Шрам

1. судимість, реальне покарання, нова справа за шахрайство і розшук в рф до 2010. 2. два кримінальні провадження у нас за шахрайство в 2021 від СБУ і статус обвинуваченого. 3. заявник, викривач, ключовий свідок у 3-х справа НАБУ/САП в 2023-2025. 4. затримання, підозра у вчиненні злочину проти основ нац. безпеки і тримання під вартою від СБУ зараз. і все це одна людина. НАБУ, САП, ВАКС - це ж насправді про вас. що будете робити, коли він наважиться розповісти як все насправді було в тих ваших 3-х справах?!

від понеділка, коли вийшло інтерв’ю з Тільманом Хоппе, сидять по норах наче миші. вимагати і повчати всіх відкритості, прозорості, доброчесності і бути самим відкритими, прозорими, доброчесними зовсім не одне і те саме. …

«Правитель Цінь Сяо розпочав своє довге правління (361-338 роки до н. е.) з того, що запросив до свого двору гонористих політичних радників з інших регіонів Китаю, щоб почути їхні пропозиції щодо розвитку держави і змін задля зміцнення. У той час як Китай був переповнений політичними філософами зі сміливими планами, мало хто з правителів ладен був ризикнути і зініціювати зміни, які суперечили їхнім традиційним способам ведення справ. Одначе коли новоприбулі радники представили правителеві Сяо радикальні плани, мета яких допомогти створити багату державу та потужну армію, він діяв безжально, аби втілити їхні програми реорганізації й трансформувати кожен аспект ціньського суспільства». Т. Барфілд. Тіньові імперії.

деякі офіційні дані ВАКС 1. за 2019-2025 роки за рішеннями ВАКС, які набрали законної сили, остаточно засуджено 340 осіб. із них: 99 осіб - позбавлення волі на певний строк, тобто 29,1 %; 199 осіб - звільнені від відбування покарання з випробуванням, тобто 58,5 %; 30 осіб - штраф як основне покарання, тобто 8,8 %; 12 осіб - звільнені від покарання з інших підстав, 3,5 %. 2. динаміка: 2.1. частка засуджених до реального позбавлення волі: 2021 - 65,4 %; 2022 - 50,0 %; 2023 - 36,7 %; 2024 - 25,3 %; 2025 - 18,8 %. 2.2. а частка з випробуванням: 2021 - 30,8 %; 2022 - 46,7 %; 2023 - 46,7 %; 2024 - 59,5 %; 2025 - 72,9 %. 2.3 частка угод у всіх вироках: 2021 - 26,5 %; 2022 - 27,0 %; 2023 - 41,5 %; 2024 - 49,4 %; 2025 - 66,1 %; 1 пів. 2026 - 53,8 %. 3. категорії остаточно засуджених з вересня 2019 по 30.06.2026 усього - 407 осіб, в т.ч.: народні депутати, члени Уряду - 15 осіб, або 3,7 %. голови, депутати місцевих рад - 17 осіб, або 4,2 %. судді - 29 осіб, або 7,1 %. прокурори - 7 осіб, або 1,7 %. держслужбовці категорії А - 3 особи, або 0,7 %. керівники суб'єктів господарювання держсектору - 43 особи, або 10,6 %. адвокати - 26 осіб, або 6,4 %. інші - 267 осіб, або 65,6 %. 4. зростання загальної кількості засуджених майже повністю супроводжується зростанням категорії «інші»: 2021 - 13 із 26, або 50 %; 2022 - 14 із 30, або 46,7 %; 2023 - 43 із 60, або 71,7 %; 2024 - 52 із 79, або 65,8 %; 2025 - 94 із 133, або 70,7 %. 5. за остаточними рішеннями ВАКС за період з 05.09.2019 до 30.06.2026 виправдано 14 осіб, в т.ч.: народні депутати України, члени Уряду - 3; голови, депутати місцевих рад - 0; судді - 1; прокурори - 0; державні службовці категорії А - 0; керівники суб'єктів господарювання державного сектору економіки - 1; адвокати - 0; інші - 9. ВАКС, якщо десь помилився, виправте, будь ласка

14.07.26 - Етична рада визнала Миколу Кучерявенка таким, що НЕ відповідає критеріям доброчесності та професійної етики як кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя за квотою з’їзду науковців. 13.08.26 - Етична рада допустила Миколу Кучерявенка до співбесіди на посаду члена Вищої ради правосуддя за квотою Верховної Ради. напевно то або різні Миколи Кучерявенки, або різні Етичні ради, або різні Вищі ради правосуддя, або різні критерії доброчесності та професійної етики для кандидатів на одну і ту ж посаду за квотою з’їзду науковців і квотою Верховної Ради. Етична рада, поясніть будь-ласка, що саме змінилося у доброчесності та професійній етиці Миколи Кучерявенка за один місяць від попереднього вашого рішення?

лишилося назвати те, що вело і зрештою привело до такого стану: реформи державної служби, судової влади, прокуратури та правоохоронних органів, антикорупція, нескінченні «перезавантаження» й «очищення», медійна діяльність «незалежних ЗМІ», головній редакторці одного з яких і належать слова на фото, та грантових організацій. наслідком усього цього стало не що інше, як руйнування держави та її інституцій: їх тотальна дискредитація; вибіркове чи свавільне застосування правил і процедур; звільнення незручних, чужих, самостійних, спроможних і самодостатніх - усіх, хто не прогнувся; знищення інституційної пам’яті; руйнування механізмів управління, контролю та відповідальності і т.д. натомість - призначення кого завгодно. головне, щоб своїх, лояльних, хто не може чи не буде опиратися, хто заради посади, заради «крісла» готовий на все. отримали рівно той результат, до якого країну вперто, попри все, вели з 2014 року.

вибачте )

до речі, про всяк випадок варто б перевірити, чи ще не внесли того Т. Хоппе в реєстри «агентів рф», «зрадників», «Миротвореця» і т.п. )

пройшло 2 доби з часу публікації інтерв’ю з німецьким юристом, колишнім суддею та, як зазначено у статті, одним із найавторитетніших європейських експертів із питань доброчесності та антикорупції Т. Хоппе. а у відповідь - тиша. абсолютна. жодна грантова організація, жоден представник т.з. громадського сектору, які отримували та отримують відповідне фінансування, не вийшли на «трибуну» і не спростували, не заперечили, не визнали повністю чи частково озвучені ним проблеми. ніхто з них не пояснив, чому один із тих, хто багато років безпосередньо працював усередині цієї системи, говорить про залежність «незалежних» міжнародних експертів від тих, хто їх призначає, фінансує та може запропонувати наступний контракт. ніхто не пояснив і його слова про фактичний вплив секретаріатів конкурсних комісій, відсутність усталеної методології перевірки доброчесності, слабкий контроль за міжнародною технічною допомогою та об’єктивну зацікавленість цієї системи у власному продовженні й розширенні. ніхто не відреагував і на визначення самої антикорупційної сфери як «жахливої індустрії». дивно (насправді, ні) з огляду на те, наскільки активно представники цього середовища зазвичай реагують на будь-яку критику антикорупційної реформи, конкурсних процедур чи участі міжнародних експертів. тим більше цього разу критика пролунала не від чергового «ворога реформ», «корупціонера» чи політика. її озвучив той, хто сам багато років був безпосереднім учасником відповідних процесів і добре знає цю систему зсередини. агов, що сталося з вашою відкритістю, доброчесністю, прозорістю, підзвітністю та іншими чеснотами? куди всі поділися?

«НАБУ справді суттєво наростило штат. У 2024 році призначили 212 працівників, у 2025-му - ще 222. Це значно перевищило заплановані темпи розширення». цікаво, адже Законом граничний штат НАБУ в кінця 2023 збільшили на +300, загалом до 1000 осіб, але поетапно, по +100 в рік з 2024 по 2026 включно. тобто останніх + 100 мали добрати впродовж цього року. а у них вийшло лише за 2 перших роки +434. хіба що звільняють з роботи в НАБУ в 2 рази частіше, ніж призначають. НАБУ, що скажете?

6) спецзвіт Європейської рахункової палати 2021 року про боротьбу з великою корупцією в Україні. Він особливо добре перегукується зі словами Хоппе про відсутність нормальної оцінки результатів міжнародної допомоги. Палата перевіряла підтримку ЄС у 2016-2019 роках і встановила, що для половини перевірених проєктів було складно оцінити їхній внесок у боротьбу з корупцією, бо результати не мали належних базових показників, цілей та вимірюваних індикаторів, а звітність часто стосувалася діяльності та продуктів, а не результату. При цьому загальний висновок аудиту був: ініціатив багато, але результатів для протидії великій корупції недостатньо. (Publications Office of the EU) 7) офіційна позиція Вищої ради правосуддя 2021 року щодо вирішального голосу міжнародних експертів. Це вже безпосередньо правова площина. ВРП зверталася до Верховного Суду щодо можливого конституційного подання і стверджувала, що наділення Етичної ради з міжнародними членами такими повноваженнями не має належної конституційної основи та нівелює роль національних суб'єктів формування ВРП. Окремо ВРП публікувала «Сім аргументів...», де ставила саме питання, яке ми обговорювали: міжнародні експерти отримують значні владні можливості, але не несуть перед українським суспільством співмірної відповідальності і не підконтрольні йому. (Законодавство України) 8 ) спільна заява міжнародних партнерів від 10 вересня 2021 року. Вона цікава не як критика, а навпаки - як документ, що пояснює первинну логіку моделі. ЄС, США, Німеччина, Канада, Велика Британія, Рада Європи, ПРООН та інші партнери тоді прямо називали роль міжнародних експертів «тимчасовою, але вирішальною». Це дуже корисно сьогодні: можна поставити просте питання, коли саме «тимчасова» модель має закінчитися і за якими критеріями визначається готовність України повернути ці функції власним інституціям. (Portal) 9) офіційні дані ВККС про формування ГРД 4.0 від 6 серпня 2025 року. Їх варто мати поруч із колонкою і стенограмами як нейтральну фактичну основу. За даними ВККС, у зборах брали участь 12 ГО, було 24 кандидати, причому 17 із 24 висувалися одночасно двома організаціями. DEJURE офіційно висунула не 8, а 9 кандидатів - це важливе уточнення до цифр, які звучали на ТСК. ВККС також дозволяє буквально по прізвищах відтворити всю мережу подвійних висувань. (ВККС України) в підсумку двох підбірок маємо: внутрішні свідчення учасників, відповідь другої сторони, журналістський матеріал, українські офіційні документи, стенограми марламентського Комітету та ТСК, дослідження Ради Європи, OECD, Європейської рахункової палати та аналітичної організації, яка сама працює за донорської підтримки.

в продовження до попереднього допису ШІ допоміг віднайти ще ряд матеріалів, які суттєво доповнюють попередню підбірку: 1) відповідь самої Фундації DEJURE на колонку членів ГРД, 7 серпня 2025 року. На мій погляд, це обов'язкове джерело, бо тут уже не критики, а сама DEJURE підтверджує значну частину фактичної конструкції: кошти на підтримку ГРД були коштами американських платників податків; DEJURE фактично залишилася єдиним адміністратором потреб ГРД і сама пише, що «монополізувала» менеджмент; донорське фінансування йшло через проєкти/організації; реципієнтом залишалася DEJURE; меморандум справді підписали 13 із 19 членів ГРД; серед домовленостей була відмова від публічної взаємної критики. DEJURE також прямо пише, що обговорювала кандидатів із представниками організацій і вважає це нормальною агітацією. (Українська правда) 2) Watchers Media, «Ти легалізуєш темники: як обирали новий склад Громадської ради доброчесності», 14 серпня 2025 року. Це особливо цінно, бо журналістка Watchers особисто була на зборах 4 серпня і відтворює перебіг конфлікту, прямі виступи Волошина, Катриченко, Жернакова та інших. У розпорядженні редакції було й листування щодо меморандуму, де обговорювалася відмова сторін від публічної взаємної критики. Матеріал також описує Telegram-координацію підготовки нового складу та історію зі списками кандидатів. (Watchers Media) 3) експертна оцінка судової реформи 2014-2018 років, підготовлена у межах проєкту Ради Європи, квітень 2019 року. Для твоєї загальної конструкції це, можливо, один із найцікавіших документів. Автор, колишній президент CCJE Герхард Райсснер, прямо зазначив: стандартів Ради Європи, які вимагали б участі громадських організацій в оцінюванні суддів, немає; якщо громадськість залучається, її роль загалом має бути інформаційною та дорадчою, а не безпосередньо впливати на рішення. Серед рекомендацій - обмежити ГРД збором інформації та порадами, не давати їй прямого впливу на голосування, перевіряти достовірність висунутих проти судді тверджень і окремо дослідити питання ресурсів ГРД та її членів (https://rm.coe.int/doc-03-assessment-part-3/168097a77b) 4) велике дослідження Лабораторії законодавчих ініціатив про конкурсні комісії з міжнародними експертами, травень-червень 2026 року. Воно дуже добре лягає поруч із Хоппе. ЛЗІ дослідила Етичну раду, конкурси до ВККС, КСУ, ВАКС та інші механізми, переглянула 143 співбесіди й аналізувала рішення комісій. В окремому інфобрифі прямо констатується, що голоси міжнародних експертів у досліджених моделях завжди є вирішальними, а серед рекомендацій - урегулювати можливість судового оскарження рішень і в майбутньому переглянути переважне право голосу міжнародних експертів. Цікаво й те, що документ підготовлений за донорської підтримки, тобто це критика з середовища, яке точно не можна назвати противниками міжнародної допомоги. (Лабораторія законодавчих ініціатив) 5) OECD Justice Review of Ukraine, 23 червня 2026 року. Це, мабуть, найсильніше сучасне міжнародне джерело для тези про необхідність виходу з постійної зовнішньої опіки. OECD позитивно оцінює зовнішній контроль, але одночасно констатує різні методики та різний вплив міжнародних експертів у різних органах, що створює структурну непослідовність. І головне: OECD прямо ставить питання national ownership - повернення відповідальності за добір українським інституціям - та зауважує, що тривала участь міжнародних експертів означає тривалу залежність від зовнішнього фінансування і з часом може обмежувати національну суб'єктність процесу добору. (OECD)

зібрав в одному місці матеріали, які дають загальну картину того, що і як відбувається за лаштунками так званих реформ, конкурсних доборів, перевірок доброчесності та участі в них міжнародних партнерів і грантових громадських організацій. це не розповіді сторонніх осіб. про «систему» говорять і пишуть люди, які самі її створювали, підтримували, працювали в конкурсних комісіях, Громадській раді доброчесності, міжнародних проєктах та організаціях, що отримували донорське фінансування. і з цих матеріалів як окремих пазлів можна скласти достатньо чітку, однозначну картину: - хто і як впливає на формування конкурсних органів та списків кандидатів; - яку роль відіграють міжнародні організації, донори та їхні місцеві партнери; - хто отримує і розподіляє грантові кошти; - наскільки прозорими є ці фінансові відносини; - як одні й ті самі організації можуть одночасно фінансувати процес, забезпечувати його організаційно, висувати кандидатів та брати участь у формуванні відповідних органів; - наскільки насправді незалежними є міжнародні експерти та місцеві «громадські» учасники таких процедур; - хто контролює тих, хто протягом багатьох років сам претендує на роль контролера держави та її посадовців. першоджерела без власних переказів та оцінок: 1) Тільман Хоппе - «Міжнародними є члени комісій, але сама перевірка доброчесності залишається суто національною. Це кам’яний вік», 10.08.2026 https://zn.ua/ukr/anticorruption/mizhnarodnimi-je-chleni-komisij-ale-sama-perevirka-dobrochesnosti-zalishajetsja-suto-natsionalnoju-tse-kamjanij-vik-rozmova-z-tilmanom-khoppe.html 2) Володимир Шаповал - «Судді радше оберуть до Конституційного суду глухого і німого - але свого», 11.03.2026 - https://zn.ua/ukr/LAW/suddi-radshe-oberut-do-konstitutsijnoho-sudu-hlukhoho-i-nimoho-ale-svoho-rozmova-z-volodimirom-shapovalom.html 3) Роман Куйбіда - «Незалежність судді має стати цінністю, а не прикриттям суддівської сваволі». 19.05.2026 - https://pravo.org.ua/blogs/nezalezhnist-suddi-maye-staty-czinnistyu-a-ne-prykryttyam-suddivskoyi-svavoli-intervyu-z-romanom-kujbidoyu/ 4) Олександр Волошин, Тетяна Катриченко, Ольга Піскунова, Людмила Янкіна - «Суб'єктність Громадської ради доброчесності: між де юре і де факто», 06.08.2025 - https://www.pravda.com.ua/columns/2025/08/06/7524968/ 5) стенограма Комітету ВР з питань правової політики від 12.08.2025, протокол №196. https://kompravpol.rada.gov.ua/uploads/documents/35288.pdf 6) стенограма ТСК ВР з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади від 04.11.2025 - https://www.rada.gov.ua/documents/tskVRU/tsk_anticor/dijal_tsk_anticor/stenogr_tsk_anticor/268019.html відео цього ж засідання:  https://www.rada.gov.ua/documents/tskVRU/tsk_anticor/video_tsk_anticor/267882.html 7) стенограма ТСК ВР з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади від 09.12.2025 -https://www.rada.gov.ua/documents/tskVRU/tsk_anticor/dijal_tsk_anticor/stenogr_tsk_anticor/268961.html відео цього ж засідання: https://www.rada.gov.ua/documents/tskVRU/tsk_anticor/video_tsk_anticor/268855.html

щодо всіх тих іноземців у конкурсних, кадрових та інших комісіях, радах тощо, тим більше з переважним правом голосу: «Право брати участь в управлінні державними справами (стаття 38 Конституції України) встановлено державою, воно існує за умови функціонування держави і може бути реалізоване у різних формах, зокрема обирати і бути обраним до органів державної влади. Це право поширюється лише на громадян держави і передбачає нарівні з можливістю громадян брати участь в управлінні державними справами можливість формувати органи держави». цитата з рішення Конституційного Суду України від 29 січня 2008 року №2-рп/2008

Екс - членкіна ГРД Галя Чижик час від часу пробує себе в якості інтервʼюера. Однак її колишні грантові побратими зовсім не тиражують та залишають поза увагою те, що серед іншого, говорять особи, у яких бере інтервʼю Галинка. Але із чим же це може бути повʼязано?! Може деякі тези не лягають в канву корумпованої бізнес - моделі «реформ», на якій паразитують наші псевдоактивісти, всі це жернакови - шабуніни та маселки?! Тож ми виділили для вас важливі аспекти. Володимир Шаповал: «Коли зʼявилася модель із залученням іноземних експертів, я спершу висловився про неї радше позитивно. До мене тоді звернулися представники USAID. Я написав, що в цій моделі немає порушення суверенітету, адже сама держава, ухвалюючи закон, встановлює такий порядок і може його змінити. Суверенітет передусім проявляється в тому, що держава зберігає право регулювати ту чи іншу ситуацію. Але тоді я ще не знав, що зʼявиться цей виверт з вирішальним голосом за іноземцями.Я вважаю це трагічною помилкою. Виходить, що існує два сорти членів Дорадчої групи експертів. Коли з'явилась ця норма, яка фактично робить українських експертів другим сортом, я подумав, ким треба бути, щоб погодитись на таку роль, адже ти у себе вдома, але є другорядним учасником процесу. До слова, це непряма оцінка самої держави, з боку тих, хто протиснув цей закон. І тут мене запрошує на зустріч тодішній керівник USAID в Україні. Це було якраз напередодні формування Дорадчої групи експертів, і мені натякнули, що хочуть запропонувати мою кандидатуру. Мене привабила ця перспектива, бо я хотів би докластись до того, аби не пропустити непрофесійне лайно, даруйте за грубість. І під час розмови виявилось, що мені пропонують бути заступником судді зі Сполучених Штатів. Я подякував, а сам думаю: якого чорта ти мене запросив.Мою країну і мене принизили.Мовляв: "Ти, пане Шаповал, другий сорт. Можеш бути лише заступником якоїсь американки в своїй країні". *** Роман Куйбіда: — А як ви ставитеся до залучення іноземців? Адже ви мали досвід роботи з ними в Конкурсній комісії з обрання керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. -Ті іноземці, з якими мені пощастило працювати в Конкурсній комісії, — це професіонали, в яких багато чого можна повчитися. Це була дуже цікава взаємодія, вони багато чого привносять. Але сама модель мені не подобається. -Чому? Бо за нормальних умов це самоприниження для України як держави, це свідчить про слабкість державних інституцій, недостатність суспільної довіри до них. Невже ми не можемо знайти в себе авторитетних людей, які можуть провести такі конкурси? Мені здається, що серед українців точно є чимало тих, хто міг би гідно виконувати цю роль. *** Тільман Хоппе: — Міжнародні партнери висувають членів комісій і фінансують оцінювання. Чи не створює це тиску підтверджувати успішність результатів замість критично їх оцінювати? — Гадаю, навряд чи хтось стверджуватиме, що міжнародні члени комісій, яких призначають міжнародні організації, можуть бути повністю незалежними від них. Вони працюють за тимчасовими контрактами, отримують оплату і рано чи пізно шукатимуть наступний контракт. Я був свідком того, як менеджер проєкту одного з донорів запитував члена комісії про перспективи проходження оцінювання конкретним кандидатом. Водночас було відомо, що цей менеджер мав особистий інтерес стосовно цієї людини. Такі історії час від часу трапляються, і ми між собою про них жартуємо. Загалом міжнародна технічна допомога — це дуже слабо контрольована монополія, майже невидима для платників податків. Я оцінював міжнародні проєкти для різних донорів у різних країнах, а також сам їх розробляв і впроваджував.Те, що насправді відбувається всередині таких проєктів, зазвичай розуміє дуже вузьке коло людей — часто навіть не самі донори, а лише менеджери проєктів, а інколи лише експерти. І вся система міжнародної технічної допомоги об’єктивно зацікавлена в тому, щоб ця діяльність тривала й розширювалась. Якось один менеджер із міжнародної організації сказав мені: «Тільмане, мені треба звідси вибиратися — ця антикорупційна сфера перетворилася на жахливу індустрію».

в продовження питання ефективності антикору https://i-ua.tv/politics/95926-antykoruptsiini-orhany-v-ukraini-nespromozhni-efektyvno-borotysia-z-koruptsiieiu-oleh-shram

«Тільмане, мені треба звідси вибиратися - ця антикорупційна сфера перетворилася на жахливу індустрію». рекомендую до прочитання інтерв’ю з німецьким юристом, колишнім суддею та, як зазначено у статті, одним із найавторитетніших європейських експертів із питань доброчесності й антикорупції Т. Хоппе. це не критика міжнародної участі ззовні. він є прихильником і безпосереднім учасником цієї моделі та сам описує її фундаментальні проблеми - залежність, непрозорість, відсутність усталеної методології, слабкий контроль, конфлікт стимулів і відсутність належної оцінки ефективності. ключові тези: 1. міжнародний експерт не означає незалежний експерт. незалежність від українських політичних чи корпоративних зв’язків не виключає залежності від міжнародних організацій і донорів, які призначають експертів, оплачують їхню роботу та можуть впливати на отримання ними наступних контрактів. 2. формальний вирішальний голос міжнародників ще не означає, що саме вони реально формують рішення. значну роль відіграють секретаріати комісій: вони збирають, відбирають, систематизують і подають інформацію членам комісій, особливо іноземним, які не знають української мови та місцевого контексту. 3. процедури перевірки доброчесності значною мірою залишаються неврегульованими. немає єдиної усталеної методології оцінювання етичної доброчесності, достатньо чітких доказових стандартів та універсальних критеріїв, за якими одні й ті самі обставини мають оцінюватися однаково. 4. за понад десять років використання таких механізмів немає належної системної оцінки їхньої ефективності. не систематизовано міжнародний досвід, немає повноцінного аналізу вартості перевірок, кількості помилкових рішень, порівняння різних моделей та їхніх реальних результатів. 5. міжнародна технічна допомога сама потребує контролю та оцінки ефективності. Хоппе прямо говорить про слабкий контроль цієї сфери та про економічний стимул до постійного продовження проєктів. той, хто отримує фінансування на вирішення певної проблеми, об’єктивно може бути зацікавлений у збереженні самої потреби у своїй роботі. 6. рішення міжнародних партнерів визначаються не лише стандартами верховенства права. Хоппе прямо визнає значення геополітичних міркувань. отже, підтримка ЄС чи міжнародних організацій певного кадрового або інституційного рішення сама по собі не доводить, що саме це рішення є найкращим із погляду права чи державного управління. 7. участь міжнародних експертів від початку задумувалася як винятковий і тимчасовий механізм. питання полягає в тому, чи не перетворюється тимчасова модель на постійний спосіб формування українських державних органів. 8. принциповим залишається питання демократичної підзвітності. якщо особам, яких українські громадяни не обирають і які не входять до системи органів державної влади України, надається вирішальний вплив на кадрові рішення, має існувати зрозуміла відповідь: хто і як контролює вже їх самих. власне, у цьому інтерв’ю Т. Хоппе, будучи безпосереднім учасником і прихильником існуючої моделі міжнародної участі у формуванні окремих державних інституцій, говорить по суті те саме, що й багато наших сторонніх спостерігачів та справедливих критиків такої моделі конкурсних доборів, атестацій, перевірок доброчесності, очищень тощо.

в 2015 році для забезпечення ефективного запобігання та боротьби з топ-корупцією в Україні створюються спеціалізовані антикорупційні органи - НАЗК, НАБУ та САП. в 2019 році для розгляду кримінальних проваджень НАБУ/САП починає роботу спеціально створений ВАКС. у 2024 році САП отримує статус окремої юридичної особи та суттєво посилену інституційну автономію. з 2024 року штат НАБУ поступово збільшується із 700 до 1000 осіб, відповідно збільшується і штат САП (15% від штату НАБУ). протягом цих років до Кримінального кодексу вносяться зміни, якими розширюється перелік корупційних кримінальних правопорушень та посилюється відповідальність за їх вчинення. окремо з 2016 року починає діяти система електронного декларування, яка сьогодні щороку охоплює понад 800 тис. осіб. до кримінального процесуального законодавства системно вносяться зміни, якими НАБУ та САП наділяються виключними повноваженнями щодо розслідування корупційних злочинів за широким колом високопосадовців, розширюються їх процесуальні можливості, а окремі обмеження та запобіжники, які вони вважають перешкодами для розслідувань, скасовуються або послаблюються. працівникам антикорупційних органів та ВАКС забезпечено особливий, суттєво вищий порівняно з більшістю інших державних органів рівень матеріального та соціального забезпечення. самі органи отримали високий рівень інституційної, кадрової та процесуальної автономії. тобто протягом понад 10 років держава послідовно створювала для спеціалізованої антикорупційної системи окремі органи, окремий суд, спеціальну підслідність, спеціальні процесуальні повноваження, значні фінансові та кадрові ресурси і дедалі вищий рівень незалежності. і ось сьогодні керівник САП О. Клименко на всю країну заявляє: «корупція в Україні не зменшується. вона залишається на одному і тому самому рівні. або якщо говорити про топ-корупцію, то вона навіть зростає». тоді декілька простих і, насправді, не нових питань: 1) чи були взагалі за понад 10 років існування всього цього спеціально створеного антикору періоди, коли топ-корупція в Україні зменшувалася? якщо так, то коли саме? 2) на підставі яких об'єктивних критеріїв та показників керівник САП сьогодні визначає, що топ-корупція саме «зростає»? 3) якщо йдеться про те, що топ-корупція зростає саме «в останні роки», то чи правильно розумію, що це саме ті роки, коли САП очолює О. Клименко, а НАБУ – С. Кривонос? 4) якщо після понад 10 років роботи антикору, метою якого якраз і є запобігання та боротьба з топ-корупцією, керівник одного з її ключових органів констатує, що топ-корупція не зменшується, а навпаки зростає, то про яку ефективність цієї системи як такої можна говорити? 5) що дає підстави вважати, що ситуацію може виправити подальше збільшення процесуальної та інституційної незалежності НАБУ і САП? 6) яким є причинно-наслідковий зв'язок між черговим розширенням їх незалежності та зменшенням рівня топ-корупції, якщо попередні понад 10 років безперервного розширення повноважень, ресурсів, штатів та гарантій незалежності, за словами самого керівника САП, до такого результату не привели? 7) що держава та суспільство отримали в результаті всього того, що цим органам уже було надано? 8 ) де та межа, після якої подальше збільшення незалежності, повноважень, штатів і фінансування антикору перестане бути поясненням відсутності результату? 9) скільки ще повноважень, працівників, грошей, інституційних гарантій та років потрібно додати до цієї системи, щоб корупції в нашій державі нарешті ставало менше, а не більше? і останнє: може САП разом з НАБУ самі вигадують всю ту топ-корупцію, щоб банально виправдати своє … існування?

