✙ An Kolesan ✙

✙ An Kolesan ✙ pinned a video

«Цвях» їде у Львів! За підтримки культурно-мистецької спільноти «Мозаїка» відбудеться презентація антології гостросоціальної поезії. На вас чекає: — розмова з авторами та читання віршів; — живий музичний супровід; — відкритий мікрофон, де всі охочі зможуть зачитати тексти на соціально важливі теми, що стосуються насильства, нерівності, залежностей, ментальних проблем та соціальних наслідків війни. Учасники: Анґа Зелена Олена Галунець Олеся Остапенко Остап Кудлатий Модератор: Андрій Милявський Запрошена гостя: Ія Ківа Проєкт абсолютно благодійний, тому всі кошти з продажів книжки спрямовуються на потреби батальйону «Айдар» https://send.monobank.ua/jar/6F2aXQozao Вхід: донат від 100грн на банку та безкоштовний для тих, хто придбає книжку.

Запрошую на відкриту розмову про документальну літературу в Hinaus 4 серпня на 19:00 Від організаторів: «Щоденники, репортажі, автофікшн, спогади, документальна поезія. Тексти, що у різних формах представляють людський досвід. Поговоримо про те, чому ми звертаємося до документальної літератури, чим досвід її читання відрізняється від художньої та як документальне може ставати художнім. До розмови долучаться: • Ліза Корнійчук, головна редакторка УП Культура • Аміна Ахмед, головна редакторка Artslooker • Ліза Білецька, редакторка журналу «Нога» • Анґа Зелена, авторка документально-поетичного циклу «ДВРЗ» • Аріна Кравченко, літературна критикиня, редакторка, перекладачка Модеруватиме розмову Філіп Оленик, редактор журналу «Нога». Якщо маєте документальні книжки, які хочеться рекомендувати, приносьте їх із собою. Або просто приходьте слухати й говорити разом».

Після того як вийшла збірка поезії нонфікшн «ДВРЗ», я особливо нічого не писала, бо довго працювала на видачу — матеріал був емоційно складним і впорядкування спогадів вимагало багато душевного ресурсу. Було відчуття, ніби я перебрала дідове горище і тепер маю просто жити-бути і насичуватися новими враженнями. Тому з березня віршів було мало, власне завершених два, які написалася літом. Андрій Шадюк проводив 670-ту Першу каву і визначив мене переможницею. Тож в суботу 01 серпня 671 каву модерую я. Приходьте всі охочі в оновлений"Купідон" на 13:30🍀 Вірші з якими перемогла: 1. Найулюбленіша їжа — сметана Біла, як мамина циця І як татова криця Їм її ложками Мажу на обличчя Ну ще мариноване салко У безумі мʼясоїдства Він догоджав і приніс їх разом — Фу, забери, за кого ти мене маєш Завжди сиджу на другому ряду Не маячу І щось плюс мінус бачу На інших рядах не сиджу Якщо побачети мене деінде Навіть не підходьте Їм суницю на балконі На подушці від дивану З часів ДВРЗ Тоді ще дивани робили з подушками Дивлюся на липу На швидкорослі клени Порозросталися під вікнами Мов хвилясті джунглі Захотілося роздягтися Туга за літом — це туга за втраченим раєм Розслабитись — чи не найважче Стільки процесів потрібно впорядкувати Прибрати з підлоги розбите скло (З гектарів підлоги тони скла) Розгадати загадку Чому фотографія любить худих А картина олією пишні форми Жінка має жити на розслабоні Інакше в неї зʼявляється заточка Яку вона носить з собою Я про обличчя Особливо під час сексу Вбʼє когось нею Коли кінчить Але не вбʼє Бо не кінчить 2. Пливу у морі Ну чорноморка Воно розчиняє мене і насичує Запахом горілого мастила бпла Пахлавою і бичками Пивом і вапном Обгризиним качаном у піску Кавунами з пилом бомбосховищ Непобудованих бомбосховищ Тисячами непобудованих бомбосховищ Сечею і гемоглобіном Ракушняком різної пористості Альгіновою кислотою, йодом і ртуттю Запахом вибухів, даб-степу і криками широкого емоційного діапазону Червоним кобальтом сходу в морі І жовтим кадмієм спадню в лимані Косою Косою Косою Перенасиченою реальністю Сльозливим оком Абрикосовим соком Літаючим пакетом Шмаллю Солодкою ватою Здутим матрацом Спільною кухнею Кристалами солі на ворсинках шкіри Скоринкою самси З маком і кунжутом Пальцями мусульман Повідомленням: «Так знайди собі того, хто б тебе влаштовував» І чимось вічним Як крихти в кишенях Реальність складається З риб і медуз З множин і векторів Згустків і напрямів The End Мене викидає на берег Як на платформу Площі Українських Героїв На чиїсь панцері Нагрітий кварц Коріння Іггдрасіллю Довгу міцну волосину Якісь хвилини існує лише перетерта дрібнота, що увібрала енергію термоядерного синтезу Судини поволі розширюються Наповнюються хвилями і поштовхами Я забуваю про свою жіночність Фізичні межі Дані в Дії Є лише сенсори І джерело

*** найбільше за все в цьому світі мене лякають — ні, не війна ні, не смерть, а сальні і тупі мужики ті, що кажуть «ох, уж ця поетка якось вона надто міцно обіймається» натякаючи на щось гидке ті, які сперечаються із тобою про фемінізм мовляв, навіщо він потрібен, бо у нас взагалі матріархат (ага, звісно) найбільше за все мене дратують ті, хто ображає моїх подруг тих з якими спілкуюсь кожен день і тих, з ким рідше ті, хто може собі дозволити сказати що: «бензин не береться з повітря, а ти як думала» ті, хто може дозволити написати що: «класні груди, навіть попри двох дітей» ну, не довбойоби, га? я люблю цих жінок, усіх жінок моєї землі вони неймовірно круті кермують автівками стають докторками наук і навіть розуміються на хімічних сполуках жінки моєї землі часом дивують мене саму… а чоловіки теж переважно в негативному сенсі ті, через яких боїшся йти вечірнім спальним районом сама і захищаєш вагітний живіт бо якийсь виродок пʼяним вилітає з тролейбусу ти тільки встигаєш відпригнути подякувати опісля бабусі за те що місцем поступилась… добре, що є й ті чоловіки хто кожного дня захищає мене і моїх подруг ті, що не сплять більше трьох діб на боячках працюють по ворогу допомагають донести продукти не стидаючись своєї гарної статутної форми вони точно повернуться і будуть захищати мене і моїх подруг від маргінальних індивідів а ще вчити мого сина гідності та чеснотам дякую їм за це вони не бояться ні війни, ні смерті, і нас разом дратують сальні і тупі мужики, бо ж їх мужності вистачає лише на те щоб посперечатись із жінкою і сказати щось гидке, а захистити її — це вже вища математика… липень, 2026 р.

Найулюбленіша їжа — сметана  Біла, як мамина циця І як татова криця  Їм її ложками  Мажу на обличчя Ну ще мариноване салко У безумі мʼясоїдства Він догоджав і приніс їх разом — Фу, забери, за кого ти мене маєш  Завжди сиджу на другому ряду Не маячу  І щось плюс мінус бачу  На інших рядах не сиджу Якщо побачети мене деінде Навіть не підходьте  Їм суницю на балконі На подушці від дивану  З часів ДВРЗ Тоді ще дивани робили з подушками Дивлюся на липу На швидкорослі клени Порозросталися під вікнами Мов хвилясті джунглі  Захотілося роздягтися Туга за літом — це туга за втраченим раєм  Розслабитись — чи не найважче Стільки процесів потрібно впорядкувати Прибрати з підлоги розбите скло (З гектарів підлоги тони скла) Розгадати загадку Чому фотографія любить худих А картина олією пишні форми Жінка має жити на розслабоні Інакше в неї зʼявляється заточка Яку вона носить з собою  Я про обличчя Особливо під час сексу Вбʼє когось нею Коли кінчить Але не вбʼє Бо не кінчить

