ступала по уламках гострих долі Над нею непроглядна ніч висіла У розпачі єство усе горіло Давно Марія звільнення хотіла Ніхто не розумів те , як боліло… Один Христос як світло дня -явився І злу Він наказав її лишити Хід днів вже назавжди перемінився « Я вільна ! Я живу ! Я буду жити !» За Господом ходила Магдалина Його Слова пила як чисту воду Йому служила , вірила невпинно І дякувала щиро за свободу . Коли вели Святого на розпʼяття За Ним ішла і сльози не ховала … Бо знала , Хто забрав її прокляття І під хрестом ридаючи стояла Життя земне Спасителя згасало А разом із життям- усі надії… Крізь серце кожен стогін пропускала Прийняти важко це було Марії. Помер ! І била молотом у скроні Реальність та… і темно в світі стало … Видніються лиш рани на долонях, Помер… Ісуса в гробі поховали І ось на третій день , коли всі спали Вона прийшла до поховання місця Порожній гріб… мовчання налякало Нема Христа … де Він ? Куди подівся? Здавалося , останнє відібрали Тепла краплину , океан любові Де Він ? Де мій Ісус ? Себе питала І плакала в хвилини ті ранкові З під ніг хтось Землю вибив … біль зростає Невже Христа я більше не побачу Ось Садівник , мене чомусь питає Кого шукаєш ? І чому ти плачеш ? Можливо він забрав Христове тіло , Можливо , відшукати допоможе - Маріє ! - і у ній все затремтіло Хіба забути Голос вона зможе? Хіба із іншим сплутати можливо ?! Раввуні… Він із нею розмовляє, Христос Воскрес ! Яке велике диво , Живий … і знов надія оживає… Знов сльози ллються із очей гарячі Від серця відступає біль пекучий Від радості тепер Марія плаче Ніхто її з Ісусом не розлучить Якщо і ти , мій друже , у провинах Чи стомлений життям , чи в безнадії Шукай так як шукала Магдалина Христа Ісуса - Доброго Месію Хоч ніч кругом , ще сутінки лякають Тебе своїм мовчанням таємничим Нехай твоя душа Христа шукає І Він тебе по імені покличе Воскрес Ісус і все зробив для тебе Через Голгофу маєш ти спасіння І найдорожчий скарб - життя у небі Прослав Христа у свято Воскресіння