MIGIS Інститут | Hub | Support — гештальт-терапія, психотерапія

💡 Що тримає в професії, коли роки практики вже за плечима? Гештальт-привіт! 💫 Скворцова Поліна ділиться роздумами: 👉🏻 чому навчання інших стає простором, де терапевт сам залишається живим — і як воно повертає до себе? 👉🏻 як викладання дозволяє знову побачити професію в практиці? 🎧 Слухай кружечки нижче — Поліна розповідає, чому навчає і що тримає її в гештальт-терапії. 🗣️ Скворцова Поліна — психолог, сертифікований гештальт-терапевт, супервізор в процесі сертифікації, груповий терапевт, асистент MIGIS Колеги — а що тримає у професії вас? Діліться в коментарях своїм досвідом 💬

❓ Чи можуть психотерапевт і клієнт дружити? 🗣️ Михайлова Майя — психолог, сертифікований гештальт-терапевт, супервізор, що навчається, груповий терапевт, асистент MIGIS

❓ Чи можуть психотерапевт і клієнт дружити? Гештальт-привіт! 💫 Чому «я ж усе можу розповісти подрузі» — це не аргумент проти терапії, а привід розібратися, чим терапевтичні стосунки насправді відрізняються від дружніх? Михайлова Майя у подкасті розбирає: 👉🏻 що таке подвійні (множинні) стосунки й чому етика вимагає їх уникати — адже різні ролі несуть різні обов'язки, межі та інтереси? 👉🏻 чому терапія асиметрична: у центрі — клієнт, його запит і процес, а терапевт не очікує підтримки у відповідь і не вирішує через клієнта власні потреби? 👉🏻 як саме терапевтичні рамки — час, місце, оплата, конфіденційність — створюють ту безпеку, якої дружба дати не може? 🗣️ Михайлова Майя — психолог, сертифікований гештальт-терапевт, супервізор, що навчається, груповий терапевт, асистент MIGIS Колеги — а як ви пояснюєте клієнтам різницю між терапією і дружбою? І чи траплялися ситуації, коли межі ролей доводилося окремо промовляти вголос? Діліться в коментарях своїм досвідом 💬

pov: Коли намагаєшся бути клієнту і терапевтом, і другом, і жабкою 🐸 Гештальт-привіт! Готуємо для тебе подкаст про межі в професії і чому це важливо 😉

❓Межі сеттингу: про що говорять запізнення, пропуски й оплата в терапії? 🗣️ Гулівата Світлана — психолог, сертифікований гештальт-терапевт, сертифікований супервізор, груповий терапевт, тренер MIGIS.

❓Межі сеттингу: про що говорять запізнення, пропуски й оплата в терапії? 🗣️ Гулівата Світлана — психолог, сертифікований гештальт-терапевт, сертифікований супервізор, груповий терапевт, тренер MIGIS.

❓Межі сеттингу: про що говорять запізнення, пропуски й оплата в терапії? Гештальт-привіт! Сьогодні говоримо про рамки, які утримують терапевтичний процес! 👉🏻 Навіщо потрібен сеттинг — і чому саме з нього починається терапія, а не з «основної роботи»? 👉🏻 Що приховано за запізненнями, пропусками та ставленням до оплати, і як межі сеттингу трансформуються під час війни? Про опору, передбачуваність і сміливість витримувати рамки заради безпеки клієнта — у новому #подкаст 👇🏻 🗣️ Гулівата Світлана — психолог, сертифікований гештальт-терапевт, сертифікований супервізор, груповий терапевт, тренер MIGIS. 🎧 Слухай, пробуй і поглиблюй свою терапевтичну практику разом із нами! Прикріпляємо для тебе аудіо-формат, щоб слухати було зручно ❤️

Гештальт-привіт! Маємо для тебе запитання 💫

Гештальт-привіт! 📋 Для тих, кому зручніше в текстовому форматі — зібрали короткий чекліст за матеріалом Губанової Ніози (тиць, якщо пропустив новий подкаст). Частота зустрічей — це не рядок у розкладі й не універсальне правило, а рішення терапевта, яке напряму впливає на глибину й безперервність усієї роботи. За питанням «як часто ходити» майже завжди стоїть щось важливіше за зручність. Що варто розуміти про ритм сесій: ✔️ «Раз на тиждень — це та частота зустрічі, яка забезпечує клієнтові достатньо комфортний темп для змін, для того, щоб обробити той новий досвід… бо це велика робота психіки». ✔️ «Якщо розпалювати багаття раз на місяць, воно щоразу згасне. А якщо підтримувати вогонь регулярно, він поступово стає стабільним». ✔️ «Якщо зустрічатися хаотично, то клієнт може відчувати, що він, начебто, кожен раз починає все спочатку. Забуває, що було перед цим, плутається в історії». ✔️ «Знову ж таки, не як просто правило, тому що це правило, а як безпека і як турбота про клієнта». ✔️ «Для клієнта з межової організації така пауза може переживатися як повне зникнення терапевта». ✔️ «Не тримати в тисках того клієнта, формувати залежність від нас як від терапевта… щоб ми були як кастиль, і не чіплялися за клієнта через наш фінансовий дефіцит». ✔️ «Найкращий ритм — це той, який одночасно підтримує безперервність процесу і залишає достатньо простору для того, щоб новий досвід став частиною реального життя». А про те, як у м'якій формі домовлятися з клієнтом про регулярність і прописувати це в терапевтичному договорі — у повній версії за посиланням 🎧 Зберігайте собі 🔖 і діліться з колегами, яким це буде корисно.

