reading at midnight 🌙

📚 "Три літа", Маргарита Ліберакі #прочитане #fiction - Вона нікого не кохає, - продовжую я. - Вона каже, що просто хоче жити. 😀 Три сестри - Марія, Інфанта і Катерина - живуть у передмісті Афін незадовго до початку Другої світової. На початку першого літа Катерині шістнадцять, і що її, фантазерку та бунтарку, хвилює - так це підліткові закоханості, спостереження за маленькими драмами оточуючих, стосунки з матір'ю і секрети про польської бабусі-втікачки. 👒 "Три літа" - це відпочинкова книга, насичена і некваплива, і годі шукати кращого часу, аніж нинішній (бо і кінець літа, і місяць жінок у перекладі!), аби з нею познайомитися. Текст увесь такий розжарений, гарячковий, чуттєвий, грайливий і гіркуватий водночас. 👒 Ми безшовно пірнаємо між точкою зору Катерини та свідомостями людей навколо - а, можливо, це лиш її чергова витівка, і вигадала вона більше, аніж зізналася (зрештою, дуже самосвідомі коментарі про письменництво тут присутні). 👒 Це історія дорослішання, так - дозрівання духовного і тілесного, переходу від блаженного дитячого стану до буття жінкою. І тій самій "жіночій долі" - бунтувати або упокорюватися - присвячено немало уваги. Текст через очі Катерини так пильно сфокусований на фертильності і родючості, і це стосується всього - природи, звірів, людей довкола. Тут є вагома емоційна нитка про материнство - і про вибори найстаршої сестри Марії, і про нездоланну стіну відчуження між Катериною та її матір'ю. 👒Чоловічі персонажі мені не сильно симпатичні - у всіх присутній якийсь (дуже реалістичний) дефект характеру, що змушував тішитися, коли наприкінці (спойлер) Катерина вирішує не виходити заміж за Давида. І знаєте, хочеться якось вірити, що в неї все складеться на краще і що вона буде щаслива 🐱 😀 Хороше, атмосферне, колоритне, багатошарове літнє чтиво. Так і проситься бути описаним як згадана в тексті "солодка неясність і неясна солодкість" - але не штучна, рафіновано-цукрова, а тягучо-терпка, з гіркуватим післясмаком, як мед з польових трав. З того, що я не зацінила - вигулькують періодичні любителі толстоєвщини, але що з цим зробиш. Її безсоння нагадувало летаргію. Вона бачила, чула й думала; та ніби якась пелена опускалася на її відчуття, стирала відмінності між ними - так що вже не можна було розрізнити зір від слуху, а думки ставали тьмяними, далекими й чужими.

я зазвичай не дуже падка на спеціальні пакування, але оце так красу зробили з "маслом" у "читаріумі" 🐈

"три літа" маргарити ліберакі йдуть навпрочуд добре - перше літо я вже майже дочитала 🫱 але, окрім задоволення від самого тексту, я ще й не перестаю дивуватися, наскільки це естетично і сенсорно добре зроблена книжка, от прямо чудовий фізичний об'єкт, нетипово приємно тримати в руках 📖 (так, я завжди знімаю суперки, аби не зім'яти, і так, це я вперше читаю книжечку від "основ")

а ще англійською перекладено іншу книжку авторки - "Hooked": обіцяють історію про дружбу, обсесію, буття жінкою, і, знову, наше ставлення до їжі хочу теж прочитати, але колись згодом, бо за описом звучить доволі тематично близько до "Масла", не хотілося б перенасититися хехе 🤭