ще про результати НАБУ, але вже за 9 повних років - з 2017 по 2025. і ще раз нагадаю, що до виключної підслідності НАБУ ч. 5 ст. 216 КПК України віднесені корупційні злочини вищих посадових осіб та злочини, для яких закон встановлює, зокрема, підвищені вартісні критерії. тобто йдеться саме про той сегмент корупційної злочинності, який за своїм характером, суб'єктами та масштабом потенційно має завдавати державі найбільш істотної шкоди. власне офіційна статистика у кримінальних провадженнях, досудове розслідування в яких було закінчено протягом 2017-2025 років. 1. встановлено матеріальних збитків: усі органи слідства - 264,31 млрд грн; НАБУ - 78,23 млрд грн, або 29,6 %. 2. фактично відшкодовано збитків: загалом - 34,23 млрд грн; у провадженнях НАБУ - 6,72 млрд грн, або 19,6 % від усієї відшкодованої суми. 3. загалом відшкодовано - 12,95 % від встановлених збитків. у провадженнях НАБУ - 8,59 %. на перший погляд, але є один суттєве «але»: із 6,72 млрд грн усього відшкодування, статистично відображеного у провадженнях НАБУ за ці 9 років, 5,4 млрд грн припадають на одне кримінальне провадження - щодо заволодіння майном та коштами ПАТ «Укрнафта». тобто одна справа сформувала близько 80 % усього відшкодування НАБУ за 2017-2025 роки. загальна картина без тієї однієї справи виглядає наступним чином: 1. встановлено матеріальних збитків: усі органи слідства - 250,51 млрд грн; НАБУ - 64,43 млрд грн, або 25,7 %. 2. фактично відшкодовано: загалом - 28,83 млрд грн; НАБУ - 1,32 млрд грн, або 4,6 % від усієї відшкодованої суми. 3. рівень фактичного відшкодування: загалом - 11,51 %; НАБУ - близько 2,05 %. тобто без однієї справи «Укрнафти» відносний рівень фактичного відшкодування у провадженнях НАБУ за 2017-2025 роки приблизно у 5,6 рази нижчий за загальний показник. для повноти рівень відшкодування у провадженнях НАБУ по роках: 2017 - 8,90 %; 2018 - 0,17 %; 2019 - 6,91 %; 2020 - 13,09 %; 2021 - 20,87 %; 2022 - 1,80 %; 2023 - 0,25 %; 2024 - 1,16 %; 2025 - 26,54 %. 1 пів. 2026 – 0,07% при цьому 96 % усього відшкодування у справах НАБУ у звіті за 2025, і 4/5 від загальної суми 2017-2025 р. забезпечила одна справа «Укрнафти». НАБУ/САП, все ж правильно? джерело офіц. стат. даних - https://gp.gov.ua/ua/posts/statistika

НАБУ/САП, шо то сьогодні у вас таке було? брифінг?! самим не смішно?! )) вирахуйте ті пів години із зарплати своїх керівників як прогул. і поверніть з власної кишені витрачені на організацію та проведення кошти. журналістів стосується те саме