перцепція

крапка після але це коли крізь пробитий навиліт аркуш видно лише минуле зло не маючи власного почерку вселяється в порожні руки збирає з гострих крижин незбагненні для нього слова і відтак руйнує а промовити вголос те єдине вціліле наділене значенням вічної мерзлоти видається зрадою тож ми нарізаємо кола на тонкому льоду підіграй нужбо всі повірять що це від сміху твого розбіглися ніжні зморшки кружалець мовби від яблука що впало в криницю що це не смерть а всього лише осінь така холодна аж просочилася в липень така неґречна аж повивертала кишені вигнавши звідти ніби торговців із храмів наші змерзлі порожні руки аби ми наповнили їх розігрітим ґрунтом і кипінням спільної сльози що випікає в пам’яті кому стежку а кому крапку після але Ірина Божко #поезія #ІринаБожко задонатити на розвиток проєкту

Тривкість поля в леті зорь В зір віпнутий згин промінь Сіль розбита у багряність Офонить прихід над мить Страх у слід у літ ході Три посріблені ворони З пір'я їх сигналів лиск Йме піймати сон-трави Облита квітність громом Назар Корчемкін #поезія #НазарКорчемкін задонатити на розвиток проєкту

де море відслідковує у стишенім зітханні ефемерні кораблі — на позем обіпершись вплітається у пасмо спеки серпантинова протяжність аквамаринової стрічки півдня і жнивне видиво розтоплює свавільно серпень (третину розливаючи у жбанок арніки) —- іде вздовж узбережжя чоловік скидаючи з плеча світилом денним помережану сорочку поверх кольчуги ношену обсидіанового серця скелю / ми дочекалися пори щоб приміряти один одного на голу ніжність N.Litvinova #поезія #N_Litvinova задонатити на розвиток проєкту

тільки у серпні таке прозоре, впите синню небо. на картатій невагомій цераті - блюдечко сонця. я напуваюся його солодом, ніби востаннє, ніби я - спрагла степова рослина. верба, вмостившись на кручі, розчісує своє стовіття, свої заплакані коси. луг виспівує полудневу арію - сьогодні, як і вчора, так і завтра - в солістах цвіркуни. босоніж простую досвітньою стежкою, прибиваючи мʼяку пилюку пʼятами. оливʼяні ящірки плазують, розбігаються під ногами. мене веде за руку це безконеччя трав, ця розмаїтість зела. у затінку заплави лине пахощами мʼята. зозуля за обрієм відміряє мені віку, та я не рахую Софія Цап #проза #СофіяЦап задонатити на розвиток проєкту

Розсіяний, з відтінком жовчі, ліхтар Зігріває мудрі шари тротуару А мій одяг під ним, сплітаючись з шкірою, Відбиває непевне мерехтіння Запах парфуму, що наважився пахнути тобою Непоґано гармонить з тінню І букви пам'ятника, шептучись між собою, Міняються місцями, даючись вітру І я, як вони, завжди несталий І ти, як завжди, не звертаєш уваги На літери Валер'ян Сенчик #поезія #Валер_янСенчик задонатити на розвиток проєкту

«RGB [Rage, Gruff, Beaten]» Тема триптиху — захисні механізми психіки (внаслідок травматичного досвіду). Лють (Rage / Red) — заміщення. Агресію переносять на безпечні об'єкти, щоб повернути силу й уникнути безпорадності. Грубість (Gruff / Green) — заперечення. Чутливість ховають за байдужістю, заперечуючи біль. Скривджений (Beaten / Blue) — ретрофлексія. Пригнічені емоції щодо інших виходять через самоушкодження. 21 × 14,8 см С. Буковицькі задонатити на розвиток проєкту #образотворче #С_Буковицькі

погляд такий, що навіть заціпеніла донині медунка хитає «так» своїм багатоголів’ям, багатозначно відтискає тіні, леготіє плавко — то в повітрі мій безрух отямився як добре цілувати хмари горілиць, нарешті ворушитися від вказівного на руці до ямки на лінії стопи, яка сама по собі наче й ніяка, та стає обрисом краплі, живить принишклу сім’ю, коли наші стопи торкаються невипадково підковами цокаємо, навіть коли дороги немає, аби вхопитися за монети світу з його кишенями діряви- ми безіменні для нього, не головами-гривами нас бачить — гомінкими маленькими жабка- ми між краплями прослизаємо, готові до парування, поки димить / парує став, поки медунка хитає «так» у такт з обличчя- ми прихисток і рух одне для одного Олена Галунець #поезія #ОленаГалунець задонатити на розвиток проєкту

я збережу шматочок блакитного травневого неба це буде моїм пропуском у вестибюлі Асгардсреї я загорну його в пухирку щоб навіть діти не розбили і час не стер відбиток я міцно стисну, прикладу‌ до серця: це для при‌кладу та еталону, мірила вірності і вічності нікому не віддам цю бірюзу навіть коли зітруться назви і боги підуть із моєї крові Fariono #поезія #Fariono задонатити на розвиток проєкту

друзі, як бачите — постів зараз зовсім небагато це пов'язано із величезною завантаженістю та браком часу в адмінів вже найближчими днями спробуємо переглянути всі ваші запропоновані роботи й повернутися до більш активного ритму публікацій а поки — вдячні за те, що залишаєтеся з нами!