❓ Як регулювати частоту сесій під запит клієнта? 🗣️ Губанова Ніоза — психолог, сертифікований гештальт-терапевт, супервізор, що навчається, асистент MIGIS

❓ Як регулювати частоту сесій під запит клієнта? Гештальт-привіт! 💫 Чому стабільний ритм зустрічей — це не жорстке правило зі «шкільним дзвінком», а форма безпеки й турботи, яку терапевт вибудовує разом із клієнтом? Губанова Ніоза у подкасті розбирає: 👉🏻 чому раз на тиждень класично вважають оптимальним ритмом? 👉🏻 як частота зустрічей залежить не від правила, а від етапу терапії, запиту, організації особистості й ресурсу клієнта? 👉🏻 чому бажання клієнта ходити рідше — це не «злив» терапії, а часто природний процес сепарації й автономії, який сам стає матеріалом для дослідження? 🗣️ Губанова Ніоза — психолог, сертифікований гештальт-терапевт, супервізор, що навчається, асистент MIGIS Колеги — а як ви домовляєтеся з клієнтом про ритм сесій: тримаєтеся сталого сеттингу чи гнучко підлаштовуєтеся під запит і тип особистості? Діліться в коментарях своїм досвідом 💬

Гештальт-привіт! 💫 У нас до тебе запитання! Попереду останній місяць літа 💛 Які теми тобі було б цікаво розглянути у серпні? Допоможи нам стати для тебе ще цікавішими! Пиши свої теми у коментарі👇🏻

Гештальт-привіт! 📋 Для тих, кому зручніше в текстовому форматі — зібрали короткий чекліст за матеріалом Ірини Височанської (тиць, якщо пропустив новий подкаст). Тривога — це не доказ того, що людина слабка, а свідчення того, що її нервова система вже багато років чесно робить усе можливе, щоб вона залишалася живою. За «фоновою» тривогою майже завжди стоїть щось важливіше за симптом. Що варто розуміти про тривогу, яка стала фоновою нормою: ✔️ Небезпечна не сама тривога, а звичка її не помічати: коли страждання стає нормою («так зараз у всіх»), людина перестає переживати тривогу як окремий стан — вона стає фоном життя. І саме тоді люди перестають звертатися по допомогу. ✔️ Протилежність тривоги — не спокій, а контакт: тривога руйнує якість життя не тому, що неприємна, а тому, що поступово звужує поле контакту — з собою, з тілом, з іншою людиною, з життям. Вона виникає там, де контакт із теперішнім моментом уже втрачений. ✔️ Симптом — це не ворог, а опора: постійне читання новин, відмова мріяти й планувати, дистанція від близьких, безперервна робота — це творче пристосування, найкращий із доступних способів вижити саме в цих умовах. Забрати його раніше, ніж з'явиться нова опора, — означає залишити людину без захисту. ✔️ Поле небезпеки звужує горизонт існування: коли фігурою стає лише загроза, робота, любов, творчість відходять у фон. «Мені нічого не хочеться» — це часто не втрата мотивації, а брак безпеки, у якій бажання взагалі могли б з'явитися. ✔️ Зцілює присутність, а не заспокоєння: зміни народжуються не лише через інсайти, а через якість стосунку. Сам досвід бути поруч із кимось уважним і живим уже має терапевтичний ефект — і повертає тіло, дихання, відчуття опори. А про те, чому життя повертається не тоді, коли зникає небезпека, а коли поруч із нею знову з'являється контакт — у повній версії за посиланням 🎧 Зберігайте собі 🔖 і діліться з колегами, яким це буде корисно.

❓ Коли тривога стає фоном життя: чому «зараз у всіх так» — це не заспокоєння, а пастка, через яку люди перестають звертатися по допомогу? 🗣️ Височанська Ірина — психолог, сертифікований гештальт-терапевт, сертифікований супервізор, груповий терапевт, тренер MIGIS

❓ Коли тривога стає фоном життя: чому «зараз у всіх так» — це не заспокоєння, а пастка, через яку люди перестають звертатися по допомогу? Чому хронічна тривога — це не «слабкість» і не поломка, а спосіб, яким нервова система роками чесно робить усе можливе, щоб людина залишалася живою? Ірина Височанська у подкасті розбирає: 👉🏻 чому фрази «я просто втомилася», «я нічого не хочу», «мені головне, щоб усі були живі» — це часто не втрата мотивації, а звуження горизонту існування, у якому фігурою стала лише загроза? 👉🏻 як контроль новин, відмова мріяти й планувати, дистанція від близьких виявляються не симптомами, які треба швидко прибрати, а творчим пристосуванням — найкращим із доступних способів вижити саме в цих умовах? 👉🏻 чому терапевт не бореться із симптомом, а досліджує його функцію — і як сама присутність уважного, живого терапевта стає новим досвідом контакту, з якого життя повертається: спочатку з терапевтом, потім із собою, а потім зі світом? 🗣️ Височанська Ірина — психолог, сертифікований гештальт-терапевт, сертифікований супервізор, груповий терапевт, тренер MIGIS Колеги — а як ви допомагаєте клієнту повернути контакт із теперішнім, коли сам теперішній момент буває небезпечним? Діліться в коментарях своїм досвідом 💬