Станислав Бельский. Тексты и переводы.

Максим Бородин Бог никогда не признает что он имеет отношение к этим ужасам к тому что происходит на этой войне к этим разрушениям и смертям к этим ночам и дням к этим минутам ожидания он до последнего будет молчать как ребёнок оставленный дома который съел все конфеты найденные в шкафу которого уже начинает тошнить тошнить тошнить которому уже страшно от этого но он молчит он молчит словно хочет остаться вне подозрений у всех кто может помочь Бог никогда не признает что конфеты были вкусными (или не очень вкусными) Бог никогда не признает что конфеты были в шкафу Бог никогда не признает что он был что он единственный кто был тогда рядом 11.07.2026 (Перевод с украинского) Бог ніколи не визнає що він має відношення до цих жахів до того що відбувається до цієї війни до цих руйнувань і смертей до цих ночей і днів до цих хвилин чекання він до останнього буде мовчати як дитина яку залишили дома яка з’їла усі цукерки знайдені в шафі і її починає вже нудити нудити нудити якій вже лячно від цього але вона мовчить вона мовчить наче хоче залишитися поза сумнівом усіх хто може допомогти Бог ніколи не визнає що цукерки були смачними чи не дуже смачними Бог ніколи не визнає що цукерки були в шафі Бог ніколи не визнає що він був що він єдиний хто був тоді поряд

Сергей Жадан + + + В людях появляется осень, – замечает небо. Только теперь в этой летней зрелости, ослеплении, сиянии, здесь и сейчас, когда бесконечной кажется протяжённость тепла, только теперь замечаешь осеннюю прохладу. Неслышная ещё, неотчитанная, непроговорённая, как опечатка в тексте, где речь идёт о счастье, будто дыхание на зеркале, как огонь за дверью, словно усталость в дыхании хора, поющего с утра. Только что пальцы касались нити горизонта, только что кожи касался мёд базарного солнца, только что было так прозрачно, что проступали сволоки мира, а уже осень, осень темнеет в людях, осень их наполняет. Как они меняются, – думает небо, – какими становятся другими. Тихими, неторопливыми, горькими. Как теплеют и проясняются утром, как угасают к вечеру. Какими становятся высокими, предзакатными, звёздными. 13.08.2026 (Перевод с украинского) Оригинал: + + + В людях з’являється осінь, - зауважує небо. Щойно в цій літній стиглості, засліпленні, сяйві, щойно тут, коли безкінечною здається тяглість тепла, щойно тепер помічаєш осінню остуду. Нечутна ще, невідчитана, непроговорена, мов одрук у тексті, в якому йдеться про щастя, наче подих на дзеркалі, як вогонь за дверима, ніби втома в диханні хору, що співає від ранку. Щойно лише пальці торкалися нитки обрію, щойно лише шкіри торкався мед базарного сонця, щойно лише було так прозоро, аж проступали сволоки світу, а вже осінь, осінь темніє в людях, осінь наповнює їх. Як вони змінюються, - думає небо, - якими стають інакшими. Тихими, непоквапливими, гіркими. Як випогоджуються вранці, як гаснуть надвечір. Які вони стають високі, призахідні, зоряні.

Олег Коцарев ЦЕНЗУРА ЦЕНЗУРЫ сосу большой кирпич старого дома не понимаю зачем мне эта новая мимика твоя не моя что приехала и расположилась во дворах на щеках и автобусах сосу кирпич отверстия в нём двери открываются нет нам не нужна эта старая книга как вам известно в старые времена свирепствовала цензура мы запрещаем книги которых коснулась цензура цензура цензуры диалектика борьба за ненужное море свободы заливает расстояния между заливает руины города который обещал присниться еще раз 03.06.2025 (Перевод с украинского) ЦЕНЗУРА ЦЕНЗУРИ смокчу велику цеглину старого дому не розумію навіщо мені ця нова міміка твоя не моя що приїхала й розташувалась у дворах на щоках і автобусах смокчу цеглину ці отвори двері відчиняються ні нам непотрібна ця стара книжка як вам відомо в старі часи лютувала цензура ми забороняємо книжки що їх торкнулась цензура цензура цензури діалектика боротьба за непотріб море свободи заливає відстані між заливає руїни міста котре обіцяло наснитися ще раз

Из довоенных текстов * * * горит ли волчок словно червяк испуганный затмением? или обновляет щёку булочника придонная лихорадка? а ты дублируешь линейный ночлег и валенсию уст зазевавшихся в нашем безволосом смехе – запиши-ка его в садовники архимедовых пустословиц 2017

Максим Бородин Боже надеюсь ты доволен – столько молитв каждую громкую ночь что можно озвучить какой-нибудь маленький апокалипсис что-то в духе Спилберга или Хичкока давно у тебя не было так много собеседников хотя какие это собеседники словно малые дети такие простые слова что их можно не заметить ты всегда молчишь ты всегда занят как горячая линия горводоканала Боже надеюсь мы не отвлекаем тебя от чего-то более важного чем наши жизни 05.08.2026 (Перевод с украинского) Боже сподіваюся ти задоволений стільки молитов кожної гучної ночі що можна озвучити якійсь маленький апокаліпсис щось на кшталт Спілберга чи Хічкока давно в тебе не було так багато співрозмовників хоча які це співрозмовники наче малі діти такі прості слова що їх можна не помітити ти завжди мовчиш ти завжди зайнятий як гаряча лінія міськводоканалу Боже сподіваюся ми не відволікаємо тебе від чогось більш важливого ніж наші життя

Олег Коцарев --- солёное вино на щеке языком не достать [откуда же известно про вкус?] зато на периферии зрения нитка привязанная к волосам на мгновение становится танцовщицей танцует и поскальзывается снова танцует и снова поскальзывается плывёт в воздухе кролем и наконец зуб неуместный выпирающий из подбородка нужно взять иглу «цыган»скую коснуться кончиком зуба и начать ощупывать все детали все изгибы зуба считывая таким образом тайны прошлого и будущего а может может даже и тайны сегодняшние если найдёшь крошечную легендарную точку 08.04.2026 (Перевод с украинского) --- солоне вино на щоці язиком не дістати [звідки ж відомо про смак?] зате на периферії зору шворка прив’язана до волосся на хвилю стає танцюристкою танцює і послизається знов танцює і знов послизається пливе у повітрі кролем і нарешті зуб недоречний що випинається з-під боріддя слід взяти голку «циган»ську торкнутися кінчиком зуба й почати обмацувати всі деталі всі вигини зуба зчитуючи таким чином таємниці минулого та майбуття а може може навіть і таємниці сьогоднішні якщо знайти цю малесеньку легендарну точку

Дмитро Лазуткин   ВОРОНЫ   всё чаще стал смотреть в небо всё чаще стал прислушиваться к нему   облака себе как облака думал когда-то а теперь вижу   какие они красивые и в то же время мимолётные   рельефные раздутые пушистые –   какие они разные в предчувствии опасности как все кто остался здесь –   между адом и раем которые так легко перепутать   когда с неба падает смерть а под землёй находят убежище   утренняя уборщица говорит что видела   как одна ворона взлетела с клёна и врезалась в стену многоэтажки   а другая упала камнем в землю   во время воздушной тревоги небесная навигация нарушена   дезориентированные птицы не знают куда им лететь   неисправимо хрупкий мир беспомощный в своей красоте красивый в своей беспомощности   31.07.2026   (Перевод с украинского)   ВОРОНИ   дедалі частіше почав дивитися в небо дедалі частіше став до нього прислухатися   хмари собі як хмари думав колись а тепер бачу   які вони гарні і водночас швидкоплинні   рель’єфні роздмухані пухнасті –   які вони різні у передчутті небезпеки як всі хто залишився тут –   поміж пеклом і раєм котрі так легко переплутати   коли з неба падає смерть а під землею знаходять прихисток   ранкова прибиральниця каже що бачила   як одна ворона злетіла з клена і врізалася у стіну багатоповерхівки   а інша впала каменем у землю   під час повітряної тривоги небесна навігація порушена   дезорієнтовані птахи не знають куди їм летіти   невиправно крихкий світ безпорадний у своїй красі красивий у своїй безпорадності

всё же меняем наклон и слабость не ожидая особых открытий лишь скромные волшебства вроде скамейки у моря в ветреную погоду (сам ты на холме высушенном солнцем море в памяти, скамейка под чьими-то босыми ногами) ошарашенная страница, резкая боль в колене, оставленное – мёртвым сюжетам, петлям холода: о том как мы ждали-ждали но не дождались пусть и мучительных – возвращений игры нейтральных в пропорциях нуля к одному, без резонанса: разве что слог остаётся от прозрачной декады «даже ничто здесь бутафорское и прорезь в нём образуется на считанные минуты – не растрать на транзитёров»   (Из цикла "Облачные сессии")

Максим Бородин молчите хотя бы иногда хотя бы иногда молчите чтобы можно было услышать из-под завалов голос того человека которого ещё можно спасти молчите хотя бы иногда это помогает 04.07.2026 (Перевод с украинского) мовчіть хоча б іноді хоча б іноді мовчіть щоби можна було почути з під завалів голос тієї людини яку ще можна врятувати мовчіть хоча б іноді це допомагає

Игорь Митров   с высоты полёта fpv-дрона мы ничем не отличаемся от пидаров не отличается и наша техника вместе с нами внутри   когда fpv-дрон приближается картинка настолько плохая что мы по-прежнему ничем не отличаемся от пидаров   нашу технику можно отличить но только в том случае если она от партнёров словом почти никогда   при встрече с fpv-дроном мы ведем себя так же как пидары бежим прыгаем часто паникуем и делаем всякие смешные глупости   словом изо всех сил стараемся порадовать наших зрителей   наша техника горит так же как пидарская а наш неиспользованный боекомплект так же детонирует и разлетается во все стороны   возможно напоминая некоторым нашим зрителям большую оранжевую лилию   наши зрители тоже ничем не отличаются от пидарских такие же неблагодарные   после нашей встречи с fpv-дроном сразу же о нас забывают   10.05.2024   (Перевод с украинского)   із висоти польоту fpv-дрона ми нічим не відрізняємося від підарів не відрізняється й наша техніка разом із нами всередині коли fpv-дрон наближається картинка настільки погана що ми й надалі нічим не відрізняємося від підарів нашу техніку можна відрізнити але лише в тому випадку якщо вона від партнерів словом майже ніколи при зустрічі з fpv-дроном ми поводимося так само як підари біжимо стрибаємо часто панікуємо і робимо всілякі смішні дурниці словом щосили намагаємося потішити наших глядачів наша техніка горить так само як підарська а наш невикористаний боєкомплект так само детонує й розлітається в усі боки можливо нагадуючи деяким нашим глядачам велику жовто-гарячу лілею наші глядачі теж нічим не відрізняються від підарських такі ж невдячні після нашої зустрічі з fpv-дроном одразу ж про нас забувають

Из довоенных текстов птица ты перестань раскачиваться птица ко мне лепить невидимую речь ты проще чем венец почти не острый и чем железный камень на пути из варваров в комические греки закрой малышка я не передам твой пульс чреновредительным богам 2011

Олег Коцарев ЛАБИРИНТ Тот звонкий миг, когда лабиринт наконец создан, и на его крепких изгибах поблёскивают тени кустов, и он словно висит над остальным. Тот звонкий миг ломает треугольная песня дрозда. Сломай и ты прыжком неуклюжим, медленным, как звёздная карта. 16.04.2026 (Перевод с украинского) ЛАБІРИНТ Та дзвінка мить, коли лабіринт нарешті створено, і на його міцних вигинах поблискують тіні кущів, і він наче висить над рештою. Та дзвінка мить, яку ламає трикутна дроздова пісня. Зламай і ти стрибком недоладним, повільним, як зоряна карта.

Часопис "Критика": рецензія Христини Дрогомирецької на книгу Олега Коцарева "Прогуляна повітряна тривога". Поетична серія "Тонкі Лінії" #тонкі_лінії_рецензії https://krytyka.com/ua/reviews/proguliana-povitriana-tryvoha

Одного разу в Мілані - 4 Поетична серія "Тонкі Лінії"++ Фото: Alessandro Achilli #читачі_тонких_ліній

Максим Бородин в файлах эпштейна ни слова о поэзии даже обидно как-то ни слова о поэтах даже Уолта Уитмена нет нет Эмили Дикинсон нет Аллена Гинзберга нет Боба Дилана нет э.э.каммингса нет Жадана никого нет может и поэзии нет нигде нет вообще нет и никогда не было и никогда не будет поэзии что это если не иллюзия отсутствия иллюзий по эту сторону железнодорожных путей и голос в морозном воздухе непредвзятый как всегда 04.02.2026 (Перевод с украинского) в файлах епштейна ні слова про поезію навіть прикро якось ні слова про поетів навіть Уолта Уітмена нема нема Емілі Дікінсон нема Алена Гінзберга нема Боба Ділана нема е.е. камінгса нема Жадана нікого нема може й поезії нема ніде нема взагалі нема і ніколи не було і ніколи не буде поезії що це як не ілюзія відсутності ілюзій по цю сторону залізничної колії і голос в морозному повітрі неупереджений як завжди

Дмитро Лазуткин   ТРОН   папа я хочу к тебе на войну сказала мне Кая в аудиосообщении   мама рассказывала что ты офицер что ты командир   оказывается – малая представляла что я сижу на троне и раздаю указания подчиненным   словно король которому приносят фрукты и конфеты печенье и жвачку   в некотором смысле так и было старшему лейтенанту Дмитрию Лазуткину каждый день привозили борщ или солянку кашу с тушняком воду прозрачную и энергетические батончики...   начальник штаба снова накричал на меня   когда в пыльном подвале словно в сыром склепе на мониторах что транслировали картинку с окраин села Работино происходило что-то страшное   пыльный воздух которым я дышал вонь из разбитого недавно рыбного магазина в центре Орехова красные глаза оперативного дежурного взрывы управляемых авиабомб под которые я научился засыпать   наш командный пункт словно корабль с которым россияне играли в морской бой   я не был королем но вскоре должен был стать капитаном...   солнышко не надо сюда приезжать я сам приплыву к тебе                 моя непокорённая команда уже готова расправить паруса и гордо выплыть наружу в залив июльского неба в его горячий рыбный бульон   02.03.2026   (Перевод с украинского)   ТРОН   тато я хочу до тебе на війну сказала мені Кая в аудіоповідомленні   мама розповідала що ти офіцер що ти командир   виявляється – мала уявляла що я сиджу на троні й роздаю вказівки підлеглим   ніби король якому приносять фрукти і цукерки печиво і жуйки   в певному розумінні так і було старшому лейтенанту Дмитру Лазуткіну щодня привозили борщ або солянку кашу з тушняком воду прозору і енергетичні батончики...   начальник штабу знову накричав на мене   коли в запиленому підвалі ніби у сирому склепі на моніторах які транслювали картинку з околиць селища Роботиного відбувалося щось страшне   запилене повітря яким я дихав сморід з розтрощеного нещодавно рибного магазину в центрі Оріхова червоні очі оперативного чергового розриви керованих авіабомб під які навчився засинати   наш командний пункт ніби корабель з яким росіяни грали у морській бій   я не був королем але невдовзі мав стати капітаном...   сонечко не треба сюди приїжджати я сам припливу до тебе   бо моя нескорена команда вже готова розправити вітрила і гордо виринути назовні в затоку липневого неба в його гарячий рибний бульйон

Из довоенных текстов * * * и я тоже мельница лихорадки взятая на поруки ленивым гостем полость тумана показывает стриптиз (её называет мишенью опылитель случайных вагонов) но чем же свободней осьмая измена провисающему над костью? нагнившим фреймворком в кольчуге из южного ветра? 2017

Олег Коцарев   НАЗЛО СТРУКТУРЕ   сесть поближе к середине вагона чтобы город одновременно по-разному с двух сторон прокручивался тебе навстречу   пригибаться под цепями сюжетов ухмыляться лёгким пощечинам сквозняка   напрягать мышцы на празднике притормаживания словно ты немножечко в самолете   выглянуть из дверей на границе воздуха чтобы увидеть как на остановке зависла тонкая эльфийская девушка в исполинских сапогах в фиолетовом забвении   и можно ей будет на мелькающую спину незаметно прицепить свою волшебную волосинку нет не назло эльфийке — структуре назло   16.06.2026   (Перевод с украинского)   НА ЗЛО СТРУКТУРІ сісти ближче до середини вагона щоб місто водночас по-різному з двох боків горталось тобі на зустріч пригинатись під ланцюгами сюжетів шкіритися легеньким ляпасам протягу напружитись м’язами на святі пригальмування так ніби трішечки в літаку визирнути з дверей на кордоні повітря щоб побачити як на зупинці зависла тонка ельфійська дівчинка на велетенських чоботях у фіолетовому забутті і можна їй буде на мерехтливу спину непомітно почепити свою чарівну волосинку ні не на зло ельфині — структурі на зло

Максим Бородин некоторые считают что в моих стихах слишком много личного как в алкоголе слишком много алкоголя и я должен всё это хранить подальше от людей а не обнародовать публично честно вот честно <клянусь Эмили Дикинсон и её неизвестным братом> я всё это выдумываю я всё это выдумываю потому что ничего не понимаю в том о чём пишу пытаюсь понять и ничего не понимаю пытаюсь почувствовать и ничего не чувствую пытаюсь дышать и не могу задержать дыхание так аквалангист погружаясь в глубину начинает паниковать и метаться вдыхая всё больше воздушной смеси, пытаясь убедить в первую очередь себя что он жив 29.05.2026 (Перевод с украинского) дехто вважає що в моїх віршах забагато особистого як в алкоголі забагато алкоголю і я повинен все це зберігати подалі від людей а не оприлюднювати назагал чесно от чесно <клянуся Емілі Дікінсон і її невідомим братом> я все це вигадую я все це вигадую тому що нічого не розумію в тому про що пишу намагаюся зрозуміти і нічого не розумію намагаюся відчути і нічого не відчуваю намагаюся дихати і не можу затримати дихання так аквалангіст занурюючись в глибину починає панікувати і борсатися вдихаючи все більше повітряної суміші намагаючись переконати в першу чергу себе що він живий

Сергей Жадан + + + Причастность через звучание. Вписанность в вечер, словно в текст. Общий для всех воздух. Общая для всех тишина. Вот она приходит, становится среди других. Нервная, как преддождевое небо. Становится среди других женщин. Ловит невидимые ноты. Ступает на камни музыки. И голос её становится пением. Как дождь, что падает в реку, медленно становится рекой. 07.07.2026 (Перевод с украинского) Оригинал: + + + Долученість через звучання. Вписаність у вечір, ніби в текст. Спільне для всіх повітря. Спільна для всіх тиша. Ось вона приходить і стає до гурту. Знервована, як переддощове небо. Стає поміж інших жінок. Ловить невидимі ноти. Ступає на каміння музики. І голос її стає співом. Як дощ, що падає до ріки, повільно стає рікою.