Small of the Bankruptcy

⚖️👩‍⚖️Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Гребенюк Т. Д.) від 23.07.2026 було відкрито провадження у справі № 911/1638/26 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" (код ЄДРПОУ 30664834), яке окремі ЗМІ пов’язують з підсанкційним олігархом Костянтином Жеваго. 🙋‍♂️Заявником виступило Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676), яке входить до сфери Нафтогаз Україна та яке, за даними ЗМІ, нібито здійснювало продаж газу за заниженими цінами комерційним структурам, через що НАК недоотримала доходів на 1,77 млрд грн. 👨‍💻Розпорядником майна за пропозицією ініціюючого кредитора призначено арбітражного керуючого Швачку Сергія Васильовича (вул. Голосіївська, 7 корпус 3, м. Київ, 03039; свідоцтво № 23 від 08.02.2013), який і раніше брав участь у справах, де кредитором виступало НАК НАФТОГАЗ УКРАЇНИ (№ 910/6966/16, № 911/378/17).

‼️⚡️⚡️Верховний Суд з огляду на зміну правового регулювання в постанові від 14.07.2026 у справі № 904/5051/24 (904/420/26) зазначив про необхідність розгляду податкових спорів (зокрема щодо оскарження ППР), стороною в яких є платник податків, щодо якого порушено справу про банкрутство, саме в межах справи про банкрутство.⚡️⚡️‼️ ⚖️Зазначеного висновку ВС дійшов з огляду на зміну правового регулювання, а саме прийняття Закону України від 19.09.2024 № 3985-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації" (далі - Закон № 3985-ІХ), яким внесено зміни до ГПК України та КУзПБ.⚠️➡️

⚖️✍️Цікавий висновок щодо застосування статті 45 КУзПБ зробив Верховний Суд у постанові від 23.06.2026 у справі №914/2350/18 ✅Зокрема, Верховний Суд із-поміж рядків зазначив, що вирішальне значення має не дата виникнення грошових вимог (у цій справі вони виникли у 2016 році) та навіть не дата відкриття провадження у справі про банкрутство (у цій справі це 03.01.2019, тобто до дня введення в дію КУзПБ), а саме дата вчинення процесуальної дії – подання заяви з грошовими вимогами до боржника (2025 рік). ‼️Тому, на думку Верховного Суду, застосуванню підлягають саме положення КУзПБ. 🔎Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 у справі №904/4928/17, в якій Суд виснував: "…у даному випадку не має місце зворотня дія норм КУзПБ у часі, оскільки судом застосовані ці норми виключно до окремої процесуальної дії - звернення з заявою до суду із грошовими вимогами". ⚠️Верховний Суд зауважив, що на відміну від положень Закону про банкрутство (у редакції з 19.01.2013), КУзПБ не визначає наслідком пропуску встановленого строку на заявлення конкурсних кредиторських вимог віднесення їх до шостої черги задоволення, а лише позбавляє таких кредиторів права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. 📌Поряд з цим, ВС зауважив, що приписи ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство (у редакції з 19.01.2013) мають інші наслідки щодо осіб, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, та не передбачають категоричного припинення існування грошового зобовʼязання, як погашеного, що було передбачено приписами ст. 14 Закону про банкрутство у редакції до 19.01.2013. ‼️Враховуючи наведене Верховний Суд відхилив посилання на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № Б8/129-11 та від 06.04.2021 у справі № 10/47-08, щодо включення до реєстру вимог кредиторів вже погашених вимог кредитора.

«Від реструктуризації до обходу санкцій. Нові форми зловживань у процедурах банкрутства» – тема, яку висвітлив у межах форуму Бізнес vs Санкції суддя ВС Олег Васьковський. Серед найбільш поширених механізмів обходу санкцій у процедурах банкрутства – створення контрольованої кредиторської заборгованості, використання афілійованих кредиторів, договорів відступлення права вимоги, поруки та позики. На прикладі справи № 909/130/24 про банкрутство ТОВ «Калуський трубний завод» і справи № 910/11526/24 про банкрутство ТОВ «Коростенська видобувна компанія» він продемонстрував підходи Верховного Суду до виявлення таких схем. Зокрема, йшлося про поєднання механізмів санкцій та мораторію, а також застосування ст. 228 ЦК України до правочинів, спрямованих на обхід санкційного режиму. «Ми не можемо перекрити весь економічний кровообіг. Завдання суду – забезпечити досягнення цілей санкційного законодавства, не допустивши при цьому руйнування економічних процесів», – наголосив Олег Васьковський. Презентація тут.

