mordedora

«Якщо мене ніхто не торкався, шкіра здається зворотним боком магніту»

Шкіра, 2026 Папір, високий друк, метал У серії відбитків сукня, яку я носила лише в просторі колишніх стосунків, втрачає функцію одягу й стає матрицею для друку. Її форма діє як аналог шкіри — поверхні, що зберігає дотики, розриви, потертості й сліди зниклого життя. Сліпі відбитки, пошкодження паперу та повторюваний процес перенесення фіксують вразливість і спробу вивільнення: "я повільно знімаю з себе шкіру. вона залишається з усіма історіями і зморшками". Як носій памʼяті й тілесного досвіду, предмет одягу стає мапою втрати — місцем, де особиста памʼять відділяється від тіла й залишається як відбиток.