✨"Butter", Asako Yuzuki #прочитане #fiction I think everyone's starved of calorific substances. They're super responsive to anything with a whiff of crunch or excess about it. ✨Журналістка Ріка прагне отримати ексклюзивне інтерв'ю із Манако Каджіі - фуд-блогеркою, засудженою без жодного прямого доказу за вбивство трьох її залицяльників. Каджіі ніколи не розмовляла з пресою - проте коли Ріка запитує у жінки рецепт фірмової страви, та погоджується на зустріч. ✨Що ж у Манако - негарній, і, як неодноразово підкреслювало медіа, товстій - такого, що вона причарувала не лише стількох чоловіків, а й увагу японського суспільства? І чому саму Ріку тягне до Каджіі, немов магнітом - так, що вона, не готуючи зі школи, починає відтворювати рецепти Манако та ніби жити за Каджіі, доки та ув'язнена? Eating what you want when you want it makes your senses come alive. ✨Дуже важлива ремарка: багато де цю книгу зараховано до містері-трилеру, і це величезна помилка маркетингу. Це і близько не трилер - радше, некваплива та інтроспективна психологічна драма з соціальними коментарями; це така... не coming of age, a coming into her own історія тридцятирічної жінки, яка жила машинально, механічно, не питаючи, а чого ж вона справді хоче. ✨Титульне масло у цій історії - наскрізний лейтмотив, символ невеликої розкоші, початкової трансгресії, яка змушує усвідомити: наскільки важко live deliciously (с), якщо ти жінка у патріархальному соціумі, на яку з усіх боків тиснуть і стандарти краси, і суспільні очікування щодо одруження, і тягар домашньої праці із постійним готуванням та прибиранням. ✨У "Маслі" доволі глибоко розбирається мізогінія, у тому числі інтерналізована - сама Каджіі, наприклад, гордо заявляє, що ненавидить феміністок та що прислуговування чоловіку підіймає жінку до рівня богині. Та й позитивні персонажки - Ріка та її близька подруга Рейко теж час від часу ловлять себе на бездумному відтворенні якихось негативних установок; тут немає чорного та білого, усі герої знаходяться у різних точках спектру поглядів на гендер та шлюб (що дуже реалістично). Та й тому, що традиційна маскулінність є не меншою пасткою, теж приділено увагу. ✨У Ріки дуже цікаві стосунки із власною фемінністю - наприклад, у школі вона виглядала більш андрогінно, і у дівочому колективі займала роль "прекрасного принца". І текстом розкидано сапфічну психосексуальну напругу та натяки, що Ріка може бути щонайменше bi-curious, але мені прикро, що далі цієї точки ми не зрушили (дійсно шкода, бо в певні моменти мені дуже просилося). ✨У мої болючі точки щодо зовнішності і гендеру ця книжка била так точно, що після певних абзаців я робила вимушену перерву на повтикати в стінку. Вона якась дискомфортна і комфортна водночас: майстерно проходиться тригерами, але примудряється наприкінці (попередньо сповнивши незносимої туги) розчулити, заспокоїти і сказати, що "та якось все воно буде". Бо це ще й історія про те, наскільки людям потрібні інші люди навколо, і наскільки варто прагнути свого товариства, хоч йти супроти суспільного осуду може бути складно і страшно. ✨Мені здається, це дуже хороша книжка для клубів і обговорень, бо є в що вгризтися і порефлексувати. Але мастрідом не назву, бо вона радше на любителя медитативної японщини, до яких особисто я таки належу - хоча і на мій смак ця книга подекуди задовго ходить колами. ✨Український переклад "Масла" зараз на передзамовленні у "Читаріумі". To drink in a person in their entirety, to chew them up until there was nothing left of them - that was Kajii's mode of communication. It was maybe also her way of loving somebody - like peeling off a scab again and again to create a scar that would never go away. Had she not loved Rika, too, even if that love had been of a supremely warped kind?

Невеличкою дружньою спільнотою зібрали список улюблених книг від постраждалих видавництв, можливо, придивитеся в ньому щось цікаве й собі 😌 https://theukrainians.org/news/iak-pidtrymaty-ukrainskykh-vydavtsiv-kupyty-ikhni-knyzhky/

сирена: виє я: згадала, що колись ріта позичила мені "сутінки" (аби я приклалася вже з остаточно сформованою лобною долею мозку) і вилетіла вже на етапі присвяти бо вот ду ю мін одного з братів маєр звати джейкобом, як я це забула 😩

тепер хочу нову озвучку #володарперснів з усіма згаданими у відосику діалектами, бо це прекрасно 😄

здається, третя та четверта частини циклу "тіні левіафана" беннетта потрібні мені на вчора 👀 (бтв, третю книгу, "a drop of blood", релізнули англійською от прямо буквально на днях 🙂)

ну я і мій тбр на 800+ книжок

🤭🤭🤭 #володарперснів

Компас також постраждав 💔 У них виходять чудові книги. Педро Парамо - першопроходець магічного реалізму, яким надихався Маркес і якого хвалив Борхес. Автор «Ми забуття, яке настане» приїздив в Україну в 2023 році, був у Краматорську разом з Вікторією Амеліною, яка його супроводжувала. Про Боланьйо та Розпутного птаха не впевнена чи варто додатково розповідати, ці книги варті хоча б того, щоб їх спробувати. Видавництво зосереджене на виданні латиноамериканської літератури. Наклади у них часто по 500 примірників :(

оце 👆

питання, звісно, риторичне, але шо ж так багато рімейків/адаптацій, про які ніхто не просив 🐈 #кіно

Шановні наші читачі, друзі видавництва «Жорж»! Ми потребували невеликої паузи в комунікації, щоб оговтатися та оцінити ситуацію.  1 серпня росія завдала удару по харківському логістичному центру RNK-Ranok. Там зберігалися й книжки видавництва «Жорж». Згоріло все. У цифрах це близько 400 000 книжок. Збитки перевищують обсяг наших річних продажів.  Ми щиро вдячні вам за те, що запитували, як ми, хвилювалися за нас і підтримували. Це дуже цінно. На щастя, наша команда жива. І це найголовніше. Решту ми будемо відновлювати. Як можна нас підтримати просто зараз? • зробити передзамовлення наших книжок (у закріплених сторіз); • придбати книжки видавництва «Жорж» у книгарнях ваших міст або на сайтах наших партнерів; • поширити цю інформацію; • зробити благодійний внесок на підтримку видавництва 👇 Найменування отримувача: ТОВ ВИДАВНИЦТВО ЖОРЖ Код отримувача: 40301707 Рахунок отримувача: UA56 305299 00000 26000045929569 Назва банку: АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Попри всі труднощі, ми зробимо все, аби вистояти та продовжити те, що створювали. Разом із вами 💙 Дякуємо! Команда «Жорж».  #підтримайтекнижковусферу #купітькнижкужорж #жоржпідтримка