ось трунок блекоти його ти проковтни

Not Only Not only the leaf shivering with delight No, Not only the morning grass shrugging off the weight of frost No, Not only the wings of the crane fly consumed by fire No, Not only steam rising from the horse’s back No, Not only the sound of the sunflower roaring No, Not only the golden spider spinning No Not only the cathedral window deep inside the raindrop No, Not only the door opening at the back of the clouds, No, Not only flakes of light settling like snow No, Not only the sky as blue and smooth as an egg No, Not only these things No, But without you none of these things. #браян_паттен

* * *    В період розгорнутого будівництва    Комунізму на всьому фронті    я вийшов уранці за ворота –    бачу: крізь штахетини    коза пробує дістати цибулю    з палісадника    (у цибулі багато вітамінів,    отож її садять замість квіток).    Я вжарив по ній цеглиною    і файно влучив, що аж-аж-аж.    Ось що мені згадалось і потішило,    коли ввечері я вкладався на сон #василь_стус

Жахіття кіномеханіка Ось жахіття кіномеханіка: Птах залітає в кінотеатр, Потрапляє у промінь проектора, З розгону б’ється об екран, на якому – сад, Сонце навзаході, двоє людей, яким добре разом. Правдива кров, справжні тельбухи – усе сповзає донизу по кіношному дереві. «Що це таке? – кричать глядачі. – Не задля цього сюди ми прийшли». переклад остап сливинский #браян_паттен

ж у р б а р у с с к о г о л і б е р а л а сумно й соромно за такого тирана, зітхає русскій ліберал Г. бач, не подобається русскому лібералу Г. такий тиран був би якийсь інший тиран – русскому лібералу Г. було б заєбісь був би якийсь інший тиран – стояли б уже під Варшавою а так – сумно й соромно русскому лібералу Г. і ніхто не розвіє той сум, і ніхто не розвіє той сором то не ветер ветку клонит, не дубравушка шумит – то сумує й соромиться за свого тирана русскій ліберал Г. час до xoxлiв на ефір 25.04.2022 #ігор_мітров

Стрільби    Вдень,    під пекучим сонцем,    у вигорілому, шорсткому хебе    автомат повільно підняти    і з приємністю впізнати щокою    лаковану прохолоду його прикладу,    щоб через мить    тільки стукіт його гарячого серця    тримати в руках. #аттила_могильний

Навіки перемінені Якщо йдеться про заходи сонця, то вчорашній був жахливим. Заходи сонця не мали б лякати, правда ж? Та цей був страшний. Люди кричали на вулицях. Згода, він був красивий, але аж надто красивий. Він був неприродний. За однією кульмінацією йшла наступна, доки не підкошувалися ноги і не перехоплювало подих. Кольори були якісь потойбічні, персики сочилися опіумом, геєнна мандаринів, пекло ірисів, інфернальні смарагди, все крутилося, пінилося, іскрило, ніби гралося з нами, мовби ми – то порожнє місце, мовби все наше життя було лише приготуванням до того, до чого ніщо не могло нас приготувати, і до чого не можна було приготуватись гірше, ніж ми. Таке знущання нас глибоко зачепило. І коли врешті все закінчилось, ми схлипували, завивали, ридали. А потім загорілися ліхтарі, як завжди, і ми глянули одне одному в вічі – прадавні печери з тихою водою і прозорими рибами, які в житті не бачили ні промінчика світла. І навіть той спокій, що знову на нас зійшов, – навіть він був якимось чужим. переклад остап сливинский #джеймс_тейт

В дитинстві я не боявся стоматолога піти лікувати зуби я сприймав як прояв сміливості лицарський подвиг за це отримував винагороду тістечко Карпати з кондитерськоі на проспекті правда мусив почекати декілька годин найважчих годин в житті. Таким же чином я з високо піднятою головою йшов здавати кров з пальця за що отримував чупа-чупс зі смаком полуниці це ж не зуби можна. Тепер світ збирає нашу кров і не запитує у винагороду забирає сни замальовує все навколо у темряву викрадає тіло ніяких вам чупа-чупсів. Я дивлюся на сонце сонце дивиться на мене мовчки та я програю в дивоглядки. Війна забирає твій одяг твої речі вазони квартиру грядку на якій росте мʼята та троянди твій старий диван вона стирає тебе як стикаються шипи у базарних кедах. Вона вириває з тебе життя наче хворі зуби і ніяких там тістечок інший ти ходиш по кімнатах замкнутої ззовні на замок квартири і все чекаєш поки хтось хто має ключі відчинить поки хтось ти. А поки ти дихаєш порожнечею раз за разом вправний хірург війни вириває хворі зуби і сонце сонце постійно спостерігає за тобою мовчазне та непорушне як могильна плита. #максим_кривцов

щоразу як я сідаю чогось поїсти я дивлюся на глобус що прикрашає обідній стіл севілья сон апельсинів дзвінкі підбори жінка стоїть на мосту сміється що їй те сонце а головне там немає rusні прикиньте белфаст у пабах хміль самота та сутінь матросів розхитують води одвічних плавань і жодної блять rusні богота довга задушлива ніч двоє курять у спальні зблискує ніж зненацька як луска риби там вже точно немає rusні джакарта руки чоловіків неквапно рухають шахи і мавпяча лапа раптом збиває дошку яка rusня ви про що найробі гаряче чоло пацієнтки кадри з левами у ноутбуці білі халати на шкірі кольору кави а rusні пизда архіпелаг палау медузи що розівчилися обпікати жодної армії жодних тобі політичних партій жодного снігу та ще й немає rusні особливо мені подобається північноазіатський океан монгольські діти збирають крабів під час відливу на серфінг спотах казахстанського узбережжя високий сезон у білоруські порти заходять траулери з тунцем у районі московського жолоба знов зафіксовано вулканічну активність на атолі воронєж виросла перша пальма з часів ядерних випробувань і від харкова менше ста кілометрів до готелів першої лінії #дарʼя_зоріна

about the PEN conference take a writer away from his typewriter and all you have left is the sickness which started him typing in the beginning. #чарльз_буковскі

поезія не мусить (запропонуйте свою відповідь) поезія не повинна (додайте потрібне) поезія не має права (вставити варіанти) поезія не може (довгий список із надцяти пунктів) поезії не під силу стільки всього, якщо поет не вірить, що поезія виїжджає на сцену історії винятково як deus ex perpetuum mobile щоб вершити і перевершувати саму себе #галина_крук

Кімната в готелі Із цього положення на ліжку, коли болить моя голова i я забутий усіми, ця кімната в готелі виглядає, як кривий зуб. #юрій_тарнавський

TIME TO CONJURE UP THE GOOD SPIRIT Howard had been a generous, kind and loyal friend for many years, but then about a year and a half ago he began acting different. He seemed turned in on himself all the time, dispirited and gloomy. One day he sold his motorcycle busi- ness. He called me and told me he was going to take a trip around the world. He told me he was going to find himself. I said, “Oh, come on, Howard. At your age you know yourself perfectly well.” He said he was lost. And I said, “Good luck.” He got back a week ago and soon asked if we could get together. In our favorite bar, I said, “So how was the trip?” “I found myself,” he said. “Good,” I said. “No, Dean. It’s not pretty.” “What’s not pretty?” I asked. “I’m not pretty.” “I’ve always thought you were pretty cute, I don’t know if I would go so far as to call you pretty.” “Dean, listen to me. I found out who I really am. I’m a coward. I lie. I’m not trustworthy. And I’m terrified of love.” “Well, I could have told you all of that, Howard. You didn’t have to go all the way around the world to find that out. That’s just who you are. Now tell me the good stuff, tell me about the babes, tell me about the adventures, the most beautiful places in the world.” Howard stared at me for a moment, and then he started to talk, slowly at first, and then faster and faster until finally it was a blur of incredible images, larger-than- life people, hilarious getaways in the night, Howard on camels and elephants, Howard boxing sharks in the nose, Howard, glorious Howard. #james_tate

Хатня робота Якби я взявся за прибирання, я би виправ свій брудний Іран, Я би закинув Штати, засипав трохи порошку, відтер би Африку, поклав би усіх пташок і слонів назад у джунглі, Я би вимив Амазонку й відіправ нафтові плями на Карибах і в Мексиканській затоці, Відшкрябав би смог з Північного Полюсу, прочистив би всі трубопроводи Аляски, Шкряб Рокі Флетс, шкряб Лос-Аламос, змивайся, блискучий цезій з Лав Канала, Стікай, кислотний дощ, з Парфенона й Сфінкса, виводься, бруд, із Середземного моря, і повернись, лазур, Підсинив би небо над Рейном, відбілив би хмарки до білизни сніжно-білої, Промив би Гудзон, Темзу й Некар, виполоскав би озеро Ері від піни, А потім я б кинув усю Азію за раз і змив кров, і Агент Оранж, Закинув дрантя Росії та Китаю на віджим, відбілив би запрану центральну поліцейську державу Америки, І засунув би всю планету в сушарку, і нехай там сохне чи то 20 хвилин, чи то цілий еон, доки не відчиститься до кінця. переклад Катерина Абдувалієва, Вікторія Алієва, Юлія Дідоха, Таня Родіонова, Вероніка Ядуха #аллен_ґінзберґ