*** Як смерть та життя уживаються в одній розмові? Я тягну ковдру, ховаю обличчя й долоні. Закручуюсь, як немовля, накриваюсь, наче небіжчиця. На квартирі лишиться лише егоїзм і безробіття. Ще лишаються квіти, ляльки, підручники першого класу, Записи на папері, які зараз нічого не варті. Мовчки хитаюсь, як немовля, Розгойдує тишу. Плач у телефонній розмові, Слова втомились у видихах. Як смерть та життя у спробах ужитися. 05.08.2026 Поліна Ходусова #поезія #ПолінаХодусова задонатити на розвиток проєкту

ніч важка ніби монолітна плита вогонь золотить її знизу літери задихаються димом догоріла ще одна книга Валерій Пузік #поезія #ВалерійПузік задонатити на розвиток проєкту

“Death will be like that: we will be forever recognizing people we have never met.“ (Jeanette Winterson) коли нас остаточно покладуть (вкрай обережно — як кладуть у гончарну піч сирі ще полумиски з мʼякими ламкими боками) коли нас так дбайливо покладуть (хоча навіщо тепер перестороги адже потріскані чашки наших дозрілих тіл вже не скріпить жодне кінцуґі) так от коли нас покладуть — як я й казала — остаточно нічого особливого не станеться дощі йтимуть дощі закінчуватимуться місто дихатиме уві сні з відкритим ротом наші вулиці перейменують на честь інших — кращих за нас і потім ще раз і потім знову наші слова звісно подекуди нас переживуть але ніхто не знатиме саме *нас* нас цієї руки мʼякої вологої (глина глина) не знатиме ніхто й памʼяті наші напхані дощенту кімнатами й ранками й вулицями й голосами скрихнуть розсипляться втім я ходила сьогодні в імператорському саду, мурасакі-сан, під дощем густим як завіса з-під якої дивись і вислизне шлейф кімоно чи краєчок рукава тінь чиєїсь присутності я ходила, мурасакі-сан, між тих великих дерев які тебе не памʼятають (бо ж твоя чашка надто давно розтріснулась) але тримаються корінням за коріння що памʼятало тебе (так певно дивно лежати посеред міста невпізнавано інакшого але безпомильно свого серед шуму машин і вібрації потягів метро але й між голосами рік знайомих таких знайомих одна жебонить як біва інша квилить як кото і ось тут вона приходить ця чужинка ця жінка нізвідки вбрана — будьмо відверті — у вкрай недолугий одяг і довго стоїть над тобою мовчить так наче її мовчання це також чашка це повна по вінця чашка ось-ось готова розбитися) Ірина Шувалова #поезія #ІринаШувалова задонатити на розвиток проєкту

«Бричка» Ольга Кандул #образотворче #ОльгаКандул задонатити на розвиток проєкту

«Титан» (2026) Андрій Луцик Папір, суха пастель, лак 90 × 64 см Не оформлена 200 € #продаж #образотворче #АндрійЛуцик задонатити на розвиток проєкту

ВИПУСК ПРОВУЛКУ ГРАФОМАНІЇ №4 — Який він? Наш випуск немає заданої теми. Але він про те, ким став «Провулок» за весь цей час і як він прогресував за останні 8 місяців. Химерні ілюстрації переплітаються з поезією та прозою, створюючи цілісний простір, який не опишеш ніяк, окрім як «химерний» чи «чудернацький». Всередині можна знайти роботи таких авторів та авторок, як Єва Верле, Алеф, Остап Кудлатий, СД та десятків інших авторів, а атмосферу випуску формують такі ж нішеві ілюстратори, як: #Gorkhhrebetguyt (Еріка Сабатина); #Юро_Кам; #Кагтава_Клиса; #Олекса_Ґудзик; #С_Буковицькі. 🗽 Передзамовлення триває до 1 серпня (включно) Після цього журнал вирушить у друк, а кількість примірників буде обмеженою та за ціною 300грн замість 250грн (225 при замовленні від двох екземплярів) Якщо давно хотіли познайомитися з «Провулком» — це, мабуть, найкращий момент 🗽 ПЕРЕДЗАМОВИТИ ВИПУСК 🫘 Ознайомитись з авторами #випуск