липнева 🪔

липнева 🪔 pinned «Чеський (Моравський) мотив І чоловіче колодязної мови із чорним золотом на язиці, з рудою іржею на коловороті речень, з камʼяною кладкою приголосних і лунами голосних – протяжними, як спів молодої зорі. зазираю до студні, дивлюся-дивлюся у плесо і ніби…»

липнева 🪔 pinned «Овечки Ян Скацел Дні зникають, як здмухані квіти шафрану. Добре ще часом жорстока пиха вина долинає до крові, і в ураженім боку пробʼється квіт саду. Давно нічого не маємо – навіть брехні порожньої. До наготи роздягаємося в кропивах і з головою в чорнобилю…»

Золота брама Шукав гарне слово для тебе і мав на язиці темну вишню. І деркача вподобав, траву в гаї. Навіть автоген. І випадково знайшов найгарніше, дивися, на вулиці накрапає. Це не золота липнева злива, що мов мечем підперті воротá. Можемо вийти. Голову не зсіче. Зовні лиш трохи, дрібно накрапа. Ян Скацел #переклад #Скацел

Zlatá brána Hledal jsem hezké slovo pro tebe a měl jsem na jazyku temnou višni. I chřástal se mi líbil, také tráva. Dokonce autogén. A náhodou jsem našel nejhezčí, dívej se, venku poprchává. Není to zlatý červencový liják, co je jak mečem podepřená brána. Můžeme vejít. Hlava nesejde. Venku jen trochu, drobně poprchává. Jan Skácel

Чеський (Моравський) мотив І чоловіче колодязної мови із чорним золотом на язиці, з рудою іржею на коловороті речень, з камʼяною кладкою приголосних і лунами голосних – протяжними, як спів молодої зорі. зазираю до студні, дивлюся-дивлюся у плесо і ніби себе пізнаю із прадавніх віків, із підземних джерел прасловʼянської мови. глибоко перегибаюся через камінь, зачудована далекою близькістю, чужою знамістю – гукаю, все не наслухаюсь. пʼю зористу карість пізньоберезневого ґрунту і не можу напитись – як тебе покидати? де знайти такий глечик для спогадів, аби стало води на цілу життєву путь? бо ж скільки не пий – цілий колодязь в дорогу не візьмеш, а путь далека, далека путь. ІІ але, як не схилялася долу, як гаряче не цілувала журавля, головного за мною чоловік так і не відлунив. ІІІ гляділа-гляділа в криницю, мов дитя, лепетала його дивною мовою – памороки брали, а солунські брати стояли поодаль і тихо всміхалися, на цілій моїй путі печаті кириличні ставили. тепер повторюю їхній давній маршрут – заново вчуся вертати до свого. із тихим цупким знанням у руці. лютий, липень 2026

Овечки Ян Скацел Дні зникають, як здмухані квіти шафрану. Добре ще часом жорстока пиха вина долинає до крові, і в ураженім боку пробʼється квіт саду. Давно нічого не маємо – навіть брехні порожньої. До наготи роздягаємося в кропивах і з головою в чорнобилю вартуємо біля доріг заборонених, де човгають овечки. Такі жорстокі овечки. #переклад #Скацел

Ovečky Jan Skácel Dny mizí jako odfouknuté květy šafránu. Ještě že občas krutá pýcha vína dolehne na krev a v poškozeném boku propukne zahrada. Nemáme dávno nic, ba ani pustou lež. Donaha svlékáme se v kopřivách a s hlavou v černobýlu strážíme blízko zakázaných cest, kde ťapou ovečky. Ovečky tak kruté.