Кажуть сьогодні професійне свято арбітражних керуючих 😉 Тож вітаю всіх, бажаю отримувати насолоду від обраної справи, завжди бути в тонусі і робити тільки виграшні ходи у переможних комбінаціях 😎 І радий завжди спілкуванню з кожним з вас🤗

♻️Якщо боржником у виконавчому провадженні є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, то суд якої юрисдикції має розглядати скаргу на дії та бездіяльність виконавця ❓ Постанова ОП КЦС ВС від 22.06.2026 у справі № 604/774/24 1️⃣За загальним правилом судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. 2️⃣Процесуальний закон встановив імперативне правило виключної юрисдикційності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, із дня введення в дію КУзПБ, тобто з 21 жовтня 2019 року, має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає. 3️⃣Оскільки наслідком задоволення вимог скарги в межах судового контроль за виконанням судових рішень боржником, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, то така скарга в межах судового контролю за виконанням судових рішень підглядає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника. ✂️За таких обставин, з урахуванням викладеного, Об`єднана палата вважає за необхідне відступити від висновків в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 604/773/24 (провадження № 61-13248ск25) щодо допустимості розгляду цієї скарги в порядку цивільного судочинства.

На Економічній правді вийшла цікава стаття про те, як компанія GoPro опинилася на межі банкрутства, будучи спочатку на хвилі https://epravda.com.ua/svit/gopro-na-mezhi-bankrutstva-istoriya-zletu-i-padinnya-kultovih-ekshn-kamer-823050/?fbclid=IwdGRjcASrK9BleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZAo2NjI4NTY4Mzc5AAEepDTTx-a1SUk3-lcUJ8o5O1UOFENpU_iQ_egf_7ryOVnLIQdA4APwHAwKO38_aem_au2l7fJzDWLF91U8EQFk8A

⚖️❓У справі № 902/90/21 (902/643/25) перед Верховним Судом постало питання притягнення до субсидіарної відповідальності в порядку ч. 5 ст. 42 КУзПБ, яке було вирішено в постанові від 19.05.2026. ✍️Застосування субсидіарної відповідальності передбачено ч. 2 ст. 61 КУЗПБ, яка встановлює загальне правило про можливість покладення субсидіарної відповідальності на осіб, які відповідно до закону несуть таку відповідальність у звʼязку з доведенням боржника до банкрутства, з визначенням її розміру як різниці між сумою вимог кредиторів та ліквідаційною масою. ⬆️Наведена норма визначає сукупність осіб, до яких може бути застосована субсидіарна відповідальність. ⚠️При цьому, окрім індивідуальних ознак за критерієм статусу (засновники (учасники, акціонери) боржника, інші особи, у тому числі керівник боржника) закон передбачає одночасну видову ознаку - право таких осіб давати обовʼязкові для боржника вказівки чи можливість іншим чином визначати його дії. 📄Законом України №2971-IX від 20.03.2023 було внесено зміни КУзПБ, які набули чинності з 15.04.2023, та доповнено статтю 42 Кодексу частиною 5. ☝🏽Разом із тим, доповнення статті 42 цього Кодексу частиною 5 запровадило спеціальне правове регулювання відповідальності осіб, які вчинили або погодили правочини чи майнові дії, визначені частинами першою та другою цієї статті, що призвели до завдання шкоди боржнику. 🔎За змістом цієї норми такі особи несуть субсидіарну відповідальність за зобовʼязаннями боржника у межах суми завданих боржнику збитків. ‼️З огляду на принцип lex specialis derogat legi generali, у разі встановлення, що шкода боржнику заподіяна зазначеними особами внаслідок правочинів або майнових дій, передбачених ст. 42 КузПБ, застосуванню підлягає саме частина 5 цієї статті як спеціальна норма. ✅Отже, особи, які незаконно набули майно боржника або отримали майнову вигоду внаслідок правочинів чи майнових дій, передбачених ст. 42 КУзПБ, підлягають притягненню до субсидіарної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 42 цього Кодексу у межах завданих боржнику збитків. ⚠️При цьому, ч. 5 ст. 42 КУзПБ встановлює спеціальний порядок визначення меж субсидіарної відповідальності - у межах суми завданих боржнику збитків. 🙌Встановлення підстав для покладення субсидіарної відповідальності належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування. 👉🏽Обовʼязок з повернення коштів на підставі оспорюваного правочину виникає з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним.

‼️Водночас Уніфікований закон не встановлює вимогу та/або наслідки видачі (оформлення) векселя "безтоварного" характеру, оскільки "товарність" векселя (для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги) презюмується таким законом: 1️⃣ в силу правової природи векселя як боргового документа; 2️⃣а також в силу того, що Уніфікований закон розрахований на добросовісну поведінку учасників цих правовідносин (ст. 13 ЦК України).  ⚠️Вимога про можливість видавати переказні і прості векселі лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги встановлена національним законом – ст. 4 Закону про обіг векселів в Україні. ‼️ ➡️Конвенція про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 містить відсилку до національного закону щодо здатності особи бути зобов`язаною за переказним або простим векселем, однак, ні Конвенція, ні Уніфікований закон не містять застережень, подібних до визначених ст. 4 Закону про обіг векселів, які передбачають "товарність" векселя.🤷‍♂️ 👆❗️Щодо вказаних застережень (обмежень), які передбачені ст. 4 Закону про обіг векселів, то за змістом ч. 4 ст. 4 Закону про обіг векселів такі застереження (обмеження), означають, що порушення наведених положень тягне відповідальність осіб, винних в порушенні наведених вимог, згідно з законом (стягнення збитків з винних осіб тощо), що, однак, не звільняє від відповідного обов`язку платника (боржника) за векселем.🤷‍♂️🙈 ‼️Тож, не допускаються заперечення платником (боржником) за векселем, зокрема з підстав порушення вимог ст. 4 Закону про обіг векселів, проти оплати векселя на користь особи, яка придбала його добросовісно, якщо тільки платник (боржник) за векселем не доведе недобросовісність набувача векселя (свідому поведінку держателя при придбанні векселя діяти на шкоду боржнику, стаття 17 Уніфікованого закону).🕵️ ⚖️З огляду на наведені висновки, підстав для відступу від аналогічної правової позиції банкрутної палати ВС в постанові від 20.03.2025 у справі № 911/1755/22 (911/3365/23).

👨‍💻💸І хоча цей витвір економіки, вигаданий свого часу Банком Медічі для обходу канонічних правил щодо лихварства, вже давно досить міцно вкорінився в світі цінних паперів, але все ж видається, що давно назріла зміна підходів і правил гри у розрахунках за допомогою векселів.⌛️ ⚔️Тож, одна з «вічних» проблем юриспруденції, яка постала зокрема і у запропонованій справі, це розрахунки за допомогою так званих «безтоварних» векселів.🪙 ⚖️В постанові банкрутної палати Верховного Суду від 19.11.2025 у справі №  911/1755/22 (911/3364/23) зазначено, що за змістом положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ЦК України, Закону про обіг векселів в Україні (стаття 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), Закону про цінні папери та фондовий ринок", вексель є борговим документом, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання, зокрема векселедавця.⚠️ 🤷‍♂️Тому до вексельних правочинів загальні норми ЦК України застосовуються з урахуванням правової природи та відповідних особливостей вчинення таких правочинів, а також за відсутності відповідних спеціальних норм у вексельному законодавстві.👆 ✍️Схожі висновки містяться в постанові ВС від 11.04.2018 у справі № 904/10246/14. ❗️Відповідно до статті 17 Уніфікованого закону особи, на яких подається позов за переказним векселем, не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя, не діяв свідомо на шкоду боржнику.❌ Видача векселя є абстрактним правочином, дійсність якого не залежить від його каузи, а юридична сила векселя не залежить від підстав його видачі. ✅Відповідно, права та обов`язки, що виникають із векселя, визначаються виключно змістом самого векселя в межах, встановлених законом, і не визначаються ані змістом договорів, укладених сторонами, ані змістом інших домовленостей сторін чи їх попередньою чи подальшою поведінкою (див. висновки у пункті 34 постанови Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 910/11857/20).➡️ ⚠️Вексель як юридичний інструмент є абстрактним зобов`язанням; абстрактність вексельного зобов`язання поділяється на процесуальну та матеріальну: 1️⃣матеріальна абстрактність полягає у тому, що жодні заперечення проти оплати векселя на користь особи, яка придбала його добросовісно, не допускаються; 2️⃣процесуальна - в тому, що доведення недобросовісності набувача векселя покладається на особу, якій пред`явлено позов про оплату векселя. 🤼‍♀️Заперечення з угоди, на підставі якої було видано вексель, допускаються лише між особами, що є сторонами такої угоди.🤷‍♂️ Особа, якій пред`явлено позов про оплату векселя, через суворість вексельного зобов`язання, суттєво обмежена у способах заперечення проти платежу за векселем, у тому числі й за умови, що вона доведе факт заповнення векселя векселедержателем не відповідно до домовленості. Отже процесуальна та матеріальна абстрактність вексельного правочину надають векселю особливу здатність до обігу, оскільки право кожного нового векселедержателя захищені законом та не залежать від недоліків у праві за векселем попередніх векселедержателів. За протилежного висновку, вексель би втрачав своїх властивостей особливого боргового документу, а у зв`язку з цим здатність та сенс перебувати в обігу. Тобто саме під час обігу векселя проявляються усі особливості вексельних правовідносин.☑️

⚖️Постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.05.2026 у справі № 908/1194/24 (продовження): 📝Наслідки, передбачені ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не можуть зводитися лише до факту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. ♻️З урахуванням положень ПК України та мети інституту неплатоспроможності фізичних осіб питання про списання податкового боргу має вирішуватися у межах процедури реструктуризації після встановлення судом юридично значущих обставин щодо перебігу цієї процедури та поведінки боржника з точки зору добросовісності. 🔀Структура норм КУзПБ свідчить про системний звʼязок ч. 2 ст. 125 КУзПБ із процедурою реструктуризації боргів. ☝🏽Закон не пов’язує застосування цього наслідку (ч. 2 ст. 125) із затвердженням плану реструктуризації, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 907/76/22. ❇️Законодавець розглядає прощення (списання) вимог кредиторів як елемент процедури реструктуризації боргів боржника, що має реалізовуватися з урахуванням мети цієї процедури та під судовим контролем. ⚠️Водночас наведене не означає, що затвердження плану реструктуризації є самостійною формальною умовою застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ. 📍У випадках, коли єдиним або основним кредитором боржника є контролюючий орган, положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ підлягають застосуванню з урахуванням загальної конструкції процедури реструктуризації, яка передбачає судовий контроль за перебігом процедури реструктуризації, перевіркою майнового стану боржника та оцінкою добросовісності його поведінки. ☝🏽Хоча закон прямо не ставить застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, у залежність від затвердження плану реструктуризації як окремої формальної умови, відповідний наслідок не може розглядатися відокремлено від самої процедури реструктуризації, її мети та передбачених КУзПБ процедурних механізмів. ❗️Тому відсутність предмета для затвердження плану реструктуризації сама по собі не усуває необхідності виконання обовʼязкових процедурних дій, які забезпечують судовий контроль у процедурі реструктуризації боргів. ❌Інше тлумачення фактично зводило б застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ до автоматичного наслідку самого лише відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та формального співставлення календарних дат без оцінки реального перебігу процедури реструктуризації і поведінки боржника. ✅Перевірка майнового стану та добросовісності боржника є необхідним елементом процедури реструктуризації. ‼️Отже, застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не може відбуватися без попереднього зʼясування обставин, які водночас можуть бути підставою для закриття провадження відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ. ⚠️👥Частина 2 ст. 125 КУзПБ не містить вказівки на виключного субʼєкта звернення із заявою про визнання податкового боргу безнадійним та його списання. ♻️З урахуванням положень ст.ст. 113, 119, 122, 123, 126 КУзПБ відповідне питання може бути порушене учасниками справи про неплатоспроможність, зокрема боржником, кредитором, у тому числі контролюючим органом, а також керуючим реструктуризацією у межах його процесуальної функції та повноважень, визначених КУзПБ. ‼️✍️Остаточне вирішення питання про наявність або відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ належить господарському суду в межах здійснення судового контролю за процедурою реструктуризації боргів боржника.

‼️👨‍⚖️👩‍⚖️ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду ухвалив постанову від 27.05.2026 у справі № 908/1194/24 стосовно визначення умов, за наявності яких податковий борг визнається безнадійним та підлягає списанню у процедурі неплатоспроможності фізичної особи: ☝🏽Судова палата зауважує, що у справах про неплатоспроможність фізичної особи питання застосування наслідків щодо податкового боргу вирішується з урахуванням спеціального регулювання КУзПБ, який встановлює особливості розгляду та наслідки судових процедур щодо боржника, у тому числі у частині, що стосується податкового боргу. ✅ У справах про неплатоспроможність фізичної особи застосовуються приписи КУзПБ як спеціального закону: ➡️ч. 2 ст. 125 КУзПБ передбачає визнання податкового боргу безнадійним та його списання саме у процедурі реструктуризації боргів, що не зводиться виключно до наслідків завершення провадження. ❌ Водночас наведене не виключає врахування положень ПК України для встановлення правової природи податкового боргу, моменту його виникнення, узгодженості грошового зобовʼязання та строку його сплати, оскільки КУзПБ не містить самостійного визначення поняття "податковий борг" і не встановлює правил формування такого боргу. ‼️Отже, для цілей застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ приписи ПК України використовуються не як порядок погашення конкурсних вимог, а як нормативна основа для кваліфікації податкового зобовʼязання та встановлення моменту набуття ним статусу податкового боргу. 📑 З огляду на підзаконний характер Порядку №220 його приписи не можуть звужувати або змінювати правові наслідки, прямо встановлені законом. ✏️Частина 2 ст. 125 КУзПБ є спеціальною нормою, яка визначає правовий режим податкового боргу саме у процедурі реструктуризації боргів боржника. 🔎 Порядок №220 у справах цієї категорії застосовується як механізм реалізації контролюючим органом результату, визначеного судовим рішенням у справі про неплатоспроможність (зокрема, для належного відображення списання в облікових системах та прийняття відповідних адміністративних рішень), і не підміняє собою судове встановлення юридичних підстав застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ. 📝 Словосполучення "податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника", використане у ч. 2 ст. 125 КУзПБ, підлягає тлумаченню з урахуванням нормативних визначень ПК України, зокрема пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 56.18 ст. 56, ст. 57 та ст. 102 цього Кодексу. ‼️ Трирічний критерій, передбачений ч. 2 ст. 125 КУзПБ, має застосовуватися з урахуванням правової природи поняття "податковий борг" та обчислюватися від дати виникнення прострочення виконання узгодженого грошового зобовʼязання, що відповідає правовому регулюванню строків давності, визначених ст. 102 ПК України.  ☝🏽Застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ потребує встановлення судом послідовності юридичних фактів, передбачених ПК України, а саме: ➡️моменту узгодження грошового зобовʼязання; ➡️строку його сплати; ➡️першого дня прострочення, після якого відповідна сума набуває статусу податкового боргу. ♻️Застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ не може ґрунтуватися виключно на формальному співставленні відповідних дат, а має встановити: 1️⃣наявність податкового боргу як такого; 2️⃣момент його виникнення; 3️⃣дотримання процесуальних вимог і виконання процедури реструктуризації боргів, передбачених Книгою четвертою КУзПБ, з огляду на мету цієї процедури та запобіжники проти недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності.

Судді ВС долучилися до форуму «Лабіринт кредиторів», присвяченого захисту прав кредиторів у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) та в позовному провадженні Про захист прав кредиторів у процедурах неплатоспроможності, фраудаторні правочини та актуальні підходи Верховного Суду до їх правової кваліфікації й оспорювання йшлося під час другого науково-практичного форуму «Лабіринт кредиторів» на тему «Захист прав кредиторів у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) та у позовному провадженні», який відбувся в м. Чернівцях. Участь у заході взяли суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько і суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Володимир Погребняк. Форум об’єднав суддів, науковців, арбітражних керуючих та фахівців у сфері банкрутства. Захід організовано Науково-дослідним інститутом приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України та юридичним факультетом Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

✅Таким чином, пеня, передбачена ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є встановленою законом фінансовою санкцією, що виникає виключно у зв’язку з простроченням виконання грошового обов'язку зі сплати штрафу, нараховується за кожен день такого прострочення та спрямована на стимулювання належного виконання рішень органів АМКУ. ‼️👉🏽З урахуванням наведеного, така пеня за своєю правовою природою є санкцією, пов’язаною з невиконанням грошового обов'язку, та нараховується за весь період прострочення, якщо інше не передбачено законом. ☝🏽Ч. 3 ст. 41 КУзПБ має універсальний характер і поширюється на всі види фінансових санкцій незалежно від їх публічно-правової чи приватно-правової природи, оскільки КУзПБ встановлює спеціальний правовий режим боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство. 📌Отже, враховуючи, що пеня за ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є різновидом неустойки та фінансовою санкцією акцесорного характеру, її нарахування на конкурсні вимоги в період дії мораторію прямо заборонене ч. 3 ст. 41 КУзПБ. Така пеня хоча і має спеціальне нормативне регулювання, але підпадає під дію загальних обмежень, встановлених КУзПБ щодо нарахування фінансових санкцій у період дії мораторію, а також після визнання боржника банкрутом. ‼️Верховний Суд у складі банкрутної палати КГС вбачає підстави для відступу від правових висновків, викладених у постанові від 06.08.2019 у справі № 911/254/16, визначивши, що на вимоги АМКУ щодо пені, нарахованої під час ліквідаційної процедури боржника, поширюються наслідки визнання боржника банкрутом.‼️

👨‍⚖️⚖️ 08.04.2026 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду було прийнято постанову у справі №911/1344/24 (911/899/25), в якій викладено такі правові висновки: 📊Аналіз положень ст. 1 КУзПБ, ст.ст. 217, 230, 238, 241 ГПК України, а також ст.ст. 51, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" свідчить, що штраф, накладений органами АМКУ, є адміністративно-господарською санкцією майнового характеру, яка полягає у покладенні на суб’єкта господарювання обов’язку сплатити до бюджету визначену грошову суму. ‼️Такий обов’язок має публічно-правову природу, однак за своїм змістом є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 1 КУзПБ, оскільки передбачає обов'язок боржника сплатити визначену грошову суму відповідно до закону. ✅КУзПБ відносить до грошових зобов’язань також зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що свідчить про включення до цього поняття не лише договірних, а й публічно-правових обов’язків зі сплати коштів. ⚠️Отже, штраф, накладений АМКУ, підпадає під поняття грошового зобов'язання боржника, а відтак підлягає правовому режиму, встановленому КУзПБ для таких зобов'язань у процедурі банкрутства. ☝🏽Натомість штраф, накладений АМКУ відповідно до ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції",  не є способом забезпечення виконання іншого зобов'язання та не має акцесорного характеру. Такий штраф є самостійним заходом відповідальності за вчинене правопорушення у сфері господарювання, що безпосередньо породжує обов’язок суб’єкта господарювання сплатити визначену грошову суму до бюджету. ‼️Отже, штраф АМКУ не є неустойкою в розумінні ст. 1 КУзПБ, а становить самостійне грошове зобов'язання публічно-правового характеру. Тому на нього поширюється правовий режим грошових зобов'язань боржника у процедурі банкрутства з урахуванням спеціальних правил щодо моменту їх виникнення та порядку задоволення. Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить нормативного визначення пені. ⚠️Така пеня має похідний (акцесорний) характер щодо основного зобов’язання, виникає виключно у зв’язку з його порушенням (простроченням), є формою майнової відповідальності та спрямована на стимулювання належного виконання грошового обов'язку. ➡️Пеня, передбачена ст. 56  Закону України "Про захист економічної конкуренції", нараховується за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати штрафу, обчислюється у відсотках від суми такого зобов’язання за кожний день прострочення та має похідний характер щодо основного боргу. ‼️Таким чином, на відміну від штрафу АМКУ, який є самостійною адміністративно-господарською санкцією за правопорушення у сфері захисту економічної конкуренції, пеня є фінансовою санкцією, що виникає внаслідок прострочення виконання цього зобов’язання. 📊Аналіз змісту ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" cвідчить, що пеня, передбачена вказаною статтею, є самостійною фінансовою санкцією публічно-правового характеру, встановленою спеціальним законом у сфері захисту економічної конкуренції. 🔀Її застосування безпосередньо повʼязане з фактом невиконання обовʼязку зі сплати штрафу, накладеного органом АМКУ, та має на меті забезпечення належного та своєчасного виконання такого обовʼязку. Тому вона не підпадає під визначення грошового зобовʼязання відповідно до ст. 1 КУзПБ.  ‼️Пеня у цьому випадку не є складовою самого штрафу і не ототожнюється з ним, оскільки штраф виступає заходом відповідальності за вчинене правопорушення у сфері конкуренції, тоді як пеня є наслідком невиконання або несвоєчасного виконання обов'язку зі сплати вже накладеного штрафу. ☝🏽Водночас така пеня має похідний характер, оскільки її існування та розмір прямо залежать від наявності основного обов'язку - сплати штрафу, а також від тривалості його невиконання.