ЦВЯХ їде в Харків! На Фестивалі імені Зіни Самвидавко буде невеличка презентація і стенд, де ви зможете придбати книжку за донат на ЗСУ і побачити мене) До зустрічі, любий Харкове! — місто мого серця 🍀 🕰️ 19 липня 14:00 — 21:00 🗺️ Гончарівський бульвар 10/2 🐕 Культурно-громадський центр DRUK

Пливу у морі Ну чорноморка Воно розчиняє мене і насичує Запахом горілого мастила бпла Пахлавою і бичками Пивом і вапном Обгризиним качаном у піску Кавунами з пилом бомбосховищ Непобудованих бомбосховищ Тисячами непобудованих бомбосховищ Сечею і гемоглобіном Ракушняком різної пористості Альгіновою кислотою, йодом і ртуттю Запахом вибухів, даб-степу і криками широкого емоційного діапазону Червоним кобальтом сходу в морі І жовтим кадмієм спадню в лимані Косою Косою Косою Перенасиченою реальністю Сльозливим оком Абрикосовим соком Літаючим пакетом Шмаллю Солодкою ватою Здутим матрацом Спільною кухнею Кристалами солі на ворсинках шкіри Скоринкою самси З маком і кунжутом Пальцями мусульман Повідомленням: «Так знайди собі того, хто б тебе влаштовував» І чимось вічним Як крихти в кишенях Реальність складається З риб і медуз З множин і векторів Згустків і напрямів The End Мене викидає на берег Як на платформу Площі Українських Героїв На чиїсь панцері Нагрітий кварц Коріння Іггдрасіллю Довгу міцну волосину Якісь хвилини існує лише перетерта дрібнота, що увібрала енергію термоядерного синтезу Судини поволі розширюються Наповнюються хвилями і поштовхами Я забуваю про свою жіночність Фізичні межі Дані в Дії Є лише сенсори І джерело

Вчора був фантастичний день — презентація «ДВРЗ», що тривала ~2 години і що найбільш кайфово-вражаюче, що прийшли люди не лише з мого поетичного комʼюніті і вже ті, хто читав книжку і їх було більше ніж пальців на руці. Я щаслива і піднесена. Вдячна видавцям Лізі Білецькій і Філіпу Оленику за підтримку та наснагу і моїм творчими друзям, які також прийшли вчора підтримати і підписати книжки, а особливо моїй літературній посестрі Роніці Пожарській, яка створила для мене цей мініфільм. Відтепер книжку можна придбати як на сайті, так і в книгарні «Збірка», де продається виключно нонфікшн література.

Друзі, прошу доєднатися до збору і по-можливості швиденько його закрити. В мене багато творчих друзів служать у війську, Олександр Шакіров один з них. Для мене Олександр — поет-концептуаліст номер один на наших теренах. Мало хто працює в цьому напрямі. Його збірки — це не лише поезія, це мультимедійний твір. А ще він встигає вести супер цікавий канал про різні культурні штуки. 38 830 на корисні речі — невеликі гроші. Так що погнали: https://send.monobank.ua/jar/QAA9Pj2TF 💚

Запрошую на читання книжки «ДВРЗ» у книгарню «Збірка». Разом з видавцями журналу Нога Лізою Білецькою і Філіпом Олеником поговоримо про текст та історію його створення. Це буде перша велика презентація, де я читатиму вірші і розповідатиму про свої почуття та досвід. Неділя 28 червня, 18:00. Книгарня Збірка на Рейтарській 17. Книжку можна замовити тут https://kyivnoha.org/product/dvrz-anga-zelena/

Запрошуємо на презентацію антології гостросоціальної поезії «Цвях» на фестивалі Літерія, що пройде у місті Хмельницькому. 🕞 Коли: субота 20.06 о 15:30 📍Де: сквер ім. Т.Г. Шевченка

Є картина «Вудильник» 50х40 см, олія, полотно 2к (Вже купили) Що по сенсах: на глибоководному тилу дні війни, коли весь світ десь на сонячному березі мислить про своє, а думки про нас — спосіб відчути себе співчутливим, ми щоб сяяти і жити відрощуємо хижі ікла і знаходимо світло в собі. Або як я другу добу заїдаю стрес обстрільної нічки всім чим є