л і т е р а т у р н а к о н к у р е н ц і я у відборі на Варшавську літературну резиденцію зі стипендією вісімсот сорок злотих на тиждень мене залишили за бортом Оксана Забужко й Остап Сливинський вони поїхали в Польщу а я залишився в Києві у фіналі конкурсу поезії про Крим із призовим фондом у кілька тисяч гривень переміг Олег Коцарев це означає що я програв називаймо речі своїми іменами Нобелівську премію з літератури сума якої згідно з українською вікіпедією становить десять мільйонів шведських крон присудили американській поетці Луїзі Ґлік а я знову пролетів хоча може це якраз і на краще не уявляю про що б я говорив у нобелівській промові у чому сенс літератури навіщо ми пишемо вірші запитав учора у фб один молодий поет імені якого я не називатиму з етичних міркувань а потім у мене на дні народження напився й вивергнув із себе всю свою поезію але я не про те якось одна юна філологиня надіслала мені фотку своїх цицьок а я ту фотку за кілька днів до того вже бачив юна філологиня спершу надіслала її іншому молодому поету який зовсім не по-лицарськи мені вихвалявся його імені я теж не називатиму з етичних міркувань надіслала свої цицьки спочатку йому а вже потім - мені ось що таке літературна конкуренція а можливо це навіть і сенс 03.09.2021 #ігор_мітров

Lucky If you are lucky in this life, you will get to help your enemy the way I got to help my mother when she was weakened past the point of saying no. Into the big enamel tub half-filled with water which I had made just right, I lowered the childish skeleton she had become. Her eyelids fluttered as I soaped and rinsed her belly and her chest, the sorry ruin of her flanks and the frayed gray cloud between her legs. Some nights, sitting by her bed book open in my lap while I listened to the air move thickly in and out of her dark lungs, my mind filled up with praise as lush as music, amazed at the symmetry and luck that would offer me the chance to pay my heavy debt of punishment and love with love and punishment. And once I held her dripping wet in the uncomfortable air between the wheelchair and the tub, until she begged me like a child to stop, an act of cruelty which we both understood was the ancient irresistible rejoicing of power over weakness. If you are lucky in this life, you will get to raise the spoon of pristine, frosty ice cream to the trusting creature mouth of your old enemy because the tastebuds at least are not broken because there is a bond between you and sweet is sweet in any language. #тоні_хогланд

БІЛЬШІСТЬ речей є новими розлюченими -- В ШОУ «НЕДОУМКИ І АКАДЕМІКИ» Da$$ha вболіває за недоумків. Як тільки ті починають програвати, Da$$ha вирубає трансляцію. -- «З ДОЩУ ТА ПІД РИНВУ» Жінка давно зустрічається з андроїдом. Але за старою звичкою продовжує пити протизаплідні. -- «ЦЕ НЕ ЗВИЧАЙНА НЕДБАЛІСТЬ» Через два тижні вже будете бігати, каже лікар. Як би вам пояснити? Це щось середнє між повзати і літати. -- «ІДЕАЛЬНЕ ПОБАЧЕННЯ» Da$$ha: я впрягаюся в тебе, як рабиня. І ми тягнемося разом, тобто занадто близько, і якщо, наприклад, дме вітер, то лягаємо в один бік. Чіпляємося за краї речей. Грубо кажучи, ніщо не може нас розлучити. Наша робота йде повільно, якщо взагалі йде. Час від часу від часу нас охоплює почуття. На наших шкірі та одязі, як сліди різців на деревах, видніються сліди смертного дня. Видовище безпрецедентне. А потім нас стирають. #даша_суздалова

* хіба це не одкровення - коли тебе згадують наостанок у маренні а на дитмайданчику пояснюють боже мій казатимеш коли не знайдеш закладку одкровення оточують нас і згасає мій світ бо ми сліпе полум'я коли живі ми полум'я і падіння #сандра_шевченко

Father and bees Now I know that my father hasn’t learned anything about war. He hasn’t learned anything about bees, either. At the beginning of the Second World War he put on a uniform and went to fight against Fascism leaving his family home and his beehives. When the bees went wild and started attacking children, the locals suffocated them with smoke. After two years of the new war, he went to the old family house and started raising bees again. He stopped reading newspapers, he swears at the authorities less and less and disappears when someone starts talking about politics. He sent me a jar of honey. I haven’t opened it yet. I’ve heard that some 10 kilometres from the old family house 4,000 people were killed and buried. I’ve heard that the stench of rotting corpses buried at the soccer field overpowers the smell of linden. They say that nobody can sleep at night from the detonations of the empty stomachs of the dead that explode in the summer heat. My father doesn’t know that. He only raises bees and sends jars of honey. I skim through the encyclopaedias to find out How far bees fly and do they run away from stench. Then I start crying. And I can’t explain to my children why I forbid them to open the jar of honey that my father sent them. The warrior and beekeeper Who has never learned anything about the war Or about the bees. #goran_simic

Автопортрет на тлі пейзажу, миттєве фото Цей задок, який я несподівано бачу У дзеркалі супроти дзеркала У ванній кімнаті готелю У чужоземному місті – Коли не було нікого Окрім мене – Здається, він мій: Блідий горбкуватий пейзаж місяця Котловини й горбики целюліту На котрі я вперше Приземлююсь і встановлюю Прапор #аґі_мішоль

демократія виберіть своїх представників а вони вже з вами розберуться переклад анна грувер #богдан_задура