🗓️27 березня 2026 року в Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України відбувся Перший форум «Лабіринту кредиторів». Захід об'єднав майже 50 провідних фахівців у галузі права: суддів місцевих та апеляційних судів господарської, адміністративної і загальної юрисдикцій, суддів Касаційного господарського та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представника Верховної Ради України, керівника Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України, Голову Німецько-Української асоціації юристів, науковців та практиків. 🎥 Детальніше про результати форуму — у відео-репортажі за посиланням: https://youtu.be/glIWz9AA0ag

⚡️⚡️⚡️Тут Офіс Генерального Прокурора повідомляє, що арбітражному керуючому повідомлено про підозру через начебто незаконну реалізацію майна Державної акціонерної холдингової компанії «Київський радіозавод» (код 24586045). «Шість об’єктів нерухомості, серед яких корпуси заводоуправління, караульні приміщення та виробничі будівлі, були продані за 2,7 млн грн. Водночас їхня ринкова вартість становила понад 62 млн грн» - зазначив Руслан Кравченко. 🔎Якщо подивитися реєстр судових рішень, то бачимо, що, дійсно, у 2016 році в межах справи № 5011-15/2551-2012 відчужувалось майно банкрута. 🙅‍♂️Наразі провадження в цій справі про банкрутство закрито.

🗣️03.04.2026 відбувся круглий стіл “Банкрутство фізичних осіб: актуальні питання теорії та судової практики”. 🙋‍♂️Захід організував Проєкт ЄС “Право-Justice” спільно з Юридичним факультетом Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. 💁‍♂️До участі долучилися представники Міністерства юстиції України, судді, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, арбітражні керуючі, правники, науковці та експерти Проєкту ЄС “Право-Justice”. ‼️Метою круглого столу була презентація Науково-практичного коментаря до Книги п’ятої Кодексу України з процедур банкрутства та обговорення особливостей застосування цієї процедури.

♻️💾 Сьогодні трохи поговорив в НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України в межах форуму «Удосконалення законодавства у сфері банкрутства (неплатоспроможності) та практики його застосування: господарські, цивільні, адміністративні та кримінальні аспекти» про «Вступ до фраудаторності: сучасні виміри».

Дуже змістовна презентація від Верховного Суду з круглого столу в Ужгороді щодо розвитку інституту неплатоспроможності з наведенням статистики, цікавих фактів та правових висновків банкрутної палати з 2018 по 2025