📜 Так про себе розповідає наступна авторка проєкту Юлія Липнева: Народжена у веселому Харкові. Є відео, де в три роки, сидячи на нічному горщику, декламую віршика напам’ять:) А потім — коловоріт творчих гуртків, походи з батьками в Крим, регулярне візитування…

📜 Так про себе розповідає наступна авторка проєкту Юлія Липнева: Народжена у веселому Харкові. Є відео, де в три роки, сидячи на нічному горщику, декламую віршика напам’ять:) А потім — коловоріт творчих гуртків, походи з батьками в Крим, регулярне візитування бібліотеки, велопокатеньки на Донецьке городище й капітанство у «Що? Де? Коли?». Перший власний «віршечок» років у 9 — про кораблик. А пізніше й участь у конкурсах з декламування, у старших класах — написання МАНу про каральну психіатрію дисидентів… Десь там і почалася моя свідома українськість. Після початку вторгнення вітри переселення носили довго і далеко, але таки загойдали у Київ… Нині закінчую бакалаврат з української філології у Шеві. Люблю досліджувати й розповідати — проводжу лекції з літератури в Україні й закордоном і викладаю українську іноземцям. Похвастаю: двійко тижнів тому провела цикл з 9-ти лекцій в Чехії — про шістдесятників, чеською. Окрім неї та української, англійської, кохаю-вчу також французьку. Пишу. За останні роки мої вірші та есей про вимушене переселення друкувалися в чудових самвидавних журналах «Легіт», «Так ніхто не писав», газетах, а також у строкатому «Альманасі харківської андерграундної поезії». Відчуваю, що ще шукаю голос — повільно, але не спиняючись. Люблю запал читання вголос. Залежна від постійного нового досвіду, ним і надихаюся: мандри, знання, люди. Люди, з м'яким кучерявим "лю" — люблю, люстерко, лютня й раптовим зривом на тверде "ди" — дисонанс, дистанція, дихання. Люди змушують відчувати. А коли відчуваю — пишу. 💬 І нічого додати до останнього абзацу. Насправді вірші Липневої дійсно відчуваються легко, наче навіч спостерігаю за її пригодами та переживаннями. Часто любить гратись із римо-ритмікою та верлібром, балансуючи на межі обох, і щедро приправляє це багатими образами з особистого. Із Юлею знайомий лише онлайн. #WikipediaPoet

Осінь з Мораван Ян Скацел Чому не пішли додому, чому лишились лежати там, у літній садибі, зведеній з дозволу цісаря в любовному вигляді морської зірки. Багато думав про це: чому впечаталися цілим тілом у глину, саме як відходила костриця і блакитний часник. Який це мало сенс, де була солодкість того починання, і хто в мармуровому лісі заграв їм на цимбалах. Чи просто знали, що до кохання ходити – як на війну, і ніхто нам не обіцяє, що повернемося. І якщо так, – чи цілими. #переклад #Скацел

взялася перекладати з чеської Яна Скацела, ловіть один з текстів:

ODVAHA K TOMU Lhal jsem a říkal, že tam mrtvý není. Tak pozdě v noci - nebude nikdo na ty housle hrát. A byl jsem zděšený a prázdný jak v zimě sad. A byl tam. Docela tam byl. Tím rovným dílem ticha jsme to znali. Dovedli v stráni ukřižovat les - a vodu ukamenovali.…

ODVAHA K TOMU Lhal jsem a říkal, že tam mrtvý není. Tak pozdě v noci - nebude nikdo na ty housle hrát. A byl jsem zděšený a prázdný jak v zimě sad. A byl tam. Docela tam byl. Tím rovným dílem ticha jsme to znali. Dovedli v stráni ukřižovat les - a vodu ukamenovali. Jan Skácel

для тих, хто раптом тямить чеську:

Сміливість для цього Брехав я: казав, що немає там мертвого. В цей пізній час ніхто не гратиме на скрипку. І був нажаханий, порожній – як сад узимку. І був там. Цілком там був. Тим нерухомим твором тиші ми це знали. Добились: схилом розіпʼяли ліс – і воду закаменували. Ян Скацел #переклад #Скацел

взялася перекладати з чеської Яна Скацела, ловіть один з текстів: